ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

14 травня 2019 року

справа №813/4576/16

адміністративне провадження №К/9901/37797/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року у складі судді Гавдик З.В.,

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у складі суддів Мікули О.І., Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,

у справі №813/4576/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Електронтранс"

до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

26 грудня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Спільне українсько-німецьке підприємство "Електронтранс" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення податкового органу від 06 жовтня 2016 року № 00001281408, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2015 року на 86464 грн, з мотивів безпідставності його прийняття.

21 березня 2017 року постановою Львівського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року, повністю задоволений позов Товариства, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення податкового органу від 06 жовтня 2016 року № 00001281408, з мотивів правомірності формування позивачем, як платником податку на додану вартість податкового кредиту у вересні, жовтні, листопаді 2015 року і як наслідок цього відсутність підстав для зменшення від'ємного значення за листопад 2015 року.

31 липня 2017 року податковим органом подано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі, з мотивів того, що надані до перевірки та прийняті судами попередніх інстанцій первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій за наслідками яких сформований податковий кредит не відповідають встановлених до них вимогами пунктами 1.2 та 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1999 року №88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704).

18 вересня 2017 року ухвалою Вищого адміністративного суду України відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення недоліків наведених в ухвалі цього суду від 01 серпня 2017 року, справа №813/4576/16 витребувана з Львівського окружного адміністративного суду.

23 жовтня 2017 року Товариством надане заперечення на касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

14 березня 2018 року справа №813/4576/16 та матеріали касаційної скарги №К/9901/37797/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 37965405, перебуває на податковому обліку з 21 листопада 2011 року, є платником податку на додану вартість з 01 вересня 2012 року.

Податковим органом у вересні 2016 року проведено позапланову перевірку Товариства з питань достовірності відображення в податкових деклараціях по податку на додану вартість за період з 01 вересня 2015 року по 14 грудня 2015 року проведених взаєморозрахунків з Товариством з обмеженою відповідальністю «Союз - Торг-2005», результати якої викладені в акті перевірки від 26 вересня 2016 року №258/13-06-14-08/37965405 (далі акт перевірки).

Висновками акта перевірки встановлено порушення Товариством пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, а саме завищено податковий кредит у вересні 2015 року на суму 148,30 грн, жовтні 2015 року - на суму 18739,40 грн, листопаді 2015 року - на суму 67576,30 грн, що призвело до завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 24 Декларації) на суму 86464,00 грн.

Керівником податкового органу 06 жовтня 2016 року прийнято податкове повідомлення-рішення №00001281408 згідно з підпунктом 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2015 року на 86464 грн, за порушення пункту 186.1 статті 186, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариством придбано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Союз-Торг-2005» запчастини, на підтвердження чого позивачем надані видаткові накладні, податкові накладні, суми податку на додану вартість, за якими включено до податкового кредиту, що відображено в податкових деклараціях з ПДВ за вересень-листопад 2015 року.

Товариством отримано від ТОВ «Союз-Торг-2005» товари на загальну суму 485805,60 грн, у т. ч. ПДВ 80967,60 грн, що підтверджується видатковими накладними, повний перелік яких викладений в судових рішеннях судів попередніх інстанцій, що доводить вчинення правочину між юридичними особами у письмовій формі відповідно до частини першої статті 208 Цивільного кодексу України, отримання товару за цими накладними здійснено уповноваженою особою Товариства інженером-технологом відділу матеріально-технічного забезпечення, у бухгалтерському обліку вказану господарську операцію, відображено по Дт 202 «Товар на складі» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», оплата товару здійснена платіжними дорученнями, які дослідженні судами попередніх інстанцій з наведенням суми, призначення платежу, рахунку-фактури по якому здійснюється оплата, та наведенням повного переліку товару, за який здійснюється оплата.

Оцінюючи спірні господарські операції суд апеляційної інстанції висновувався на тому, що у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів (робіт, послуг) мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення, тобто первинними документами, що містять інформацію про фактичні господарські операції, розкривають їх зміст та обсяг, з урахуванням дослідження та оцінки кожного наданого позивачем господарського договору та їх сукупності дійшов висновку про те, що надані позивачем первинні документи повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених частиною другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», які містять вичерпні дані щодо переліку поставленого товару, наданих послуг та у повній мірі розкривають зміст та обсяг господарських операцій з ТОВ «Союз-Торг-2005».

Суд апеляційної інстанції зазначив, що доказів, які б вказували на недійсність чи підробку первинних документів або їх невідповідність нормативно-правовим актам податковий орган не надав, а тому вказані документи мають статус юридично значимих.

Суди попередніх інстанцій керуючись положеннями статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), за якми висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права врахували висновок Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України викладений у постанові від 27 жовтня 2015 року № 21-1539а15, за якою господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Суди попередніх інстанцій аналізуючи матеріалами справи дійшли до висновку, що господарські операції Товариства з ТОВ «Союз-Торг-2005» у період, що підлягав перевірці, мали реальний характер, належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, спричинили реальні зміни у майновому стані сторін, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача по КВЕД: код 45.30 технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів, код 33.17 ремонт і технічне обслуговування інших транспортних засобів, а тому Товариством правомірно визначено розмір сум, що підлягають включенню у податковий кредит за звітний період.

Також встановлено, що товари, отримані від ТОВ «Союз-Торг-2005», використані для господарської діяльності Товариства, що відображено у відомості по партіях товарів на складах та стверджується накладними на переміщення та накладними-вимогами на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів, необхідність використання комплектуючих, придбаних у ТОВ «СОЮЗ-Торг-2005», для виробництва транспортних засобів підтверджується конструкторською документацією Товариства.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що під час розгляду справи податковим органом не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Позивачем підтверджена реальність виконання операцій транспортування шляхом надання товарно-транспортних накладних, які є належним документальним підтвердженням факту здійснення поставки товару, накладними на вантаж, само вивозом.

Товарно-транспортні накладні є доказом факту перевезення (переміщення) товару, натомість факт передання товару та, відповідно, набуття права власності на нього, підтверджується представлені до перевірки видатковими накладними, які відповідають вимогам до первинних документів, передбачених частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та містять вичерпні дані щодо переліку поставленого товару.

Суд визнає, що перевезення та перехід права власності на товар врегульовано різними правовими інститутами, їх не можна ототожнювати. Здача товару органу транспорту є тільки одним із моментів переходу права власності на товар за певних умов. У межах спірних відносин більшість моментів такого переходу пов'язаний з видатковими накладними, як правильно встановлено судами попередніх інстанцій.

Щодо наявності окремих недоліків в заповненні документів, які за позицією суду апеляційної інстанції носять оціночний характер та не є безумовною підставою для висновку про позбавлення їх юридичної сили та доказовості, а тому не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Суди попередніх інстанцій оцінюючи спірні відносини висновувалися на принципі індивідуальної відповідальності, а саме на тому, що чинним законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції. Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

За висновком судів попередніх інстанцій податковим органом не доведено факт порушення Товариством вимог чинного податкового законодавства при формуванні податкового кредиту за звітний період.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентом позивача товару (продукції виробничо-технічного призначення) та подальшого використання її у власній господарській діяльності в оподаткованих операціях.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаної позивачем продукції.

Судами попередніх інстанцій встановлено операції доставки продукції позивачу, включаючи дослідження усіх провізних документів, її оприбуткування та подальшого використання, внутрішнє переміщення матеріалів, акти списання використаних запасів, технічні рішення щодо необхідності та можливості використання придбаних ТМЦ, їх оплата.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем податкового кредиту по факту придбання товару (продукції) та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкового повідомлення-рішення.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Личаківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 21 березня 2017 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 05 липня 2017 року у справі №813/4576/16 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер