Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 лютого 2018 року

Київ

справа №815/6471/16

адміністративне провадження №К/9901/18426/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 (суддя Вовченко О.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 (судді Градовський Ю.М., Кравченко К.В., Лук'янчук О.В.) у справі за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮТЕКС УКРАЇНА" (далі - ТОВ "ЮТЕКС УКРАЇНА") до Одеська митниця ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправним та скасування рішення,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року ТОВ "ЮТЕКС УКРАЇНА" звернулося до суду з позовом до Митниці, у якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 04.09.2016 № 500060702/2016/000125/2; визнати нечинною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.09.2016 № 500060702/2016/00227.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що до митного органу були надані документи, необхідні для митного оформлення товарів з визначенням його митної вартості за першим методом (за ціною договору), що надійшли на митну територію України на підставі зовнішньоекономічного рамкового договору, а також додаткові документи про підтвердження заявленої митної вартості, які були подані одночасно із заявою про визнання заявленої товариством митної вартості та скасування рішення про коригування митної вартості. Митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів та оформила картки відмови за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 22.02.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017, адміністративний позов ТОВ "ЮТЕКС УКРАЇНА" задовольнив: визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 04.09.2016 № 500060702/2016/000125/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.09.2016 № 500060702/2016/00227.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій, виходили з того, що під час митного оформлення товару ТОВ "ЮТЕКС УКРАЇНА" надало Митниці всі передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України необхідні та достатні документи і у Митниці не було підстав для сумніву щодо правильності заявленої митної вартості товару, а тому вона має бути визначена за ціною контракту.

Одеська митниця ДФС подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

На обґрунтування касаційної скарги митний орган зазначає, що під час контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган встановив, що у поданих на митне документах містяться розбіжності, надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: 1) відповідно до підпункту "в" пункту 2 частини 10 статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням; проте у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутня будь-яка інформація щодо включення/не включення даних складових митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 2) пунктом 7 Угоди від 18.05.2016 № 1 визначено, що оплата за товар здійснюється у розмірі 100 % протягом 7 робочих днів з моменту підписання угоди (18.05.2016), проте банківський платіжний документ згідно з яким була здійснена оплата за товар датований 06.06.2016 року, що перевищує вищезазначений 7-й денний термін. Розбіжності між датою складання платіжного доручення та наведеними в угоді умовами оплати товарів (строками розрахунку за товар) могли свідчити про не автентичність документів, поданих для підтвердження митної вартості товарів, що виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України. Згідно банківського платіжного документу, що стосується товару від 06.06.2016 № 7 оплата здійснюється за "обладнання", що поставляється по рамковому зовнішньоекономічному договору (контракту) від 18.05.2016 № UN180516/01В, в той же час до митного оформлення заявлено "скловолокно та вироби з нього - склопластиковий пруток". У банківському платіжному документі від 06.06.2016 №7 відсутні реквізити угоди від 18.05.2016 № 1, по якій безпосередньо здійснюється поставка товару та/або реквізити інвойсу від 13.07.2016 № IN/СМ/Р/046/16-17 на дану партію товару. Відсутність у банківському платіжному документі від 06.06.2016 № 7 посилання на реквізити угоди від 18.05.2016 № 1, по якій безпосередньо здійснюється поставка товару та/або реквізити інвойсу від 13.07.2016 № IN/СМ/Р/046/16-17 на дану партію товару виключало можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України. Отже, надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Зазначені обставини виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 Митного кодексу України та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. На підставі частини 3 статті 53 Митного кодексу України, пункту 2.3 Правил заповнення декларації митної вартості, які затверджені наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, Митниця повідомила декларанта про необхідність подання протягом 10 календарних днів додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, а саме: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновків про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформації біржових організацій про вартість товару або сировини. Додатково декларанта повідомлено про те, що декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленою ним митної вартості товарів. 29.08.2016 товариство надало прайс-лист від 01.08.2016 № б/н, копію митної декларації країни відправлення від 20.07.2016 № IN/CM/P/046/16-17, лист виробника щодо пакування товарів від 26.08.2016 № б/н, сертифікат морського страхування від 28.07.2016 № 3/14/1900, бухгалтерська документація від 26.08.2016 № б/н, листи отримувача від 26.08.2016 № 56, № 57. 30.08.2016 уповноваженою особою декларанта було надано цінову пропозицію виробника. 31.08.2016 товариство надало митний документ країни відправлення (інвойс, пакувальний лист). За результатами аналізу поданих для підтвердження митної вартості товарів документів, митниця прийшла до висновку про неможливість визнання заявленої митної вартості товарів враховуючи положення пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України. Отже, враховуючи право митного органу здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України у випадках, коли виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, що обумовлено статтею 55 Митного кодексу України, Митниця, приймаючи рішення про визначення митної вартості товарів та картку відмову, діяла в межах повноважень та на підставі вимог чинного законодавства, а тому підстав для скасування її рішення та картки відмови, немає.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі визначено склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: Бившева Л.І. (суддя-доповідач, головуючий суддя), Хохуляк В.В., Шипуліна Т.М.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 15.02.2018 касаційну скаргу Одеської митниці ДФС прийняв до провадження та визнав за можливе попередній розгляд справи.

Позивач не реалізував процесуальне право щодо подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи позивача та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанції встановили, що ТОВ "ЮТЕКС УКРАЇНА" здійснює виробництво електромонтажних пристроїв та інших видів електронних і електричних проводів і кабелів. Між компанію Індор Композіт Пвт Лтд (INDORE COMPOSITE PVT LTD, Індія) як продавцем з однієї сторони та ТОВ ТОВ "ЮТЕКС УКРАЇНА" (Україна) як покупцем з іншої сторони укладено Рамковий договір № UТ 180516/01В "щодо продажу та купівлі матеріалів" (а.с. 32-49, 130-146 т. 1), за умовами якого: сторони домовились про укладання окремих Угод продажу та купівлі матеріалів та закріпили в Рамковому договорі загальні умови таких окремих Угод (пункт 5.1); сторони домовились про укладання окремих Угод продажу та купівлі матеріалів та закріпили в Рамковому договорі загальні умови таких окремих Угод (пункти 5.2 - 5.4); кожна така операція оформлюється у письмовій формі та підписується окремо як додаток до Договору (кожна така операція іменується "Угода") (пункти 5.1, 5.2); сторони укладають Рамкову угоду і Угоди, виходячи з розуміння того, що всі Угоди та Договір є єдиною угодою між сторонами (Спільно іменується "Договір". У випадку будь-яких розбіжностей між умовами Угоди та положеннями цього Договору, для цілей такого Договору перевага надається положенням Угоди (пункт 5.4); в порядку і на умовах визначених цим Договором продавець зобов'язується поставляти, а покупець зобов'язується приймати та оплачувати товар. Поставка товару здійснюється на підставі укладених Угод, що підписуються сторонами по мірі виникнення у покупця потреби у товарі, в яких сторони визначають кількість, ціну, строки поставки товару тощо. Кожна Угода підписується сторонами, додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною (пункти 7.1 - 7.2); ціна Договору визначається вартістю товару, що поставляється за цим Договором на підставі укладених Угод та додатків до Угод (пункт 9). 18.05.2016 до Рамкового договору № UТ180516/01В "щодо продажу та купівлі матеріалів" між ТОВ "ЮТЕКС УКРАЇНА" і компанією Індор Композіт Пвт Лтд укладено Угоду № 1 (а.с. 49-52, 126-129 т. 1). Відповідно до пунктів 6-13 Угоди № 1 до Рамкового договору № UТ180516/01В "щодо продажу та купівлі матеріалів" в порядку і на умовах, що визначені Рамковим Договором № UТ180516/01В "щодо продажу та купівлі матеріалів" та цією Угодою продавець зобов'язується поставити товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Кількість товару, асортимент та комплектність товару визначені в Специфікації №1, що є додатком до цієї Угоди. Базис поставки: DAP INCOTERMS 2010. Місце поставки: морський порт Одеса, Україна. Строк поставки становить 60 (календарних днів) з дати укладання цієї угоди. Остаточна вартість товару (ціна Угоди), що поставляється за цією Угодою визначена у розрахунку-фактурі (інвойсі) до цієї Угоди. Покупець сплачує на користь продавця 100% вартості товару, що поставляється за цією угодою протягом 7 (семи) робочих днів з моменту підписання цієї Угоди на банківський рахунок продавця. Пунктом 15 Угоди № 1 до Рамкового договору № UТ180516/01В "щодо продажу та купівлі матеріалів" від 18.05.2016 визначено, що додатком до неї є: Інвойс та Специфікація. Вартість товару (ціна Угоди), що поставляється за цією Угодою становить 42 217, 22 дол. США. Кількість товару, асортимент та комплектність товару визначені в Інвойсі та Специфікації № 1. 26.08.2016 для митного оформлення позивачем подана митна декларація № 500060702/2016/011435. Разом із митною декларацією Позивачем подано наступні документи: Рамковий договір № UТ180516/01В "щодо продажу та купівлі матеріалів" від 18.05.2016 року. Угоду № 1 до Рамкового договору № UТ180516/01В "щодо продажу та купівлі матеріалів" від 18.05.2016, Специфікація № 1 (Додаток до Угоди), Інвойс № IN/СМ/Р/046/16-17 від 13.07.2016.

Після надходження товару до Одеського морського торгового порту ТОВ "Юті Україна" для митного оформлення вантажу подало до митного органу декларацію від 25.08.2016 №500060702/2016/011435, в якій митна вартість товару визначена за першим методом - за ціною договору (а.с. 21-22, 94-95 т. 1). Для підтвердження вказаних у декларації відомостей до митного органу було також подано такі документи: Рамковий договір № UТ180516/01В "щодо продажу та купівлі матеріалів" від 18.05.2016; Угода № 1 до Рамкового договору № UТ180516/01В "щодо продажу та купівлі матеріалів" від 18.05.2016; специфікація від 18.05.2016 № 1, інвойс від 13.07.2016 № IN/СМ/Р/046/16-17; коносамент від 20.07.2016 №NLBOM0014595; платіжне доручення від 06.06.2016 № 7; пакувальний лист від 13.07.2016 № б/н; договір про надання послуг митного брокера від 08.10.2015 № 2015/036; сертифікат про походження товару від 15.07.2016 № 47975307 та ін.

У зв'язку із сформованими програмним комплексом системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) формами контролю щодо можливого заниження митної вартості товару Митницею було витребувано у декларанта додаткові документи для підтвердження заявленої вартості товару, а саме: виписки з бухгалтерської документації; каталогів, специфікацій; прейскурантів (прайс-листів) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; додатково повідомлено про те, що декларант за власним бажанням може подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товарів.

На зазначену вимогу митниці про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару 29.08.2016 позивач надав: прайс-лист від 01.08.2016 №б/н; копія митної декларації країни відправлення від 20.07.2016 № IN/CM/P/046/16-17; лист відправника щодо пакування товарів від 26.08.2016 № б/н; сертифікат морського страхування від 28.07.2016 № 3/14/1900; бухгалтерська документація від 26.08.2016 № б/н; лист отримувача від 26.08.2016 № 56; лист отримувача від 26.08.2016 № 57. Додатково 30.08.2016 декларант надав цінову пропозицію виробника, а 31.08.2016 - митний документ країни відправлення (інвойс, пакувальний лист).

В зв'язку з ненаданням Товариством всіх наявних у нього документів, які б переконливо спростували (пояснили) розбіжності у наданих документах для підтвердження заявленої митної вартості товару, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за рівень митної вартості аналогічних товарів, митне оформлення яких уже здійснено в Україні в час, максимально наближений до часу експорту товарів, заявлених до митного оформлення, та за результатом проведення консультацій між декларантом та фіскальним органом, Митниця прийняла рішення та картку відмову, з приводу правомірності яких виник спір.

У подальшому товар випущено у вільний обіг (МД № 500060702/2016/012036) за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом, та сплатою різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х Митного кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов'язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Відповідно до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з положеннями статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною другою статті 57 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Відповідно до частини першої статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Частиною другою статті 58 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Як встановили суди, позивач надав, усі необхідні документи, передбачені МК України, для визначення митної вартості товару за ціною контракту. Митницею не доведено той факт, що декларант не надав необхідних документів для підтвердження заявленої у митній декларації митній вартості товару, внесення до декларацій недостовірні або неточні відомості, або надано документи, котрі містили розбіжності, що у свою чергу унеможливлювало б визначення митної вартості товару за ціною контракту. У судовому процесі також спростовані доводи відповідача про те, що по імпортованому позивачем товару рівень митної вартості подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено є більшим, ніж заявлена декларантом, - є хибним, оскільки вказані товари не відповідають вимогам щодо подібності (аналогічності), які визначені статтею 60 МК України, а також вимогам щодо часу експорту товарів.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на зміст наведених правових норм саме на митні органи покладається обов'язок надати достатні докази на обґрунтування висновків про порушення особою митних правил класифікації товарів.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини з дослідженням в судовому процесі доказів на їх підтвердження, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про протиправність рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 04.09.2016 № 500060702/2016/000125/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.09.2016 № 500060702/2016/00227.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22.02.2017 (суддя Вовченко О.А.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.07.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк

Т.М. Шипуліна