ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року

м. Київ

справа №804/5249/16

адміністративне провадження №К/9901/45501/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 (колегія суддів: В. А. Шальєва, С. В. Білак, Н. А. Олефіренко) у справі за позовом Приватного акціонерного товариства "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" до Дніпропетровської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві, за участю Прокуратури Дніпровської області про визнання протиправними та скасування рішень, стягнення надміру сплачених митних платежів,

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат" (правонаступник якого є Приватне акціонерне товариство "Північний гірничо-збагачувальний комбінат") звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з вказаним позовом, у якому, з урахуванням численних доповнень просило: визнати протиправним рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів 113000010/2009/000261/1 від 03.11.2009; скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/9/000666 від 03.11.2009; стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві на користь позивача коштів на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 41118,26 грн. ; стягнути з Державного бюджету України в особі Головного управління державного казначейства України у м. Києві на користь позивача коштів на відшкодування шкоди у вигляді надмірно сплаченого ввізного мита у розмірі 14391,39 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав про те, що під час митного оформлення товару митницею в порушення вимог митного законодавства не було визнано заявлену декларантом митну вартість, визначену за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору, адже подані документи для підтвердження заявленої митної вартості є достатніми та такими, що давали змогу пересвідчитись у правильності заявленої митної вартості.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.12.2016 (суддя - Верба І. О.) у задоволені позову було відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач має повноваження витребувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару за наявності підстав для сумніву в митній оцінці товару, що переміщується через митний кордон України. В даних спірних правовідносинах у митниці виник обґрунтований сумнів щодо правильності заявлення митної вартості товару, що підтверджується даними цінової інформації Єдиної автоматизованої інформаційної системи Державної митної служби України та проведеним позивачем митним оформленням аналогічного товару за вищою митною вартістю. З урахуванням наведеного, митниця мала обґрунтовані підстави для витребування додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. При витребуванні додаткових документів митниця діяла відповідно Порядку №1766 та норм митного законодавства. При цьому відповідач відповідно до наведених законодавчих норм надавав позивачу можливість підтвердження заявленої митної вартості чи корегування митної вартості шляхом надання додаткових документів, зокрема, прайс-листа фірми виробника, калькуляцію фірми виробника, однак, позивач відмовився використати надані митницею можливості щодо підтвердження заявленої митної вартості чи узгодження з митницею митної вартості спірного товару, не надав обґрунтувань та підстав щодо неможливості надання додаткових документів. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.

Натомість суд апеляційної інстанції постановою від 01.03.2017 рішення суду першої інстанції скасував, позов задовольнив частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000010/2009/000261/1 від 03.11.2009. Визнано протиправним та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/9/000666 від
03.11.2009. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Мотивуючи рішення, суд апеляційної інстанцій відзначив, що декларантом надані митному органі усі необхідні документи для підтвердження заявленої митної вартості, в тому числі, вантажна митна декларація, декларація митної вартості, зовнішньоекономічний контракт, специфікація до нього, рахунки-фактури тощо.

Відомості про заявлену позивачем митну вартість є об'єктивними, такими, що піддаються обчисленню та підтверджуються документально. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. При цьому судом апеляційної інстанції враховується, що відповідачем при здійсненні коригування митної вартості застосовані відомості, що містяться в базі даних митниці, стосовно вже скоригованої митницею митної вартості товару, а не самостійно задекларованої декларантом митної вартості.

Не погоджуючись з рішеннями суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати, постанову суду першої інстанції залишити в силі.

В письмовому запереченні на вказану касаційну скаргу, яке надійшло ще до Вищого адміністративного суду України, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а оскаржувані нею рішення - без змін.

Пеpеглянувши судові pішення в межах доводів касаційної скаpги, пеpевіpивши повноту встановлення судами фактичних обставин спpави та пpавильність застосування ними норм матеpіального та процесуального пpава, Верховний Суд дійшов висновку пpо відсутність підстав для задоволення касаційної скаpги, з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем та ВАТ "Белшина" (Бобруйськ, Республіка Білорусь), укладено зовнішньоекономічний контракт на поставку товару №356/2626-37-09 від 10.04.2009, на виконання умов якого сторонами контракту складені специфікації №1 від 10.04.2009, №2 від 22.04.2009, №3 від 19.06.2009 року, №4 від 17.09.2009, якими визначено ціну поставленого товару на рівні 8960 дол. США за одиницю, крім специфікації №4, якою визначено ціну на рівні 8250 дол. США за одиницю, строки та умови поставки року.

Для митного оформлення товару позивачем подано до Криворізької митниці електрону митну декларацію №11305000/9/7856 від 02.11.2009 року (відправник ОАО "Белшина"), в режимі ІМ 40, в графі 31 ВМД №11305000/9/7856 наведено опис товару, а саме: шини пневматичні гумові нові для автомобілів великої та особливо великої вантажопідйомності з індексом навантаження більш як 220, але менш як 244, шини 33,00-51 ФТ-116АМ2 (в комплекті покришка і три ущільнюваних кільця) 36 шт., технічні параметри: розмір 33,00-51, модель ФТ-116АМ2, проектор кар'єрний Е-4, норма слойності 58, виконання TL безкамерне, індекс навантаження 232, індекс швидкості В, максимальна швидкість 50 км/год, РБ700016217.126-2001, галузь застосування - кар'єрні самоскиди вантажопідйомністю 120-130т, торговельна марка Belshina, виробник ОАО "Белшина", країна походження Білорусь.

За декларацією позивачем подано документи щодо митного оформлення вантажу на суму 2373921 дол. США (графа 22), вага нетто 77250 кг. (графа 38), а саме в графі 44 "Додаткова інформація / Подані документи / Сертифікати і дозволи" зазначені: код 1602 облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності №11305/02/98/00015 від 09.07.2009; код 1803 внутрішній транзитний документ №101030012.9.011458.001 від 27.10.2009; код 2719 накладні УМВС від 23.10.2009 №09213150, №09213151, №09213152; код 3105 рахунки-фактури (інвойси) №7345, №7346, №7347 від 21.10.2009 року; код 4103 доповнення до зовнішньоекономічного контракту, специфікація №4 від 17.09.2009; код 4104 зовнішньоекономічний договір №356/2626-37-09 від 10.04.2009; код 5000 некласифікований документ фітосанітарний акт №ДКРК 14277051 від 02.11.2009; код 5090 довідка ДПА України №53 від 28.10.2009; код 5113 документ стандартизації №2778/01-05 від 02.11.2009; код 6000 некласифікований документ: сертифікати якості від 23.10.2009 №616,617,618; код 7006 сертифікат походження товару форми СТ-1 від 23.10.2009 №967442, №967440, №967441.

Митна вартість товару заявлена за ціною контракту (основний метод) відповідно до статті 267 Митного кодексу України за ціною 8250 дол. США за одиницю товару.

Під час здійснення перевірки заявленої декларантом митної вартості товарів в частині порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості товарів, що вже оформлені митним органом, виявилося, що заявлена ціна товару - 8250 дол. США за штуку, є нижчою ніж шини цього ж виробника, цієї ж марки, що ввозилися на митну територію України (тобто, вже оформлені для вільного використання на митній території України) за ціною 8960 дол. США за штуку.

Згідно з пунктом 11 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
20.12.2006 року №1766, митним органом запропоновано декларанту для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів надати додаткові документи, а саме: прайс-лист фірми виробника товару та калькуляцію фірми виробника товару.
03.11.2009 р. декларанта ознайомлено з цим записом під особистий підпис. На зворотному боці ДМВ-1 відображено, що з декларантом проведено процедуру консультації та обмін наявною інформацією і повідомлено про можливість оформлення товару під гарантійні зобов'язання, згідно з наказом ДМСУ від
22.03.2008 року №230.

Декларантом в той же день письмово зазначено, що вищевказані документи надати неможливо.

03.11.2009 посадовою особою відповідача складена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №113050000/9/000666, а також винесено рішення про коригування митної вартості товарів №113000010/2009/000261/1, в якому митна вартість товару скоригована до 8960 дол. США/1од.

03.11.2009 позивачем подано митну декларацію №113050000/9/007924, за якою було здійснено митне оформлення товару з урахуванням картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №113050000/9/000666 та рішення про коригування митної вартості товарів №113000010/2009/000261/1.

Не погоджуючись із вказаними рішенням відповідача, позивач звернувся до суду із позовом, що був частково задоволений, з чим погоджується Верховний Суд, з огляду на наступне.

Згідно з частиною 2 статті 266 Митного кодексу України (тут і надалі в редакції чинні на час існування спірних правовідносин) основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Відповідно до статті 267 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), використовується в разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) стосовно продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, що унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не може бути зроблено відповідне коригування відповідно до положень частини другої цієї статті; 4) покупець і продавець не є пов'язаними між собою особами або хоч і є пов'язаними між собою особами, але ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з положеннями частини 1 статті 264 Митного кодексу України заявлена декларантом митна вартість товарів і подані ним відомості про її визначення повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

За змістом статті 265 Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статті 265 Митного кодексу України. Митний орган має право упевнитися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Згідно з пунктом 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
09.04.2008 №339, контроль за правильністю визначення митної вартості товарів під час проведення операцій їх митного контролю і митного оформлення здійснюється митним органом відповідно до статті 41 Митного кодексу України, у тому числі шляхом проведення перевірки документів, поданих для підтвердження заявленої митної вартості товарів, і відомостей, що необхідні для здійснення митного контролю, а також порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, такий контроль в силу положень пункту 2 Порядку здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.04.2008 №339, може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

Так, наявність ЄАІС ДМСУ інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів може бути підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від
22.10.2013 по справі №21-342а13.

У той же час, розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Відповідно до пункту 10 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
20.12.2006 №1766, декларант має право на доведення у передбачений законодавством строк митному органові правильності визначення ним митної вартості товарів.

Згідно з пунктами 11,14 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
20.12.2006 №1766, для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант зобов'язаний подати додаткові документи. Якщо декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на підставі наявних відомостей згідно із законодавством.

Відповідач в обґрунтування правомірності рішення митного органу про визначення митної вартості товару виходив з того, що декларантом не було надано додаткові документи на його вимогу за наявності сумніву щодо достовірності заявленої митної вартості з мотивів наявності інформації щодо здійснення митного оформлення ідентичних товарів за тим самим договором за іншою митною вартістю.

Відповідно до вимог пункту 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від
20.12.2006 №1766, рішення митного органу про визначення митної вартості раніше ввезених ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів, якщо воно прийнято за одним договором (контрактом) є обов'язковим для надання митному органу для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, однак зазначене рішення не є обов'язковим при визначенні митної вартості товару, оскільки відповідно до вимог частини 2 статті 266 Митного кодексу України основним є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), тоді як вартість операцій за одним і тим самим контрактом може бути відмінною в залежності від умов здійснення такої операції.

Як правильно встановлено судом апеляційної інстанції, митним органом не обґрунтовано об'єктивної неможливості визначити митну вартість імпортованого товару за ціною угоди на підставі документів, наданих позивачем. Іншого обґрунтування наявності у митного органу сумніву щодо правильності визначення декларантом митної вартості, окрім наявності інформації щодо здійснення митного оформлення ідентичних товарів за цим же контрактом за іншою вартістю, митним органом не наведено та судами попередніх інстанцій не зазначено.

Відповідач при визначенні митної вартості товару застосував 6 (резервний) метод визначення митної вартості товару з посиланням на наявну інформацію про митне оформлення ідентичного товару, митна вартість якого була визначена за резервним методом. В оскаржуваному рішенні митний орган не вказав та не обґрунтував неможливості послідовного застосування попередніх 2-5 методів оцінки митної вартості, що є порушенням вказаних вище вимог статті 266 Митного кодексу України.

З огляду на наведене, Верховний Суд приходить до висновку щодо наявності підстав для скасування рішення Криворізької митниці про визначення митної вартості товарів № 113000010/2009/000261/1 від 03.11.2009 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України № 113050000/9/000666 від 03.11.2009

Аналогічний висновок в подібних правовідносинах Верховний Суд вже висловив у постанові від 23.07.2019, справа №2а-2040/10/0470, провадження №К/9901/1857/18.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 341, 343, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01.03.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник