Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

м. Київ

справа №826/19832/14

адміністративне провадження №К/9901/8587/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л.І.,

суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2015 (суддя - Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2015 (судді - Мєзєнцев Є.І., Старова Н.Е., Муханькова Т.В.) у справі за адміністративним позовом Дочірнього підприємства "Управління баштових кранів" товариства з обмеженою відповідальністю "УБК Будмеханізація" (далі - ДП "УБК" ТОВ "УБК БМ") до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

ДП "УБК" ТОВ "УБК БМ" звернулося до суду з позовом, у якому просило: скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ Форми "Р" від 21.08.2014 № 0009672201, яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 1`016`223,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на безпідставність висновків податкової перевірки щодо відсутності у товариства права на формування даних свого податкового обліку за наслідками господарських операцій із контрагентом - ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД", оскільки всі операції підтверджені відповідними первинними документами, а податкова інформація - висновки акту податкової перевірки ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" про недійсність вчинених правочинів з придбання у ланцюгу постачання у період з 01.03.2014 по 30.04.2014, завищення ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" у період охоплений перевіркою податкових зобов'язань з ПДВ на суму 2`279`919,00 грн, податкового кредиту на 2`271`617,00 грн та непідтвердження взаємовідносин із ДП "УБК" ТОВ "УБК БМ" у березні 2014 року, які покладені в основу висновків податкової перевірки ДП "УБК" ТОВ "УБК БМ", визнані протиправними в судовому порядку (справа № 820/14923/14). Також позивач зазначає про принцип індивідуального застосування відповідальності за порушення правил господарської діяльності та правил оподаткування.

Суди попередніх інстанцій встановили, що фактичною підставою для прийняття податкового повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір, слугували висновки контролюючого органу, викладені в акті від 08.08.2014 № 893/26-54-22-01/04012856 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП "УБК" ТОВ "УБК БМ" з питання дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах із ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" за період з 01.03.2014 по 31.03.2014. Згідно з цими висновками позивач, у період охоплений перевіркою, занизив податкові зобов'язання із ПДВ на 677`482,00 грн внаслідок безпідставного збільшення суми податкового кредиту на цю суму за податковими накладними, виписаними ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД".

Висновок ДПІ про порушення позивачем порядку ведення податкового обліку обґрунтований тим, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" не спрямовані на реальне настання правових наслідків. Такі висновки ДПІ вмотивовані посиланням на податкову інформацію, отриману в результаті здійснення заходів податкового контролю у вигляді податкової перевірки ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" (акт перевірки від 20.06.2014 № 2168/20-34-22-01-05/38385065), у ході якої встановлено нікчемність правочинів та безтоварність операцій, зокрема із ДП "УБК" ТОВ "УБК БМ", а також на розбіжність задекларованих даних позивачем та ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД", недоліки щодо заповнення транспортних документів, неспівападіння дати складання податкових накладних та ТТН, відсутність документів на підтвердження відрядження директора для отримання товару (олія соняшникова нерафінована), наявність кредиторської заборгованості перед ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД".

Суди також встановили, що у межах договірних взаємовідносин (договір поставки від 27.02.2014 №2702-2014; договір купівлі - продажу від 18.03.2014 №18032014) із ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД" позивач придбав олію соняшникову нерафіновану, що підтверджено первинними документами: видатковими та податковими накладними, рахунками на оплату, копії яких долучені до матеріалів справи. На момент вчинення правочину контрагент позивача мав господарську та податкову правосуб'єктність. Придбаний товар реалізований нерезиденту (Компанія Oleos Trading Ltd) на підставі договору від19.03.2014 № 1903/01, що підтверджено ВМД. Крім того, між позивачем та ТОВ "Інарі" 27.02.2014 був укладений договір комісії №27022014, за умовами якого комітент (позивач) доручає комісіонеру (ТОВ "Інарі") за плату здійснити від свого імені та за рахунок комітента експортувати належний комітенту товар та вчиняти дії, пов'язані з експортом товару. Виконання умов зазначеного договору підтверджено звітом комісіонера, актом про надання послуг, податковими накладними, актами прийому - передачі товарів, ТТН, посвідченнями про якість товару, які належно оформлені та долучені до матеріалів справи.

Задовольняючи позов, суди виходили з того, висновки акта перевірки ДП "УБК" ТОВ "УБК БМ" зроблені фактично на підставі висновків акта перевірки контрагента (ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД") без належного дослідження та оцінки первинних документів позивача. Дослідивши доводи контролюючого органу щодо безпідставності формування позивачем даних податкового обліку та надані останнім проти цих доводів докази (договори, первинні документи), дійшли висновку, що вчинені ДП "УБК" ТОВ "УБК БМ" господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та вчинені в межах господарської діяльності позивача.

ДПІ подала до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного встановлення обставин у справі та вирішення спору, просить скасувати зазначені судові рішення та у задоволенні позову відмовити. При цьому на обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач наводить ті ж самі обставини щодо порушень, встановлені у ході податкової перевірки товариства. Також скаржник посилається на судовий прецедент, а саме обставини щодо аналогічних порушень податкового законодавства, допущених позивачем за результатами операцій із ТОВ "Укрінвестальянс ЛТД", але у інший податковий період, що були встановлені у іншій справі (№826/16134/14), та за результатами розгляду якої у позові ДП "УБК" ТОВ "УБК БМ" відмовлено, але які (обставини) не були враховані судами при вирішенні цієї справи.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 07.04.2015 № К/800/15681/15 відкрив касаційне провадження у цій справі.

Заперечуючи проти касаційної скарги, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - без змін як такі, що прийняті відповідно до закону та є належно обґрунтованими.

Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2106 № 1401-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, статтю 125 Конституції України викладено в редакції, згідно з якою Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України.

Згідно з пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, з дня початку роботи Верховного Суду у складі, визначеному цим Законом, Верховний Суд України, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України припиняють свою діяльність та ліквідуються у встановленому законом порядку.

Відповідно до пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VIII, який набрав чинності з 30.09.2016, постановою Пленуму Верховного Суду від 30.11.2017 № 2 "Про визначення дня початку роботи Верховного Суду" днем початку роботи Верховного Суду визначено 15.12.2017.

Законом України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017, Кодекс адміністративного судочинства викладено в новій редакції.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 13.05.2019 касаційну скаргу відповідача прийняв до провадження та визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача, обґрунтування заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Порядок формування платником податку податкового кредиту у період, охоплений перевіркою, був врегульований нормами статтею 198 ПК України (у редакції, чинній на відповідний період).

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, аналіз пункту 198.2, пункту 198.6 статті 198 ПК України свідчить, що у податковому обліку господарські операції та витрати за ними мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення та понесення витрат. Податковий кредит має бути обов'язково підтверджений податковою накладною.

Водночас, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " від 16.07.1999 № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ. Однак, у разі фактичного здійснення господарської операції наявність в первинних документах окремих недоліків не означає автоматичне позбавлення платника податків права посилатися на ці документи як на підставу податкового обліку, якщо в своїй сукупності ці документи створюють повну картину господарської діяльності платника податків і здійснення господарської операції не викликає сумніву.

При цьому, вищенаведені норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту/витрат, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування валових витрат за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

За змістом указаної норми, за умови подання платником податків усіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, дані податкового обліку вважаються сформованими платником податків правомірно (обґрунтовано).

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми валових витрат та/або податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статті 72 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що " коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування платником даних свого податкового обліку, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само і саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів у їх сукупності.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій надали належну оцінку договорам між позивачем та його контрагентами, первинним документам, що були складені у межах вказаних договорів, наявності у позивача та його контрагентів податкової та господарської правосуб'єктності на момент вчинення спірних правовідносин, відсутності доказів з боку контролюючого органу, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли без мети настання реальних наслідків, врахували обставини, встановлені в постанові Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2014, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.12.2014, у справі № 820/14923/14 за позовом ТОВ Укрінвестальянс ЛТД" до ДПІ у Московському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, та з урахуванням усіх доказів у справі у їх сукупності, встановили реальність господарських операцій та дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення, з приводу правомірності якого виник спір.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи із принципу офіційного з'ясування обставин справи, з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону, чинного на час розгляду і вирішення справи) дослідили первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, та з урахуванням усіх доказів у справі у їх сукупності, встановили реальність господарських операцій та дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень - рішень, з приводу правомірності яких виник спір.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в акті перевірки. Ці обставини були перевірені судом з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, зробив правильний висновок, що вони не підтвердилися. Також є безпідставними посилання ДПІ на обставин, що були встановлені судовим рішенням у справі № 16134/14 за позовом ДП "Управління баштових кранів" ПАТ "Будмеханізація" до ДПІ в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про скасування податкового повідомлення-рішення, оскільки за результатами касаційного перегляду Верховний Суд постановою від 30.10.2018 постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2015 про задоволення позову залишив без змін.

Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись пунктом 1 частини 1 статті 349, статті 350, частинами 1, 5 статті 355, статтями 356, 359, підпунктом 4 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.01.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 08.10.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

В.В. Хохуляк ,

Судді Верховного Суду