Історія справи

Ухвала КАС ВП від 25.07.2019 року у справі №0740/885/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 листопада 2019 року

Київ

справа №0740/885/18

адміністративне провадження №К/9901/20334/19, №К/9901/22935/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Стеценка С. Г.,

суддів Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області, третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколенд Плюс" про визнання протиправним та скасування рішення, касаційні провадження в якій відкрито за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколенд Плюс", Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.03.2019 (головуючий суддя Ващилін Р. О.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18.06.2019 (головуючий суддя Ніколін В. В., судді: Гінда О. М., Заверуха О. Б. ),

ВСТАНОВИВ:

I. Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулися з позовом до Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області (далі - Селищна рада, відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Еколенд Плюс" (далі - Товариство), в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення 18 сесії Середнянської селищної ради VI скликання від 01.08.2013 "Про затвердження внесених змін до детального плану території" (далі - спірне рішення).

2. Вимоги позовної заяви аргументовані тим, що спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням встановленої законодавством процедури, зокрема, не забезпечено належне проведення громадських слухань, при цьому, як вважають позивачі, зазначеним рішенням Селищної ради затверджено зміни до містобудівної документації, яка фактично не була затверджена. З огляду на викладене, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стверджують про порушення відповідачем їх прав, як жителів сіл, що безпосередньо прилягають до території, стосовно якої прийнято спірне рішення.

II. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 06.03.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від
18.06.2019 позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано спірне рішення.

4. Ухвалюючи таке рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходили з того, що детальний план територій, зміни до якого внесені відповідно до спірного рішення, не був затверджений у встановленому законом порядку й зворотного відповідачем не доведено і не встановлено судом.

Суд, також, зауважив, що позивачі, як мешканці межуючих територій відносно тих, про які зазначено у спірному рішенні, не були належним чином поінформовані про громадські слухання, а відтак були позбавлені можливості достовірно ідентифікувати, яке питання буде розглядатись, й такі обставини не спростовані під час розгляду цієї справи. Проаналізувавши усі ці факти у сукупності, суди дійшли висновку про наявність порушень відповідачем процедури, яка обов'язково передує прийняттю ним спірного рішення, яке, як наслідок, не можна визнати правомірним.

III. Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, а також узагальнений виклад позиції інших учасників справи

5. Не погодившись із наведеними вище судовими рішеннями, Товариство і Селищна рада подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просять їх скасувати і відмовити у задоволенні позову.

6. В обґрунтуванні касаційної скарги Селищної ради наведені аргументи про те, що спірне рішення відповідача жодним чином не порушує права позивачів, які, до того ж, на думку скаржника, не є суб'єктами подання пропозицій під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні під час їх громадського обговорення. Селищна рада наголошує на тому, що нею було у повній мірі дотримано порядок проведення громадських слухань, про які належним чином були проінформовані, зокрема, позивачі.

7. Відповідач мотивує касаційну скаргу й тим, що захист порушеного, на переконання позивачів, їх права на безпечне довкілля повинен здійснюватися за правилами цивільного судочинства.

8. Посилається Селищна рада й на те, що судами порушено норми процесуального права та розглянуто справу за позовною заявою, яка подана поза межами встановленого судом строку для звернення до адміністративного суду.

9. Товариство, обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, висловлено незгоду з висновками судів попередніх інстанцій, які, на думку скаржника, не відповідають фактичним обставинам справи і вимогам законодавства, що врегульовує спірні правовідносини. Зокрема, зазначає про те, що, на думку скаржника, спірне рішення відповідача жодним чином не порушує прав позивачів, які не проживають безпосередньо на території, щодо якої таке рішення прийнято, при цьому, останні не навели конкретних аргументів, які б свідчили про настання для них негативних наслідків у зв'язку з цим. Скаржник, окрім іншого наполягає й на тому, що при прийнятті спірного рішення відповідачем у повній мірі дотримано процедуру його прийняття, зокрема, проведено громадські слухання у відповідності до вимог законодавства.

10. У відзивах на касаційні скарги позивачі, наводячи мотиви, аналогічні викладеним у позовній заяві, проти вимог і доводів таких заперечують й наполягають на законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а тому просять залишити їх без змін.

IV. Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи

11. У серпні 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду надійшла касаційна скарга Товариства.

12. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі головуючого судді Стеценка С. Г. (суддя-доповідач), суддів: Тацій Л. В., Шарапи В. М.

13. Ухвалою Верховного Суду від 23.07.2019 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

14. У серпні 2019 року до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду надійшла касаційна скарга Селищної ради.

15. Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суд визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області у складі головуючого судді Стеценка С. Г. (суддя-доповідач), суддів: Тацій Л. В., Шарапи В. М.

16. У зв'язку з відпусткою судді Шарапи В. М. та з метою дотримання строків вирішення питання про відкриття касаційного провадження у справі, на підставі службової записки судді-доповідача та розпорядження виконуючої обов'язки заступника керівника апарату Верховного суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у складі судді-доповідача Стеценка С. Г., суддів: Стрелець Т. Г., Тацій Л. В.

17. Ухвалою Верховного Суду від 16.09.2019 відкрито касаційне провадження у справі за вказаною касаційною скаргою.

18. В подальшому, ухвалами Верховного Суду від 05.11.2019 справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження з 06.11.2019.

V. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

19. Як встановлено судами попередніх інстанцій на підставі наявних у справі доказів, досліджених під час розгляду справи, 08.05.2012 рішенням десятої сесії VI скликання Середнянської селищної ради "Про розроблення детального плану території" вирішено затвердити акт вибору та обстеження земельної ділянки для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, а саме, для розміщення сміттєпереробних об'єктів Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області на території Середнянської селищної ради, с.

Вовкове урочище "Тайня", контур №1274. Окрім того, прийнято рішення розробити детальний план розміщення сміттєпереробного об'єкту на земельній ділянці площею 10,00 га в урочищі "Тайня", с. Вовкове Ужгородського району Закарпатської області.

20.11.09.2012 проведені громадські слухання з питань розташування сміттєпереробного об'єкту на території Середнянської селищної ради в урочищі "Тайня", с. Вовкове, за результатами чого прийнято рішення про затвердження містобудівного обґрунтування розміщення сміттєпереробного об'єкту в урочищі "Тайня" в с. Вовкове Ужгородського району Закарпатської області.

21.21.09.2012 на засіданні погоджувальної комісії щодо детального плану розташування сміттєпереробного об'єкту на території Середнянської селищної ради в урочищі "Тайня", с. Вовкове погоджено детальний план території та вирішено передати його на затвердження чергової сесії Середнянської селищної ради.

22.17.05.2013 рішенням Сімнадцятої сесії VI скликання Середнянської селищної ради "Про коригування детального плану території", відповідно до пункту 42 статті 26 Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі-Закон №280/97-ВР), статті 19 Закону України від 17.02.2011 №3038-VI "Про регулювання містобудівної діяльності" (далі - ~law24~) вирішено відкоригувати детальний план території сміттєпереробного об'єкту в с.

Вовкове урочище "Тайня" на території Середнянської селищної ради.

23.08.07.2013 проведено громадські слухання коригування детального плану території сміттєпереробного об'єкту в с. Вовкове в урочищі "Тайня" та вирішено затвердити коригування детального плану сміттєпереробного об'єкту в урочищі "Тайня" в с. Вовкове Ужгородського району Закарпатської області.

24. Рішенням 18 сесії VI скликання Середнянської селищної ради від 01.08.2013 "Про затвердження внесених змін до детального плану території" за результатами розгляду відкоригованого детального плану території сміттєпереробного об'єкту в с. Вовкове в урочищі "Тайня" вирішено затвердити внесені зміни до детального плану території сміттєпереробного об'єкту в с. Вовкове в урочищі "Тайня" на території Середнянської селищної ради, площею 10,000 га, за рахунок земель запасу селищної ради.

25. Зміни детального плану території полягали у зміні заїздів на сміттєпереробний об'єкт (чистого і брудного), доповненні плану навісом для сортування, а також котлованом для захоронення твердих побутових відходів.

26. Вказане рішення позивачі оскаржили у судовому порядку.

VI. Позиція Верховного Суду

27. Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

28. Переглядаючи оскаржувані судові рішення у касаційному порядку, суд застосовує положення законодавства, чинні станом на час виникнення спірних у цій справі правовідносин.

29. Згідно з частинами 1 , 3 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.

30. Таким положенням Основного Закону України кореспондують приписи статті 1 ЗК України, яка встановлює, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується.

Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

31. Статтею 12 цього ж Кодексу визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до статті 1 ЗК України; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до статті 1 ЗК України; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до статті 1 ЗК України; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до статті 1 ЗК України; и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом; і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок; ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

32. В свою чергу, відповідно до преамбули до Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон №280/97-ВР) Закону України від 21.05.1997 №280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

33. За змістом пункту 42 частин першої статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

34. В той же час, правові та організаційні основи містобудівної діяльності встановлює ~law27~, який спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

35. Містобудівною документацією, відповідно до ~law28~, є затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

36. В той же час, за визначенням ~law29~ детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території.

37. Планування і забудова територій, у розумінні приписів статті 2 вказаного вище Закону, це діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, розроблення містобудівної документації (пункт 7 частини другої цієї статті).

38. При цьому, як передбачено абзацом першим ~law30~ планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

39. Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів, що встановлено ~law31~.

40. Питання, пов'язані, зокрема, з розробкою і затвердженням детального плану територій, внесенням змін до нього, врегульовані ~law32~, за приписами частин першої, четвертої, сьомої, восьмої, десятої якої, детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

41. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції.

42. Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території; 5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж; 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху; 10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі; 11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об'єктів (у разі відсутності плану зонування території).

43. Загальна доступність матеріалів детального плану території забезпечується шляхом його розміщення на веб-сайті органу місцевого самоврядування, у місцевих друкованих засобах масової інформації, а також у загальнодоступному місці у приміщенні такого органу, крім частини, що належить до інформації з обмеженим доступом відповідно до законодавства. Зазначена частина може включатися до складу детального плану території як окремий розділ.

44. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради, відповідна районна державна адміністрація забезпечують оприлюднення детального плану території протягом 10 днів з дня його затвердження.

45. Детальний план території у межах населеного пункту розглядається і затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому ~law33~ порядку плану зонування території - відповідною сільською, селищною, міською радою.

46. Внесення змін до детального плану території допускається за умови їх відповідності генеральному плану населеного пункту та плану зонування території.

47. Провівши аналіз наведених законодавчих положень, колегія суддів відзначає, що законодавець встановив чітку послідовність та етапи планування і забудови територій органами місцевого самоврядування у межах населених пунктів, яка здійснюється, зокрема, шляхом розроблення і затвердження містобудівної документації, первинним елементом якої є генеральний план населеного пункту, на підставі якого розробляються і затверджуються плани зонування територій і детальні плани території, відбувається їх оновлення та внесення змін до них.

48. Проте, у даному випадку, як встановили суди попередніх інстанцій під час судового розгляду цієї справи, відповідач не довів наявності затвердженого і оприлюдненого у передбачений законом спосіб детального плану території, стосовно якої Селищною радою прийнято спірне рішення, й такі обставини не підтверджуються доказами, а відтак оскаржуваний позивачами акт суб'єкта владних повноважень, яким внесені зміни до детального плану території, носить передчасний характер.

49. Враховує суд і те, що генеральним планом населеного пункту, згідно з наведеним у пункті 2 частини першої статті 1 визначенням, є містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту.

50. Статтею ж 17 ~law34~ визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

51. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Виконавчі органи сільських, селищних і міських рад, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації є замовниками, організовують розроблення, внесення змін та подання генерального плану населеного пункту на розгляд відповідної сільської, селищної, міської ради.

52. Зміни до генерального плану населеного пункту можуть вноситися не частіше, ніж один раз на п'ять років.

53. Такі зміни вносяться органом місцевого самоврядування, який затверджував генеральний план населеного пункту. Питання про дострокове внесення змін до генерального плану населеного пункту може порушуватися за результатами містобудівного моніторингу перед відповідною сільською, селищною, міською радою відповідною місцевою державною адміністрацією.

54. Загальна доступність матеріалів генерального плану населеного пункту забезпечується шляхом його розміщення на веб-сайті органу місцевого самоврядування та у місцевих періодичних друкованих засобах масової інформації, а також у загальнодоступному місці у приміщенні такого органу, крім частини, що становить державну таємницю та належить до інформації з обмеженим доступом відповідно до законодавства. Зазначена частина може включатися до складу генерального плану населеного пункту як окремий розділ.

55. Відтак, генеральний план плану населеного пункту і детальний план територій, за своїм змістом, складом і призначенням є різними містобудівними документами, а тому кожен з цих документів являється самостійним предметом громадського обговорення, під час якого на порядок денний виносяться відмінні за своїм характером питання.

56. Такий висновок кореспондується з положеннями ~law35~, яка передбачає, що громадським слуханням підлягають розроблені в установленому порядку проекти містобудівної документації на місцевому рівні: генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій, детальні плани територій.

57. Цією ж статтею ~law36~ (частини друга, третя, четверта, п'ята, сьома, дев'ята, одинадцята) встановлено, що затвердження на місцевому рівні містобудівної документації, зазначеної у частині першій цієї статті, без проведення громадських слухань щодо проектів такої документації забороняється.

58. Сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи зобов'язані забезпечити: 1) оприлюднення прийнятих рішень щодо розроблення містобудівної документації на місцевому рівні з прогнозованими правовими, економічними та екологічними наслідками; 2) оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні та доступ до цієї інформації громадськості; 3) реєстрацію, розгляд та узагальнення пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні (у разі її утворення); 4) узгодження спірних питань між громадськістю і замовниками містобудівної документації на місцевому рівні через погоджувальну комісію; 5) оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні.

59. Оприлюднення проектів генеральних планів, планів зонування територій, детальних планів територій здійснюється не пізніш як у місячний строк з дня їх надходження до відповідного органу місцевого самоврядування.

60. Оприлюднення проектів містобудівної документації на місцевому рівні є підставою для подання пропозицій громадськості до відповідного органу місцевого самоврядування.

61. Пропозиції до проектів містобудівної документації на місцевому рівні мають право надавати: 1) повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; 2) юридичні особи, об'єкти нерухомого майна яких розташовані на території, для якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; 3) власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розробляється документація, та на суміжній з нею; 4) представники органів самоорганізації населення, діяльність яких поширюється на відповідну територію; 5) народні депутати України, депутати відповідних місцевих рад.

62. Оприлюднення результатів розгляду пропозицій громадськості до проектів містобудівної документації на місцевому рівні здійснюється у двотижневий строк з дня їх прийняття шляхом опублікування в засобах масової інформації, що поширюються на відповідній території, а також розміщення таких рішень на офіційних веб-сайтах цих органів.

63. Порядок проведення громадських слухань визначає Кабінет Міністрів України.

64. На виконання вимог ~law37~ Урядом України затверджено Порядок проведення громадських слухань щодо врахування громадських інтересів під час розроблення проектів містобудівної документації на місцевому рівні (постанова Кабінету Міністрів України від 25.05.2011 №555; далі - Порядок №555).

65. Пунктами 5-7 Порядку №555 визначено, що повідомлення про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації має містити, окрім іншого, інформацію про мету, склад та зміст містобудівної документації, викладену у скороченій та доступній для широкої громадськості формі.

66. Підставою для подання пропозицій до проектів містобудівної документації відповідному органу місцевого самоврядування є повідомлення про початок процедури їх розгляду.

67. Пропозиції до проектів містобудівної документації мають право подавати, зокрема, повнолітні дієздатні фізичні особи, які проживають на території, щодо якої розроблено відповідний проект містобудівної документації на місцевому рівні; власники та користувачі земельних ділянок, розташованих на території, щодо якої розроблено проект містобудівної документації, та на суміжних з нею територіях.

68. Зміст поняття "територія", яке вживається у ~law38~ і прийнятих на його виконання підзаконних нормативно - правових актах, розкрито у ~law39~, згідно з яким, територія - частина земної поверхні з повітряним простором та розташованими під нею надрами у визначених межах (кордонах), що має певне географічне положення, природні та створені в результаті діяльності людей умови і ресурси.

69. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, позивачі є жителями населених пунктів, територія яких безпосередньо межує з територією Селищної ради, щодо частини якої прийнято спірне рішення, а відтак є суб'єктами, яким, у розумінні вищезгаданих приписів законодавства, належить право подання пропозицій до проектів містобудівної документації.

70. Стосовно доводів касаційних скарг про відсутність у позивачів права на звернення до суду з цим позовом у зв'язку з тим, що, на думку скаржників, спірними рішеннями не порушуються їх права і охоронювані законом інтереси, колегія суддів зазначає таке.

71. Відповідно до частин 1 , 2 статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

72. Наведеним положенням Основного Закону України кореспондує частина 1 статті 5 КАС України, якою передбачено право кожної особи в порядку, встановленому частина 1 статті 5 КАС України, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

73. Завданням адміністративного судочинства, у розумінні частин 1 статті 2 КАС України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

74. Водночас, за змістом Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року № 18-рп/2004, поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес". У цьому ж Рішенні зазначено, що "поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб'єктивного права; б) є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування в межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб'єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

75. Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

76. Касаційний суд наголошує, що територіальні громади мають власні типи соціальної поведінки, стосовно яких територія є умовою, що забезпечує стійку взаємодію соціальних суб'єктів, які формують територіальні соціальні мережі. При цьому, територія соціально-економічної активності одночасно є фактором зв'язку та умовою діяльності. Це стає можливим тоді, коли для господарюючого суб'єкта, яким є територіальна громада, мотивом економічної діяльності стає не лише максимальний прибуток, а й територіальний інтерес у будь-якій його формі.

77. Територія з її природними особливостями та природними ресурсами, якими вона володіє, а також соціально-економічною інфраструктурою, що функціонує на ній, є матеріальною основою життя територіальної громади.

78. Отже, територіальний інтерес є системою очікувань соціальних суб'єктів, що ґрунтується на рефлексії території, а також пов'язаних із нею проблем, їх життєвого простору, які є безпосередньою причиною відповідного типу територіальної поведінки або соціальної дії.

79. Соціальні інтереси територіальної громади детермінують: розвиток соціальної інфраструктури відповідної території; поліпшення соціально-психологічного клімату та оптимізацію соціальних взаємодій і відносин на відповідній території; інтерес у забезпеченні правопорядку та громадської безпеки.

80. За носіями інтереси поділяються на індивідуальні, територіальні, групові, громадські, загальнолюдські, відомчі, соціально-класові, територіальні інтереси політичних еліт тощо.

81. У даному ж випадку позивачі, як жителі села і користувачі відповідних земельних ділянок, що розташовані на території, яка суміжна з територією Селищної ради, частина якої охоплена спірним рішенням, звернулися за судовим захистом, аргументуючи це, окрім іншого, тим, що орган місцевого самоврядування у спірних правовідносинах діяв усупереч їх інтересів як членів територіальної громади, оскільки стосовно вказаної території не було затверджено у встановленому законом порядку детального плану, відтак й внесення змін до нього, які суттєво коригують розроблений і обговорений громадськістю детальний план території, позивачі вважають передчасним. Поряд із цим, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наполягають на порушенні відповідачем порядку громадського обговорення змін до мостобудівної документації, яка, при цьому, не була затверджена, що виразилось, зокрема, у неналежному інформуванні їх про громадські слухання і, як наслідок позбавило можливості взяти участь у такому обговоренні й подати відповідні пропозиції.

82. Підсумовуючи викладене, у ракурсі вимог вказаних вище норм законодавства у їх взаємозв'язку та з урахуванням встановлених у цій справі обставин, Верховний Суд констатує, що, у даному випадку, Селищна рада порушила визначений законом порядок планування і забудови територій на етапі розроблення і затвердження містобудівної документації, оскільки спірним рішенням затвердила зміни до детального плану територій, який хоча й був розроблений, але, усупереч вимог законодавства, не затверджений, тобто відповідачем не дотримано послідовності здійснення містобудівної діяльності.

83. Більше того, всупереч положень ~law40~ і Порядку №555, відповідач у розміщеному ним у засобах масової інформації повідомленні про початок процедури розгляду та врахування пропозицій громадськості у проекті містобудівної документації, зазначив недостовірні дані вказавши, що громадські слухання будуть проведені саме з питань коригування генерального плану, тоді як в дійсності обговорювалось питання внесення змін до детального плану територій.

84. Такі дії органу місцевого самоврядування безумовно свідчать про порушення відповідачем прав позивачів, як жителів прилеглих сіл і користувачів земельних ділянок, які розташовані на території, суміжній з територією Селищної ради, де розміщено земельну ділянку, про яку іде мова у спірному рішенні, оскільки не давали можливості достовірно ідентифікувати суть питання, винесеного на громадське обговорення й фактично, позбавили їх можливості на подання відповідних пропозицій.

85. Що ж стосується доводів скаржників про порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме - в частині неврахування судами вимог статей 122, 123 КАС України і прийняття до розгляду позову, який подано поза межами строку звернення до адміністративного суду, колегія суддів зазначає таке.

86. Відповідно до частин 1 , 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого частин 1 , 2 статті 122 КАС України або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

87. Статтею 123 КАС України передбачено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду й у частинах першій, другій цієї норми процесуального закону встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

88. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

89. Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачі не були належним чином інформовані про громадське обговорення питань, що були охоплені спірним рішенням, й таке не було оприлюднене у встановленому законом порядку.

90. Про порушення своїх прав позивачі дізнались з відповіді Селищної ради на адвокатський запит від 25.05.2018, при цьому, звернулись до суду з даною позовною заявою у серпні 2018 року, тобто у межах встановленого процесуальним законом шестимісячного строку.

91. У пункті 74 Рішення у справі "Лелас проти Хорватії" і пункті 70 Рішення у справі "Рисовський проти України" Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу "належного урядування" та пояснив його практичне значення, зокрема, зазначивши, що держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов'язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу. Принцип "належного урядування" передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер'їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat. com S.r. l. проти Молдови" (Megadat. com S.r. l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v.

Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер'їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).

92. В цьому аспекті Верховний Суд наголошує, що можливість ефективного і своєчасного захисту порушених суб'єктом владних повноважень, прав, свобод і охоронюваних законом інтересів, напряму залежить від дотримання ним, як органом державної влади, місцевого самоврядування, який здійснює публічно-владні управлінські функції на підставі законодавства, своїх внутрішніх правил і процедур, які, водночас, повинні бути максимально чіткими, прозорими, передбачуваними і послідовними для того, щоб зацікавлена особа мала реальну змогу упродовж розумного строку дізнатись про будь-яку дію чи рішення, своєчасно реалізувати право на судовий захист, у разі, якщо вважає, що її права порушені.

93. Колегія суддів критично ставиться до доводів Селищної ради щодо неналежності цього спору до публічно-правового і необхідності розгляду такого за правилами цивільного судочинства.

94. Так, за правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

95. В свою чергу, у статті 4 КАС України надано визначення наступним термінам, які вживаються у статті 4 КАС України: адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи; адміністративний суд - суд, до компетенції якого статті 4 КАС України віднесено розгляд і вирішення адміністративних справ; суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

96. Зважаючи на предмет даного спору, суть та правову природу відносин, які виникли між їх учасниками, Верховний Суд зазначає, що спір у цій справі є публічно - правовим і виник між фізичними особами і суб'єктом владних повноважень з приводу рішення, прийнятого ним на виконання публічно-владних управлінських функцій на основі законодавства.

97. Необхідність звернення до суду з цим позовом обґрунтована, насамперед, порушенням прав позивачів, як членів територіальної громади - первинного суб'єкта місцевого самоврядування, на їх участь у прийнятті спірного рішення, його громадського обговорення і подання пропозицій стосовно проекту містобудівної документації.

98. Порушення Селищною радою саме цих прав позивачів й були встановлені під час судового розгляду, що стало підставою для задоволення позову.

99. Отже, колегія суддів не знаходить обґрунтованими доводи скаржників стосовно порушення, на їх думку, судами попередніх інстанцій норм процесуального права.

100. Не встановлено за наслідками касаційного розгляду справи й неправильного застосування судами норм матеріального права, якими врегульовані спірні правовідносини, оскільки їх висновки щодо наявності підстав для задоволення позову відповідають фактичним обставинам справи й узгоджуються з вимогами законодавства.

101. За правилами частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

102. Ураховуючи викладене, провівши касаційний розгляд справи у межах вимог і доводів касаційної скарги, Верховний Суд не вбачає наявності підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, які ухвалені відповідно до закону.

103. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еколенд Плюс" і Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від
06.03.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від
18.06.2019 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

С. Г. Стеценко,

Т. Г. Стрелець,

Л. В. Тацій,

Судді Верховного Суду