Історія справи

Ухвала КАС ВП від 19.06.2019 року у справі №826/18494/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 червня 2019 року

Київ

справа №826/18494/16

адміністративне провадження №К/9901/37909/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімум Медіа Україна" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімум Медіа Україна" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2017 (головуючий суддя Келеберда В. І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 (головуючий суддя Земляна Г. В., судді Межевич М. В., Сорочко Є. О.),

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімум Медіа Україна" (далі - позивач, Товариство) звернулося з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція, контролюючий, податковий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0019181201, яким на підставі пункту 120-1.1 статті 120-1 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) за порушення граничного терміну реєстрації податкової накладної від 19.11.2015 №81 в Єдиному реєстрі податкових накладних визначено штраф у розмірі 10% від суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній у сумі 12265,18 гривень (далі - спірне рішення).

На обґрунтування позовних вимог Товариство зазначало, що 19.11.2015 склало податкову накладну за №81 й своєчасно, у межах встановленого статтею 201 ПК України граничного терміну її реєстрації, направило таку до Єдиного реєстру податкових накладних для реєстрації, однак жодного підтвердження про прийняття або неприйняття останньої від податкового органу не отримало. Позивач наполягає на тому, що вчинив усі необхідні і передбачені законодавством дії для реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних, яка, на думку Товариства, не здійснена з вини відповідача й це виключає відповідальність платника податків шляхом накладення на нього штрафу. Також Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімум Медіа Україна" посилається на порушення контролюючим органом строків проведення камеральної перевірки і порядку накладення штрафних (фінансових) санкцій, що свідчить про незаконність прийнятого відповідачем спірного рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017, відмовлено у задоволенні позову.

Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що податкова накладна подана позивачем з порушенням граничного строку її реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних й обставин, які б свідчили про протилежне, під час розгляду справи не встановлено. При цьому доводи Товариства про порушення відповідачем строків проведення камеральної перевірки, за наслідками проведення якої прийнято спірне рішення, не знайшли свого підтвердження при вирішенні цього спору, оскільки пункт 75.1 статті 75, стаття 76 ПК України в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, не встановлювали таких строків, а визначений у пункті 200.10 цього Кодексу тридцятиденний строк стосується перевірки заявлених у податковій декларації даних, тоді як у даному випадку перевірка проводилась щодо реєстрації податкових накладних.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач, окрім доводів, наведених раніше у позовній заяві, посилається на те, що на час виникнення спірних правовідносин у грудні 2015 року був відсутній порядок застосування штрафних санкцій (штрафу), передбачених статтею 120-1 ПК України за порушення терміну реєстрації податкових накладних, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, а тому накладення на Товариство штрафних санкцій не відповідає вимогам законодавства.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.08.2017 відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту четвертого пункту першого Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач з доводами та вимогами Підприємства не погоджується та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, оскільки вважає, що такі є законними та обґрунтованими, ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального та дотриманням норм процесуального закону. Вказує, що судами попередніх інстанцій не встановлено порушень контролюючим органом процедури накладення штрафних санкцій, передбачених статтею 120-1 ПК України, а факт несвоєчасного подання позивачем податкової декларації і, як наслідок реєстрації останньої у Єдиному реєстрі податкових накладних, є доведеним під час судового розгляду даної справи.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19.11.2015 Товариство з обмеженою відповідальністю "Оптімум Медіа Україна" склало податкову накладну №81.

В подальшому Інспекцією було проведено перевірку даних Єдиного реєстру податкових накладних й за її результатами складено акт від 22.06.2016 №3217/26-56-12-01-18, згідно з висновками якого, Товариством порушено вимоги пункту 120-1.1 статті 120-1 розділу ІІ ПК України, а саме - порушено граничний термін реєстрації податкової накладної від 19.11.2015 №81 в Єдиному реєстрі податкових накладних.

На підставі зазначеного акту перевірки податковим органом прийнято спірне податкове повідомлення-рішення від 12.07.2016 №0019181201, яким визначено позивачу штраф у розмірі 10% від суми податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній у сумі 12265,18 гривень.

Так, за приписами абзацу першого пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В свою чергу за змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п`ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Відповідальність за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних передбачена статтею 120-1 ПК України.

Згідно з положеннями пункту 120-1.1 вказаної статті ПК України, порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі: 10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів.

Наведене дає підстави для висновку про наявність у платника податків обов`язку на дату виникнення податкових зобов`язань скласти податкові накладні в електронній формі та зареєструвати їх в Єдиному реєстрі податковий накладних протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних. Порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних визнається податковим правопорушенням за яке нормами ПК України передбачена фінансова відповідальність у вигляді штрафних (фінансових) санкцій.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи даний спір, встановили, що складена позивачем накладна від 19.11.2015 №81 була зареєстрована у Єдиному реєстрі податковий накладних з порушенням встановленого статтю 201 ПК України граничного терміну її реєстрації на 10 днів (лише 14.12.2015), оскільки такий термін з урахуванням наведених законодавчих приписів сплинув 04.12.2015.

Разом з тим, у відповідності до пункту 120-1.3 статті 120-1 ПК України (у редакції, що діяла до 01.01.2016) порядок застосування штрафних санкцій, передбачених цією статтею, затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24.12.2015 №909-VII (набрав чинності з 01.01.2016) вказаний пункт виключено.

Своєю чергою відсутність на час виникнення спірних правовідносин у грудні 2015 року порядку застосування штрафних санкцій (штрафу), передбачених статтею 120-1 ПК України за порушення терміну реєстрації податкових накладних, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, не може впливати на дію вказаної норми ПК України або її скасовувати та не звільняє платника податку на додану вартість від відповідальності, передбаченої зазначеною нормою Закону, за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних та не нівелює повноваження контролюючого органу щодо застосування таких санкцій.

Необхідно також врахувати й те, що Законом №909-VIII не було ані введено нових видів відповідальності за порушення податкового законодавства, ані збільшено розмір відповідальності за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних.

Отже, зважаючи на факт порушення позивачем термінів реєстрації податкових накладних, відповідачем правомірно застосовано до позивача штрафні санкції, передбачені пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України.

Що ж до доводів позивача про проведення контролюючим органом камеральної перевірки з порушенням строку, передбаченого пунктом 200.10 статті 200 ПК України, слід зазначити таке.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (у редакції, чинній на час проведення камеральної перевірки 22.06.2016) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

В силу пункту 200.10 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Також згідно з положеннями пункту 102.1. статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Зміст наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку, що предметом камеральної перевірки, окрім питань правильності оформлення податкових декларацій, уточнюючих розрахунків можуть бути й інші питання, зокрема пов`язані із своєчасністю реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, а тому, з урахуванням положень статті 102 ПК України, такою перевіркою може бути охоплено період в 1095 днів за останнім днем граничного строку реєстрації податкових накладних.

Окрім цього пунктом 200.10 статті 200 ПК України, на який посилається позивач, визначено строк проведення камеральної перевірки заявлених у податковій декларації даних. Ця норма не встановлює строку проведення камеральної перевірки даних Єдиного реєстру податкових накладних.

З огляду на те, що заявлені у податковій декларації дані не були предметом камеральної перевірки, суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили доводи позивача про порушення контролюючим органом строку проведення камеральної перевірки, що визначений у пункті 200.10 статті 200 ПК України.

До того ж за правилами пункту 200-1.1 статті 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання цієї правової норми ПК України постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 №1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних, за змістом пункту 5 якого постачальник (продавець) складає податкову накладну та/або розрахунок коригування у форматі (відповідно до стандарту), затвердженому в установленому порядку, з використанням спеціалізованого програмного забезпечення.

Окрім цього на час виникнення спірних правовідносин була чинна Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв`язку, затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008 №233, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 №320/15011, яка визначала загальні принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису.

Пунктами 1, 9 цієї Інструкції встановлено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором. У спеціалізованому програмному забезпеченні повинно бути реалізовано: формування податкового документа в електронному вигляді відповідно до затвердженого формату (стандарту); контроль за введенням даних відповідно до встановлених вимог; зберігання відправлених податкових документів в електронному вигляді та одержаних квитанцій у вигляді електронних даних у системі подання податкових документів в електронному вигляді; експортування податкових документів в електронному вигляді на електронні носії; візуальне відображення податкових документів в електронному вигляді електронними засобами та на папері у формі, встановленій для цих податкових документів.

Втім, як правильно зазначено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачем не подано доказів, які б беззаперечно підтверджували направлення саме 04.12.2015 до Державної фіскальної служби України податкової накладної від 19.11.2015, сформованої та поданої з дотриманням вказаних вище критеріїв, встановлених для податкових документів, із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення.

Таким чином суди попередніх інстанцій, повно і всебічно встановивши обставини цієї справи на підставі наявних у ній доказів, оцінка яким дана з дотриманням положень КАС України, дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Згідно із частиною третьою статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Оптімум Медіа Україна" залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.03.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19.07.2017 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду