Історія справи

Ухвала КАС ВП від 12.06.2018 року у справі №815/5816/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа №815/5816/17

адміністративне провадження №К/9901/52029/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В. П.,

суддів: Васильєвої І. А., Пасічник С. С.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Одеської митниці ДФС України на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від
25.04.2018 (головуючий суддя Вербицька Н. В., судді: Джабурія О. В., Кравченко К. В. ) у справі № 815/5816/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" до Одеської митниці ДФС України про скасування рішення та картки відмови,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" звернулось з адміністративним позовом до Одеської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 19.06.2017 № UA500060/2017/000050/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації № UA 500060/2017/00753, посилаючись на те, що митний орган за наявності повного пакету документів для митного оформлення товару за основним методом протиправно відмовив в такому оформленні.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту) та застосуванні другорядного методу (резервного) визначення митної вартості товарів, оскільки позивачем до декларації митної вартості були додані документи, що підтверджують митну вартість. Натомість всі зауваження контролюючого органу не свідчать про неповноту чи про недостовірність відомостей щодо митної вартості імпортованих товарів, що вказані в поданих документах, а тому відмова у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України та рішення про коригування митної вартості товарів прийняті відповідачем всупереч вимог Митного кодексу України та підлягають скасуванню.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що у документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з МД №UA500060/2017/008801 від 19.06.2017, були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларантом не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, у зв'язку з чим у відповідності до пункту 2 частини 6 статті 54 Митного кодексу України, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 скасовано та прийнято нове судове рішення, яким адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 19.06.2017 товару № UA500060/2017/000050/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 5000060/2017/00753.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки позивачем до митного оформлення було надано вичерпний перелік передбачених чинним законодавством належних документів, необхідних для визначення митної вартості ввезеного товару, підстави для відмови у митному оформленні товару та подальше коригування митної вартості такого товару за допомогою резервного методу у митного органу відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Одеська митниця Державної фіскальної служби звернулася касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від
25.04.2018 та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11.12.2017.

В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статей 52, 53, 54, 55, 58 Митного кодексу України.

У доводах касаційної скарги контролюючий орган посилається на невідповідність висновку суду апеляційної інстанції фактичним обставинам справи, які, на думку контролюючого органу, полягають у безпідставному визначенні позивачем митної вартості товару за ціною договору, з огляду на ненадання позивачем витребуваних додаткових документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості та ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, на підставі яких проводився розрахунок, та які б підтверджували числові значення складових митної вартості та ціни товару, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, на підставі яких проводився розрахунок.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Дунайська імпортна компанія" не скористалося своїм правом та не надало відзиву на касаційну скаргу, що не перешкоджає її розгляду.

Касаційний розгляд справи проведено в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Переглянувши рішення судів першої та апеляційної інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 27.04.2017 між ТОВ "Дунайська імпортна компанія" та фірмою FRUTOPOLIS S.A. (Греція) укладено зовнішньо - економічний контракт № 336/17, відповідно до умов якого фірма FRUTOPOLIS S.A. зобов'язалася поставляти, а ТОВ "Дунайська імпортна компанія" приймати та оплачувати товар, вказаний у специфікаціях, які є невід'ємною частиною контракту, в порядку та на умовах, обумовлених в контракті.

19.06.2017 на виконання умов контракту, відповідно до специфікації №21 від
16.06.2017 та інвойсу №021 від 16.06.2017 фірма FRUTOPOLIS S.A. на умовах поставки FCA поставила ТОВ "Дунайська імпортна компанія" наступний товар:

- абрикоси свіжі, класу А, у пластикових ящиках - 1820 шт., на 23 дерев'яних піддонах, врожаю 2017, країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S., вага "брутто" - 19272 кг., вага "нетто" - 18017 кг., на загальну суму: 10 810,2
євро, де 0,60 євро за 1 кг;

- абрикоси свіжі, класу В, у пластикових ящиках - 220 шт., на 3 дерев'яних піддонах, врожаю 2017, країна виробництва - Греція, виробник - FRUTOPOLIS S., вага "брутто" - 2381 кг., вага "нетто" - 2226 кг., на загальну суму: 667,80
євро, де 0,30 євро за 1 кг., без врахування транспортних витрат.

З метою митного оформлення ввезеного товару 19.06.2017 позивачем до Одеської митниці ДФС подано електронну митну декларацію №UA500060/2017/008801, у якій задекларовано вищевказаний товар, на підтвердження митної вартості за ціною контракту надані: зовнішньоекономічний контракт № 336/17 від 27.04.2017, специфікація №21 від 16.06.2017, інвойс №021 від 16.06.2017р., прайс-лист від
15.06.2017, сертифікат походження товару форми EUR.1 № А702, митну декларацію країни відправлення 17GREХ410100032977 від 16.06.2017, документі, які підтверджують транспортні витрати (контракти з перевізниками, рахунок-фактуру, автотранспортну накладну, договір-заявку, довідку про транспортні витрати) та інші документи, обумовлені ч. 2 ст. 53 МКУ.

Під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів встановлено, що в поданих декларантом документах, які підтверджують заявлену митну вартість, містяться розбіжності, а саме:

- у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо включення або не включення вартості упаковки та пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари;

- до митного оформлення товару не надані належні документи, що містять відомості про вартість перевезення,

- у пункті 3.1 зовнішньоекономічного договору від 27.04.2017 №336/17 зазначено, що оплата за товар здійснюється на умовах 100% передплати зі сторони покупця. Інших умов сплати за товар у контракті не наведено. Проте, у поданому інвойсі від 15.06.2017 №020 відсутні умови здійснення оплати за товар. До митного оформлення документ підтверджуючий здійснення передплати документ не надавався.

Таким чином, не виконанні умови здійснення оплати за товар передбачені зовнішньоекономічним контрактом від 27.04.2017 №336/17.

- адреса відправника FRUTOPOLIS S.A., яка вказана в митної декларації країни відправлення від 16.06.2017 № 17GREX410100032878, відрізняється від адреси, вказаної в МД UA500060/2017/008801 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 16.06.2017 № А702713.

З огляду на викладене, згідно ч.3 ст.53 МК України, декларанта було зобов'язано надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.

Листом від 19.06.2017 ТОВ "Дунайська імпортна компанія" проінформувало митний орган щодо безпідставності зауважень та зазначило, що при митному оформлені вже були надані в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість згідно ст. 53 МК України та необхідні для перевірки числового значення митної вартості товару та вказано, що інші документи надаватися не будуть.

За результатами розгляду питання щодо митного оформлення, зазначеного у митній декларації від 19.06.2017 товару, Одеською митницею ДФС 19.06.2017 прийнято рішення № UA500060/2017/000050/2 про коригування митної вартості товару, згідно з яким відповідач, застосував метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, збільшивши останню.

На підставі зазначеного рішення про коригування митної вартості товару, відповідачем винесена картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 5000060/2017/00753.

Не погоджуючись із вказаними рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Згідно з частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII частиною 1 статті 51, частиною 1 статті 52 Митного кодексу України та цією главою.

Як встановлено частиною 2 статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно з частинами 1 , 2 статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених частинами 1 , 2 статті 53 Митного кодексу України, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є: декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Згідно зі статтею 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у статтею 54 Митного кодексу України.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статтею 54 Митного кодексу України.

Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених Частиною 5 статті 54 Митного кодексу України, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 1 статті 55 Митного кодексу України, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями Статтею 57 Митного кодексу України. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених Статтею 57 Митного кодексу України.

Частинами 2 та 3 статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Відповідно до частин 9 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано митному органу для митного оформлення імпортованого товару документи, передбачені частиною 2 статті 53 Митного кодексу України. Подані документи ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частинами 4, 5 статті 58 Митного кодексу України.

Посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості імпортованого товару, на те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо складової митної вартості товару - вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних з пакуванням, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив з огляду на те, що відповідно до умов Контракту пакування товару здійснюється за рахунок продавця, а вартість упаковки входить до ціни товару.

Суд апеляційної інстанції також обґрунтовано відхилив посилання контролюючого органу на те, що до митного оформлення надано лист від "Masiv Avto" SRL від
16.06.2017 та рахунок фактуру від "Masiv Avto" SRL від 16.06.2017, проте у наданих транспортних документах наведене підприємство не значиться, оскільки вказані обставини жодним чином не впливають на визначення митної вартості товару у спірному випадку, а позивач до митного оформлення надав усі наявні у нього документи на перевезення вантажу та з цих документів чітко вбачається, вартість такого перевезення. У митного органу були відсутні жодні зауваження до цих документів, за якими можливо встановити вартість перевезення вантажу. Крім того, укладення перевізником договору з третіми особами з метою виконання умов договору перевезення з позивачем цілком відповідає змісту договору, що укладений позивачем з перевірником та який надавався відповідачу, а оскільки безпосереднє транспортування вантажу позивача здійснювала компанія SRL "Tintoreto-Trans", тому і у транспортних документах і були зазначені реквізити цієї компанії.

Безпідставними є і посилання контролюючого органу, як на підставу для невизнання заявленої позивачем вартості товару, що декларується, на те, що контрактом передбачено виключно передоплату за поставку товару відповідно до п.3.1 зовнішньоекономічного договору від 27.04.2017 року №336/17, оскільки як встановлено судом апеляційної інстанції змінами до контракту було передбачено, що оплата може бути здійснена і після поставки товару, що передбачено додатковою угодою №1, який надавався митному органу під час митного оформлення імпортованого товару. Судом апеляційної інстанції з'ясовано, що до митного оформлення позиваем було надано два інвойси одного номеру і дати, але за різними умовами оплати - один зі 100% передплати та інший протягом 14 днів з часу митного оформлення товару. Про те, що інвойс № 021 від 16.06.2017, в якому зазначені умови 100% передплати за поставлений товар, наданий до митного оформленні помилково, зазначено у листі ТОВ "Дунайська імпортна компанія" від
19.06.2017.

Крім того, на підтвердження сплати за товар після його отримання позивачем було надано довідку банку від від 22.09.2017 № 288/111, де зазначені усі декларації та платіжні доручення згідно яких здійснювалась оплата товару за Контрактом про поставку товару.

Щодо наявності розбіжностей в назві та адресі відправника FRUTOPOLIS S.A., яка вказана в митної декларації країни відправлення від 16.06.2017 № 17GREX410100032878, в МД UA500060/2017/008801 та сертифікаті з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 16.06.2017 № А702713, суд апеляційної інстанції встановив, що таких розбіжностей у назві та адресі відправника фактично не існує, що підтверджується довідкою компанії FRUTOPOLIS S.A. від
23.11.2017, яка пояснює, що назва відправника, яка зазначена в експортній декларації, викладена грецькою, що не суперечить грецькому законодавству, та у написанні відрізняється від назви та адреси цієї ж компанії англійською мовою.

Крім того, як правильно зазначив суд апеляційної інстанції, вказані обставини не виключали можливість перевірки органом доходів і зборів числового значення заявленої митної вартості товарів.

Таким чином, подані до митного оформлення документи у сукупності дають змогу ідентифікувати спірні товарні партії та містять достатні відомості про складові їх митної вартості. Зазначені митним органом підстави для сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості є необґрунтованими.

Верховний Суд також зазначає, що факт ненадання позивачем додатково затребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції, що відповідачем безпідставно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів та зроблено висновок щодо заниження митної вартості товару є правильним.

Наявність у митного органу обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначеної декларантом митної вартості товару у цій справі відповідачем не доведена.

Відповідно до частини 2 статті 55 МК України та вимог наказу Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" рішення про коригування митної вартості товару повинно містити обґрунтування причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Зазначення в рішенні лише формальних посилань на неможливість перевірки задекларованої митної вартості суперечить наведеним вимогам законодавства.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність оскаржуваних рішень.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Одеської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.04.2018 у справі № 815/5816/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ. П. Юрченко І. А. Васильєва С. С. Пасічник