Історія справи

Ухвала КАС ВП від 30.10.2018 року у справі №445/782/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 травня 2019 року

м. Київ

справа №445/782/17

адміністративне провадження №К/9901/16865/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мороз Л. Л.,

суддів: Гімона М. М., Бучик Ю. А.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 445/782/17

за позовом ОСОБА_1 до Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області (далі - Золочівське ОУ ПФУ) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Золочівського ОУ ПФУ

на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 21 червня 2017 року, ухвалену у склад головуючого судді Кіпчарського О. М. та

ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді Хобор Р. Б., суддів Попка Я. С., Сеника Р. П., -

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати розпорядження відповідача від 21 квітня 2017 року № 140630 про визначення пенсії у розмірі 60 % усіх видів доходу позивача;

- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату призначеної їй пенсії у розмірі 90 % усіх видів доходів, відповідно до наданих довідок про отримані доходи, починаючи з 27 січня 2015 року.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 06 березня 2010 року їй було призначено пенсію, як державному службовцю. Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 07 липня 2015 року у справі № 445/357/15-а, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року, дії відповідача визнано неправомірними та зобов'язано органи Пенсійного фонду включити зазначені виплати в розрахунок заробітної плати, в зв'язку з чим провести їй перерахунок пенсії, починаючи з 27 січня 2015 року. Постанова суду від 07 листопада 2015 року виконана відповідачем в квітні 2017 року, однак перерахунок пенсії їй проведено виходячи із 60 % розміру її доходу, а не 90 %, як було визначено на момент її виходу на пенсію.

Золочівський районний суд Львівської області постановою від 21 червня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, задовольнив позовні вимоги:

- визнав протиправним та скасував розпорядження Золочівського ОУ ПФУ від 21 квітня 2017 року №140630 про визначення ОСОБА_1 пенсії за віком у розмірі 60 % від заробітної плати;

- зобов'язав Золочівське ОУ ПФУ провести перерахунок та здійснити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком у розмірі 90 % від заробітної плати, з врахуванням постанови Золочівського районного суду Львівської області від 07 липня 2015 року у справі № 445/357/15-а, починаючи з 27 січня 2015 року.

23 жовтня 2017 року Золочівське ОУ ПФУ звернулось до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Золочівського районного суду Львівської області від 21 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року, ухвалити нове рішення - про відмову у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга мотивована, зокрема тим, що на момент проведення перерахунку, пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено внески. Отже, пенсійний орган не може провести перерахунок пенсії із застосуванням розміру пенсії у 90 % від заробітку.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 27 жовтня 2017 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи.

22 листопада 2017 року від позивача до суду касаційної інстанції надійшли заперечення на касаційну скаргу відповідача, в яких ОСОБА_1 просить залишити останню без задоволення, а оскаржувані пенсійним органом судові рішення - без змін.

15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.

Пунктом 4 частини першої розділу VII "Перехідні положення" КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи (частини 3 статті 3 КАС України).

Верховний Суд заслухав у попередньому судовому засіданні доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних постанови та ухвали судів попередніх інстанцій - без змін, з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Суди встановили, що ОСОБА_1 з 06 березня 2010 року призначено пенсію за віком згідно з Законом України від 16 грудня 1993 року № 3723-XII "Про державну службу" (далі - ~law15~) і позивач, як державний службовець, перебуває на обліку в Золочівського ОУ ПФУ.

Постановою Золочівського районного суду Львівської області від 07 липня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 жовтня 2015 року, зобов'язано відповідача з 27 січня 2015 року здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з врахуванням матеріальної допомоги та разових премій, враховувати дану суму при чергових перерахунках.

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до відповідача з проханням провести перерахунок пенсії на підставі судового рішенням. Листом від 25 квітня 2017 року її повідомлено, що такий перерахунок проведено у листопаді 2016 року за період з 27 січня 2015 року, в розмірі 60% від заробітку замість 90%, оскільки на дату перерахунку ~law16~ передбачала розмір призначуваної пенсії - 60%.

Дослідивши спірні правовідносини, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ~law17~ (в редакції чинній станом на 27 січня 2015 року) на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Положеннями ~law20~ (в редакції, яка діяла на час призначення позивачу пенсії) на одержання пенсії державних службовців мають право особи, які досягли встановленого законодавством пенсійного віку, за наявності страхового стажу для чоловіків - не менше 25 років, для жінок - не менше 20 років, у тому числі стажу державної служби - не менше 10 років, та які на час досягнення пенсійного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менше 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, - незалежно від місця роботи на час досягнення пенсійного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі.

Згідно ~law21~ (в редакції чинній на момент призначення пенсії) пенсія державним службовцям призначається в розмірі 80 відсотків від сум їх заробітної плати, на які нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі. Частиною п'ятою вказаної статті передбачено, що за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.

Як встановлено судами, з урахуванням стажу роботи на державній службі позивач отримувала пенсію у розмірі 90% від заробітку.

У рішенні від 5 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності ~law22~ або іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до частини 1 статті 9 КАС України (в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів зазначає, що оскільки перерахунок пенсії позивачу пов'язаний з переглядом розміру вже призначеної їй пенсії та здійснюється на підставі судового рішення, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Отже, застосувавши відсоток - 60 при визначенні розміру пенсії після проведення перерахунку, відповідач порушив право позивача, оскільки при призначенні пенсії первісно встановлено для її обрахунку розмір 90 відсотків від заробітку.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, Верховний Суд виходить з такого, що всі аргументи скаржника, наведені в касаційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судами першої та апеляційної інстанції, та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення норм матеріального або процесуального права, у касаційній скарзі не зазначено.

Як зазначено у частині 4 статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій і погоджується з їх висновками у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Золочівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області залишити без задоволення.

Постанову Золочівського районного суду Львівської області від 21 червня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 03 жовтня 2017 року у справі № 445/782/17 - залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.........................................

Л. Л. Мороз

М. М. Гімон

А. Ю. Бучик,

Судді Верховного Суду