ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 липня 2020 року

м. Київ

справа № 345/1806/19

адміністративне провадження № К/9901/27210/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Чиркіна С.М.,

суддів: Єзерова А.А., Шарапи В.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 (головуючий суддя: Бруновська Н.В., судді: Запотічний І.І., Затолочний В.С.) у справі №345/1806/19 за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2019 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 або позивач) звернувся до суду з позовом до Управління Державної архітектурно-будівельної інспекції в Івано-Франківській області (далі - УДАБІ в Івано-Франківській області або відповідач), в якому просив:

визнати незаконними дії головного інспектора будівельного нагляду УДАБІ в Івано-Франківській області Бойко О.В. щодо складання постанови №5/1009/6.3/2018 по справі про адміністративне правопорушення від 19.02.2018 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 8500 грн за порушення частини третьої статті 96-1 КУпАП;

визнати протиправною та скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення №5/1009/6.3/2018 від 19.02.2018, а провадження по справі закрити.

Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 04.06.2019 адміністративний позов задоволено частково:

скасовано постанову по справі про адміністративне правопорушення №5/1009/6.3/2018 від 19.02.2018, винесену головним інспектором будівельного нагляду УДАБІ в Івано-Франківській області Бойко О.В., про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 96-1 КУпАП;

провадження у справі про вчинення адміністративного правопорушення за частиною третьою статті 96-1 КУпАП - закрито.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішення, відповідач 20.06.2019 засобами поштового зв`язку вперше подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2019 апеляційну скаргу повернуто на підставі пункту 1 частини четвертої статті 298 КАС України. Повернення апеляційної скарги, поданої вперше, було зумовлено неналежним оформленням документів, що засвідчують право представництва.

Відповідач, скориставшись своїм правом на повторне звернення, 22.07.2019 вдруге подав апеляційну скаргу.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2019 апеляційну скаргу УДАБІ в Івано-Франківській області залишено без руху у зв`язку з невідповідністю апеляційної скарги вимогам статі 296 КАС України, а саме: при поданні апеляційної скарги вперше апелянт пропустив строк, встановлений статтею 286 цього Кодексу, на апеляційне оскарження судового рішення, а вказані у заяві про поновлення пропущеного строку підстави для поновлення цього строку визнані судом неповажними. Скаржнику надано десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення виявлених недоліків.

На виконання вимог вказаної ухвали у встановлений судом строк скаржником подано до суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 відмовлено у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Постановляючи цю ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що законодавець у справах з приводу оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності встановив певні особливості в частині процесуальних строків на оскарження (10 днів з дня проголошення судового рішення), однак звертаючись з апеляційною скаргою вперше відповідач пропустив такий строк та не навів поважних причин його пропуску.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу у якій просить суд касаційної інстанції скасувати її, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на те, що право на судовий захист є гарантією реалізації інших конституційних прав і свобод, їх утвердження й захисту за допомогою правосуддя, тощо. Зазначає, що апеляційну скаргу подано протягом розумних строків з дня отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги поданої вперше, що свідчить про наміри реалізувати процесуальні права на апеляційне оскарження судового рішення. Також скаржник вказує на те, що апеляційна скарга вперше подана у десятиденний строк з моменту отримання оскаржуваного судового рішення, що свідчить про вчасне її подання.

Ухвалою Верховного Суду від 06.11.2019 відкрито касаційне провадження у справі.

Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2020 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження відповідно до вимог статті 345 КАС України.

На адресу суду касаційної інстанції від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній з посиланням на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції просить суд залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

Верховний Суд переглянув оскаржуване судове рішення у межах доводів касаційної скарги, з урахуванням вимог статті 341 КАС України з`ясував повноту фактичних обставин справи встановлених судом, перевірив правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Завданням адміністративного судочинства в силу вимог частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначені статтею 286 КАС України.

Згідно з частиною четвертою статті 286 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня його проголошення.

При цьому за правилами, встановленими статтею 271 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

У даній справі, де предметом позову є рішення суб`єкта владних повноважень щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності, відповідач подав апеляційну скаргу 20.06.2019 на рішення суду від 04.06.2019, копію якого отримав 18.06.2019.

Суд апеляційної інстанції, залишаючи без руху апеляційну скаргу та в подальшому відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що апелянт при поданні апеляційної скарги вперше пропустив установлений статтею 286 КАС України десятиденний строк на апеляційне оскарження судового рішення, а зазначені ним причини пропуску цього строку не є поважними.

Так, стаття 286 КАС України є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, та частина четверта якої встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС України строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

Водночас статтею 286 КАС України не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС України, і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС України, передбачений статтею 286 КАС України строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.

Верховний Суд зазначає, що у справах цієї категорії, які є терміновими в розумінні КАС України, надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною другою статті 271 КАС України. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням інших фактичних обставин.

Інше тлумачення зазначених норм процесуального права нівелює доцільність застосування частини третьої статті 298 КАС України із метою належної оцінки причин пропуску строку на апеляційне оскарження у відповідних категоріях справ, а також створює передумови для безпідставного обмеження права особи на апеляційне оскарження, що є неприпустимим.

Обставини справи свідчать, що в суді першої інстанції було оголошено скорочене судове рішення, повний текст якого відповідачем отримано 18.06.2019, а тому Суд приходить до висновку, що початок відліку строку на апеляційне оскарження розпочинається з 18.06.2019 відповідно до частини першої статті 295 КАС України, тобто з дня отримання повного судового рішення. Апеляційна скарга подана засобами поштового зв`язку 20.06.2019, тобто в межах 10-денного строку на апеляційне оскарження, передбаченого статтею 286 КАС України. У цьому випадку застосування порядку обчислення строку на апеляційне оскарження з моменту проголошення є порушенням прав відповідача на апеляційне оскарження.

Зважаючи на викладене, суд апеляційної інстанції мав перевірити дотримання судом першої інстанції порядку проголошення судового рішення та надсилання його копій.

Проте, суд апеляційної інстанції не надав належної оцінки доводам заявника щодо несвоєчасного отримання ним рішення суду першої інстанції, що призвело до передчасних висновків суду про відсутність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у спірних правовідносинах неодноразово викладався Верховним Судом, зокрема, у постановах від 17.04.2019 у справі №212/2354/18 (2-а/212/93/18), від 19.06.2019 у справі №175/4952/18 (2-а/175/69/18), від 25.06.2019 у справі №211/94/18 (2-а/211/25/19), від 22.11.2019 у справі №461/5908/18, від 27.02.2020 у справі №1540/4208/18 та від 03.03.2020 у справі №344/21021/18.

Доступність права на оскарження у зв`язку із пропуском встановленого строку неодноразово була предметом розгляду ЄСПЛ. Так, у своєму рішенні у справі «Скорик проти України» Суд зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені Конвенцією. Так, повинні враховуватися особливості провадження, що розглядається, у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них. У справі «Зубак проти Хорватії» ЄСПЛ, розглядаючи загальні принципи щодо доступу до судів вищої інстанції та обмеження ratione valoris (компетенція з огляду на цінність), зробив висновок, що стаття 6 Конвенції не зобов`язує Договірні держави створювати апеляційні чи касаційні суди, проте якщо такі суди існують, необхідно дотримуватись гарантій, визначених у статті 6, наприклад, у тій частині, в якій вона гарантує учасникам судового процесу ефективне право на доступ до суду.

Таким чином, ЄСПЛ роз`яснив, що положення статті 6 Конвенції, включаючи право на доступ до суду, поширюються також на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, якщо таке право передбачено національним законодавством. Відповідно, поновлення пропущеного строку на апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення є механізмом забезпечення певної гнучкості та пропорційності при вирішенні питання про допуск скаржника до апеляційного чи касаційного судів.

Згідно частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

На підставі викладеного Верховний Суд приходить висновку, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Керуючись статтями 328, 342, 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної архітектурно-будівельної інспекції України задовольнити.

Ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.08.2019 у справі №345/1806/19 скасувати, а справу направити до Восьмого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду С. М. Чиркін

А. А. Єзеров

В. М. Шарапа