ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 липня 2020 року

м. Київ

справа № 460/3218/18

адміністративне провадження № К/9901/36464/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М.В.,

суддів Губської О.А., Калашнікової О.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Щербакова В.В.)

та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року (колегія суддів у складі головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Святецького В.В., Шинкар Т.І.)

у справі №460/3218/18

за позовом ОСОБА_1

до Радивилівської міської ради

про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки виплати середньомісячної заробітної плати та стягнення моральної шкоди

I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Радивилівської міської ради, в якому просив: визнати бездіяльність протиправною щодо невиплати середньомісячного заробітку за період проходження військової служби з 22 квітня 2016 року по 12 жовтня 2017 року відповідно до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та невиплати заробітної плати за період участі у забезпеченні проведення антитерористичної операції безпосередньо у районах її проведення, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №522 від 22 липня 2015 року (далі - Постанови №522); стягнути невиплачену середньомісячну заробітну плату за період: з 23 квітня 2016 року по 12 жовтня 2017 року відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України з 1 червня 2017 року по 12 жовтня 2017 року відповідно до Постанови №522 із врахуванням індексації; стягнути середній заробіток за весь час затримки виплати середньомісячної заробітної плати за період проходження військової служби з 22 квітня 2016 року по 12 жовтня 2017 року, після звільнення з 12 жовтня 2017 року і на дату постановлення судом рішення; стягнути компенсацію за невикористану відпустку за період 23 квітня 2016 року по 12 жовтня 2017 року; стягнути моральну шкоду в сумі 100 000,00 грн.

2. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року, відмовлено у задоволені позовних вимог.

3. У поданій касаційній скарзі ОСОБА_1 із посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, а справу передати на новий розгляд до суду першої чи апеляційної інстанції.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивача 17 липня 2015 року на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №15 від 14 січня 2015 року та рішення Підзамчівської сільської ради Радивилівського району Рівненської області №468 від 15 липня 2015 року призвано на військову службу в Збройних Силах України з посади голови Підзамчівської сільської ради Радивилівського району Рівненської області та зараховано до списків особового складу військової частини №9971 м.Луцьк Волинської області.

5. Позивачем 12 жовтня 2016 року укладено контракт №288 про проходження військової служби терміном на 6 місяців, а 12 квітня 2017 року укладено ще один контракт №100-ос про проходження військової служби терміном на наступних 6 місяців. Проходження військової служби позивач завершив та виключений 12 жовтня 2017 року зі списків особового складу військової частини №9971 м.Луцьк Волинської області.

6. В той же час рішенням Радивилівської міської ради №94 від 22 квітня 2016 року, яка згідно з її ж рішенням №10 від 22 квітня 2016 року є правонаступником Підзамчівської сільської ради Радивилівського району Рівненської області, ОСОБА_1 звільнено з посади сільського голови на підставі частини першої статті 42 Закону України від 21 травня 1997 року №280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) та частини другої статті 8 Закону України від 5 лютого 2015 року №157-VIII «Про добровільне об`єднання територіальних громад». Також з 22 квітня 2016 року позивачу припинено нарахування та виплату середньомісячного заробітку як працівнику, призваного на військову службу під час мобілізації в особливий період та в мирний час.

7. ОСОБА_1 звертався 14 липня 2017 року до відповідача із заявою щодо відновлення нарахування та виплати йому середньомісячного заробітку відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України, проте відповідачем листом №02.01-15/1269 від 23 серпня 2017 року відмовлено у задоволенні вказаної заяви позивача.

8. Позивач звернувся 30 липня 2018 року до відповідача із запитом на отримання публічної інформації щодо причин невиплати йому заробітної плати відповідно до частини третьої статті 119 КЗпП України із урахуванням вимог постанови Кабінету Міністрів України №522. Однак позивачу вказана інформація не надана з підстав неможливості її надання, оскільки достовірність запитуваної інформації залежить від розгляду цивільної справи №568/1031/17 за позовом ОСОБА_1 до Радивилівської міської ради про стягнення заборгованості по заробітній платі та компенсації заборгованості середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати.

9. Ухвалою Радивилівського районного суду Рівненської області від 12 червня 2018 року, яка набрала законної сили 27 листопада 2018 року, провадження у справі №568/1031/17 закрито, оскільки така не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

10. Вважаючи незаконною бездіяльність відповідача щодо ненарахування вказаних виплат, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ.

11. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на період виконання позивачем державного обов`язку, гарантії щодо збереження за ним місця роботи на посаді сільського голови з виплатою середнього заробітку за ним були збережені до закінчення повноважень Підзамчівської сільської ради Радивилівського району Рівненської області.

12. При цьому, враховуючи особливості служби в органах місцевого самоврядування на виборних посадах, реалізація таких гарантій після припинення відповідним органом своїх повноважень, законодавством не передбачено.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

13. Позивач у своїй касаційній скарзі наголошує на тому, що ним не оскаржується неправомірність звільнення з роботи чи поновлення його на виборній посаді. В позовних вимогах ставиться лише вимога про стягнення ненарахованого та невиплаченого середнього заробітку за період служби в Збройних Силах України як працівника призваного на військову службу в порядку частини третьої статті 119 КЗпП України.

14. Як вважає скаржник, суди першої та апеляційної інстанцій, ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, не вникли у суть спірних правовідносин, та не взяли до уваги той факт, що з огляду на частину четверту статті 119 КЗпП України, гарантії визначені у частині третій статті 119 КЗпП, не поширюються на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування та строк повноважень яких закінчився, саме щодо збереження місця роботи і посади. Адже, на думку касатора, гарантія збереження середнього заробітку поширюється на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування, навіть якщо строк повноважень таких закінчився.

15. Не погоджуючись з посиланням суду першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18 липня 2018 року у справі №547/351/16-а, позивач зазначає, що вказана правова позиція зроблена з урахуванням позовних вимог, які пов`язують поновлення на роботі зі стягненням середньомісячної заробітної плати, що не узгоджується із вимогами частини четвертої статті 119 КЗпП України. Як вважає ОСОБА_1 , у розглядуваному випадку спір має зовсім інший правовий характер, а тому висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18 липня 2018 року, не можуть бути застосовані у ньому.

16. Крім того позивач звертає увагу на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема те, що суддя Пліш М.А. не входив до складу колегії суддів при відкритті провадження у справі та призначення її до судового розгляду, а тому не мав повноважень на підписання ухвали від 11 вересня 2019 року щодо виправлення арифметичної описки та ухвали від 12 вересня 2019 року щодо участі учасника справи у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

17. Аналогічно суддя Шинкар Т.І. не входила до складу колегії суддів і на судовому засіданні 28 жовтня 2019 року, де сторони надавали свої доводи та пояснення, яке передувало даті винесення постанови суду від 18 листопада 2019 року, присутня не була.

18. Скаржник вважає, що заміна складу суду на завершальній стадії розгляду справи (судових дебатів) є неприпустимим і в подальшому такі дії призвели до порушення процесуального законодавства та неправильної оцінки доводів сторін, а отже вказані процесуальні порушення є обов`язковою підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

19. Відповідач у своєму відзиві на касаційну скаргу повністю погоджується з мотивами оскаржуваних судових рішень, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.

21. Спір у справі виник щодо невиплати позивачу середньомісячного заробітку та компенсації за невикористану відпустку за період проходження ним військової служби після припинення повноважень сільського голови.

22. Як встановлено судами, повноваження ОСОБА_1 припинено за рішенням Радивилівської міської ради від 22 квітня 2016 року №94 на підставі частини першої статті 42 Закону №280/97-ВР та частини другої статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад», у зв`язку з добровільним об`єднанням Підзамчівської сільської ради в територіальну громаду шляхом приєднання до Радивилівської міської ради.

23. Частиною першою статті 42 Закону №280/97-ВР встановлено, що повноваження новообраного сільського, селищного, міського голови починаються з моменту складення ним присяги відповідно до Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» на пленарному засіданні відповідної сільської, селищної, міської ради, на якому відповідною територіальною виборчою комісією були оголошені рішення щодо його обрання та реєстрації. Повноваження сільського, селищного, міського голови закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на наступних чергових місцевих виборах, або, якщо рада не обрана, з моменту вступу на цю посаду іншої особи, обраної на наступних місцевих виборах, крім випадків дострокового припинення його повноважень відповідно до частин першої та другої статті 79 цього Закону.

24. Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» повноваження сільських, селищних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, що об`єдналися, завершуються в день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною об`єднаною територіальною громадою.

25. Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулюються Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».

26. Статтею третьою цього Закону (тут й надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються територіальною громадою; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

27. Згідно з частиною першою статті 20 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» крім загальних підстав, передбачених КЗпП України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом №280/97-ВР, цим та іншими законами України.

28. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що сільський голова є посадовою особою органу місцевого самоврядування, така посада є виборною, а строк його повноважень обмежено строком повноважень відповідної сільської ради, або випадками дострокового їх припинення, перелік яких визначений законодавством України.

29. Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджує, що він не оскаржує звільнення його з виборної посади. Натомість наголошує на тому, що незважаючи на його звільнення він має право на гарантії, визначені частиною третьою статті 19 КЗпП України, відповідно до якої, за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

30. Верховний Суд зазначає, що оскільки зі звільненням позивача між ним як працівником та відповідачем як роботодавцем припинились, зокрема, трудові правовідносини, які є предметом регулювання КЗпП України (стаття 1), то виплата гарантованого статтею 19 КЗпП України середнього заробітку після звільнення є неможливою.

31. За таких обставин, Верховний Суд погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки повноваження сільського голови Підзамчівської сільської ради Радивилівського району Рівненської області припинено, то у відповідача були відсутні правові підстави для залишення позивача на посаді та подальшої виплати йому середнього заробітку.

32. Наведене свідчить про безпідставність доводів позивача, що гарантія збереження середнього заробітку поширюється на осіб, які займали виборні посади в органах місцевого самоврядування, навіть якщо строк повноважень таких закінчився.

33. При цьому помилковим є посилання скаржника на положення частини шостої статті 119 КЗпП України (цитуючи її положення у своїй касаційній скарзі, однак помилково відносячи її до частини четвертої цієї статті), оскільки станом на час виникнення спірних правовідносин (звільнення позивача із посади), ця норма не була чинною.

34. Також Верховний Суд відхиляє доводи скаржника щодо помилковості посилання судом першої інстанції на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 18 липня 2018 року у справі №547/351/16-а, оскільки ці доводи скаржника є такими, що ґрунтуються на неправильному та суб`єктивному трактуванні позивачем норм, що регулюють спірні правовідносини.

35. Також колегія суддів відхиляє, як безпідставні, доводи скаржника щодо порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, наведені у пунктах 16-18 цієї постанови, з огляду на таке.

36. Згідно з частиною третьою статті 33 КАС України перегляд судових рішень в адміністративних справах в апеляційному порядку здійснюється колегією у складі трьох суддів.

37. Відповідно до частини десятої статті 31 КАС України для кожної постійної колегії суддів збори суддів відповідного суду визначають резервних суддів строком на один рік. Якщо зі складу колегії суддів не може продовжувати розгляд справи суддя, який не є суддею-доповідачем у такій справі, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом, заміна такого судді з ініціативи судді-доповідача за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду здійснюється Єдиною судовою інформаційно-телекомунікаційною системою з числа резервних суддів.

38. Відповідно до наявних матеріалів справи, розпорядженням керівника апарату №5410/19 від 11 вересня 2019 року призначено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого, замінено суддю-члена колегії Шинкар Т.І. на Пліш М.А., а розпорядженням заступника керівника апарату №7077/19 від 15 листопада 2019 року, здійснено повторний автоматизований розподіл справи, внаслідок якого замінено суддю-члена колегії Пліш М.А. на Шинкар Т.І.

39. Отже, заміни членів колегії суддів апеляційного суду проведені із дотриманням норм процесуального законодавства.

40. Враховуючи зазначене, Верховний Суд вважає, що рішення судів попередніх інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а суди під час розгляду справи не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Усі доводи та їх обґрунтування викладені у касаційній скарзі не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому підстави для скасування ухвалених судових рішень та задоволення касаційної скарги відсутні.

41. Відповідно до статті 343 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

42. З огляду на результат касаційного розгляду, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 356 КАС України, пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15 січня 2020 року N 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 18 червня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2019 року у справі №460/3218/18 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіМ.В. Білак О.А. Губська О.В. Калашнікова