Історія справи

Ухвала КАС ВП від 13.05.2020 року у справі №821/1708/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 травня 2020 року

Київ

справа №821/1708/15

адміністративне провадження №К/9901/44923/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Желєзного І.В та Коваленко Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу № 821/1708/15-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Південноукраїнський пісок''

до Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області,

треті особи: Державна служба геології та надр України, Херсонська обласна державна адміністрація,

про визнання протиправним та скасування розпорядження,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року (у складі судді Василяки Д.К.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року (у складі колегії суддів Федусик А.Г., Шевчук О.А., Зуєвої Л.Є.)

В С Т А Н О В И В :

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю ''Південноукраїнський пісок'' (далі -позивач, ТОВ ''Південноукраїнський пісок'') звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області (далі також - відповідач, Цюрюпинська РДА), за участю третіх осіб Державної служби геології та надр України (далі також - Держгеонадра, третя особа 1), Херсонської обласної державної адміністрації (далі також -третя особа 2, Херсонська ОДА), у якому просило визнати протиправним та скасувати розпорядження голови Цюрупинської РДА № 880 від 30 грудня 2009 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що розпорядженням голови Цюрупинської РДА № 880 від 30 грудня 2009 року, 16-тьом громадянам надано у власність земельні ділянки-сільськогосподарські землі (піски) із земель запасу в адміністративних межах Подо-Калинівської сільської ради загальною площею 32,0 га для ведення особистого селянського господарства.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року позов залишено без задоволення.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що земля, яка передається спірним розпорядженням для ведення селянського господарства, розташована в межах Подо-Калинівської сільської ради, у зв`язку з чим відповідно до частини третьої статті 122 ЗК України саме відповідачу належать повноваження щодо розпорядження цими земельними ділянками.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Південноукраїнський пісок" задоволено. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що спірні земельні ділянки, станом на час передачі, не мали статусу вільних у розумінні частини п`ятої статті 116 Земельного кодексу України, а тому і Цюрюпинська РДА не мала законодавчо визначених повноважень на розпорядження цими землями та прийняття спірного розпорядження № 880 від 30 грудня 2009 року.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

Не погоджуючись з постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року та постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та закрити провадження у справі.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 21 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі № 821/1708/15-а, витребувано адміністративну справу та запропоновано сторонам надати заперечення на касаційну скаргу, однак розгляд справи цим судом не був закінчений.

У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року, далі - КАС України) матеріали цієї справи передано до Верховного Суду.

Суддя-доповідач ухвалою від 12 травня 2020 року прийняв до провадження адміністративну справу № 821/1708/15-а та призначив її до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 13 травня 2020 року.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 30 грудня 2009 року головою Цюрюпинської РДА винесено розпорядження № 880 "Про надання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства".

Вказане розпорядження винесено за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства 16-ти громадянам загальною площею 32,0 га (по 2,0 га кожному) із земель запасу в адміністративних межах Подо-Калинівської сільської ради.

Цим розпорядженням було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства 16-ти громадянам по 2,0 га кожному із земель запасу в адміністративних межах Подо-Калинівської сільської ради, надано у власність земельні ділянки - сільськогосподарські землі (піски), для ведення особистого селянського господарства з видачою державних актів на право власності на ці земельні ділянки згідно додатку.

Судом також встановлено, що на виконання розпорядження № 880 за списком видано державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_2 серія ЯК № 502417 , ОСОБА_3 серія ЯК № 502406 , ОСОБА_4 серія ЯК № 502414 , ОСОБА_5 серія ЯК № 502413 , ОСОБА_6 серія ЯК № 502412 , ОСОБА_7 серія ЯК № 502411 , ОСОБА_8 серія ЯК № 502410 , ОСОБА_9 серія ЯК № 502409 , ОСОБА_10 серія ЯК №502408 , ОСОБА_3 серія ЯК №502407 , ОСОБА_1 серія ЯК № 502252 , ОСОБА_11 серія ЯК № 502253 , ОСОБА_12 серія ЯК № 502416 , ОСОБА_13 серія ЯК № 502415 , ОСОБА_14 серія ЯК № 502423 , ОСОБА_15 серія ЯК № 502418 .

Вважаючи протиправним надання вказаних земельних ділянок у власність та винесення відповідного розпорядження голови Цюрюпинської РДА № 880 від 30 грудня 2009 року ТОВ "Південноукраїнський пісок" звернулось з позовом до суду.

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що спірним розпорядженням йому було передано у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства та в подальшому видано державний акт на право власності на вказану земельну ділянку, таким чином скасування вказаного розпорядження порушить його права та інтереси. Крім того, скаржник зазначає, що даний спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки після видання акта органу державної влади виникли цивільні правовідносини, захист яких здійснюється в порядку цивільного судочинства. Також скаржник зазначає, що відповідно до позиції Верховного Суду України, яка висловлена у постановах від 11 листопада 2014 року у справі № 21-405а14, від 09 грудня 2014 року у справі № 21-308а14, у разі прийняття органом місцевого самоврядування (як суб`єктом владних повноважень) ненормативного акта, що застосовується одноразово, який після реалізації вичерпує свою дію фактом його виконання і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів (зокрема, рішення про передачу земельних ділянок у власність, укладання договору оренди), позов, предметом якого є спірне рішення органу місцевого самоврядування, не повинен розглядатися, оскільки обраний позивачем спосіб захисту порушених прав не забезпечує їх реального захисту.

Від інших учасників справи відзиву на касаційну скаргу не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, в якій зазначено, що суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року та постанова Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року не відповідають, а вимоги касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на наступне.

Відповідно до частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 КАС України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ за статтею 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина друга статті 2 КАС України).

У цій справі спірні правовідносини виникли у зв`язку з встановленням правомірності розпорядження голови Цюрюпинської РДА № 880 від 30 грудня 2009 року, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства 16-ти громадянам по 2,0 га кожному із земель запасу в адміністративних межах Подо-Калинівської сільської ради та надано у власність земельні ділянки - сільськогосподарські землі (піски), для ведення особистого селянського господарства з видачою державних актів на право власності на ці земельні ділянки.

Разом з тим, з висловлених позивачем у ході розгляду справи доводів вбачається, що основним мотивом звернення до суду став захист його прав, оскільки земельні ділянки передані 16 особам знаходяться в межах координат, зазначених у спеціальному дозволі на користування надрами № 4250 від 12 квітня 2007 року, виданому позивачу. Таким чином, у цій справі, виник спір, пов`язаний із захистом майнових прав.

Відносини, пов`язані з набуттям та припиненням права власності на об`єкти нерухомого майна, в тому числі і земельні ділянки, регулюються, зокрема, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України та Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до статті 1 ЦПК України (у редакції, чинній на час прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанцій) завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних прав з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частин першої та другої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Вирішуючи питання про віднесення спору до юрисдикції адміністративного суду, слід ураховувати не лише суб`єктний склад правовідносин, які склалися між сторонами, а й сутність (характер) таких правовідносин.

Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника.

Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило, майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин. Спір є приватноправовим також у тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Правовідносини, щодо яких виник спір, обумовлені незгодою позивача з діями Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області щодо надання 16-ти громадянам у власність земельні ділянки-сільськогосподарські землі (піски) із земель запасу в адміністративних межах Подо-Калинівської сільської ради загальною площею 32,0 га для ведення особистого селянського господарства. Такі дії, на думку позивача, порушують його майнові права, оскільки вказані земельні ділянки знаходяться в межах координат зазначених у виданому позивачу спеціальному дозволі на користування надрами № 4250 від 12 квітня 2007 року. Крім того, як зазначає скаржник у касаційній скарзі, визнання неправомірним вказаного розпорядження та його скасування порушить його майнові права на надану йому, відповідно до спірного розпорядження, земельну ділянку. Таким чином, спірні правовідносини у цій справі є похідними від правовідносин щодо набуття права власності на спірні земельні ділянки.

Відтак, цей спір безпосередньо не пов`язаний із захистом прав, свобод чи інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, що виключає його розгляд у порядку адміністративного судочинства.

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, колегія суддів дійшла висновку, що спір про правомірність розпорядження голови Цюрюпинської РДА № 880 від 30 грудня 2009 року, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства 16-ти громадянам по 2,0 га кожному із земель запасу в адміністративних межах Подо-Калинівської сільської ради, надано у власність земельні ділянки - сільськогосподарські землі (піски), для ведення особистого селянського господарства з видачою державних актів на право власності на ці земельні ділянки, не є публічно-правовим та не належить до юрисдикції адміністративних судів.

За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства.

Як убачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли між Товариством з обмеженою відповідальністю ''Південноукраїнський пісок'' та ОСОБА_1 , стосовно права власності на спірну земельну ділянку.

Крім того, судом встановлено, що постановою Апеляційного суду Херсонської області від 03 липня 2018 року у справі № 664/162/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південноукраїнський пісок» до Олешківської райдержадміністрації Херсонської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_3 , ОСОБА_10 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_11 , ОСОБА_2 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , треті особи: Головне управління Держгеокадастру в Херсонській області, Херсонська облдержадміністрація визнано недійсним розпорядження голови Цюрупинської райдержадміністрації від 18 лютого 2016 року № 880 «Про надання земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства», а також визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки цих осіб. Наразі, ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження у даній справі.

Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що цей спір може вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Важливо, що на момент прийняття рішень судами першої та апеляційної інстанції у цій справі Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 6 жовтня 2010 року у справі № 6-5576св10, від 31 травня 2016 року у справі № 2-а-227/11 та від 13 вересня 2017 року у справі № 2-а-22/11, вже була висловлена правова позиція стосовно непоширення юрисдикції адміністративних судів на спори, що виникають з подібних правовідносин, а саме правомірності передачі земельних ділянок у приватну власність та щодо правомірності набуття права власності на земельні ділянки.

Аналогічна правова позиція щодо визначення судової юрисдикції у справах з аналогічним предметом позову міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 727/3355/15-а та від 28 березня 2018 року у справі № 522/18500/13-а. Колегія суддів не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції.

Таким чином, сформована відповідно до статей 37, 45 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 346 КАС України практика Великої Палати Верховного Суду (постійно діючий колегіальний орган Верховного Суду, що забезпечує, зокрема, здійснення перегляду судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права) стосовно обов`язку касаційного суду, встановивши порушення судами правил юрисдикції адміністративних судів, закривати провадження у справі незалежно від доводів касаційної скарги, має вже сталий характер.

Метою розгляду однакової категорії справ у межах судів однієї юрисдикції є, серед іншого, забезпечення єдності судової практики.

Європейська комісія за демократію через право (Венеціанська комісія) у виходить з того, що принцип правової визначеності (legal certainty) має важливе значення для довіри до судової системи і верховенства права; правова визначеність також сприяє розвитку та економічного прогресу; необхідно, щоб суди, особливо вищі суди, створювали механізми для запобігання конфліктам та забезпечення узгодженості їхньої судової практики (Доповідь Венеціанської комісії № 512/2009 "Про верховенство права" (Venice Commission: the Rule of Law), що була прийнята на 86-му пленарному засіданні 25-26 березня 2011 року на основі зауважень її членів П`єтера Ван Дзіка (Нідерланди), Грет Халлер (Швейцарія), Джефрі Джоуела (Сполучене Королівство), Каарло Туорі (Фінляндія); п. 44-50).

Колегія суддів також враховує, що у рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України встановив, що положення частини другої статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному; реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом.

Таким чином, конституційне право особи на звернення до суду кореспондується з її обов`язком дотримуватися встановлених процесуальним законом механізмів (процедур).

Згідно з висновками Конституційного Суду України, що сформовані у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010, забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина.

В Україні систему судів утворено згідно з положеннями статей 6, 124, 125 Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Законом України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у рамках відповідних судових процедур (частина перша статті 5); суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (частини перша статті 18). Головними критеріями судової спеціалізації визнається предмет спірних правовідносин і властива для його розгляду процедура. Процесуальними кодексами України встановлено неоднакову процедуру судового провадження щодо різних правовідносин.

На підставі положень Конституції України про судову спеціалізацію (частина перша статті 125) і про гарантування кожному права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частина друга статті 55) в Україні утворено окрему систему судів адміністративної юрисдикції. Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень визначено як безпосереднє завдання адміністративного судочинства (частина перша статті 2 КАС України). Адміністративне судочинство як спеціалізований вид судової діяльності стало тим конституційно і законодавчо закріпленим механізмом, що збільшив можливості людини для здійснення права на судовий захист від протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень.

Системний аналіз вказаних норм Конституції та законів України дає підстави стверджувати, що розмежування юрисдикційних повноважень у межах спеціалізації судів підпорядковано гарантіям права кожної людини на ефективний судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що здійснення правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів, спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру. У цьому пункті закріплене "право на суд" разом із правом на доступ до суду складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" ("Golder v. the United Kingdom"), заява № 4451/70, п. 36). Проте ці права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність вказаних прав (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі "Станєв проти Болгарії" ("Stanev v. Bulgaria"), заява № 36760/06, п. 230).

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Європейський суд з прав людини у пункті 44 Рішення у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держав-учасниць організувати їх судову систему в такий спосіб, щоб кожен з їх судів і трибуналів виконував функції, притаманні відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 13089/87).

Суд також враховує позицію ЄСПЛ, висловлену в справі «Омельченко проти України» (заява № 45965/08) про визнання заяви, яка стосувалася розмежування юрисдикцій між адміністративним та цивільними судами, неприйнятною у зв`язку з відсутністю порушення права заявника на доступ до суду; Суд нагадав, що згідно з його прецедентною практикою, п. 1 ст. 6 Конвенції закріплює «право на суд», в якому право на доступ до суду (тобто право на звернення до національних судів) становить лише один з його аспектів; для того щоб право на доступ було ефективним, особа повинна мати чітку, практичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (Bellet v. France, № 23805/94 п. 36, «Церква села Сосулівка проти України» № 37878/02 п. 50; Суд зазначає, що заявники мали можливість порушити провадження в національних судах, а суди ухвалити рішення, виходячи із суті їхніх позовів, незважаючи на початкову затримку, викликану питаннями щодо відповідної юрисдикції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Беручи до уваги наведене й ураховуючи суть спірних правовідносин, правовий статус учасників справи, колегія суддів дійшла висновку, що цей спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю, оскільки спір у цій справі має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Керуючись статтями 238, 239, 341, 344, 349, 354, 355, 356, 359, пунктом 4 Перехідних положень КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2015 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2016 року скасувати.

Провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ''Південноукраїнський пісок'' до Цюрупинської районної державної адміністрації Херсонської області, треті особи: Державна служба геології та надр України, Херсонська обласна державна адміністрація, про визнання протиправним та скасування розпорядження закрити.

Роз`яснити, що спір може бути розглянуто, зокрема, за правилами цивільного судочинства та зазначити, що Товариство з обмеженою відповідальністю ''Південноукраїнський пісок'' має право звернутися протягом 10 днів з дня отримання відповідної постанови до Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: І.В. Желєзний

Н.В. Коваленко