ПОСТАНОВА

Іменем України

15 травня 2019 року

м. Київ

справа № 816/851/18

провадження № К/9901/66774/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Анцупової Т. О.,

суддів: Берназюка Я. О., Кравчука В. М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 816/851/18

за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії;

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Григорова А. М., Тацій Л. В., Подобайло З. Г.) від 23 жовтня 2018 року, встановив:

І. РУХ СПРАВИ

1. У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації, в якому просив:

- визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації щодо відмови ОСОБА_1 у підтверджені статусу інваліда війни, як особі, що брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі формувань Цивільної оборони України, та видачі посвідчення інваліда війни;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації встановити ОСОБА_1 статус інваліда війни відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII (далі - Закон № 3551-ХІІ) та видати посвідчення інваліда війни.

2. В обґрунтування вказаних вимог позивач зазначав, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом ІІ групи. Позивач вказує, що у 1987 році він виконував роботи по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у складі формувань Цивільної оборони.

На думку позивача, оскільки він є особою, залученою до складу формувань Цивільної оборони та став інвалідом внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, він має право на встановлення статусу інваліда війни та видачу відповідного посвідчення, у встановленні та наданні яких відповідач протиправно відмовив.

3. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено.

4. Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог.

5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 29 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2018 року залишити без змін.

6. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2019 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та установлено десятиденний строк з моменту отримання копії вказаної ухвали для подачі відзиву на касаційну скаргу.

7. 08 січня 2019 року до Верховного Суду надійшов відзив Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації, в якому останнє просило залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року - без змін.

8. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2018 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 02 червня 1997 року, виданим Полтавською обласною державною адміністрацією та вкладкою до посвідчення серії НОМЕР_2 від 28 березня 2007 року. Позивач також являється інвалідом ІІ групи безстроково, причина інвалідності пов`язана з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

10. Згідно експертного висновку Полтавської регіональної міжвідомчої експертної комісії по встановленню причинного зв`язку хвороб з роботою по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, на засіданні № 14 від 14 травня 1996 року з питань зв`язку захворювання з роботою по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС, ОСОБА_1 встановлений діагноз: гіпертонична хвороба ІІ ст. кризовий перебіг кризи І порядку. Хр. дисциркуляторна енцефалопатія ІІ ст. з вираженим вегетосудиним, цефалгічним і вестибулярним синдромами. Висновок: хвороба має зв`язок з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

11. Відповідно до довідки № 27 від 09 жовтня 2017 року ОСОБА_1 , робітник Полтавської філії ДБУ-36 тресту «Харківшляхбуд», безпосередньо брав участь у виконанні робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (дезактивація 3, 4 енергоблока) у складі формувань Цивільної оборони з 09 липня 1987 року по 23 липня 1987 року.

12. 07 липня 2018 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації із заявою, в якій просив встановити статус інваліда війни як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в складі формувань Цивільної оборони та видати посвідчення інваліда війни. До заяви було додано копії: посвідчення; трудової книжки; довідки про участь в складі формувань Цивільної оборони України; довідки про заробітну плату в зоні відчуження; акт перевірки Роменським пенсійним фондом; висновку експертної ради; довідки МСЕК; списку працівників тресту «Харківшляхбуд», які брали участь в ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС; інформаційної довідки та роз`яснення до неї.

13. Листом Управління соціального захисту населення Новосанжарської районної державної адміністрації від 26 лютого 2018 року № 06-01-14/447 позивачеві повідомлено про відсутність правових підстав для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Вказана відмова мотивована тим, що відповідно до поданих ним документів для встановлення статусу інваліда війни, в довідці МСЕК № 0107874 визначена причина інвалідності: «ліквідація наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що є підставою для встановлення статусу особи, яка належить до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-ХІІ).

14. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до п. 9 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

16. У зв`язку з наведеним суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач, інвалідність якого пов`язана з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, за наявності документів, підтверджуючих право на отримання статусу інваліда війни, має право отримати такий статус з видачею відповідного посвідчення.

17. Водночас, суд першої інстанції зазначав, що жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документу про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

18. До того ж, залучення позивача до складу невоєнізованих формувань Цивільної оборони, його участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, документально підтверджується.

19. У зв`язку з наведеним, суд першої інстанції дійшов висновку, що дії відповідача щодо відмови позивачу у встановленні статусу інваліда війни, видачі відповідного посвідчення, нагрудного знака, є протиправними.

20. Скасовуючи постанову суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, апеляційний суд виходив з того, що обов`язковими умовами, за яких особу можна віднести до інвалідів війни згідно п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ є наявність у особи інвалідності, наявність доказів залучення такої особи до складу саме формувань Цивільної оборони та отримання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

21. Разом з цим, апеляційний суд зазначив, що надані позивачем документи не підтверджують його участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони, що є обов`язковою передумовою для встановлення статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення для даної категорії осіб, а тому підстави для поширення на позивача дії п. 9 ст. 7 Закону № 3551-XII відсутні.

22. Водночас, надані позивачем до суду інформаційна довідка (про участь у формуваннях ЦО) від 27 липня 2017 року № 01.1-14/1250-1, лист від 27 липня 2017 року № 01.1-14/1250-1 Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, та довідка Арбітражного керуючого № 27 від 09 жовтня 2017 року, визнані судом апеляційної інстанції такими, що не підтверджують факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

23. У зв`язку з наведеним, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

24. У касаційній скарзі скаржник вказує, що жодний нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документа про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони.

25. На переконання скаржника, вимога суду апеляційної інстанції про підтвердження розпорядчим документом його участі у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі невоєнізованого формування Цивільної оборони, не ґрунтуються на нормах законодавства. Позивач зазначає, що цивільна оборона та її формування створювались на всіх без виключення підприємствах, установах, організаціях, та до складу формувань Цивільної оборони в обов`язковому порядку залучалося все працездатне населення.

26. Водночас, скаржник звертає увагу, що залучення його до складу невоєнізованих формувань Цивільної оборони документально підтверджується.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд, враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, у відповідності до ч. 1 ст. 341 КАС України, виходить з наступного.

28. Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону № 3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

29. Згідно з п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ до інвалідів війни належать інваліди з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

30. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що умовами для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

31. Згідно з ч. 1 ст. 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

32. Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18 березня 1976 року № 1111, та Положенням про невоєнізовані формування ЦО СРСР, затвердженим наказом начальника ІДО СРСР від 06 червня 1975 року № 90, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж, та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

33. У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій встановили факт участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків. Водночас, ці обставини свідчать про те, що на позивача як на особу, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи поширюються пільги, гарантії і компенсації, передбачені Законом № 796-ХІІ. Разом з цим, для набуття статусу інваліда війни (з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ) окрім як факту настання в особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (стосовно позивача цей факт встановлено) Закон № 3552-ХІІ містить також умову, щоб така особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

34. Це пояснюється тим, що крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС брали участь інші формування, які створювались в іншому порядку, ніж невоєнізовані формування цивільної оборони та направлялись у райони виконання робіт згідно з розпорядженням керівників відповідних органів, відомств, організацій, установ та підприємств.

35. Як вірно було встановлено судом апеляційної інстанції, документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої відповідачу, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження своєї безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

36. Верховний Суд у постанові від 07 червня 2018 року (справа № 377/797/17) висловив правову позицію стосовно того, що при вирішенні подібних спорів обставина щодо безпосередньої участі особи у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною, позаяк в протилежному випадку статус інваліда війни на підставі п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків, і відповідно мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно пп. 1 ч. 1 ст. 9 Закону № 796-ХІІ.

37. З огляду на наведене колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у останнього немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону № 3551-ХІІ.

38. Посилання позивача на інформаційну довідку (про участь у формуваннях ЦО) № 01.1-14/769-8 від 05 травня 2017 року Київської обласної державної адміністрації та лист від 27 липня 2017 року № 01.1-14/1250-1 Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації є безпідставними, оскільки ними факт участі позивача в підрозділах Цивільної оборони не підтверджено.

39. Безпідставними є також посилання позивача на довідку Арбітражного керуючого № 27 від 09 жовтня 2017 року, оскільки в даній довідці відсутня інформація на підставі яких документів її було складено. Також зазначена довідка Арбітражного керуючого не містить інформацію про те, якими документами така інформація підтверджується.

40. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судом апеляційної інстанції оскаржуваного судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог.

41. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

42. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

43. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

44. Відповідно до ст. 139 КАС України, оскільки Суд залишає в силі рішення суду апеляційної інстанції, судові витрати не підлягають новому розподілу.

На підставі викладеного, керуючись ст. 139, 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 жовтня 2018 року у справі № 816/851/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Т. О. Анцупова

Судді Я. О. Берназюк

В. М. Кравчук