ПОСТАНОВА

Іменем України

14 травня 2019 року

м. Київ

справа №808/376/16

касаційне провадження №К/9901/28199/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2016 (суддя Лазаренко М.С.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 (головуючий суддя - Круговий О.О., судді: Нагорна Л.М., Юхименко О.В.) у справі № 808/376/16 за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Комунальне підприємство «Водоканал» звернулось до адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 13.01.2016 № 0000081500 та від 13.01.2016 № 0000071500.

Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 04.04.2016 адміністративний позов задовольнив повністю.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 15.06.2016 залишив постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2016 без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2016, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: пункту 246.4 статті 246, пункту 249.6 статті 249 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 69, 70, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в судах попередніх інстанцій).

Зокрема, наголошує, що місця видалення відходів, які належать Комунальному підприємству «Водоканал», фактично підпадають під визначення звалища - терміну, вживаного для цілей оподаткування в статті 246 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), та є місцями розміщення відходів без їх найближчого використання, які не забезпечують повного виключення викиду речовин у природне середовище.

Крім того, Державною податковою інспекцією у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області на Головне управління ДФС у Запорізькій області у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Комунального підприємства «Водоканал» з питань дотримання вимог податкового законодавства з екологічного податку за період з 01.10.2012 по 30.09.2015, результати якої оформлено актом від 24.12.2015 № 39/1503/03327121.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 246.4 статті 246, пункту 249.6 статті 249 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) з огляду на незастосування коефіцієнта за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об`єктів, що призвело до заниження суми податкового зобов`язання з екологічного податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах на загальну суму 669662,99 грн., у тому числі: по Балабінській сільській раді в розмірі 401512,91 грн.; по Розумівській сільській раді в сумі 268150,08 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: від 13.01.2016 № 0000081500, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини, в розмірі 401512,91 грн. за основним платежем та 100378,23 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 13.01.2016 № 0000071500, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з надходження від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах, крім розміщення окремих видів відходів як вторинної сировини, в розмірі 268150,08 грн. за основним платежем та 67037,52 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Відповідно до підпункту 14.1.57 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) екологічний податок - це загальнодержавний обов`язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об`єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, фактичного обсягу утворених радіоактивних відходів та з фактичного обсягу радіоактивних відходів, накопичених до 01.04.2009.

Згідно з підпунктами 242.1.1, 242.1.3 пункту 242.1 статті 242 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об`єктом та базою оподаткування є, зокрема: обсяги та види забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; обсяги та види (класи) розміщених відходів, крім обсягів та видів (класів) відходів як вторинної сировини, що розміщуються на власних територіях (об`єктах) суб`єктів господарювання.

Ставки податку за розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об`єктах встановлено пунктами 246.1 - 246.3 статті 246 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Водночас пунктом 246.4 статті 246 цього Кодексу передбачено, що за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об`єктів, ставки податку, зазначені у пунктах 246.1 - 246.3 цієї статті, збільшуються у 3 рази.

Тобто, збільшення ставки податку в контексті цієї норми може бути застосовано саме за розміщення відходів на звалищах, які не забезпечують повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних об`єктів.

Крім того, за змістом листа Міністерства екології та природних ресурсів України від 18.02.2013 № 2528/07/10-13 положення пункту 246.4 статті 246 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) застосовується до тих місць захоронення побутових відходів (сміттєзвалищ), які не обладнані системами захисту ґрунтових вод, знешкодження фільтрату, вилучення та утилізації біогазу, не можуть забезпечити повного виключення забруднення атмосферного повітря або водних ресурсів.

У справі, що розглядається, судами встановлено, що позивачем у відповідності до Інструкції про зміст і складання паспорта місць видалення відходів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 14.01.1999 № 12, розроблено паспорти місць видалення відходів № 114.01.1.2002 (ЦОС № 1) та № 114.01.2.2002 (ЦОС № 2), на титульному аркуші яких вказано назву місць (об`єктів) видалення відходів за наявною документацією - відвали мулових осадів очисних споруд № 1 та № 2, що, в свою чергу, підтверджується Технічним паспортом відходу, затвердженим 10.11.2005 Державним управлінням екології та природних ресурсів в Запорізькій області.

При цьому з`ясовано, що відходи, розміщені в місцях видалення відходів Комунального підприємства «Водоканал», є шламом стічних вод, який розміщується у відвалах мулових осадів очисних споруд, що підтверджується відповідними паспортами місць видалення відходів та технічним паспортом відходів, дозволом на розміщення відходів.

З метою виключення впливу на навколишнє природне середовище мулових майданчиків ЦОС № 1 та ЦОС № 2, а також контролю за станом місць розміщення власних відходів позивачем впроваджено системний моніторинг, а саме: моніторинг підземних вод через мережу режимно-спостережувальних свердловин; моніторинг хімічного складу ґрунтів мулових відвалів; контроль за місцем розміщення власних відходів на предмет дотримання природоохоронного законодавства; контроль якості повітря на межі санітарно-захисної зони.

Моніторинг підземних вод через мережу режимно-спостережувальних свердловин здійснюється центральною лабораторією стічних вод підприємства, яка має свідоцтво про атестацію в цій галузі. Перелік інгредієнтів та періодичність встановлено в Графіку відбору проб у мережі режимно-спостережувальних свердловин ЦОС № 1 та ЦОС № 2, який погоджено з Державним управлінням екології та природних ресурсів в Запорізькій області та головним державним санітарним лікарем м. Запоріжжя.

Результати спостережень щорічно надаються у складі інформації щодо внесення змін до паспортів місць видалення відходів до Департаменту екології та природних ресурсів Запорізької обласної державної адміністрації. Останнє внесення змін відбулось на підставі листа від 13.03.2015 № 2367.

Моніторинг хімічного складу ґрунтів у мулових відвалах здійснюється іншими лабораторіями, які мають свідоцтво про атестацію в даній галузі. Перелік інгредієнтів та періодичність встановлено в Графіку лабораторного контролю хімічного складу ґрунтів відвального господарства ЦОС № 1 та ЦОС № 2 Комунального підприємства «Водоканал», який погоджено з Державним управлінням екології та природних ресурсів в Запорізькій області та головним державним санітарним лікарем м. Запоріжжя. Згідно з цим графіком лабораторний контроль здійснюється один раз на два роки.

Вимірювання показників складу і властивостей ґрунтів та відходів у 2014 році виконано Приватним науково-технічним підприємством «Соціум» (атестат СЕ12-12 від 29.08.2012, чинний до 29.08.2015).

За результатами досліджень показників складу та властивостей ґрунтів перевищення нормативного вмісту гранично допустимої концентрації шкідливої речовини не виявлено.

Крім того, в 2013 та 2014 роках контроль проводився відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у Запорізькій області. Перевищень нормативів не виявлено.

Контроль якості повітря на межі санітарно-захисної зони здійснювався іншими лабораторіями, які мають свідоцтво про атестацію в цій галузі.

Перелік інгредієнтів та періодичність встановлено в Графіку лабораторного контролю атмосферного повітря на кордоні санітарно-захисної зони на об`єктах позивача, який погоджено Запорізьким міським управлінням Державної санітарно-епідеміологічної служби в Запорізькій області та головним державним санітарним лікарем м. Запоріжжя.

Такі дослідження повітря у 2013 - 2015 роках проводив Запорізький міський відокремлений підрозділ Державної установи «Запорізький обласний лабораторний центр держсанепідслужби України». Відповідно до складених установою протоколів за вмістом визначених речовин проби повітря відповідають вимогам пункту 8.6. ДсанПін від 19.06.1996 № 173.

Контроль за місцем розміщення власних відходів щодо дотримання природоохоронного законодавства здійснювався як позивачем, так і Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області та Запорізьким міським управлінням Державної епідеміологічної служби у Запорізькій області.

За 2012 - 2015 роки Державною екологічною інспекцією у Запорізькій області проведено ряд перевірок Комунального підприємства «Водоканал» з питань дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами. За наслідками контрольних заходів перевищення нормативного вмісту гранично допустимої концентрації шкідливої речовини не виявлено; зауваження щодо мулових відвалів ЦОС № 1 та ЦОС № 2 відсутні.

Натомість акт перевірки від 24.12.2015 № 39/1503/03327121 не містить інформації, яка б свідчила про фактичне виявлення викидів позивачем будь-яких хімічних забруднюючих речовин в атмосферне повітря або водойми, їх обсягу тощо. Не подано таких доказів органом доходів і зборів й у судовому процесі.

За таких обставин є цілком об`єктивним висновок попередніх судових інстанцій про протиправність оспорюваних актів індивідуальної дії.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Державної податкової інспекції у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Замінити відповідача у справі - Державну податкову інспекцію у Запорізькому районі Головного управління ДФС у Запорізькій області її правонаступником - Головним управлінням ДФС у Запорізькій області.

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Запорізькій області залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04.04.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.06.2016 у справі № 808/376/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк