ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №820/3546/18

адміністративне провадження №К/9901/65734/18; К/9901/65795/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

при секретарі судового засідання Лисенко О.М.

за участю представника відповідача Дмитренка О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГЛАВМАШ» та Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 (суддя Заічко О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018 (головуючий суддя Перцова Т.С., судді: Калиновський В.А., Спаскін О.А.) у справі №820/3546/18 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГЛАВМАШ» до Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГЛАВМАШ» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017 №0000881412, №0000891412 та №0000901412.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 позовні вимоги задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0000881412, №0000891412 та №0000901412. Постановлено стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь позивача у розмірі 13897,83грн.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 скасовано в частині задоволення позовних вимог про скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017 №0000891412 та №0000901412, а також №0000881412 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 274513,53грн. (в тому числі: 219610,82грн. за основним платежем та 54902,71грн. за штрафними (фінансовими) санкціями) та прийнято в цій частині нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовлено. Також рішення суду першої інстанції скасовано в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 4709,69грн. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГЛАВМАШ» звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018 у справі №820/3546/18 в частині відмови у позові та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема, статті 61 Конституції України, пункту 44.1 статті 44, пунктів 198,1, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГЛАВМАШ» зводяться до того, що під час розгляду справи судом апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального права, що стало причиною безпідставної відмови у задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017 №0000891412 та №0000901412, а також №0000881412 в частині визначення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 274513,53грн. Зокрема, позивач посилається на правомірність формування ним податкового кредиту за результатом договірних відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОП Стрім Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс» з огляду на те, що належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально вчинених операцій підтверджується рух активів платника, зміни у власному капіталі підприємства та зв`язок проведених операцій з господарською діяльністю останнього. Посилання контролюючого органу, як на підставу безтоварності проведених операцій, на результати опрацьованої та зібраної податкової інформації щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП Стрім Трейд» є безпідставними, оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності вказаного контрагента без оцінки його діяльності з позивачем, а саме щодо реальності здійснення досліджуваних господарських операцій. Також, суб`єкт господарювання стверджує, що вирок Печерського районного суду міста Києва від 17.08.2017 у справі №757/33900/17-к, яким керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП Стрім Трейд» ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення за фактом фіктивного підприємництва, на думку позивача, не є доказовим аргументом щодо безтоварності проведених операцій між сторонами, оскільки в тексті вироку немає жодного посилання на підписання позивачем з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОП Стрім Трейд» спірного договору підряду №02/12-16 від 02.12.2016 та встановлення протиправності дій позивача або недійсності такого договору. Позивач наголошує, що висновки суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позову ґрунтуються виключно на припущеннях, а тому, на думку суб`єкта господарювання, підстави для відмови у позові в оскаржуваній частині відсутні.

В той же час Головне управління Державної фіскальної служби в Харківській області у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що висновок суду апеляційної інстанції про неправомірність формування позивачем показників податкового обліку за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОП Стрім Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс» з огляду на фіктивність укладених правочинів та безтоварний характер проведених операцій є законним та обґрунтованим. Зокрема, відповідач зазначає, що наявність у позивача первинних документів, таких як: договір підряду на виконання будівельних робіт, актів та доказів оплати послуг за відсутності фактичного проведення операцій, не можуть бути беззаперечним свідченням товарності таких операцій, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції, подані позивачем первинні документи створені останнім поза межами господарської діяльності для отримання незаконної податкової вигоди. Також відповідач зазначає, що вирок Печерського районного суду міста Києва від 17.08.2017 у справі №757/33900/17-к, яким керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП Стрім Трейд» ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України має преюдиційне значення у даній адміністративній справі та силу доказовості щодо фіктивності проведених операцій. Податковий орган зазначає, що в силу встановлених обставин, первинні бухгалтерські документи складені за результатом господарських відносин позивача з контрагентами не мають юридичної сили та не можуть бути підставою для подальшого бухгалтерського та податкового обліку з подальшим декларуванням податкових показників. Відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулася, а не та, зміст якої лише відображено в первинних документах. Також відповідач зазначає, що ані до перевірки, ані під час розгляду справи позивачем не було надано вичерпного переліку первинних документів на підтвердження правомірності формування податкового кредиту. А тому, орган доходів і зборів просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018 в частині відмови у задоволенні позову залишити без змін.

У запереченні на відзив позивач наполягає на правомірності формування ним даних податкового обліку за результатом проведених операцій з виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОП Стрім Трейд» на замовлення позивача підрядних робіт та операцій з реалізації позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс» товарно-матеріальних цінностей, що підтверджується належними первинними документами копії яких наявні в матеріалах адміністративної справи. Позивач стверджує, що спірні правочини укладені між позивачем та його контрагентами за своєю формою та змістом не суперечать закону; в ході проведення перевірки відповідачем не встановлено наміру у позивача отримати за укладеними договорами іншого результату ніж виконання підрядних робіт, поставки товару та отримання з вказаних операцій прибутку. Позивач вказує, що податковим органом не надано вироків суду у кримінальних справах порушених відносно контрагентів позивача згідно яких можна було б прослідкувати причинно-наслідковий зв`язок між вчиненим кримінальним правопорушенням вказаними суб`єктами господарювання та господарською діяльністю позивача в частині виконання вимог законодавства України.

Головне управління Державної фіскальної служби в Харківській області також звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018 у справі №820/3546/18 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, пункту 44.1 статті 44 , статті 83 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Доводи Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області зводяться до того, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення справи по суті, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, що стало причиною скасування правомірно прийнятого податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0000881412 в частині донарахувань по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс» на суму 612542,72грн. Зокрема, судами не досліджено питання фактичної можливості здійснення поставки товарно-матеріальних цінностей та обставин, які зумовили укладання спірного договору між сторонами; не надано оцінки недолікам наявних в первинних документах на які посилався відповідач; не досліджено питання виконня робіт підряду з урахуванням значного обсягу затрат трудомісткості, а саме не оцінено первинні документи на предмет реальності здійснення господарської операції; не досліджено, яку саме економічну вигоду отримав позивач від здійснення спірних операцій; судами не досліджено питання подальшого використання придбаних позивачем товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності; не досліджено питання наявності порушених кримінальних справ відносно вказаного контрагента позивача, наявності або відсутності вироків; не надано оцінки поясненням керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс» ОСОБА_2 щодо його непричетності до господарської діяльності вказаного суб`єкта господарювання. На думку відповідача, суди обмежилися дослідженням формальних підстав для формування позивачем податкового кредиту сум сплачених у вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей. Відповідач стверджує про відсутність фактичного проведення господарських операцій між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс», що свідчить про безпідставне документальне оформлення нереальної господарської операції з придбання товару. А тому, на думку суб`єкта владних повноважень, прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0000881412 в частині донарахувань позивачу по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс» суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 612542,72грн. є правомірним, підстави для його скасування - відсутні.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГЛАВМАШ» не скористалося своїм правом та не надано відзиву на касаційну скаргу відповідача, що не перешкоджає її розгляду.

Ухвалами Верховного Суду від 14.11.2018 та 19.12.2018 відкрито касаційні провадження за касаційними скаргами Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГЛАВМАШ» та Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області у справі №820/3546/18.

Верховний Суд ухвалами від 15.04.2019 призначив справу №820/3546/18 до касаційного розгляду у судовому засіданні на 14.05.2019 о 12.00 год.

Касаційний розгляд справи здійснюється у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін в поряду спрощеного позовного провадження у відповідності до положень статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг, перевіривши дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, заслухавши пояснення представника відповідача, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГЛАВМАШ» не підлягає задоволенню, а касаційна скарга Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГЛАВМАШ» з питань дотримання вимог податкового законодавства України в частині господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Топ Стрім Трейд» за грудень 2016 року, Товариством з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс» за червень-серпень 2016 року, та подальшої реалізації або використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг).

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпункту «а» пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем завищено податковий кредит на загальну суму 748601,00грн., у тому числі: за червень 2016 року у сумі 13816,00грн., за липень 2016 року у сумі 299161,00грн., серпень 2016 року у сумі 189891,00грн., за грудень 2016 року у сумі 245733,00грн. та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 38956,00грн. за грудень 2016 року; підпункту «а» пункту 198.1 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого позивачем занижено суму податку на додану вартість на суму 709645,00грн., у тому числі: за червень 2016 року на суму 13816,00грн., за липень 2016 року на суму 299161,00грн., за серпень 2016 року на суму 189891,00грн., за грудень 2016 року на суму 206777,00грн.; пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України, ненадання позивачем затребуваних документів, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт від 09.11.2017 №18961/20-40-14-12-11/32759608 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0000881412, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 887056,25грн, у тому числі: 709645,00грн. за основним платежем та 177411,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; №0000891412, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на 38956,00грн.; №0000901412, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 510,00грн.

Фактичною підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОП Стрім Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс» з огляду на фіктивність укладених правочинів та безтоварний характер господарських операцій, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. Обґрунтовуючи свою позицію відповідач посилається на аналіз загальної податкової інформації щодо контрагентів позивача, а саме: відсутність інформації про чисельність працюючих на підприємствах, наявність власних або орендованих основних фондів та транспортних засобів, неподання звітів за формою 1-ДФ, невідповідність номенклатури придбанні за червень-серпень 2016 року номенклатурі товарів, реалізованих позивачу, а також на інформацію про непричетність посадових осіб вказаних суб`єктів господарювання до фінансово-господарської діяльності підприємств.

Одночасно відповідач вказує, що вироком Печерського районного суду міста Києва від 17.08.2017 у справі №757/33900/17-к керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОП Стрім Трейд» ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочину передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України.

На думку органу доходів і зборів, єдиною метою проведення документування фактично не здійснених господарських операцій є отримання підприємством позивача незаконної податкової вигоди.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з правомірності формування позивачем податкового кредиту за результатами договірних відносин із Товариством з обмеженою відповідальністю «Топ Стрім Трейд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс» з огляду на те, що факт вчинення спірних операцій підтверджується належними первинними документами складеними за результатом дійсних, реально виконаних правочинів. Суд зауважив, оскільки належними доказами підтверджено настання реальних правових наслідків та зміну майнового стану сторін, висновок податкового органу щодо безтоварності спірних операцій є безпідставним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині та постановляючи нове рішення про часткову відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017 №0000891412 та №0000901412, а також №0000881412 в частині визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 274513,53грн. з огляду на безпідставність формування позивачем податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Топ Стрім Трейд» у зв`язку з фіктивністю укладених правочинів та безтоварним характером проведених операцій. Також суд звернув увагу на відсутність належного документального підтвердження проведення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс», що стало причиною завищення податкового кредиту в сумі 12833,82грн. правомірністю застосування штрафних санкції.

В іншій частині позовних вимог рішення суду першої інстанції залишено без змін з підстав обґрунтованості віднесення позивачем сум податку на додану вартість до податкового кредиту за господарськими операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс». При цьому суд зазначив, що за відсутності вироку у кримінальній справі відносно посадових осіб вказаного суб`єкта господарювання протоколи допиту в рамках кримінального провадження, аналіз податкової інформації Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс», якою встановлено відсутність основних засобів та трудових ресурсів, відсутність за місцем реєстрації тощо, не може бути беззаперечним свідченням безтоварності проведених операцій та відсутністю фактичного виконання договірних відносин. На думку суду, факт порушення кримінального провадження та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентом.

Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності прийняття податкових повідомлень-рішень від 29.11.2017 №0000891412 та №0000901412, а також №0000881412 в частині визначення позивачу суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 274513,53грн., з огляду на наступне.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленими з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах власної господарської діяльності платника податку та наявність первинних документів, оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

При цьому, наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

З`ясовуючи обставини реальності вчинення господарської операції, слід ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або зафіксовані іншими доказами.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Недоведеність фактичного здійснення господарської операції позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкової вигоди, а покупця - права на формування цієї податкової вигоди навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв`язку з цим юридично дефектних первинних документів, та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг, якщо рух коштів не забезпечений зв`язком з господарською діяльністю учасників цих операцій. При цьому, відсутність ділової мети також є підставою для відмови у наданні податкової вигоди.

В процесі розгляду даної справи суд апеляційної інстанції, дотримуючись вищезазначеного, з достатньою повнотою дослідивши первинні документи, складені за наслідками здійснення операцій з реалізації позивачу Товариством з обмеженою відповідальністю «Топ Стрім Трейд» підрядних послуг (будівельні роботи з капітального ремонту орендованого позивачем складу), дійшов висновку про відсутність факту реального виконання спірних операцій, виходячи не лише з якогось окремого недоліку, а усіх доказів у їх сукупності, зокрема, з огляду на невідповідність первинних документів вимогам податкового законодавства; відсутність належних доказів фактичного надання договірних послуг; відсутність дозвільних документів на здійснення капітального ремонту на орендованому позивачем складі; відсутність у актах приймання виконаних робіт (наданих послуг) обов`язкових реквізитів, інформації про зміст господарської операції із зазначенням переліку послуг (робіт) та вартості кожної з них; неможливість ідентифікації осіб, які виконували роботи підряду з урахуванням значного обсягу затрат трудомісткості; відсутність звітів про штатних працівників та документального підтвердження про залучення до виконання будівельних робіт субпідрядної організації; ненадання документів на підтвердження факту придбання послуг з метою та в цілях господарської діяльності позивача; недоведеність економічної доцільності операцій позивача саме з вказаним контрагентом.

При цьому Верховний Суд наголошує, що наявність у платника окремих первинних документів є обов`язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, адже правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (послуг) із метою використання таких товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Відтак, первинні документи, не можуть бути свідченням фактичного виконання операцій з поставки товарів чи надання послуг за наявності у справі обставин, які виключають можливість виконання такого роду дій між суб`єктами, вказаними в цих документах, як постачальник та покупець.

Суд касаційної інстанції погоджується з доводами позивача, що норми Податкового кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит та можливість формування витрат від виконання податкового обов`язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Однак, у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов`язань, зокрема, у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов`язку, при встановлених обставинах, які спростовують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.

Таким чином, Верховний Суд вважає обґрунтованим висновок суду апеляційної інстанції, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи складені за результатом спірних взаємовідносин позивача з вказаним контрагентом не підтверджують реальне виконання такого роду операцій, а також не підтверджують обумовлені спірним правочином реалізовані позивачу послуги саме Товариством з обмеженою відповідальністю «Топ Стрім Трейд».

Судом апеляційної інстанції обґрунтовано прийнято до уваги вирок Печерського районного суду міста Києва від 17.08.2017 у справі №757/33900/17-к, який набрав законної сили, в якому особу ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення за фактом фіктивного підприємництва (створення та реєстрація Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Стрім Трейд » та вподальшому перереєстрації на Товариство з обмеженою відповідальністю «КАЛІСТО ІНТЕЛ», Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРАТО» без мети здійснення підприємницької діяльності). У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у скоєному злочині визнала у повному обсязі. Одночасно 06.02.2017 між прокурором та обвинуваченою ОСОБА_1 , яку визнано винуватою у вчиненні злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 27, частиною першою статті 205 Кримінального кодексу України, затверджено угоду та призначено ОСОБА_1 узгоджене сторонами покарання у виді штрафу.

Отже, за встановлених у вироку обставин вбачається, що контрагент позивача зареєстрований на підставну особу, яка не мала наміру здійснювати фактичну господарську діяльність від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Стрім Трейд ». Свої повноваження, як керівник даного підприємства, громадянка ОСОБА_1 не реалізовувала.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судом вірно враховано, що досліджені в процесі розгляду справи первинні документи складені за результатом господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Топ Стрім Трейд» не можна вважати такими, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, оскільки показники податкового обліку підприємства по даним відносинам не підтверджені у встановленому законом порядку, беручи до уваги обставини, встановлені вироком суду, який набрав законної сили.

Крім того, судом апеляційної інстанції також встановлено, що інші первинні документи, додані до актів приймання виконаних будівельних робіт: локальні кошториси, підсумкові відомості ресурсів, від підписані імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Стрім Трейд» невстановленою особою, оскільки не містять прізвища, імені та по батькові власника підпису, а тому також не можуть бути підтвердженням здійснення господарських операцій за участю позивача та вказаного підприємства.

Таким чином, Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, що первинні документи, які стали підставою для формування позивачем даних податкового обліку, виписані керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Топ Стрім Трейд» ОСОБА_1 , фіктивність господарської діяльності якого встановлена рішеннями суду у кримінальній справі, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть при формальному підтвердженні її первинними документами.

Крім цього, суд касаційної інстанції зазначає, що про відсутність факту здійснення господарської операції може свідчити, зокрема те, що результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Як встановлено приписами Податкового кодексу України, підставами для віднесення до складу сум витрат, понесених на придбання товарів (робіт, послуг) та формування податкового кредиту є сукупність таких умов, як: реальне (фактичне) придбання товарів (робіт, послуг), використання придбаних товарів (робіт, послуг) у власній господарській діяльності, а також документальне підтвердження понесених витрат на їх придбання.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції, якщо вона спричинила реальні зміни майнового стану платника податків. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Платнику необхідно проявляти розумну обережність при укладенні договорів з постачальниками. Адже за звичаями ділового обороту при здійсненні такого вибору суб`єктами господарювання оцінюються не лише умови угоди та їх комерційна привабливість, але і ділова репутація, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов`язань та надання гарантій їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (виробничих потужностей, технологічного обладнання, кваліфікованого персоналу) та відповідного досвіду.

За встановлених обставин висновок суду апеляційної інстанції щодо безпідставності віднесення платником сум податку на додану вартість до податкового кредиту за податковими накладними виписаними від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, є обґрунтованим.

Таким чином Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що в даному випадку мають місце не недоліки в оформленні первинних документів складених за результатом господарських операцій позивача з контрагентом, а відображення у них відомостей про господарські операції, які фактично не відбувалися.

Зважаючи на викладене висновок суду апеляційної інстанції про завищення позивачем податкового кредиту в сумі 245733,00грн. по відносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю «Топ Стрім Трейд», та правомірністю зменшення позивачу від`ємного значення з податку на додану вартість на суму 38956,00грн. згідно податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0000891412 та донарахування грошового зобов`язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 258471,25грн., у тому числі: 206777,00грн. за основним платежем та 51694,25грн. за штрафними (фінансовими) санкціями згідно з податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0000881412 є правильним.

За приписами пункту 44.3 статті 44 Податкового кодексу України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки (пункт 85.2 статті 85 Податкового кодексу України).

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності (пункт 44.6 статті 44 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів, облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів (крім документів, отриманих з Єдиного реєстру податкових накладних) чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що на підставі податкових накладних від 10.06.2016 №3 та від 29.06.2016 №18 позивачем було сформовано податковий кредит в розмірі 12833,82грн.

Разом з тим, вказані первинні документи ні до перевірки, ні і під час подання заперечень на акт перевірки позивачем надано не було, що унеможливило врахування їх відповідачем під час прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень. Також у матеріалах справи відсутні видаткові накладні, рахунки-фактури, а також товарно-транспортні накладні до податкових накладних від 10.06.2016 №3 та від 29.06.2016 №18.

Факт ненадання видаткових накладних та рахунків-фактур також підтверджено поясненнями директора Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Главмаш» від 02.11.2017 № 1/11-2, зі змісту яких вбачається, що у зв`язку з великим документообігом та стислим терміном проведення позапланової документальної перевірки можливість надання видаткових накладних та рахунків-фактури у кількості двох штук по взаємовідносинам із Товариством з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс» відсутня.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції щодо безпідставності формування позивачем податкового кредиту в розмірі 12833,82грн. на підставі податкових накладних від 10.06.2016 №3 та від 29.06.2016 №18 за відсутності документального підтвердження первинними документами є правильним.

Враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суд апеляційної інстанції у розглядуваній частині не допустив порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосував норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГЛАВМАШ» без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог - без змін.

Разом з тим, Верховний Суд не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0000881412 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 612542,72грн., оскільки останні ухвалено без повного та всебічного з`ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2, частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи складені за результатом таких операцій. При цьому, відповідно до вимог статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Проте, судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс», зокрема, не досліджено відповідність первинних документів вимогам податкового законодавства; не з`ясовано умови спірного договору та специфіки господарських операцій позивача з контрагентом; не перевірено фактичне придбання спірного товару (документальне оформлення, зміст та порядок виконання) саме у Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс»; не досліджено питання фактичної можливості здійснення поставки товарно-матеріальних цінностей; не досліджено фактичне проведення оплати за саме отриманий від вказаного контрагента товар; не досліджено питання цільового використання придбаного товару в межах господарської діяльності позивача та не перевірено їх зв`язок з такою господарською діяльністю; не з`ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірного договору.

З огляду на обставини, якими відповідач обґрунтовує позицію щодо безтоварності господарських операцій та направленість взаємовідносин між позивачем та контрагентом на безпідставне формування податкового кредиту з метою заниження податкових зобов`язань, суди повинні були з`ясувати наявність чи відсутність у позивача необхідності придбавати спірні товари у Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс», реальне виконання умов договору.

З наведеного вбачається, що у справі також залишилися недослідженими обставини про те, чи контрагент позивача був спроможними виконати умови договірних зобов`язань; чи міг реалізувати обсяг спірних товарів в обумовлені сторонами строки; як мало оформлятися виконання договору; чи мав контрагент позивача виробничий, технологічний й кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

З огляду на обставини, якими відповідач обґрунтовує позицію щодо правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, суди повинні були дослідити реальне виконання умов договору та відповідно правомірність формування позивачем податкового кредиту за відповідними операціями.

Таким чином, без перевірки зазначених обставин, зокрема, щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість за взаємовідносинами з Товариством з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс», висновок судів попередніх інстанцій є передчасним.

Також, Верховний Суд зазначає, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки обставинам справи щодо реальності вчинення спірних господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс» з огляду на доводи податкового органу, що зазначене підприємство створено без наміру здійснювати господарську діяльність.

Наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов`язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції не мали реального характеру, були спрямовані на протиправне отримання податкових вигод з метою ухилення від оподаткування.

На обґрунтування того, що документи, надані позивачем на підтвердження правомірності формування ним даних податкового обліку за оспорюваними операціями, не є достатніми та достовірними, відповідач посилався, зокрема, на матеріали досудового розслідування в рамках кримінального провадження №32017100110000009 по факту фіктивного підприємництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс» та пояснень наданих оперативним працівникам в ході досудового розслідування засновником та директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс» ОСОБА_2 .

В свою чергу, суди, в порушення принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи, не перевірили дані щодо участі вказаної особи (засновника та директора) Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс» в діяльності вказаної юридичної особи, що має істотне значення для правильного вирішення спору.

Зокрема, судами попередніх інстанцій не з`ясовано, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованим постачальником, хто персонально брав у цьому участь, не допитано посадових осіб Товариства з обмеженою відповідальністю «Індіго Фінанс», задіяних в такому процесі, як свідків, з метою з`ясування достовірності пояснень, наданих у рамках досудового розслідування.

Також, слід зазначити, що підприємницька діяльність здійснюються суб`єктом господарювання на власний ризик, а відтак у господарських правовідносинах учасники господарського обороту повинні проявляти розумну обачливість, адже наслідки вибору недобросовісного контрагента покладається на таких учасників. Так, належна податкова обачність, як законна передумова отримання податкової вигоди, з якої випливає, що сумлінним платникам податку необхідно подбати про підготовку доказової бази, яка б підтверджувала прояв належної обачності при виборі контрагента.

Відтак, з урахуванням наведеного, для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій позивача з вищезазначеним контрагентом судам необхідно: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; перевірити факт реального руху активу по всьому ланцюгу учасників схеми; встановити наявність ділової мети у розглядуваних операціях; підтвердити або спростувати добросовісність позивача; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції.

При цьому, Верховний Суд зазначає, що порушення вимог податкового законодавства на будь-якому з наведених етапів є достатнім для висновку про невідповідність фактичних і задекларованих платником податку наслідків господарських операцій для податкового обліку.

Для з`ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкового органу про фактичне нездійснення господарської операції, викладених в акті перевірки або підтверджених іншими доказами.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зазначені вище вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи в цій частині встановлені неповно, не досліджено комплекс доказів, необхідний для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод та обґрунтованості прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0000881412 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 612542,72грн. (у тому числі: 490034,18грн. за основним платежем та 122508,54грн. за штрафними (фінансовими) санкціями), що і потягло за собою прийняття в цій частині судових рішень, які не відповідають вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Згідно з частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, встановити дійсні права і обов`язки сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ГЛАВМАШ» залишити без задоволення.

Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби в Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.07.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018 у справі №820/3546/18 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29.11.2017 №0000881412 в частині збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 612542,72грн., у тому числі: 490034,18грн. за основним платежем та 122508,54грн. за штрафними (фінансовими) санкціями скасувати та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті позовних вимог постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 10.10.2018 у справі №820/3546/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна

Судді Верховного Суду