ПОСТАНОВА

Іменем України

22 червня 2018 року

Київ

справа №804/9197/15

адміністративне провадження №К/9901/16713/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: Шипуліної Т.М. (суддя-доповідач), Бившевої Л.І., Хохуляка В.В. розглянув у порядку письмового провадження справу №804/9197/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС ІМ ТРАНС» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за заявою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 10.03.2015 №0000051502, №0000071502, №0000061502.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016 залишено в силі постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.08.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.02.2016 про задоволення позову.

Державна податкова інспекція у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.08.2017 у справі №804/9197/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС ІМ ТРАНС» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

У заяві відповідач просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016, прийняти нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.

Ухвалою Верховного Суду України від 29.12.2016 відкрито провадження за заявою Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.08.2017 у справі №804/9197/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС ІМ ТРАНС до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

У зв'язку з припиненням своєї діяльності Верховним Судом України, згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2018 у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Шипуліна Т.М. (суддя-доповідач), Бившева Л.І, Хохуляк В.В.

Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Шипуліної Т.М. від 21.02.2018 заяву Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.08.2017 у справі №804/9197/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС ІМ ТРАНС» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнято до провадження.

Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.

Суд перевірив матеріалами справи наведені у заяві доводи та дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Суди встановили, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС ІМ ТРАНС» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника у банку за листопад 2014 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за жовтень 2014 року у розмірі 3616605,00грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 3585548,00грн. та до заниження податку на додану вартість по декларації з ПДВ за жовтень 2014 року на суму 30457,00грн.; порушення пункту 198.4 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено суму податкового кредиту за листопад 2014 року у розмірі 2323342,00грн., що призвело до завищення суми від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 2276400,00грн. та до заниження податку на додану вартість по декларації з ПДВ за листопад 2014 року на суму 46942,00грн.; порушення пункту 198.4 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року в розмірі 3585548,00грн.

Контролюючий орган стверджував, що оскільки позивач використав послуги сторонніх організацій з оренди вагонів, комплексних послуг з організації перевезення вантажів, придбання запасних частин до вагонів в операціях, які звільнені від оподаткування (надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів за межами митної території України), він не мав права включати до складу податкового кредиту суми ПДВ, сплачені стороннім організаціям за отримані послуги.

Також контролюючий орган стверджував, що позивач не мав права на застосування підпункту «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, оскільки він надає послуги з експедирування, а не перевезення.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області складено акт від 19.02.2015 №159/15-1/25524477 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.03.2015 №0000051502, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) за основним платежем - 77399,00грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 19349,75грн.; №0000071502, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 3585548,00грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 896387,00грн.; №0000061502, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5861948,00грн.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України судові рішення в адміністративних справах можуть бути переглянуті Верховним Судом України з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду.

У заяві про перегляд рішення суду касаційної інстанції податковий орган посилається на неоднаковість застосування у подібних правовідносинах підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України.

На обґрунтування заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016 відповідачем подано копію постанови Вищого адміністративного суду України від 22.09.2014 у справі №825/28/13 та зазначає, що у вказаній справі та у справі №804/9197/15 Вищий адміністративний суд, здійснивши різне тлумачення змісту і сутності правових норм, дійшов різних висновків за аналогічних обставин.

Крім того, податковий орган посилається на невідповідність ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016 у справі №804/9197/15 правовій позиції, висловленій в постанові Верховного Суду України від 24.06.2014 у справі №825/28/13, згідно якої право на застосування нульової ставки ПДВ має платник, який безпосередньо надає транспорті послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів, тобто, нульова ставка ПДВ, встановлена для перевізника, не поширюється на послуги, які надає експедитор.

У наданій на підтвердження неоднакового правозастосування постанові Вищого адміністративного суду України від 22.09.2014 у справі №825/28/13 судом касаційної інстанції зроблено висновки аналогічні викладеній правовій позиції Верховного Суду України з огляду на таке.

Відповідно до підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить « 0» відсотків до бази оподаткування поставки транспортних послуг залізничним, автомобільним, морським та річковим транспортом по перевезенню пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу за межами державного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту знаходження зовнішнього митного контролю України; від пункту знаходження зовнішнього митного контролю України до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами державного кордону України, а також авіаційним транспортом: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з пропуску пасажирів, багажу, вантажобагажу (товаробагажу) та вантажу через митний кордон за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту за межами державного кордону України; між пунктами за межами митного кордону України.

У разі коли поставка транспортних послуг, визначених частиною першою цього підпункту, здійснюється у вигляді брокерських, агентських або комісійних операцій з транспортними квитками, проїзними документами, укладання договорів або рахунків на транспортування пасажирів або вантажів довіреною особою перевізника, операції з таких послуг оподатковуються за ставкою, передбаченою пунктом 6.1 цієї статті.

Судом зазначено, що право на застосування нульової ставки ПДВ відповідно до положень підпункту 6.2.4 пункту 6.2 статті 6 Закону України «Про податок на додану вартість» має платник, який безпосередньо надає транспорті послуги з міжнародного перевезення пасажирів та вантажів, тобто, нульова ставка ПДВ, встановлена для перевізника, не поширюється на послуги, які надає експедитор. З огляду на встановлені обставини, що позивач безпосередньо транспортних послуг не надавала, а відтак, не здійснювала експорт супутніх експорту товару послуг, а діяла на підставі договору з надання транспортно-експедиційних послуг з перевезення вантажів, тобто, позивач виступала як експедитор, судом зроблено висновок, що операції з такого продажу комплексу послуг підлягають оподаткуванню ПДВ у повному обсязі за ставкою 20% до бази оподаткування.

Натомість, у рішенні від 30.08.2016 у справі №804/9197/15, про перегляд якого подано заяву, суд касаційної інстанції погодився із висновком судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог на підставі такого.

Згідно з підпунктом «а» підпункту 195.1.3 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання таких послуг: міжнародні перевезення пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Відповідно до підпункту «ж» пункту 186.3 статті186 названого Кодексу місцем постачання транспортно-експедиторських послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб'єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання.

Судами встановлено, що в межах спірних правовідносин позивач надавав транспортно-експедиційні послуги нерезидентам з власне перевезення вантажів залізничним транспортом та з організації перевезень вантажів залізничним транспортом.

На підставі викладеного судами зроблено висновок, що при наданні нерезиденту транспортно-експедиційних послуг з міжнародного перевезення вантажів, оподаткування безпосередньо транспортно-експедиційних послуг та операцій з міжнародних перевезень здійснюється окремо - винагорода експедитора не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, оскільки місце постачання розташоване поза митною територією України, а операції з міжнародних перевезень оподатковуються за нульовою ставкою.

Таким чином, аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування судом норм матеріального права, оскільки прийняття різних за змістом судових рішень зумовлено різними фактичними обставинами, які були встановлені під час розгляду відповідних справ, а також відмінним правовим регулюванням спірних правовідносин.

Враховуючи те, що обставини, які стали підставою для перегляду справи Верховним Судом, не підтвердилися, заява Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області не підлягає задоволенню.

Керуючись підпунктом 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 03.10.2017 №2147-VIII) та статтями 241, 242, 244 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII), суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 30.08.2016 у справі №804/9197/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКС ІМ ТРАНС» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає

............................

...........................

...........................

Т.М.Шипуліна,

Л.І.Бившева,

В.В.Хохуляк,

Судді Верховного Суду