ПОСТАНОВА

Іменем України

13 червня 2018 року

Київ

справа №815/1298/17

адміністративне провадження №К/9901/41585/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Юрченко В.П., суддів - Васильєвої І.А., Пасічник С.С., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргуПриватного підприємства фірми «Алан» на постановуОдеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 (колегія у складі суддів: М.П. Коваль, С.Д. Домусчі, О.О. Кравець)у справі № 815/1298/17 за позовомПриватного підприємства фірми «Алан» (далі - ПП «Алан»)доГоловного управління Державної фіскальної служби в Одеській області (далі - ГУ ДФС)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПП «Алан» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС № 0000904001 від 21.02.2017 про застосування штрафних санкцій в розмірі 17000 грн. 00 коп.

Позов обґрунтовано тим, що відповідач всупереч визначених у ліцензіях, на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, кінцевої та початкової дати їх дії застосував до нього штраф. Крім того посилається на порушення процедури надіслання спірного податкового повідомлення-рішення.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 (Головуючий суддя - О.А. Вовченко) позов задоволено в межах заявлених позовних вимог, у зв'язку із недоведенням відповідачем факту роздрібного продажу позивачем алкогольних напоїв без відповідної ліцензії, а саме 04.02.2017 позивач здійснював такий продаж в межах ліцензії строком дії з 04.02.2016 до 04.02.2017, а 06.02.2018 та 07.02.2018 відповідний продаж мав місце з розрахунку зареєстрованої ліцензії на право роздрібного продажу алкогольними напоями саме 06.02.2018, за якою він звернувся до відповідного органу ще в січні 2017 року. При цьому, суд першої інстанції зауважив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в порушенням вимог визначених пунктом 86.8 статті 86 Податкового кодексу України, виходячи із того, що воно датоване 21.02.2017, а акт перевірки ним отриманий 08.02.2017, тобто поза межами 10-денного строку.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 05.09.2017 рішення суду першої інстанції скасував, у задоволені позову відмовив. Обґрунтовуючи рішення, суд зазначив про хибність висновків суду першої інстанції в частині строку початку дії ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями з 06.02.2017, оскільки в ліцензії вказано строк її дії з 15.02.2017 до 15.02.2018. При цьому суд апеляційної інстанції погодився із судом першої інстанції про безпідставність висновків контролюючого органу щодо здійснення ним роздрібного продажу алкогольними напоями без такої ліцензії 04.02.2017, так як попередня ліцензія визначена строком дії з 04.02.2016 до 04.02.2017, тобто охоплює вказаний день.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано право позивача на реалізацію алкогольних напоїв 06.02.2018 та 07.02.2018, згідно зареєстрованої ліцензії 06.02.2017 зі строком дії з 15.02.2017 до 15.02.2018. При цьому вказується на порушення порядку надіслання спірного податкового повідомлення-рішення з розрахунку дати отримання акту перевірки.

Відзив на вказану касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.

З урахуванням відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, касаційний суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги в порядку письмового провадження відповідно до пункту 1 частини першої статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

Переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 30.01.2017 до 08.02.2017, на підставі наказу від 30.01.2017 № 128, посадовими особами ГУ ДФС проведено фактичну перевірку крамниці ППФ «Алан» за адресою: м. Одеса, вул. Піонерська, 3, за результатами якої складено акт від 09.02.2017 року № 35/15-32-40-01/20978475, де встановлено, зокрема, порушення з боку позивача статті 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі - Закон №481/95-ВР), а саме допущено реалізацію алкогольних напоїв 04.02.2017, 06.02.2017, 07.02.2017 без наявності ліцензій, що підтверджується відомостями бази даних АС «Податковий блок».

У зв'язку із чим податковий орган прийняв 21.02.2017 податкове повідомлення-рішення № 0000904001 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 17000 грн. 00 коп.

Судами встановлено, що такі висновки контролюючого органу зумовлені фактом закінчення строку дії ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, у тому числі сидром та пері (без додання сприту, далі - ліцензія) 03.02.2017 (строк дії до 04.02.2017) та не початком дії нової ліцензії (строк початку дії з 15.02.2017).

Відповідно до положень статті 15 Закону №481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

У відповідності до пункту 23 Тимчасового порядку видачі ліцензій на право імпорту, експорту спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 травня 1996 № 493 (далі - Порядок) роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами може провадитися суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності, в тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Форма ліцензії затверджується Мінекономрозвитку. Бланки ліцензій виготовляються друкарським способом, повинні мати номер і бути захищені від підробки та несанкціонованого тиражування. У ліцензії зазначається:

- на лицьовому боці: найменування органу, що її видав;вид товарів (алкогольні напої чи тютюнові вироби), на право реалізації яких видано ліцензію;для юридичних осіб - найменування та місцезнаходження, номер телефону, факс (за їх наявності); для фізичних осіб - прізвище, ім'я та по батькові, паспортні дані (серія, номер, ким і коли виданий, місце проживання), номер телефону (за його наявності); ідентифікаційний код суб'єкта підприємницької діяльності;місце торгівлі; адреси відокремлених від роздрібної мережі місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів; реєстраційний номер ліцензії, дата реєстрації; термін дії; дата видачі ліцензії; посада, прізвище, ім'я, по батькові уповноваженої особи, яка підписала ліцензію;

- на зворотному боці: відмітки про поточне (щоквартальне) внесення плати за ліцензію; відмітка про реєстрацію ліцензії в державній податковій інспекції, а в сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта підприємницької діяльності.

Зважаючи на вимоги наведених приписів, Верховний Суд приходить до висновку, що суб'єкт господарювання, маючи на меті здійснювати роздрібний продаж певних видів алкогольних та тютюнових виробів, зобов'язаний отримати відповідні ліцензії, які оформлені на бланках із наявними в таких відомостях, зокрема строку її дії.

Вважаючи, що позивач 04.02.2017, 06.02.2017 та 07.02.2018 не мав права реалізовувати алкогольні напої за недіючими ліцензіями, відповідач застосував до нього штраф (фінансову санкцію).

У відповідності до абзацу 5 частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом), - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

Тобто, визначальним фактором для правильного вирішення даної справи є встановлення строку дії вказаних ліцензій, отриманих позивачем.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із наведеними положеннями Закону №481/95-ВР ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями видається повноваженим органом строком дії - один рік. При цьому, у відповідності до Порядку, на бланку ліцензії, на лицьовому боці зазначається, серед іншого її термін дії.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач отримав ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольним напоями, у тому числі сидором та Перрі (без додання спирту) №161501640119 терміном дії з 04.02.2016 до 04.02.2017 та №171501640213 терміном дії з 15.02.2017 до 15.02.2018, відповідно.

Отже терміни дії даних ліцензій були особисто встановлені повноважним органом шляхом визначення конкретного календарного дня її початку та закінчення. При цьому дата закінчення поєднана з прийменником «до», у зв'язку з чим така прийменникова конструкція в українській мові прямо вказує на зазначення кінцевої календарної дати чинності або виконання чого-небудь.

Крім того, згідно із частиною першою статті 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972 року строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem.

За змістом статті 2 цієї Конвенції термін «dies a quo» означає день, з якого починається відлік строку, а термін «dies ad quem» означає день, у який цей строк спливає.

Враховуючи наведене, у Верховного Суду не має сумнівів щодо законності прийнятого судом апеляційної інстанції рішення у даній справі, оскільки дійсно контролюючим органом хибно зроблений висновок щодо порушення позивачем вимог Закону №481/95-ВР в частині реалізації алкогольних напоїв 04.02.2017 без ліцензії, строк дії якої визначений був до 04.02.2017. Тоді як здійснення позивачем продажу алкогольних напоїв 06.02.2017 та 07.02.2017 без ліцензії, строк дії якої починався лише з 15.02.2017- є порушенням встановлених правил.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд вважає, що спірне у даній справі податкове повідомлення-рішення не підлягає скасуванню, оскільки штрафна санкція, яка ним застосована є мінімально допустимою, виходячи із приписів Закону №481/95-ВР, за виявлені контролюючим органом порушення допущені позивачем, які були триваючими.

Що стосується посилання позивача на порушення контролюючим органом вимог ПК України в частині неприйняття податкового повідомлення-рішення протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки, варто зауважити, що при дослідженні правомірності винесення рішення значення має тільки наявність чи відсутність фактів порушення вимог законодавства, зазначених в акті перевірки, у зв'язку з чим наявність цього формального порушення податковою інспекцією не може бути єдиною та безумовною підставою для його скасування.

Враховуючи вищенаведене, суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, не спростованою доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Відповідно до статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства фірми «Алан» залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2017 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

........................

........................

.............................

В.П.Юрченко І.А.ВасильєваС.С.Пасічник Судді Верховного Суду