Історія справи

Ухвала КАС ВП від 24.10.2019 року у справі №360/746/19
Постанова КАС ВП від 17.02.2022 року у справі №360/746/19
Ухвала КАС ВП від 21.11.2019 року у справі №360/746/19

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2022 року

м. Київ

справа № 360/746/19

адміністративне провадження № К/9901/7144/21, К/9901/3511/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 360/746/19

за адміністративним позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Державної казначейської служби України, Головного управління Державної податкової служби у Луганській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційними скаргами Державної казначейської служби України та Головного управління Державної податкової служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду (головуючий суддя: Шембелян В. С.) від 16 вересня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Казначеєв Е. Г., Гайдар А. В., Міронова Г. М.) від 16 грудня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. До Луганського окружного адміністративного суду Луганської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі - ПАТ «ЛИНІК», позивач або скаржник) до Головного управління ДФС у Луганській області (далі - відповідач 1, ГУ ДФС у Луганській області), Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач 2, Офіс ВППДФС), відповідно до якої просить:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДФС у Луганській області щодо несвоєчасного внесення в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податкових періодів січня-грудня 2016 року на загальну суму 41 181 343,00 грн;

- зобов`язати ГУ ДФС у Луганській області внести електронним повідомленням до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформацію про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податкових періодів: січня 2016 року (заява № 9021994164 від 22 лютого 2016 року) в розмірі 475 925,00 грн.; лютого 2016 року (заява № 9039476270 від 21 березня 2016 року) в розмірі 11 129 319 грн.; березня 2016 року (заява № 9060336242 від 20 квітня 2016 року) в розмірі 3296047 грн.; квітня 2016 року заява № 9081520685 від 20 травня 2016 року в розмірі 3 883 309,00 грн. та заява № 9094590772 від 09 червня 2016 року в розмірі 13 825,00 грн.; травня 2016 року (заява № 9099987307 від 16 червня 2016 року) в розмірі 2 531 662,00 грн.; червня 2016 року (заява № 9124473537 від 19 липня 2016 року) в розмірі 2 928 925,00 грн.; липня 2016 року (заява № 9147590120 від 17 серпня 2016 року) в розмірі 2 983 822,00 грн.; серпня 2016 року (заява № 9171948937 від 19 вересня 2016 року) в розмірі 2 554 503,00грн.; вересня 2016 року (заява № 9197372330 від 20 жовтня 2016 року в розмірі 1 405 367,00 грн. жовтня 201 року (заява № 9222358835 від 18 листопада 2016 року) в розмірі 2 162 720,00 грн.; листопада 2016 року (заява № 9242983920 від 15 грудня 2016 року) в розмірі 7 445 232,00 грн.; грудня 2016 року (заява № 9267374302 від 20 січня 2017 року) в розмірі 3 845 124,00 грн. з одночасним внесенням інформації щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок ПРАТ «ЛИНІК» в обслуговуючому банку.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 серпня 2017 року на адресу ПАТ «ЛИНІК» було скеровано «Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість за червень-грудень 2015року, січень-грудень 2016 та лютий 2017 року» № 64/28-10-47-08/32292929 від 17.08.2017.

31 серпня 2017 року ПАТ «ЛИНІК отримало податкові повідомлення-рішення форми «Р» збільшеної суми податкового зобов`язання зі сплати ПДВ разом зі штрафною санкцією в сумі 1 117 553,75 грн., форми «В-1» зменшеної суми бюджетного відшкодування в сумі 94 660 488,00грн. і з розрахунком до сплати штрафної фінансової санкції в розмірі 47 330 244,00грн., та форми «В-4» про зменшений розмір від`ємного значення в сумі 215 476 642,00.

До звернення з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005994708, № 0006004708 та № 0006014708 від 31 серпня 2017 року ПАТ «ЛИНІК» скористалось правом на оскарження Наказу виконуючого обов`язки начальника Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України № 1692 від 07 серпня 2017 року про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки для визнання його протиправним та скасування.

За наслідками розгляду адміністративної справи № 812/1215/17 постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року позов ПАТ «ЛИНІК» задоволений, Наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України від 07 серпня 2017 року № 1692 про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки скасовано. Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року у задоволенні апеляційної скарги Відповідача відмовлено, отже рішення набрало чинності.

Але, оскільки відповідач у цій справі відмовився добровільно відкликати податкові повідомлення-рішення № 0005994708, № 0006004708 та № 0006014708 від 31 серпня 2017 року, то ПАТ «ЛИНІК» оскаржив їх в судовому порядку.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі № 812/1463/18 позов ПАТ «ЛИНІК» був задоволений, податкові повідомлення-рішення визнано протиправними та скасовано. Апеляційну скаргу Відповідачу у справі повернуто без розгляду ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року.

Отже, 15 листопада 2018 року набрало чинності судове рішення, яким визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення рішення, було завершено процедуру судового оскарження податкового повідомлення-рішення № 0005994708 форми «В-1» зменшеної суми бюджетного відшкодування в сумі 94 660 488,00грн. і з розрахунком до сплати штрафної фінансової санкції в розмірі 47 330 244,00 грн., до складу якого увійшов в тому числі податковий період січня-грудня 2016 року загальною сумою 41 181 343,00 грн.

За змістом відомостей, внесених до Реєстру бюджетної заборгованості, яка обліковується за Позивачем станом на день подання адміністративного позову податкового періоду січня-грудня 2016 року (строчки 4-17 Реєстру) в графі «R» відображено як неузгоджений розмір бюджетного відшкодування за наступними податковими періодами та сумами: січня 2016 року (заява № 9021994164 від 22 лютого 2016 року) в розмірі 475 925,00 грн.; лютого 2016 року (заява № 9039476270 від 21 березня 2016 року) в розмірі 11 129 319 грн.; березня 2016 року (заява № 9060336242 від 20 квітня 2016 року) в розмірі 3296047 грн.; квітня 2016 року заява № 9081520685 від 20 травня 2016 року в розмірі 3 883 309,00грн. та заява № 9094590772 від 09 червня 2016 року в розмірі 13 825,00 грн.; травня 2016року (заява № 9099987307 від 16 червня 2016 року) в розмірі 2 531 662,00 грн.; червня 2016 року (заява № 9124473537 від 19 липня 2016 року) в розмірі 2 928 925,00 грн.; липня 2016 року (заява № 9147590120 від 17 серпня 2016 року) в розмірі 2 983 822,00грн.; серпня 2016 року (заява № 9171948937 від 19 вересня 2016 року) в розмірі 2 554 503,00 грн. вересня 2016 року (заява № 9197372330 від 20 жовтня 2016 року в розмірі 1 405 367,00грн.; жовтня 2016року (заява № 9222358835 від 18 листопада 2016 року) в розмірі 2 162 720,00 грн.; листопада 2016 року (заява № 9242983920 від 15 грудня 2016 року) в розмірі 7 445 232,00 грн.; грудня 2016 року (заява № 9267374302 від 20 січня 2017 року) в розмірі 3 845 124,00 грн.; разом 41 181 343,00 грн. з загальної суми 94 660 488,00 грн. податкового повідомлення рішення № 0005994708 від 31 серпня 2017 року.

До цього часу у графі «U» є відсутньою інформація щодо завершення процедури судового оскарження податкового повідомлення рішення № 0005994708 від 31 серпня 2017 року, в якому наводиться неузгоджена сума податку.

Отже, інформація з Реєстру про оскарження яке начебто триває до цього часу не відповідає дійсності, оскільки рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у адміністративній справі № 812/1463/18 за позовом ПАТ «ЛИНІК» до Офісу великих платників податку ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2017 року № 0005994708, № 0006004708 та № 0006014708 задоволений в повному обсягу.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2018 року апеляційна скарга відповідача повернута без розгляду у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги (несплати судового збору).

На цей час відсутня інформація щодо повторного подання апеляційної скарги, за якою було б відкрите апеляційне провадження, тому рішення набрало чинності 15 листопада 2018 року.

Отже, починаючи з 15 листопада 2018 року (набрання чинності судовим рішенням), сума бюджетного відшкодування лютого 2017 року є підтвердженою таким, що набрало чинності судовим рішенням, а отже узгодженою сумою. Отримавши судове рішення ще 26 листопада 2018 року, відповідач наступного дня відповідну інформацію записами в Реєстрі про завершення процедури її узгодження не здійснив протягом всього цього часу.

З огляду на те, що з 01 квітня 2017 року порядок відшкодування платниками податку сум податку на додану вартість з бюджету був змінений та враховуючи необхідність повного та ефективного захисту прав та інтересів позивача на бюджетне відшкодування єдиним ефективним способом захисту для позивача зобов`язання Офісу великих платників Державної фіскальної служби України внести електронним повідомленням до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформацію про завершення процедури оскарження і про узгоджену суму бюджетного відшкодування за виказаними деклараціями на суму 41 181 343,00 грн. з загальної суми 94 660 488,00грн. податкового повідомлення рішення від 31 серпня 2017 року № 0005994708 з одночасним внесенням інформації щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок ПАТ «ЛИНІК» в обслуговуючому банку.

Починаючи з 01 січня 2018 року, позивач втратив статус великого платника податків і переведений на обслуговування до Лисичанської податкової інспекції ГУ ДФС в Луганській області.

3. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року, позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Луганській області щодо несвоєчасного внесення в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податкових періодів січня-грудня 2016 року на загальну суму 41 181 343,00 грн.

Зобов`язано Головне управління ДФС у Луганській області внести електронним повідомленням до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість інформацію про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податкових періодів: січня 2016 року (заява № 9021994164 від 22 лютого 2016 року) в розмірі 475 925,00 грн.; лютого 2016 року (заява № 9039476270 від 21 березня 2016 року) в розмірі 11 129 319 грн.; березня 2016 року (заява № 9060336242 від 20 квітня 2016 року) в розмірі 3296047 грн.; квітня 2016 року заява № 9081520685 від 20 травня 2016 року в розмірі 3 883 309,00грн. та заява № 9094590772 від 09 червня 2016 року в розмірі 13 825,00 грн.; травня 2016 року (заява № 9099987307 від 16 червня 2016 року) в розмірі 2 531 662,00 грн.; червня 2016 року (заява № 9124473537 від 19 липня 2016 року) в розмірі 2 928 925,00 грн.; липня 2016 року (заява № 9147590120 від 17 серпня 2016 року) в розмірі 2 983 822,00 грн.; серпня 2016 року (заява № 9171948937 від 19 вересня 2016 року) в розмірі 2 554 503,00 грн.; вересня 2016 року (заява № 9197372330 від 20 жовтня 2016 року в розмірі 1 405 367,00 грн. жовтня 2016 року (заява № 9222358835 від 18 листопада 2016 року) в розмірі 2 162 720,00 грн.; листопада 2016 року (заява № 9242983920 від 15 грудня 2016 року) в розмірі 7 445 232,00 грн.; грудня 2016 року (заява № 9267374302 від 20 січня 2017 року) в розмірі 3 845 124,00 грн. з одночасним внесенням інформації щодо платіжних реквізитів, необхідних для перерахування сум бюджетного відшкодування на поточний банківський рахунок ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» в обслуговуючому банку.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби щодо несвоєчасного внесення в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податкових періодів січня-грудня 2016 року на загальну суму 41 181 343,00 грн. відмовлено.

4. Постановою Верховного Суду від 15 січня 2020 року касаційну скаргу Головного управління ДФС у Луганській області задоволено частково. Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 19 червня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2019 року у справі № 360/746/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

5. Верховний Суд зазначив, що з урахуванням вимог абзацу другого пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України, Головне управління ДФС у Луганській області після отримання рішення суду, яке набрало законної сили, та яким визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування ПДВ за січень-грудень 2016 року, було зобов`язане внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування позивача, а тому така бездіяльність з боку контролюючого органу судом правильно визнана протиправною.

Також Верховним Судом зазначено, що суди попередніх інстанцій при розгляді цієї справи обрали недостатньо ефективний спосіб захисту порушеного права позивача та не врахували висновки постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15 щодо належного ефективного способу захисту порушеного права на отримання сум бюджетного відшкодування ПДВ, яким є саме стягнення цих сум з Державного бюджету України.

Тому Верховний Суд у постанові від 15 січня 2020 року у цій справі зазначив, що при новому розгляді справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові, встановити наведені у ній обставини, що входять до предмета доказування у даній справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

6. 09 червня 2020 року представник позивача за вх. № 22598/2020 надав до суду уточнений адміністративний позов, в якому, з урахуванням заяви про уточнення та зменшення позовних вимог (а.с. 129-144, 218-223 т.4) уточнив спосіб захисту порушеного права та просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Луганській (далі - ГУ ДПС у Луганській області) області щодо несвоєчасного внесення в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податкових періодів січня-грудня 2016 року на загальну суму 44 655 780,00 грн;

- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу (далі - ДКС України) узгоджену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість разом з пенею наступних податкових періодів:

січня 2016 року (заява № 9021994164 від 22 лютого 2016 року) в розмірі 475 925,00 грн основного боргу та 132 865,18 грн пені;

лютого 2016 року (заява № 9039476270 від 21 березня 2016 року) в розмірі 11 129 319,00 грн основного боргу та 3 106 999,95 грн пені;

березня 2016 року (заява № 9060336242 від 20 квітня 2016 року) в розмірі 3 296 047,00 грн основного боргу та 920 165,72 грн пені;

квітня 2016 року (заява № 9081520685 від 20 травня 2016 року) в розмірі 3 883 309,00 грн та (заява № 9094590772 від 09 червня 2016 року) в розмірі 13 825,00 грн основного боргу та 1 087 972,69 грн пені;

травня 2016 року (заява № 9099987307 від 16 червня 2016 року) в розмірі 2 531 662,00 грн основного боргу та 706 770,44 грн пені;

червня 2016 року (заява № 9124473537 від 19 липня 2016 року) в розмірі 2 928 925,00 грн основного боргу та 817 675,35 грн пені;

липня 2016 року (заява № 9147590120 від 17 серпня 2016 року) в розмірі 2 983 822,00 грн основного боргу та 833 001,09 грн пені;

серпня 2016 року (заява № 9171948937 від 19 вересня 2016 року) в розмірі 2 554 503,00 грн основного боргу та 713 147,02 грн пені;

вересня 2016 року (заява № 9197372330 від 20 жовтня 2016 року) в розмірі 1 405 367,00 грн основного боргу та 392 339,84 грн пені;

жовтня 2016 року (заява № 9222358835 від 18 листопада 2016 року) в розмірі 2 162 720,00 грн основного боргу та 603 771,98 грн пені;

листопада 2016 року (заява № 9242983920 від 15 грудня 2016 року) в розмірі 7 445 232,00 грн основного боргу та 2 078 504,13 грн пені;

грудня 2016 року (заява № 9267374302 від 20 січня 2017 року) в розмірі 3 845 124,00 грн основного боргу та 1 073 452,93 грн пені на поточний банківський рахунок ПАТ «ЛИНІК» в обслуговуючому банку.

7. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, позовні вимоги задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність Головного управління ДПС у Луганській області щодо несвоєчасного внесення в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податкових періодів січня-грудня 2016 року.

Стягнуто з Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) узгоджену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість разом з пенею наступних податкових періодів:

січня 2016 року (заява № 9021994164 від 22 лютого 2016 року) в розмірі 475 925,00 грн основного боргу та 132 865,18 грн пені;

лютого 2016 року (заява № 9039476270 від 21 березня 2016 року) в розмірі 11 129 319,00 грн основного боргу та 3 106 999,95 грн пені;

березня 2016 року (заява № 9060336242 від 20 квітня 2016 року) в розмірі 3 296 047,00 грн основного боргу та 920 165,72 грн пені;

квітня 2016 року (заява № 9081520685 від 20 травня 2016 року) в розмірі 3 883 309,00 грн та (заява № 9094590772 від 09 червня 2016 року) в розмірі 13 825,00 грн основного боргу та 1 087 972,69 грн пені;

травня 2016 року (заява № 9099987307 від 16 червня 2016 року) в розмірі 2 531 662,00 грн основного боргу та 706 770,44 грн пені;

червня 2016 року (заява № 9124473537 від 19 липня 2016 року) в розмірі 2 928 925,00 грн основного боргу та 817 675,35 грн пені;

липня 2016 року (заява № 9147590120 від 17 серпня 2016 року) в розмірі 2 983 822,00 грн основного боргу та 833 001,09 грн пені;

серпня 2016 року (заява № 9171948937 від 19 вересня 2016 року) в розмірі 2 554 503,00 грн основного боргу та 713 147,02 грн пені;

вересня 2016 року (заява № 9197372330 від 20 жовтня 2016 року) в розмірі 1 405 367,00 грн основного боргу та 392 339,84 грн пені;

жовтня 2016 року (заява № 9222358835 від 18 листопада 2016 року) в розмірі 2 162 720,00 грн основного боргу та 603 771,98 грн пені;

листопада 2016 року (заява № 9242983920 від 15 грудня 2016 року) в розмірі 7 445 232,00 грн основного боргу та 2 078 504,13 грн пені;

грудня 2016 року (заява № 9267374302 від 20 січня 2017 року) в розмірі 3 845 124,00 грн основного боргу та 1 073 452,93 грн пені на поточний банківський рахунок ПАТ «ЛИНІК» в обслуговуючому банку.

8. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 01 лютого 2021 року та 01 березня відповідачі звернулися до Верховного Суду з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року, і прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

9. Ухвалами Верховного Суду від 01 та 09 березня 2021 року, після усунень недоліків касаційних скарг, клопотання Головного управління ДПС у Луганській області та Державної казначейської служби України про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено Головному управлінню ДПС у Луганській області та Державній казначейській службі України строк на касаційне оскарження. Відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами Головного управління ДПС у Луганській області та Державної казначейської служби України на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 360/746/19. Установлено десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу.

10. 11, 23 березня 2021 року до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційні скарги, в яких позивач, посилаючись на те, що вимоги касаційних скарг є необґрунтованими та не можуть бути задоволені, просить в задоволенні касаційних скарг відмовити, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

11. Ухвалою Верховного Суду об`єднані в одне провадження для спільного розгляду і вирішення касаційні провадження за касаційними скаргами Державної казначейської служби України та Головного управління ДПС у Луганській області. Заяву Головного управління ДПС у Луганській області про зупинення виконання рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та постанови Першого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 360/746/19 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку - задоволено, зупинено виконання оскаржуваних рішень до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

12. 16 лютого 2022 року на адресу Верховного Суду від ГУ ДПС у Луганській області надійшли додаткові пояснення до касаційної скарги, у яких ГУ ДПС у Львівській області, зокрема, замінити відповідача у справі № 360/746/19 з Головного управління ДПС у Луганській області (код ЄДРПОУ 43143746) на Головне управління ДПС у Луганській області (код ЄДРПОУ 44082150).

Розглянувши зазначене клопотання та враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), допускає заміну відповідача - Головне управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143746), на правонаступника - Головним управлінням ДПС у Луганській області (код ЄДРПОУ 44082150).

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

13. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» зареєстроване в якості юридичної особи (ідентифікаційний код 32292929) та внесене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (а.с. 20, 21 т. 1).

14. На виконання наказу ДФС України від 26 вересня 2017 року № 632 Про затвердження Реєстру великих платників податків на 2018 рік із змінами та доповненнями внесеними наказом ДФС України від 29 грудня 2017 року № 884 позивач не відповідає критеріям великих платників податків та з 01 січня 2018 року ПАТ «ЛИНІК» переведений на обслуговування до контролюючого органу за місцезнаходженням ДПІ в м. Лисичанську, у зв`язку з чим 05 січня 2018 року облікова справа позивача була передана до ГУ ДФС у Луганській області.

15. 17 серпня 2017 року на адресу ПАТ «ЛИНІК» було скеровано акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість за червень-грудень 2015 року, січень-грудень 2016 та лютий 2017 року № 64/28-10-47-08/32292929 від 17 серпня 2017 року (а.с. 25-96 т.2).

16. 31 серпня 2017 року ПАТ «ЛИНІК» отримало податкові повідомлення-рішення форми «Р» збільшеної суми податкового зобов`язання зі сплати ПДВ разом зі штрафною санкцією в сумі 1 117 553,75 грн., форми В-1 зменшеної суми бюджетного відшкодування в сумі 94 660 488,00грн. і з розрахунком до сплати штрафної фінансової санкції в розмірі 47 330 244,00грн., та форми В-4 про зменшений розмір від`ємного значення в сумі 215 476 642,00 (т.2 а.с. 97-101).

17. Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2017 року у справі № 812/1215/17 адміністративний позов ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано Наказ Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 1692 від 07 серпня 2017 року про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки з питань достовірності декларування сум від`ємного значення податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. грн. податкових періодів червня грудня 2015 року, січня грудня 2016 року та лютого 2017 року.

Рішення набрало законної сили 05 квітня 2018 року.

18. Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі № 812/1463/18 позовні вимоги ПАТ «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» задоволено повністю.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби від 31 серпня 2017 року № 0005994708, 0006004708, № 0006014708.

Вказане рішення набрало законної сили 15 листопада 2018 року (а.с.102-107 т.2), оскільки ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 15.11.2018 апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби було повернуто заявнику (Т. № 2, а.с.102-107).

19. В подальшому, ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 07 лютого 2019 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2018 року у справі №812/1463/18.

20. Таким чином, судами встановлено, що на час, коли позивач вже перебував на обліку у відповідача 1, відбулось завершення процедури судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 31 серпня 2017 року № 0005994708, № 0006004708, № 0006014708, які містяться в Реєстрі як підстава неузгодженої суми податку.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

21. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у позивача наявне право на повернення сум бюджетного відшкодування податкового періоду січень-грудень 2016 року на загальну суму 44 655 780,00 грн, вказана сума є узгодженою з дня набрання законної сили судового рішення у справі № 812/1463/18, однак відповідачем станом на час розгляду даної справи по суті не були внесені дані в Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податкового періоду січень-грудень 2016 року на загальну суму 44655780,00 грн.

22. Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги посилання скаржника на помилкову суму бюджетного відшкодування (зокрема за лютий та березень 2016 року) з огляду на її узгодженість за вищевказаним рішенням суду. При цьому, невнесення Офісом великих платників податків даних про узгодженості вказаної суми не є підставою для порушення права позивача на отримання належного йому бюджетного відшкодування за січень-грудень 2016 року, вказаний довід апеляційної скарги є незмістовним.

23. Невнесення податковим органом всіх необхідних реквізитів до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування суму такого відшкодування (яка є узгодженою після судового оскарження та скасування відповідного ППР), на думку апеляційного суду є неправомірною бездіяльністю відповідача.

24. Отже, оскільки відповідачем допущено бездіяльність щодо не внесення інформації про узгодженість бюджетного відшкодування, ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованості бюджету з відшкодування ПДВ, а тому заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість має бути стягнута з Державного бюджету України на користь товариства. Роблячи такі висновки, суди попередніх інстанцій послалися правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладених в постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 826/7380/15.

25. Крім вищевикладеного зазначено, що платник податків не може бути позбавлений права на бюджетне відшкодування внаслідок недогляду контролюючого органу, до того ж, зазначене питання вже було предметом документальної перевірки і в судовому порядку було підтверджено правомірність формування платником від`ємного значення за цим податковим періодом, а податкове повідомлення-рішення, яким зазначені суми податкових зобов`язань були безпідставно зменшені - скасовано, рішення суду набрало законної сили.

26. Щодо посилання податкового органу на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині розгляду судом уточненої позовної заяви, суд апеляційної інстанції зазначив, що враховуючи приписи частини третьої статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України та те, що після перегляду Верховним Судом справа направлена на новий розгляд та після чого уточнена позовна заява подана позивачем після прийняття судом першої інстанції справи до свого провадження, суд апеляційної інстанції не вбачає порушення норм процесуального права в частині зміни предмету позову та сторони по справі, оскільки у позивача наявне право на таку зміну під час всього розгляду справи в суді першої інстанції.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

27. Скаржники у своїх касаційних скаргах не погоджуються з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, вважають їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

28. ДКС у своїй касаційній скарзі зазначено, що під час винесення оскаржуваних судових рішень не було звернуто належної уваги на відзив ДКС України від 30 червня 2020 року б/н на адміністративний позов (уточнений) ПАТ «ЛИНІК» від 09 червня 2020 року б/н та на пояснення від 11 грудня 2020 року б/н згідно яких повідомлено, що з урахуванням вимог чинного законодавства (Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 та Податкового кодексу України), стягнення ПДВ/пені може здійснюватися з Державного бюджету України, а не з Державної казначейської служби України, як юридичної особи що свідчить про неправильне вирішення спору по суті та є підставою для скасування СУДОВИХ рішень.

ДКС України також звертаємо увагу суду і на те, що позивачем ПАТ «ЛИНІК» у позовній заяві було заявлено позовну вимогу саме про «стягнення з Державного бюджету України», а не з Державної казначейської служби України.

Проте, попри наведеного, судами у судових рішеннях жодним чином не вмотивовано відхилення та/або причини не врахування аргументів ДКС України (у відзиві та поясненнях) щодо неможливості стягнення саме з Державної казначейської служби України узгодженої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість разом з пенею.

Разом з тим, всупереч зазначеному, рішенням суду першої інстанції, яке залишено в силі судом апеляційної інстанції, було стягнуто ПДВ та пеню з ДКС України, що суперечить висновкам Верховного Суду і самій описово-мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, згідно якої суд посилається на правову позицію Великої Палати Верховного Суду (постанова від 12 лютого 2019 року № 826/7380/15) яка дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права платника, є саме стягнення з Державного бюджету України заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

З огляду на викладене, судами під час винесення судових рішень не було взято до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду, що, у свою чергу, є порушенням вимог пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Щодо стягнення на користь ПАТ «ЛИНІК» податку на додану вартість та пені за несвоєчасне відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість скаржник зауважує, що судами не звернуто належної уваги на аргументи ДКС України, що власником акцій та вигодонабувачем ПАТ «ЛИШК» виступає ПАТ «НК «Роснефть» (м. Москва, Софійська набережна, 26/1), яке згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 21 червня 2018 року «Про застосування та внесення змін до персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», уведеного в дію Указом Президента України від 21 червня 2018 року № 176/2018 (зі змінами), включено в перелік юридичних осіб, до яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) та виходячи з аналізу норм чинного законодавства (Закону України «Про санкції», постанови Правління Національного банку України від 01 жовтня 2015 року № 654 «Про забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 (зі змінами) у їх сукупності та взаємозв`язку, судом першої інстанції не враховано, що перерахування сум бюджетного відшкодування ПДВ/пені на користь ПАТ «ЛИНІК» сприятиме подальшому виведенню капіталу ПАТ «НК «Роснефть» за межі України.

Окремо зауважено ДКС України, що під час задоволення позовних вимог про стягнення, у тому числі, пені на користь ПАТ «ЛИНІК», судами не було звернуто уваги на вимоги пункту 200.23. статті 200 Податкового кодексу України. Разом з тим, у пункті 200.12. статті 200 Податкового кодексу України відсутня обставина, а саме невиконання рішення суду та день з якого, за таких обставин, сума податку не відшкодована платникам вважалась би заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість і на яку б нараховувалась пеня, а тому, у свою чергу, і відсутні правові підстави для нарахування та отримання позивачем відповідної пені.

29. ГУ ДПС у Луганській області наявністю підстав касаційного оскарження судових рішень зазначає, що наразі відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, у відповідності до пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, обгрунтовуючи тим, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутні судові рішення Верховного Суду, де б останній надав висновки щодо питання застосування пунктів 200.13 та 200.15 статті 200 Податкового кодексу України та пунктів 6, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 року № 26 в подібних правовідносинах

Скаржник наголошує, що як свідчить аналіз судових рішень, правовідносини у справі № 826/7380/15, висновок по якій застосували суди першої та апеляційної інстанцій, суттєво відрізняються від відносин, що є предметом розгляду у справі № 360/746/19.

Судами першої та апеляційної інстанцій залишено поза увагою той факт, що заяви Позивача за спірний податковий період січень-грудень 2016 р, подані після 01 лютого 2016 року, у зв`язку з цим заяви про повернення суми бюджетного відшкодування платникам податку підлягали внесенню не до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування, а до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

При цьому, судами не враховано, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості. Таким чином, вимога позивача про стягнення бюджетної заборгованості з ПДВ в судовому порядку, не враховуючи механізм відшкодування через Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не є правильним способом захисту його прав.

Скаржник наголошує, що порядок нарахування пені на суму простроченого бюджетного відшкодування та механізм її виплати платнику податку законодавчо не визначено, діючими на даний час законодавчими актами не визначено коло осіб, що повинні нараховувати таку пеню. Крім того, для розрахунку пені є обов`язковими умовами як день початку відліку, так і день закінчення відліку. Оскільки бюджетна заборгованість не сплачена, не визначений день погашення заборгованості, а тому вважаємо, що вимоги про стягнення з Державного бюджету пені за несвоєчасне відшкодування податку на додану вартість заявлені передчасно. Зазначена позиція, щодо передчасності нарахування пені до сплати бюджетного відшкодування, узгоджується з позицією суду викладеною у постанові Верховного Суду від 16 квітня 2019 року у справі № П/808/182/14. Дати, по які розраховано Позивачем в позовній заяві пеню не є днем погашення бюджетної заборгованості, а, отже, вимоги в цій частині не можливо визнати обґрунтованим.

Окрім того, відповідач звертає увагу на те, що Луганським окружним адміністративним судом в порушення вимог пунктів 2, 3 статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України під час прийняття справи на новий розгляд допущено прийняття до розгляду повністю зміненої позовної заяви, якою під час нового розгляду справи повністю змінено предмет позову, підставу позову та відповідача у справі, оскільки у даному випадку фактичні обставини справи не змінилися, Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість є діючим, суми бюджетного відшкодування з нього відшкодовуються.

При цьому, Луганським окружним адміністративним судом під час розгляду справи, не було з`ясовано причини невідповідності сум бюджетного відшкодування за вказані періоди у Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Разом з тим, при ухваленні постанови від 16 грудня 2020 року Першим апеляційним адміністративним судом не розглянуті доводи апелянта, викладені на арк. 7 апеляційної скарги та не надана їм оцінка в частині оскарження рішення суду першої інстанції про стягнення судових витрат у розмірі 240 351,85 грн.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

30. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

31. За змістом частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

32. Відповідно до частин другої, третьої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуд, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Таким правом користуються й особи, в інтересах яких подано позовну заяву, за винятком тих, які не мають адміністративної процесуальної дієздатності.

33. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, під час розгляду цієї справи взяв до уваги заяву позивача про уточнення позовних вимог, за змістом якої остання повністю змінила підстави позовних вимог, відповідачів (визначено відповідачами ДКС України та ГУ ДПС у Луганській області) та предмет позову, оскільки за змістом рішень судів попередніх інстанцій позивачем при первинному поданні було пред`явлено вимогу щодо визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання внесення в Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податкових періодів січня-грудня 2016 року, а за змістом уточненої позовної заяви, з урахуванням заяви про уточнення та зменшення позовних вимог (а.с. 129-144, 218-223 т.4), позивачем пред`явлено вимоги:

- визнати протиправною бездіяльність ГУ ДПС у Луганській області щодо несвоєчасного внесення в єдиний Реєстр заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про завершення судового оскарження та розмір узгодженої суми бюджетного відшкодування податкових періодів січня-грудня 2016 року на загальну суму 44 655 780,00 грн;

- стягнути з Державного бюджету України через Державну казначейську службу (далі - ДКС України) узгоджену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість разом з пенею наступних податкових періодів:

січня 2016 року (заява № 9021994164 від 22 лютого 2016 року) в розмірі 475 925,00 грн основного боргу та 132 865,18 грн пені;

лютого 2016 року (заява № 9039476270 від 21 березня 2016 року) в розмірі 11 129 319,00 грн основного боргу та 3 106 999,95 грн пені;

березня 2016 року (заява № 9060336242 від 20 квітня 2016 року) в розмірі 3 296 047,00 грн основного боргу та 920 165,72 грн пені;

квітня 2016 року (заява № 9081520685 від 20 травня 2016 року) в розмірі 3 883 309,00 грн та (заява № 9094590772 від 09 червня 2016 року) в розмірі 13 825,00 грн основного боргу та 1 087 972,69 грн пені;

травня 2016 року (заява № 9099987307 від 16 червня 2016 року) в розмірі 2 531 662,00 грн основного боргу та 706 770,44 грн пені;

червня 2016 року (заява № 9124473537 від 19 липня 2016 року) в розмірі 2 928 925,00 грн основного боргу та 817 675,35 грн пені;

липня 2016 року (заява № 9147590120 від 17 серпня 2016 року) в розмірі 2 983 822,00 грн основного боргу та 833 001,09 грн пені;

серпня 2016 року (заява № 9171948937 від 19 вересня 2016 року) в розмірі 2 554 503,00 грн основного боргу та 713 147,02 грн пені;

вересня 2016 року (заява № 9197372330 від 20 жовтня 2016 року) в розмірі 1 405 367,00 грн основного боргу та 392 339,84 грн пені;

жовтня 2016 року (заява № 9222358835 від 18 листопада 2016 року) в розмірі 2 162 720,00 грн основного боргу та 603 771,98 грн пені;

листопада 2016 року (заява № 9242983920 від 15 грудня 2016 року) в розмірі 7 445 232,00 грн основного боргу та 2 078 504,13 грн пені;

грудня 2016 року (заява № 9267374302 від 20 січня 2017 року) в розмірі 3 845 124,00 грн основного боргу та 1 073 452,93 грн пені на поточний банківський рахунок ПАТ «ЛИНІК» в обслуговуючому банку.

34. При цьому, ГУ ДПС у Луганській області вважає, що судом першої інстанції проігноровано вимоги частини другої та третьої статті 47 КАС України, в силу яких зміна одночасно предмету та підстав позову є новими позовними вимогами, які повинні оформлюватись відповідно до норм КАС України в нову позовну заяву.

35. Процесуальні права та обов`язки сторін визначені статтею 47 КАС України (тут і надалі у редакції, чинною станом на час подання уточнюючої позовної заяви).

36. Так, у відповідності до частини першої вказаної статті, крім прав та обов`язків, визначених у статті 44 цього Кодексу, позивач має право на будь-якій стадії судового процесу відмовитися від позову. Позивач має право змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

37. Згідно частини другої статті 47 КАС України у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею.

38. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною першою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи (частина третя статті 47 КАС України).

39. Верховний Суд підкреслює, що предмет позову становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, характер позовної вимоги визначається характером спірних матеріальних правовідносин, з якого випливає вимога позивача.

40. Під підставами позову, які може змінити лише позивач, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Юридичні факти матеріально-правового характеру, які визначені як підстави позову, свідчать про те, що існують правовідносини і що внаслідок певних дій ці відносини стали спірними.

41. Отже, зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

42. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

43. Не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами (фактами) при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права або інше наведення іншого праворозуміння таких норм.

44. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 916/1764/17, від 22 січня 2020 року у справі №210/2289/17, від 30 січня 2020 року у справі №817/831/18. Аналогічного підходу дотримувалася і Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15.

45. Водночас, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постановах від 30 серпня 2021 року у справі № 520/11672/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 420/2388/19 та від 22 січня 2020 року у справі № 826/19197/16 наголосив на тому, що одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Наслідком розгляду заяви, зміст якої свідчить про одночасну зміну предмета і підстав позову є повернення такої заяви та розгляд раніше заявлених позовних вимог, якщо позивач не відмовляється від позову. Водночас у таких випадках позивач не позбавлений права звернутися з новим окремим позовом у загальному порядку.

46. Аналіз наведених норм свідчить, що за загальним правилом зміна предмета, підстав позову у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції не допускаються. Єдиним виключенням із цього правила є те, що така зміна предмета або підстав позову необхідна для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталися після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи.

47. Такі зміни можливі в строки - до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

48. Підсумовуючи викладене, Суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам щодо обґрунтованості судового рішення, оскільки при новому розгляду справи отримавши заяву про зміну предмету або підстав позову, збільшення (зменшення) позовних вимог, з урахуванням заяви про уточнення та зменшення позовних вимог, повинен був визначити дотримання позивачем строків подання такої заяви, та визначити чи відбулися такі зміни фактичних обставин справи, що сталися після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження - початку першого судового засідання при первісному розгляді справи, що надавали можливість позивачу для подання зміненого позову.

49. Отже, вирішення Луганським окружним адміністративним судом після направлення справи на новий розгляд заявлених нових позовних вимог прийнято передчасно, без надання належної їм правової оцінки з урахуванням вимог частин другої та третьої статті 47 КАС України, на що не звернуто увагу судом апеляційної інстанції.

50. Окрім того, Суд також звертає увагу і на те, що судами попередніх інстанцій, задоволено вимогу шляхом стягнення сум заявлених до бюджетного відшкодування з ПДВ та пені з Державної казначейської служби України, однак з урахуванням вимог чинного законодавства, зокрема Податкового кодексу України (статті 200 ПК України), вирішення питання щодо бюджетного відшкодування може здійснюватися лише з Державного бюджету України.

51. Відтак, Суд погоджується з доводами скаржника про те, що стягнення сум бюджетного відшкодування з ПДВ з Державної казначейської служби України, як юридичної особи вирішено в інший спосіб ніж це передбачено вимогами уточнюючого позову, а також неузгоджується з вимогами чинного законодавства України.

52. З урахуванням зазначеного, судами першої та апеляційної інстанцій порушені норми процесуального права, які призвели до прийняття передчасних та необґрунтованих судових рішень і не можуть бути перевірені та усунуті судом касаційної інстанції.

53. Ураховуючи те, що порушення норм матеріального та процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, тому інші доводи касаційних скарг не можуть бути перевірені судом касаційної інстанції.

54. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

55. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

56. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи, з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

57. Зважаючи на викладене, з урахуванням статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України касаційні скарги відповідачів підлягають частковому задоволенню, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 250 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Замінити відповідача у справі - Головне управління ДПС у Львівській області (код ЄДРПОУ 43143746) його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Луганській області (код ЄДРПОУ 44082150).

Касаційні скарги Державної казначейської служби України та Головного управління ДПС у Луганській області задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 16 вересня 2020 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 16 грудня 2020 року у справі № 360/746/19 скасувати.

Справу № 360/746/19 направити на новий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов