Історія справи

Ухвала КАС ВП від 05.09.2019 року у справі №826/7838/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2021 року

м. Київ

справа № 826/7838/18

адміністративне провадження № К/9901/24174/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2019 (суддя - К. С. Пащенко) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 (колегія суддів: В. В. Кузьменко, Я. М.

Василенко, О. І. Шурко) у справі № 826/7838/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОГРУП" до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Прогруп" (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 11.05.2018 № 00005431402 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 455198,00
грн., з яких: 364158,00 грн. - за податковим зобов'язанням та 91040,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки викладені в акті перевірки, щодо відсутності та непідтвердженості проведення господарської операції з його контрагентом не знаходять свого підтвердження в дійсності, у зв'язку із чим відсутні підстави для сплати донарахованих сум грошового зобов'язання по податку на додану вартість.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 11.05.2018 № 00005431402.

Мотивами вказаних рішень стали встановлені обставини необґрунтованості висновків відповідача в частині заниження позивачем податкових зобов'язань по існуючим господарським операціям.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати у задоволені позову відмовити.

Вказується, що суди досліджуючи договір, який укладений з контрагентом позивача не надали правового значення, що в такому відсутні відомості про осіб, що його підписали. Крім того, відповідач вказує про те, що первинні документи складались не в момент здійснення господарських операцій з його контрагентом, адже рахунок в банку контрагента був відкритий пізніше у часі ніж коли був укладений такий договір. При цьому, відповідач як і протягом всього розгляду справи наголошує про наявність ухвали суду загальної юрисдикції, за обставинами якої контрагент позивача відноситься до фіктивного підприємства, оскільки є "транзитером" податкового кредиту.

В письмовому відзиві на вказану касаційну скаргу, який надійшов до Верховного Суду позивач просив її залишити без задоволення, а оскаржувані рішення без змін.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, валютного законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по
31.12.2017.

Перевіркою встановлено, що позивачем порушено п. 185.1. ст. 185, п. 187.1. ст. 187, п. 188.1. ст. 188, п. 198.2. , 198.3. ст. 198, п. 201.1. , 201.10 ст. 201 ПК України внаслідок чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 364
158,00 грн., в тому числі по періодам:

- травень 2015 року - 244 547,00 грн. ;

- червень 2015 року - 22 111,00 грн. ;

- липень 2015 року - 35 600,00 грн. ;

- травень 2016 року - 61 268,00 грн. ;

- липень 2016 року - 632,00 грн.

За результатами перевірки складено Акт № 262/26-15-14-02-05/36716201 від
25.04.2018 та винесено податкове повідомлення-рішення № 00005431402 від
11.05.2018 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" на загальну суму 455 198,00 грн., з яких: 364 158,00 грн. - за податковим зобов'язанням та 91 040,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням № 00005431402 від
11.05.2018, позивач звернувся із відповідним позовом до суду, що був задоволений.

Разом з тим, касаційний суд вважає висновки судів попередніх інстанцій передчасними, та такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а відтак таке судове рішення не є такими, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України.

Так, Суд розглядаючи дану справу, вважає за необхідне зазначити, що дотримання податкової дисципліни позивача можливо встановити, в рамках виявлених правопорушень відповідачем в акті перевірки, за умови належної оцінки реальності (завершеності) вказаних правовідносин позивача з названим контрагентом, що може бути підтверджено належно сформованими, дійсними документами первинного та бухгалтерського обліку, обов'язковість ведення яких прямо покладено на суб'єктів господарювання.

Такий висновок, зумовлений приписами ПК України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Оцінюючи спірні правовідносини в поєднанні із обставинами, суди попередніх інстанцій зауважили про те, що підставою для визначення спірного у справі податкового повідомлення-рішення стали виявлені відповідачем факти співпраці позивача (замовник) з ТОВ "Комерс Транс" (виконавець), по отриманню маркетингових послуг, що засвідчені договором № 05052015 від 05.05.2015, результати якого підтверджені актами здачі-приймання робіт, податковими накладними, а також звітами про проведення рекламної діяльності.

Водночас, Суд Касаційної інстанції ознайомившись із змістом рішень судів попередніх інстанцій вважає за необхідне зауважити, що ґрунтовний аналіз таким доказам ними на надавався, тоді як такі лише були перелічені, що не може беззаперечно свідчити про їх належність та допустимість.

Судом першої інстанції не досліджувались оригінали первинних документів, та цю помилку не виправив суд апеляційної інстанції, з урахуванням того, що на копіях документів відтиски печаток суб'єктів господарювання є подібними.

Положеннями Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", в першу чергу, регламентовано пряму взаємозалежність правильності врахування платником податку у податковому обліку витрат на оплату придбаних у контрагента товарів (робіт, послуг) від підтвердження проведених господарських операцій належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Дійсно правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту, наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Водночас правильність відображення в податковому обліку господарських операцій відповідно до їх реального змісту повинна здійснюватися виключно на підставі норм податкового законодавства.

Фактичне виконання господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Цілком необґрунтовано ставити під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, посилаючись на дотримання сторонами умов договору, оскільки вказані обставини є лише підставою для врегулювання можливих спірних правовідносин між суб'єктами господарювання у спосіб, передбачений Цивільним або Господарським кодексами України і не тягне наслідків неукладеного правочину.

Також, звертається увага, що ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Проте в сукупності всіх обставин може мати вагоме значення задля правильного вирішення даної справи.

Таким чином, судами не надана повна та належна юридична оцінка наявним у справі первинним документам бухгалтерського та податкового обліку з приводу достовірності даних вказаних в них, їх відповідності вимогам чинного податкового законодавства, наявності обов'язкових реквізитів.

Окрім того, Верховний Суд ознайомившись із доводами апеляційної скарги відповідача, вважає що судом не була надана оцінка доводам відповідача в частині реального часу укладання вказаного договору між позивачем і ТОВ "Комерс Транс".

Зокрема відповідач на підставі долученої до апеляційної скарги податкової інформації, розміщеної в АІС "Податковий блок" намагався довести, що в реквізитах договору вказаний номер рахунку, який відкритий вже після укладення такого договору.

Вказані зауваження висловлені Судом з урахуванням того, що відповідач в акті податкової перевірки посилається на ухвалу Солом'янського районного суду м.

Києва по справі № 760/18341/17 (1-кс/760/13168/17) від 19.09.2017 про надання працівниками правоохоронних структур тимчасового доступу до речей і документів ТОВ "Нумізіра Сістем" (код ЄДРПОУ 39822450), з можливістю вилучення оригіналів документів. За змістом такого процесуального рішення, слідує, що саме ТОВ "Комерс Транс" входить до числа транзитно-конвертаційної" групи, яка формує схемний податковий кредит підприємствам реального сектору економіки.

Суд касаційної інстанції вважає передчасними висновки судів попередніх інстанцій про те, що сам по собі факт порушення кримінальної справи та надання дозволу слідчим суддею на тимчасовий доступ до речей і документів ТОВ "Нумізіра Сістем" (код ЄДРПОУ 39822450) не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій, проведених позивачем та ТОВ "Комерс Транс". Такі висновки повинні підтверджуватись іншими беззаперечними доказами по справі. Натомість, в матеріалах справи є копія договору № 05052015 від 05.05.2015 про надання рекламних та маркетингових послуг, тощо. На підтвердження фактичного виконання договору складено акти здачі-прийняття робіт з зазначенням, що надано маркетингові послуги. Акти № 50, № 51, № 52 складено в один день 31.05.2015, відповідно до яких надано послуги на суму 166500 грн, на суму 215333,33 грн, на суму 206916,67 грн. Всупереч вимогам про наявність обов'язкових реквізитів первинних документів, в актах відсутні розшифровка наданих послуги, одиниця виміру, ціна та кількість. Одночасно з наданням маркетингових послуг надавались рекламні послуги, на підтвердження яких надано звіти. Відтак, у податкового органу виникли обґрунтовані сумніви щодо фактичного виконання господарських операцій, яким не надано оцінку судами попередніх інстанцій.

Вказані обставини та фактичні дані залишилися поза межами дослідження судами першої та апеляційної інстанцій, що, з урахуванням повноважень касаційного суду (які не дають касаційній інстанції права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні), виключає можливість перевірити Верховним Судом правильність висновків судів попередніх інстанцій в цілому по суті спору.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

За правилами пункту 1 частини 2 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

З огляду на вказане, Верховний Суд вважає, що правових підстав для задоволення зави відповідача про передачу даної справи, згідно із приписами статті 346 КАС України на розгляд палати, до якої входить така колегія.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.03.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.07.2019 скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник