ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 жовтня 2020 року

м. Київ

справа №640/16277/19

адміністративне провадження №К/9901/18362/20

судді-доповідача - Шевцової Н. В.,

суддів: Данилевич Н. А., Смоковича М. І.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу № 640/16277/19

за позовом ОСОБА_1

до 1) Начальника третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Корецького Олега Павловича, 2) Державного бюро розслідувань

про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,

за касаційною скаргою Державного бюро розслідувань

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року, прийняту у складі колегії суддів: судді-доповідача Вівдиченко Т. Р., суддів Епель О. В., Мєзєнцева Є. І.,

УСТАНОВИЛ:

І. Суть спору та установлені судами фактичні обставини справи

1. У серпні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Начальника третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Корецького Олега Павловича (далі - відповідач - 1), Державного бюро розслідувань (далі - відповідач-2, ДБР), в якому просив:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Начальника третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Корецького Олега Павловича по ненаданню інформації, запитуваної адвокатським запитом № 19-196-0812 від 23 липня 2019 року;

1.2. зобов'язати Державне бюро розслідувань в строк не пізніше 10 днів з дня набрання рішення суду в цій справі законної сили надати ОСОБА_1 інформацію, зазначену в адвокатському запиті № 19-196-0812 від 23 липня 2019 року, а саме: повні відповіді на кожне поставлене у адвокатському запиті № 19-196-0812 від 23 липня 2019 року питання.

2. На обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що він, як адвокат, у зв'язку з наданням юридичної допомоги звернувся з адвокатським запитом до ДБР, в якому просив надати інформацію, проте відповідач надав не повну відповідь, чим порушив право позивача на отримання доступу до інформації, що є підставою для звернення до суду.

ІІ. Рішення судів у цій справі та мотиви їхнього ухвалення

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року позивачу відмовлено у відкритті провадження.

4. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції дійшов висновку, що адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації, оскільки може бути спрямований не лише до суб'єктів владних повноважень, але й до будь-якої юридичної особи з метою отримання необхідної адвокату інформації для надання правової допомоги клієнту.

5. Отже, за висновками суду першої інстанції, відносини, які склалися між позивачем та ДБР щодо зобов'язання останнього надати інформацію на адвокатський запит, не є публічно-правовими у розумінні КАС України.

6. Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, врахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16 січня 2019 року в справі №686/23317/13-а, а також роз'яснив позивачеві, що розгляд такої справи віднесено до цивільної юрисдикції.

7. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року скасовано ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 вересня 2019 року та передано справу на розгляд до суду першої інстанції.

8. Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції урахував правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі №826/7244/18 та дійшов висновку, що, розглядаючи запит ОСОБА_1 про надання інформації, Державне бюро розслідувань виступає представником влади, здійснює свої визначені законом повноваження і в порядку їх реалізації вирішує питання, що впливають на права та обов'язки суб'єкта звернення.

9. Таким чином, пов'язані з розглядом відповідного запиту дії або бездіяльність Державного бюро розслідувань випливають зі здійснення публічно-владної управлінської функції. При цьому, чинним законодавством не встановлено винятків, які б давали підстави для протилежного висновку щодо правової природи зазначених дій або бездіяльності, а тому, спори за скаргами на них є публічно-правовими, отже, заявлені позовні вимоги належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

III. Касаційне оскарження

10. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції представником ДБР, подано до Верховного Суду касаційну скаргу, яку зареєстровано в суді 27 липня 2020 року.

11. Посилаючись на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідач - 2 зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції неправильно застосував частину 1 статті 24 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", норми Закону України "Про доступ до публічної інформації" та статтю 19 КАС України без урахування висновків Верховного Суду, викладених в постановах від 16 січня 2019 року в справі № 686/23317/13-а, від 06 лютого 2020 року в справі № 640/16398/19, від 26 червня 2020 року в справі № 640/16308/19.

12. Представник відповідача - 2 вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано висновок Великої Палати Верховного Суду в справі № 686/23317/13-а про те, що адвокатський запит не є запитом, що направлений на отримання публічної інформації.

13. Також, за висновками представника відповідача - 2, судом апеляційної інстанції не враховано висновків, викладених в постановах Верховного Суду від 06 лютого 2020 року в справі № 640/16398/18, а також від 26 червня 2020 року в справі № 640/16308/19 про те, що спірні правовідносини, які склалися між ОСОБА_1 та начальником третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Корецьким О. П., Державним бюро розслідувань щодо зобов'язання надати відповідь на адвокатський запит позивача, не є публічно-правовими у розумінні КАС України та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

14. Крім того, представник відповідача - 2 указував, що судом апеляційної інстанції не враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду від 08 квітня 2020 року в справі №826/7244/18, викладену в пунктах 61-63, а саме, що інша частина запитуваної інформації, яку просив надати позивач, є наслідком проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні та містить таємницю досудового розслідування, отримати яку позивач як адвокат може виключно в порядку визначеному КПК України.

15. У касаційній скарзі представник ДБР зазначає, що в адвокатському запиті ОСОБА_2, що надійшов до Державного бюро розслідувань 25 липня 2019 року за вх. № 13600-19 ставилися такі питання: 1) Ким (повне ім'я та посада працівника, чи службової особи Державного бюро розслідувань), коли, на якій підставі, з якою метою, в рамках якої процедури, та за яких обставин напряму, чи опосередковано ОСОБА_4 або іншій не уповноважені на це особі було передано інформацію про ухвалення Печерським районним судом м. Києва судових рішень, вказаних у повідомленні з Telegram-каналу ОСОБА_4 від 22 липня 2019 року. Кому саме було передано вказані дані досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62019000000000683? 2) Ким, коли, кому, на якій підставі, з якою метою, в рамках якої процедури, та за яких обставин було надано вказівку/дозвіл передати ОСОБА_4 або іншій не уповноваженій на це особі напряму, чи опосередковано інформацію про ухвалення Печерським районним судом м. Києва судових рішень вказаних у повідомленні Telegram-каналу ОСОБА_4 від 22 липня 2019 року.

16. Отже, за висновком представника відповідача-2, інформація, що запитувалася, стосувалася кримінального провадження № 62019000000000683 та не могла бути повідомлена на адвокатський запит.

17. Враховуючи викладене, представник відповідача - 2 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.

18.30 липня 2020 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження та витребувано із Окружного адміністративного суду міста Києва справу № 640/16277/19.

19.30 серпня 2020 року справа № 640/16277/19 надійшла до Верховного Суду.

20. У відзиві на касаційну скаргу позивач зазначає, що спір щодо ненадання інформації за його адвокатським запитом підлягає розгляду адміністративним судом, оскільки є публічно-правовим, відповідачі у вказаних правовідносинах здійснюють владно-управлінську функцію; юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах.

21. При цьому відповідач зазначає, що спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки адвокатський запит було направлено не до будь-якої юридичної особи, а до суб'єкта владних повноважень; ці відносини не є приватноправовими, а запитувана інформація не стосувалася приватноправового інтересу позивача.

22. За доводами позивача, вказаний спір також не підлягає розгляду в порядку кримінального судочинства, оскільки:

- запитувана інформація не була і не могла бути отриманою під час здійснення кримінального провадження;

- запитувана інформація не належить до відомостей досудового розслідування будь-якого кримінального провадження;

- запитувана інформація не охоплюється поняттям таємниці досудового розслідування;

- усі питання адвокатського запиту стосувалися виключно наявності інформації щодо встановлення обставин позапроцесуального передавання даних досудового розслідування третім особам, та наявності права у таких осіб їх розголошувати;

- запитувана інформація існує поза межами будь-якого кримінального провадження та може бути віднесеною до відомостей досудового розслідування певного кримінального провадження тільки у тому випадку, якщо стосуватиметься розслідування незаконного розголошення даних досудового розслідування третім особам.

23. Позивач наголошує на тому, що до спірних правовідносин не підлягає застосуванню правова позиція, викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі №686/23317/13-а. Натомість, за доводами позивача, застосуванню до спірних правовідносин підлягають правові позиції Великої Палати Верховного Суду, викладені в постановах від 17 грудня 2019 року в справі № 826/5531/18 та від 08 квітня 2020 року в справі № 826/7244/18.

24. У зв'язку із зазначеним позивач просить залишити касаційну скаргу ДБР без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

25. У відзиві на касаційну скаргу позивач не просить розглядати справу за його участі або за участі його представника.

26. Разом з відзивом на касаційну скаргу позивачем подано заяву про закриття касаційного провадження вмотивовану тим, що до касаційного суду можуть бути оскаржені саме рішення суду першої інстанції судовий розгляд яких закінчено, після перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, прийняті за наслідками розгляду апеляційної скарги на такі рішення.

27. Позивач зазначає, що касаційна скарга подана на постанову апеляційної інстанції, якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкриті провадження. Враховуючи, що судом першої інстанції рішення в справі не приймалося, тому постанова суду апеляційної інстанції про направлення справи для продовження розгляду касаційному оскарженню не підлягає.

28.15 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду відмовлено у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження.

29.17 вересня 2020 року ухвалою Верховного Суду справу № 640/16277/19 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв'язку з тим, що скаржник оскаржує рішення судів попередніх інстанцій з підстав порушення правил предметної юрисдикції, при цьому Велика Палата Верховного Суду не викладала у своїх постановах висновку щодо питання предметної юрисдикції спору щодо ненадання відповіді на адвокатський запит, в якому запитувалася інформація про непроцесуальне поширення посадовими особами органів досудового розслідування даних досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні.

30.30 вересня 2020 року ухвалою Великої Палати Верховного Суду повернуто справу № 640/16277/19 до Верховного Суду для розгляду у відповідній колегії та зазначено про необхідність застосування до спірних правовідносин правової позиції, викладеної у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18.

IV. Позиція Верховного Суду

31. Розглянувши доводи і вимоги касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов такого висновку.

32. Згідно із частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

33. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або надання адміністративних послуг.

34. Пунктом 1 частини 1 статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.

35. Юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини 2 статті 19 КАС України).

36. Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

37. Водночас юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.

38. На підставі пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - ~law13~) під час здійснення адвокатської діяльності адвокат має право вчиняти будь-які дії, не заборонені законом, правилами адвокатської етики та договором про надання правової допомоги, необхідні для належного виконання договору про надання правової допомоги, зокрема, звертатися з адвокатськими запитами, у тому числі щодо отримання копій документів, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, підприємств, установ, організацій, громадських об'єднань, а також до фізичних осіб (за згодою таких фізичних осіб).

39. В абзаці 1 ~law14~ визначено, що адвокатський запит - це письмове звернення адвоката до органу державної влади, органу місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та підпорядкування, громадських об'єднань про надання інформації, копій документів, необхідних адвокату для надання правової допомоги клієнту.

40. Абзацом 4 ~law15~ установлено, що надання адвокату інформації та копій документів, отриманих під час здійснення кримінального провадження, здійснюється в порядку, встановленому кримінальним процесуальним законом.

41. Питання юрисдикційності спорів щодо ненадання відповіді на адвокатський запит було предметом судового розгляду Великої Палати Верховного Суду в справах № 686/23317/13, № 826/7244/18, № 826/2106/17.

42. У постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 826/7244/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що розгляд скарг на дії чи бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неналежного розгляду адвокатського запиту про надання інформації, яка не є наслідком проведення досудового розслідування у конкретному кримінальному провадженні, віднесено до юрисдикції адміністративних судів.

43. Велика Палата Верховного Суду у зазначеній справі підкреслила, що пов'язані з розглядом відповідного адвокатського запиту дії або бездіяльність Генеральної прокуратури України випливають із здійснення публічно-владної управлінської функції. При цьому чинним законодавством не встановлено винятків, які б давали підстави для протилежного висновку щодо правової природи зазначених дій або бездіяльності, а тому спори за скаргами на них є публічно-правовими.

44. У цій справі предметом позовних вимог є бездіяльність Начальника третього слідчого відділу Першого управління організації досудових розслідувань Державного бюро розслідувань Корецького Олега Павловича по ненаданню інформації, запитуваної адвокатським запитом № 19-196-0812 від 23 липня 2019 року.

45. Питання адвокатського запиту, що стосуються наявності інформації щодо встановлення обставин позапроцесуального передання даних досудового розслідування третім особам, та наявності права у таких осіб їх розголошувати, не належать до відомостей досудового розслідування будь-якого кримінального провадження та не охоплюється поняттям таємниці досудового розслідування.

46. З урахуванням того, що запитувана адвокатським запитом інформація належить до публічної інформації, а Державне бюро розслідувань, як суб'єкт владних повноважень, згідно із Законом України "Про доступ до публічної інформації" є розпорядником запитуваної інформації, то Верховний Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в справі № 640/16277/19 підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.

47. Верховний Суд зазначає, що суд першої інстанції помилково застосував до спірних відносин правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 686/23317/13, оскільки в справі № 686/23317/13 адвокатський запит був спрямований на те, щоб орган місцевого самоврядування надав відповіді щодо стану виконання судових рішень, якими позивачу передано у приватну власність земельну ділянку. Тобто, запитувана інформація стосувалась сфери приватно-правових відносин.

48. Таким чином, суд апеляційної інстанції, застосовуючи до спірних правовідносин правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 08 квітня 2020 року в справі № 826/7244/18, та скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для продовження розгляду цієї справи в суді першої інстанції в порядку адміністративного судочинства.

49. За таких обставин Верховний Суд дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції є законною та обґрунтованою і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевірив обставини справи, вирішив спір з дотриманням норм процесуального права, в ухвалі повно і всебічно з'ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

V. Судові витрати

50. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного бюро розслідувань залишити без задоволення.

2. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 01 липня 2020 року в справі № 640/16277/19 залишити без змін.

3. Судові витрати розподілу не підлягають.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач: Н. В. Шевцова

Судді: Н. А. Данилевич

М. І. Смокович