ПОСТАНОВА

Іменем України

17 червня 2020 року

Київ

справа №812/984/16

адміністративне провадження №К/9901/40475/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Слов`яносербської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області

на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року (суддя Ковальова Т.І.)

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року (судді: Чебанов О.О. (головуючий), Сіваченко І.В., Шишов О.О.)

у справі № 812/984/16

за позовом Комунального підприємства «Жилбудсервіс»

до Слов`яносербської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2016 року Комунальне підприємство «Жилбудсервіс» (далі - КП «Жилбудсервіс») звернулося до суду з адміністративним позовом до Слов`яносербської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області (далі - Слов`яносербська ОДПІ, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01 серпня 2016 року № 0000091200.

Луганський окружний адміністративний суд постановою від 20 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року, задовольнив адміністративний позов.

Судові рішення мотивовані тим, що наявність сертифікату Торгово-промислової палати України, яким засвідчено виникнення для позивача форс-мажорних обставин з 04 червня 2014 року до 01 червня 2015 року, звільняє його від відповідальності за несвоєчасну сплату податків і зборів у строки та у розмірах, встановлених нормативно-правовими актами.

Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Слов`яносербська ОДПІ звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову КП «Жилбудсервіс».

На обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначив, що на момент фактичної сплати податкового зобов`язання з податку на додану вартість за липень, серпень, грудень 2014 року, січень 2015 року - 29 вересня 2014 року, 07 жовтня 2014 року, 18 лютого 2015 року та 05 березня 2015 року - дія форс-мажорних обставин закінчилася 14 лютого 2015 року відповідно до сертифікату, у зв`язку з чим контролюючий орган правомірно застосував до позивача штрафні санкції за несвоєчасну сплату податку на додану вартість.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 06 квітня 2017 року відкрив касаційне провадження за скаргою Слов`яносербської ОДПІ.

У своїх запереченнях на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення з огляду на необґрунтованість наведених відповідачем доводів, а судові рішення - без змін.

19 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи на підставі встановлених фактичних обставин у справі правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Суди попередніх інстанцій встановили, що 14 серпня 2014 року КП «Жилбудсервіс» подало податкову декларацію з податку на додану вартість № 9046901323 за липень 2014 року із зазначенням суми податку на додану вартість 107 662,00 грн разом із додатками.

17 вересня 2014 року подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9053661787 за серпень 2014 року із зазначенням суми податку на додану вартість 39 280,00 грн разом із додатками.

20 січня 2015 року подано податкову декларацію з податку на додану вартість №9078610221 за грудень 2014 року із зазначенням суми податку на додану вартість 128 803,00 грн разом із додатками.

17 лютого 2015 року подано податку декларацію з податку на додану вартість №9017191116 за січень 2015 року із зазначенням суми податку на додану вартість 111 787,00 грн разом із додатками.

31 березня 2015 року Сумська Торгово-промислова палата видала КП «Жилбудсервіс» сертифікат № 3839 про форс-мажорні обставини, починаючи з 10 листопада 2014 року до 14 лютого 2015 року.

11 серпня 2016 року Торгово-промислова палата України видала КП «Жилбудсервіс» сертифікат № 6647 про форс-мажорні обставини, починаючи з 04 червня 2014 року до 01 червня 2015 року.

20 липня 2016 року Слов`яносербська ОДПІ провела камеральну перевірку податкової декларації з податку на додану вартість за звітний податковий період: липень 2014 рік, серпень 2014 рік, грудень 2014 рік, січень 2015 рік, а саме з питання своєчасності сплати позивачем податку на додану вартість, за результатами якої складено акт від 20 липня 2016 року № 2/15-35629024.

Відповідно до висновків вказаного акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення КП «Жилбудсервіс» термінів сплати самостійно визначеного грошового зобов`язання з податку на додану вартість протягом строків, визначених пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, а саме по податковим деклараціям з податку на додану вартість:

- від 14 серпня 2014 року № 9046901323, граничний термін сплати 30 серпня 2014 року, фактично сплачено 29 вересня 2014 року, сума боргу 1189,00 грн, сума фактичної сплати 1189,00 грн;

- від 18 вересня 2014 року № 9053661787, граничний термін сплати 30 вересня 2014 року, фактично сплачено 07 жовтня 2014 року, сума боргу 1819,10 грн, сума фактичної сплати 1819,10 грн;

- від 20 січня 2015 року № 9078610221, граничний термін сплати 30 січня 2015 року, фактично сплачено 18 лютого 2015 року, сума боргу 128 020,60 грн, сума фактичної сплати 143 683,00 грн;

- від 17 лютого 2015 року № 9017191116, граничний термін сплати 02 березня 2015 року, фактично сплачено 05 березня 2015 року, сума боргу 97 600,90 грн, сума фактичної сплати 99 100,00 грн.

01 серпня 2016 року на підставі акта перевірки відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення № 0000091200, згідно з яким до позивача застосовано штраф у розмірі 10 % у сумі 22 862,96 грн згідно зі статтею 126 Податкового кодексу України за затримку на 29, 19, 7 та 3 календарних днів відповідно сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість.

Відповідно до розрахунку штрафної санкції за порушення термінів сплати грошового зобов`язання по податковій декларації від 14 серпня 2014 року нараховано штраф у розмірі 118,90 грн; по податковій декларації від 20 січня 2015 року - 12 802,06 грн; по податковій декларації від 18 вересня 2014 року - 181,91 грн; по податковій декларації від 17 лютого 2015 року - 9760,09 грн.

За результатами адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення Головне управління ДФС у Луганській області своїм рішенням від 01 вересня 2016 року № 478/10/12-32-10-01-04 залишило скаргу КП «Жилбудсервіс» без розгляду.

Надаючи правову оцінку висновкам судів попередніх інстанцій та доводам скаржників, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України (тут та надалі - в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин) у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання протягом строків, визначених цим Кодексом, серед іншого, при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Податкове повідомлення-рішення є способом реалізації контролюючим органом владних управлінських функцій.

За змістом статей 54, 58 Податкового кодексу України підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення є акти перевірок контролюючого органу, в яких зафіксовані порушення податкового законодавства.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральну перевірку, яка стала підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, відповідачем проведено 20 липня 2016 року.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова (пункт 76.1 статті 76 Податкового кодексу України).

Водночас за змістом підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів.

21 грудня 2016 року Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» № 1797-VIII (далі - Закон № 1797-VIII) змінено редакцію підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та розширено предмет камеральної перевірки шляхом включення до нього питань своєчасності сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання.

Протягом 2016 року, до внесення відповідних змін до Податкового кодексу України на підставі Закону № 1797-VIII, які набули чинності з 01 січня 2017 року, питання своєчасності та повноти сплати податків перевірялися контролюючим органом лише в межах проведення документальної перевірки.

Верховний Суд зазначає, що під час проведення камеральної перевірки (до 01 січня 2017 року) не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності, а також своєчасність та повнота сплати податків під час камеральної перевірки не здійснюється. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки виявлено порушення податкового законодавства, контролюючий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Таке правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 19 березня 2019 року у справі № 803/1908/16, від 23 серпня 2019 року у справі № 826/4242/15.

Посилання контролюючого органу у касаційній скарзі на виявлені порушення, які зафіксовані актом перевірки, є безпідставними, оскільки відповідач до 01 січня 2017 року не був наділений правом перевіряти своєчасність справляння платником податків узгоджених сум грошового зобов`язання в межах камеральної перевірки, чим порушив вимоги підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, відтак акт перевірки у розумінні частини третьої статті 70 КАС України (в редакції, чинній на час розгляду справи судами попередніх інстанцій) є недопустимим доказом на підтвердження наявності складу податкового правопорушення, покладеного в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

У даному випадку відповідач, здійснюючи дослідження питань своєчасності сплати позивачем самостійно визначених сум податкових (грошових) зобов`язань, вийшов за межі предмету камеральної перевірки, у зв`язку з чим прийняте за результатами такої перевірки податкове повідомлення-рішення є неправомірним.

Статтею 351 КАС України передбачено, що підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Таким чином, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не допустили порушень норм процесуального права, а неправильне застосування норм матеріального права не призвело до неправильного вирішення спору, вказані судові рішення слід змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Керуючись статтями 345, 349, 351, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Слов`яносербської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Луганській області задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2016 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2016 року у справі № 812/984/16 змінити в мотивувальній частині, а в іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова