ПОСТАНОВА

Іменем України

18 червня 2020 року

Київ

справа №826/25065/15

адміністративне провадження №К/9901/15624/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів: Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2017 року (головуючий суддя - Качур І.А.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року (головуючий суддя - Мацедонська В.Е., судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.)

у справі №826/25065/15

за позовом ОСОБА_1

до Управління охорони здоров`я Подільської районної у місті Києві державної адміністрації в особі начальника Легіня Богдана Ігоровича

третя особа: начальник відділу з фінансово-економічної роботи управління охорони здоров`я Подільської районної у місті Києві державної адміністрації Бухарцева Вікторія Вікторівна,

про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення коштів.

I. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ від 30 червня 2015 року №44-к;

- поновити на посаді провідного спеціаліста управління охорони здоров`я Подільської районної у місті Києві державної адміністрації із внесенням відповідного запису до трудової книжки;

- стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 липня 2015 року;

- відшкодувати моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що її звільнення відбулося з порушенням вимог Кодексу законів про працю України оскільки не було враховано переважне право на залишення на роботі, не запропоновано вакантної посади, а запропоновано стажування в іншому структурному підрозділі.

3. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 січня 2016 року відмовлено у задоволені клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду.

4. У вересні 2016 року позивач подала заяву про зміну позовних вимог, відповідно до якої просила визнати незаконним та скасувати наказ управління охорони здоров`я Подільської районної у місті Києві державної адміністрації від 30 червня 2015 року №44-к; зобов`язати відповідача змінити дату та формулювання причини звільнення, а саме звільнити 15 серпня 2016 року за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України із внесенням відповідного запису до трудової книжки; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 липня 2015 року по 15 серпня 2016 року та всі належні виплати; відшкодувати моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

5. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року, відмовлено у задоволенні позову.

6. Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач звернулася з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог з урахуванням заяви про зміну позовних вимог.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходила державну службу на посаді провідного спеціаліста управління охорони здоров`я Подільської районної в місті Києві державної адміністрації.

8. Розпорядженням т.в.о. голови Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 25 березня 2015 року №205 затверджено з 1 липня 2015 року структуру Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, чисельність керівництва та структурних підрозділів. Чисельність управління охорони здоров`я складала 7 осіб.

9. Розпорядженням т.в.о. голови Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 16 квітня 2015 року №262 скорочено з 1 липня 2015 року чисельність управління охорони здоров`я на 2 штатні одиниці та затверджено граничну чисельність управління - 7 штатних одиниць.

10. 28 квітня 2015 року позивача попереджено про скорочення штату працівників управління охорони здоров`я Подільської районної в місті Києві державної адміністрації з 1 липня 2015 року, внаслідок чого можливе скорочення посади, яку вона займає, та звільнення з роботи після закінчення двомісячного терміну на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

11. Відповідно до протоколу колективних зборів управління охорони здоров`я Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 3 червня 2015 року було вирішено враховуючи дію розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31 січня 2011 року №121, з метою забезпечення виконання розпоряджень Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 23 січня 2015 року №30-к, від 31 березня 2015 року №108-к та від 25 березня 2015 року №205 та оптимізації подальшого виконання повноважень, покладених на управління охорони здоров`я Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, скоротити 2 посади, а саме вакантну посаду заступника начальника управління та посаду провідного спеціаліста з опіки і піклування. Звернутися до т.в.о. голови Подільської районної в місті Києві державної адміністрації з клопотанням здійснити передачу функцій опіки та піклування до управління праці та соціального захисту Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, запропонувавши провідному спеціалісту ОСОБА_1 переведення на відповідну посаду в управління праці та соціального захисту населення, попередньо узгодивши пропозицію з керівником зазначеного управління.

12. Листом від 15 червня 2015 року в.о. начальника Управління праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації просив направити провідного спеціаліста управління охорони здоров`я ОСОБА_1 . з 17 червня 2015 року на проходження стажування для подальшої роботи в управлінні зі збереженням функціональних обов`язків.

13. 16 червня 2015 року позивачу було запропоновано в порядку переведення посаду в Управлінні праці та соціального захисту Подільської районної в місті Києві державної адміністрації зі збереженням функціональних обов`язків. Від запропонованої посади позивач відмовилась.

14. Наказом в.о. начальника Управління охорони здоров`я Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 30 червня 2015 року №44-к позивача звільнено з посади провідного спеціаліста управління у зв`язку зі скороченням штату працівників і відмовою від переведення на іншу роботу, відповідно до пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що звільнення позивача з займаної посади на підставі пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України відбулося з дотриманням відповідачем вимог діючого законодавства України та без порушення права позивача на працю.

16. На час звільнення позивача вакантні посади в управлінні охорони здоров`я, які відповідно до своєї кваліфікації вона могла займати, були відсутні, а тому була надана пропозиція зайняти в порядку переведення посаду в Управлінні праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації зі збереженням її функціональних обов`язків, тобто запропонована посада фактично не змінювала діючі умови праці.

17. Скорочення чисельності штату працівників управління охорони здоров`я відбулося з дотриманням вимог діючого законодавства, що підтверджується штатними розписами управління.

18. Також судами не було встановлено переважне право позивача на залишення на роботі при скороченні штату працівників управління охорони здоров`я з огляду на відсутність більшої продуктивності її праці порівняно з іншими працівниками, а також оголошення догани у червні 2013 року.

19. Подана позивачем заява про зміну позовних вимог не була прийнята судом першої інстанції та не була розглянута оскільки подана після початку судового розгляду справи по суті.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

20. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що при звільненні їй не було запропоновано посаду для переведення, а лише стажування без зазначення назви посади, що не є гарантією працевлаштування. Напередодні вивільнення у структурі Подільської районної в місті Києві державної адміністрації були наявні вакантні посади, проте вони не були запропоновані їй для переведення.

21. Зазначає що мала переважне право на залишення на роботі у зв`язку з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці порівняно з іншими працівниками даного управління, а врахування судами інформаційної довідки щодо порівняння кількості підготованих документів (відповідно до посадових обов`язків) спеціалістів відділу, є неправильним з огляду на специфіку її діяльності у сфері опіки та піклування.

22. Також судами помилково застосовано норми статті 51 Кодексу адміністративного судочинства України та не прийнято до розгляду її заяву про зміну позовних вимог, подану відповідно до статті 137 цього кодексу.

23. Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити оскаржувані судові рішення без змін.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

24. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), вважає за необхідне зазначити наступне.

25. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

26. Положеннями частини другої статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

27. Статтею 49-2 КЗпП України передбачено порядок вивільнення працівників.

28. Так, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

29. Розглядаючи трудові спори, пов`язані із звільненням за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача були зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

30. Судами першої та апеляційної інстанцій було встановлено, що у відповідача мало місце скорочення штатної чисельності працівників управління охорони здоров`я з 1 липня 2015 року, а саме скорочено дві штатні одиниці - з 9 станом на липень 2014 року до 7 станом на липень 2015 року.

31. Наказом начальника управління охорони здоров`я Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 26 січня 2015 року №7-к на виконання пункту 2.1 та пункту 7 розпорядження від 23 січня 2015 року №30-к «Про внесення змін до штатного розпису Подільської районної в місті Києві державної адміністрації» скорочено штатну чисельність управління з 1 квітня 2015 року та затверджено граничну чисельність працюючих у кількості 7 штатних одиниць. Зобов`язано провести відповідні організаційно-правові заходи, в тому числі попередити усіх працівників управління про можливе вивільнення з посад у зв`язку з скороченням на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

32. З даним наказом було ознайомлено всіх працівників управління, зокрема 26 січня 2015 року позивача.

33. Наказом начальника Управління охорони здоров`я Подільської районної в місті Києві державної адміністрації від 30 березня 2015 року №24-к було внесено зміни до наказу від 26 січня 2015 року №7-к в частині термінів виконання - з 1 липня 2015 року.

34. З даним наказом позивача ознайомлено під підпис 1 квітня 2015 року.

35. Відповідно до затвердженого штатного розпису управління охорони здоров`я Подільської районної в місті Києві державної адміністрації станом на 1 липня 2015 року складає разом 7 штатних одиниць: начальник управління - 1 штатна посада, заступник начальника - начальник відділу з медичної та організаційної роботи - 1 штатна посада, головний спеціаліст - 2 штатні посади, начальник відділу з фінансово-економічної роботи - 1 штатна посада, головний спеціаліст - 2 штатні посади.

36. Розпорядження та накази про внесення змін до штатного розпису Подільської районної в місті Києві державної адміністрації, зокрема Управління охорони здоров`я, не були оскаржені та скасовані, а тому підлягали виконанню.

37. Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

38. При попередженні про наступне вивільнення позивачу не пропонувалися вакантні посади, проте упродовж двомісячного строку було запропоновано в порядку переведення посаду в Управлінні праці та соціального захисту населення Подільської районної в місті Києві державної адміністрації зі збереженням функціональних обов`язків. Від запропонованої посади позивач відмовилась.

39. У касаційній скарзі позивач зазначала що їй не пропонувалась посада, а лише стажування та без зазначення назви посади. Проте у повідомленні від 16 червня 2015 року зазначено про пропозицію позивачу посади у порядку переведення в Управлінні праці та соціального захисту населення зі збереженням функціональних обов`язків, а не стажування. При ознайомленні з такою пропозицією позивач висловила лише незгоду з нею.

40. Суду апеляційної інстанції відповідачем було надано довідку щодо наявності вакантних посад в управлінні охорони здоров`я станом на 30 червня 2015 року, відповідно до якої була вакантна посада заступника начальника - начальника відділу з організації надання медичної допомоги населенню. Основною кваліфікаційною вимогою до особи, яка претендує на заміщення вакантної посади, є вища освіта медичного спрямування за освітньо-кваліфікаційним рівнем магістра, проте позивач такій вимозі не відповідає.

41. Відповідно до статті 42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. При рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації перевага в залишенні на роботі надається, зокрема, працівникам з тривалим безперервним стажем роботи на даному підприємстві, в установі, організації.

42. Судами першої та апеляційної інстанцій було перевірено дотримання відповідачем при звільненні позивача вимог статті 42 КЗпП України та зроблено обґрунтований висновок про відсутність переважного права позивача на залишення на роботі з огляду на інформаційну довідку від 30 жовтня 2015 року порівняння кількості підготовлених документів (відповідно до посадових обов`язків) спеціалістів відділу з організації надання медичної допомоги населенню.

43. У обґрунтування касаційної скарги позивач посилалась що відповідно до посадових обов`язків займалась діяльністю в сфері опіки та піклування, а тому порівняння результатів її роботи з результатами роботи іншого спеціаліста з питань розгляду звернень громадян, що надходять до управління охорони здоров`я, є неправильним.

44. Проте така порівняльна інформація, що зазначена в інформаційній довідці від 30 жовтня 2015 року складена начальником Управління охорони здоров`я Подільської районної в місті Києві державної адміністрації Легінь Б.І. відповідно до результатів роботи, покладених на спеціалістів відділу посадовими обов`язками.

45. Таким чином суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до правильного висновку, що відповідачем було дотримано вимоги трудового законодавства при звільненні позивача.

46. У обґрунтування касаційної скарги позивач посилалась що судами було неправомірно відмовлено у задоволені позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди з огляду на достатність наведених нею доказів причинного зв`язку між діями відповідача та завданою моральною шкодою, зазначенням у чому саме полягає така шкода та відповідних міркувань.

47. Згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

48. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

49. Враховуючи що судами попередніх інстанцій не було встановлено протиправної поведінки відповідача, а також що позивачем не надано належних доказів завдання їй моральних страждань, душевних переживань та психологічного розладу, наявність втрат немайнового характеру, що настали внаслідок протиправних дій відповідача, не визначено якими доказами це підтверджується, а також не обґрунтовано розмір заявленої моральної шкоди, висновок про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині є правильним.

50. Відповідно до частини першої статті 137 КАС України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних рішень) позивач може протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. До початку судового розгляду справи по суті позивач може змінити підставу або предмет адміністративного позову, подавши письмову заяву, яка приєднується до справи. Заява про зміну позовних вимог повинна відповідати вимогам, які встановлені цим Кодексом для позовних заяв. У разі невідповідності такої заяви вимогам статті 106 цього Кодексу суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Ухвала суду, прийнята за результатами розгляду питання про прийняття заяви про зміну позовних вимог, окремо не оскаржується.

51. Вказана стаття регулює порядок реалізації права позивача змінити позовні вимоги. Вимоги статті випливають із принципів диспозитивності та змагальності.

52. Відповідно до частини першої статті 51 КАС України (у редакції, чинній на час винесення оскаржуваних рішень) в будь-який час до закінчення судового розгляду позивач має право: змінити підставу адміністративного позову; змінити предмет адміністративного позову; збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

53. У судовому засіданні 19 січня 2016 року протокольною ухвалою було вирішено питання про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України.

54. Проте 5 вересня 2016 року до окружного суду надійшла заява позивача про зміну позовних вимог на підставі частини першої статті 137 КАС України, відповідно до якої просить визнати незаконним та скасувати наказ управління охорони здоров`я Подільської районної у місті Києві державної адміністрації від 30 червня 2015 року №44-к; зобов`язати відповідача змінити дату та формулювання причини звільнення, а саме звільнити 15 серпня 2016 року за власним бажанням відповідно до статті 38 Кодексу законів про працю України із внесенням відповідного запису до трудової книжки; стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 1 липня 2015 року по 15 серпня 2016 року та всі належні виплати; відшкодувати моральну шкоду в сумі 20 000 грн.

55. Суд першої інстанції правомірно не розглянув дану заяву про зміну позовних вимог з огляду на її подачу після початку судового розгляду справи по суті.

56. У касаційній скарзі позивач зазначала що дана заява про зміну позовних вимог не містила зміни предмету або підстави позову. Відповідно до статті 137 КАС України позивач має право протягом всього часу судового розгляду збільшити або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява підлягала розгляду.

57. Проте таке посилання позивача є помилковим оскільки у заяві від 2 вересня 2016 року нею було не збільшено чи зменшено розмір позовних вимог, а змінено їх. Реалізація такого права можлива лише до початку судового розгляду справи по суті, тобто до початку доповіді головуючого-судді, відповідно до вказаних вище вимог законодавства.

58. За таких обставин і правового регулювання колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

59. Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

60. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

61. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 березня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2017 року у справі №826/25065/15 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

О.А. Губська

О.В. Калашнікова,

Судді Верховного Суду