Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.03.2018 року у справі №803/93/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 березня 2018 року

Київ

справа №803/93/16

адміністративне провадження №К/9901/13724/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 (суддя - Дмитрук В.В.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 (головуючий суддя - Сапіга В.П., Левицька Н.Г., Обрізко І.М.) у справі №803/96/16 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Волинської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови, -

встановив:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі - далі ФОП ОСОБА_2) звернувся до Волинського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 18.01.2016 № 205070000/2016/000004/2 та картки відмови у митному оформленні від 18.01.2016 № 205070000/2016/00006.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 09.02.2016, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016, позовні вимоги задоволено.

При прийнятті рішень суди попередніх інстанцій виходили з того, що документами, поданими позивачем митному органу під час проходження митного контролю, підтверджується заявлена митна вартість товару, а відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не доведено обґрунтованості сумнівів щодо достовірності зазначених у цих документах відомостей, та не доведено правомірності коригування заявленої митної вартості й прийняття оскаржуваних рішень.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій Волинська міська митниця ДФС оскаржила їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

В обґрунтування своїх вимог Волинська митниця ДФС посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статей 52, 53, 54 Митного кодексу України.

Так, у касаційній скарзі відповідач зазначає про правомірність визначення митної вартості із застосуванням резервного методу, оскільки подані документи не містили всіх даних щодо складових митної вартості ввезеного товару, а тому у відповідача у відповідності до пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України були підстави для прийняття оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови у митному оформленні.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, 18.09.2015 позивачем в електронному вигляді було подано митну декларацію № 205070000/2016/001278 для митного оформлення товарів: «мандарини свіжі» - 15260 кг (торговельна марка - AMC, BLAUPUNKT), «ківі свіжі» - 900 кг (торговельна марка - ), «помідори свіжі» - 1872 кг (торговельна марка - VICASOL), «хурма свіжа» - 740 кг (торговельна марка - DOLCE DUR), «перець солодкий свіжий» - 550 кг (торговельна марка - DELICIAS).

На підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації позивачем додано: контракт від 18.09.2015 № 2, рахунок-фактуру експортний від 15.01.2016 №/00023/2016/MG, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 17.01.2016 № 059888, сертифікат походження товару від 15.01.2016 № A 0017199, сертифікат відповідності стандартам ЄС для свіжих овочів і фруктів від 15.01.2016 № КО.8231.3.23.2016.9, копію митної декларації країни відправлення від 17.01.2016 № 16PL302010Е0004830, а також інші документи, зазначені в графі 44 вантажно-митної декларації.

При цьому, як слідує із графи 43 зазначеної електронної митної декларації від 18.01.2016 № 205070000/2016/001278 товар було задекларовано за 1 методом, тобто за ціною контракту відповідно до вищезазначених документів.

У зв'язку з тим, що подані документи не містили всіх даних відповідно до обраного декларантом методу та містили розбіжності, посадовою особою митниці направлено повідомлення про необхідність надання додаткових документів на підтвердження заявленої вартості, а саме: прайс-лист від виробника товару; пакувальний лист; фактури на закупівлю товару у виробника; висновків про вартісні та якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Декларантом у свою чергу було додатково надано митному органу: експертний висновок від 18.01.2016№ В-75; калькуляцію транспортних витрат від 18.01.2016; курси валют національного банку при оформленні експортної декларації від 01.01.2016; ринкові курси валют при виставлені фактури на день її оформлення від 14.01.2016; прас-лист від 15.01.2016; фактуру на закупівлю товару № FX/00023/2016/MG від 15.01.2016.

18.01.2016 позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205070000/2016/00006 у зв'язку з прийняттям рішення про визначення митної вартості від 18.01.2016 № 205070000/2016/000004/2.

У графі 33 вказаного рішення було зазначено, що митна вартість товарів не може бути визнана за ціною договору, у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять розбіжності та неточності, а саме: відповідно до довідки про транспортні витрати від 18.01.2016 податкове навантаження до кордону становить 38,88 грн./км, а після перетину кордону - 66,67 грн./км; відповідно до контракту від 18.09.2015 № 2 оплата за товар здійснюється протягом 90 банківських днів від дати митного оформлення, а у фактурі від 18.09.2015 №/00023/2016/MG зазначено 14 днів; загальна вартість відповідно до експортної декларації країни-відправника становить 62233 злотих, а згідно із фактурою - 64021,99 злотих.

Декларанту запропоновано надати додаткові документи: прайс-лист виробника товару; фактуру на закупівлю товару у виробника; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

З метою пропуску товару через митний кордон ФОП ОСОБА_2 подано нову митну декларацію від 18.01.2016 № 205070000/2016/001367. Митне оформлення проведено за резервним методом, на підставі цінової інформації, наявної в митного органу.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Як встановлено частиною другою статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами першою, другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин четвертої п'ятої статті 58 Митного кодексу України.

На вимогу митного органу позивачем також було надано експертний висновок Волинської торгово-промислової палати від 18.01.2016 № В-75, згідно з яким підтверджено, що вартість, зазначена у фактурі від 15.01.2016 № FX/00023/2016/MG та комерційній пропозиції (прайс-листі) фірми «BURY Trade» Sp.z о.о. (Польща) від 15.01.2016, відповідає рівню цін, який існує на ринку по продажу фруктів.

Також декларантом були надані документи, що підтверджують факт використання транспортних послуг та понесені витрати на них, а саме: договір перевезення вантажів транспортними засобами від 01.01.2016, укладений між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_2; довідку про транспортні витрати від 18.01.2016, заявку-договір на автоперевезення від 15.01.2016 № 3.

В той же час, частиною 11 статті 58 Митного кодексу України визначено, що при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або піддягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені в цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню, зокрема, витрати на транспортування після ввезення.

Також суди попередніх інстанцій обґрунтовано не прийняли до уваги претензії митниці щодо загальної вартості товару, яка згідно експортної декларації становить 62233 злотих, а згідно факткри №FX/00023/2016/MG від 15.01.2016 - 64021,99 злотих, оскільки вартість товару, замовлення і розрахунок проводився в доларах США, що передбачено контрактом від 18.09.2015 № 2, укладеним між компанією «BURY Trade Sp.z о.о.» (Польща) та позивачем. Дані розбіжності виникли через коливання курсу валют, відомості про які були надані митниці.

Крім того, строк оплати за товар не впливає визначення митної вартості товару, а надані позивачем документи в повній мірі підтверджують ціну на ввезений товар.

Отже, виявлені митним органом розбіжності є формальними та несуттєвими, які не впливають на рівень заявленої митної вартості, тому доводи відповідача про те, що подані позивачем документи не дозволяли у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни, не відповідають встановленим фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій на підставі доказів, досліджених під час судового розгляду справи, у тому числі, щодо надання декларантом митному органу достовірних відомостей про визначення митної вартості за ціною угоди, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддавалися обчисленню, суд погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо протиправності оскаржуваного рішення відповідача.

У зв'язку з цим суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваного рішення митниці про коригування митної вартості та картки відмови.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими в судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 09.02.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.11.2016 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна