ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

Київ

справа №815/5869/16

адміністративне провадження №К/9901/7094/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області

на додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року (суддя Потоцька Н.В.)

та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року (судді: Бойко А.В. (головуючий), Осіпов Ю.В., Шевчук О.А.)

у справі № 815/5869/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРЕВІС - ОД»

до Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю «БРЕВІС-ОД» (далі - ТОВ «БРЕВІС-ОД») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ГУ ДФС в Одеській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05 жовтня 2016 року № 0008901404, № 0008911404 та № 0008921404.

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 20 квітня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2018 року, адміністративний позов задовольнив частково: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 05 жовтня 2016 року № 0008901404 в частині за податковим зобов'язанням у сумі "+" 20 247 050 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2 467 589 грн; № 0008911404 в частині за податковим зобов'язанням у сумі "+" 14 638 903 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 7 319 453 грн; № 0008921404 повністю; в іншій частині позовних вимог відмовив.

17 жовтня 2018 року від позивача на адресу Одеського окружного адміністративного суду надійшло клопотання про ухвалення додаткового рішення про стягнення з ГУ ДФС в Одеській області на користь ТОВ «БРЕВІС-ОД» сплачений судовий збір у сумі 674 575, 33 грн.

Одеський окружний адміністративний суд додатковим рішенням від 26 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року, заяву ТОВ «БРЕВІС-ОД» задовольнив: стягнув з ГУ ДФС в Одеській області на користь ТОВ «БРЕВІС-ОД» суму судового збору за подання адміністративного позову за платіжним дорученням від 21 жовтня 2016 року № 2933 у розмірі 674 575,33 грн.

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, ГУ ДФС в Одеській області звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просило їх скасувати. Касаційна скарга обґрунтована тим, що додаткове рішення може бути винесено протягом 5 днів після ухвалення рішення по суті, а тому строк для винесення додаткового рішення пропущений.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив, що доводи касаційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, у зв'язку з чим просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Суди попередніх інстанцій встановили та сторонами не заперечується, що ТОВ «БРЕВІС-ОД» за подання адміністративного позову сплачено судовий збір у сумі 674 575,33 грн згідно з платіжним дорученням від 21 жовтня 2016 року № 2933.

ГУ ДФС в Одеській області, не заперечуючи права ТОВ «БРЕВІС-ОД» на стягнення судового збору, вважає, що позивачем пропущено п'ятиденний строк звернення із заявою про ухвалення додаткового судового рішення. При цьому відповідач конкретної норми процесуального закону на підтвердження своїх тверджень не наводить.

Колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що такі доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки норми Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) не містять застереження щодо п'ятиденного строку звернення до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення.

У свою чергу, відповідно до частини другої статті 252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 373 КАС України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглянув справу як суд першої інстанції.

За змістом частини першої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Як вбачається з матеріалів справи, постанова Одеського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2017 року набрала законної сили 21 лютого 2018 року, а тому звернення ТОВ «БРЕВІС-ОД» із заявою щодо ухвалення додаткового судового рішення відбулось у межах строків, встановлених статтею 252 КАС України.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом апеляційної інстанції, що додаткове судове рішення про розподіл судових витрат ухвалено судом першої інстанції у межах наданих йому процесуальних прав відповідно до норм статей 139, 252 КАС України.

Доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права при ухваленні судових рішень, а тому підстави для їх скасування та задоволення касаційної скарги відсутні.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, додаткове рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2018 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 06 лютого 2019 року- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова