ПОСТАНОВА

Іменем України

13 лютого 2019 року

м. Київ

справа №815/2550/15

адміністративне провадження №К/9901/53770/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кравчука В.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Стародуба О.П.,

розглянув у попередньому судовому засіданні справу №815/2550/15

за касаційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2015 (суддя Потоцька Н.В.) та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 (колегія у складі суддів: Джабурії О.В., Вербицької Н. В. , Кравченко К.В.) у справі №815/2550/15

за позовом ОСОБА_1

до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області,

третя особа - ОСОБА_3,

про визнання протиправними дій, скасування реєстрації декларації, зобов'язання вчинити дії, -

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Інспекції державного архітектурно будівельного контролю (далі - Інспекція ДАБК) в Одеській області, Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про:

- визнання протиправними дії Інспекції ДАБК в Одеській області з реєстрації 18.07.2012 декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Реконструйований житловий будинок літ. "В" з прибудовами літ. "в, в1, в4", II категорія складності", код 1110,3 за № ОД 18212121547 (адреса будинку: АДРЕСА_1);

- визнання нечинною та скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Реконструйований житловий будинок літ. "В" з прибудовами літ. "в, в1, в4", II категорія складності", код 1110, 3 (адреса будинку: АДРЕСА_1), за №ОД 18212121547, зареєстрованої 18.07.2012 Інспекцією ДАБК в Одеській області;

- зобов'язання Інспекції ДАБК в Одеській області та Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області подати інформацію про скасування реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Реконструйований житловий будинок літ. "В" з прибудовами літ. "в, в1, в4", II категорія складності", код 1110,3 (адреса будинку: АДРЕСА_1), за №ОД18212121547, зареєстрованої 18.07.2012 до єдиного реєстру отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів та сертифікатів.

2. Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2015 в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2015 скасовано. Прийнято нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

3. Постановою Верховного Суду від 27.02.2018 касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 25.02.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до Одеського апеляційного адміністративного суду.

4. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2015 залишено без змін.

5. 19.06.2018 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника Позивача на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2015 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018.

6. Ухвалою Верховного Суду від 26.06.2018 у зазначеній справі було відкрито провадження. 20.07.2018 надійшов відзив від Третьої особи.

7. Представником позивача та третьою особою було заявлено клопотання про розгляд справи за їхньої участі. Відповідно до ч.1 ст. 343 КАС України попередній розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи, тому сторони в судове засідання не викликалися.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 є власником 7/10 частин житлового будинку (домоволодіння) та земельної ділянки площею 0,0209 га, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1.

9. ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 12.07.2001 отримала в дар від ОСОБА_5 та ОСОБА_6 51/100 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. У фактичному користуванні ОСОБА_3 у житл. будинку "В" знаходяться приміщення: 1-1 коридор, 1-2 веранда, 1-3 ванна, 1-4 житлова; 1-5 коридор; 1-8 житлова; гараж літ. "Г"; сарай літ. "К", загальною площею 51, 0 кв.м, житловою площею 26,6 кв.м, що складає 3/10 домоволодіння АДРЕСА_1.

10. 07.07.2004 між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 підписано та нотаріально завірено заяву про порядок користування земельною ділянкою, про згоду на приватизацію земельної ділянки у розмірах визначених схемою розподілу земельної ділянки, про згоду на одержання державного акту на право приватної власності на землю у розмірах, визначених схемою розподілу земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1.

11. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради (далі - ОМР) № 809 від 26.07.2007 "Про прийняття в експлуатацію жилої кімнати літ. " 2-7" і прибудов літ. "в2в3" житлового будинку літ. "В" та сараю літ. "О", що належать ОСОБА_7, за адресою: АДРЕСА_1", згідно якого, затверджено акт міської міжвідомчої комісії від 05.02.2007 про прийняття в експлуатацію споруд; прийнято в експлуатацію жилу кімнату літ. " 2-7", жилою площею 10,7 кв. м. і прибудов літ. "в2в3" житлового будинку літ "В" загальною площею 30,6 кв. м., сараю літ. "О" за адресою: АДРЕСА_1"; КП"ОМБТІ та РОН" внести зміни до технічного паспорта на домоволодіння та провести перерахунок ідеальних частин; КП"ОМБТІ та РОН" видати ОСОБА_7 свідоцтво про право власності на частину домоволодіння. Розпорядженням Суворовської районної адміністрації ОМР № 786р від 05.11.2007 "Про затвердження розрахунку ідеальних часток у домоволодінні АДРЕСА_1, гр. ОСОБА_7", затверджено розрахунок часток у домоволодінні АДРЕСА_1, за ОСОБА_7 7/10 часток домоволодіння.

12. 18.07.2012 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області здійснено державну реєстрацію декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Реконструйований житловий будинок літ. "В" з прибудовами літ. "в, в1, в4", II категорія складності", код 1110, 3 за № ОД 182 121 21 547 (адреса будинку: АДРЕСА_1), за замовленням громадянки ОСОБА_3 В декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Реконструйований житловий будинок літ. "В" з прибудовами літ. "в, в1, в4", II категорія складності", код 1110, 3 за №ОД 182 121 21 547, на думку позивача, зазначені недостовірні відомості, які є підставою для скасування реєстрації цієї декларації, а саме: недостовірні відомості щодо Періоду будівництва/ реконструкції щодо загальної та житлової площі перебудованого/реконструйованого будинку та площі земельної ділянки.

ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН

13. В обґрунтування позовних вимог Позивач покликається на те, що Інспекцією ДАБК в Одеській області була зареєстрована декларація ОСОБА_3 про готовність об'єкта до експлуатації без перевірки достовірності даних, вказаних у цій декларації, що перешкодило встановити факт вчинення ОСОБА_3 самочинного будівництва, яке порушує права позивачки.

14. Відповідач позов не визнав, вважав його необґрунтованим.

15. Під час розгляду до участі у справі було залучено ОСОБА_3 як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів. Представник третьої особи ОСОБА_3 зазначив, що вважає позов необґрунтованим, оскільки дані, які вказані у спірній декларації цілком відповідають Звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж об'єкта та технічному паспорту від 24.05.2012. Жодних розбіжностей щодо року будівництва, загальної площі будівлі та площі земельної ділянки немає, а відтак відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача та скасування реєстрації декларації.

ІV. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про відсутність з боку відповідачів порушень вимог чинного законодавства, а також прав і законних інтересів ОСОБА_1

17. Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області при вирішенні питання про реєстрацію Декларації повинно було бути перевірено повноту даних, зазначених у Декларації. Відповідальність же щодо повноти та достовірності даних, зазначених у Декларації, покладається на замовника.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

18. У касаційній скарзі представник Позивача посилається на те, що:

А) судом апеляційної інстанції розглянуто справу за відсутності позивача та його представника, не зважаючи на письмово викладені причини їхньої неявки в клопотання про відкладення судового розгляду;

Б) судами першої та апеляційної інстанцій не було надано правової оцінки його доводам та не було повно й всебічно з'ясовано обставини, а саме - не було витребувано заяву Третьої особи про прийняття в експлуатацію об'єкта;

В) судами неправомірно було застосовано положення Порядку №91;

Г) жодна копія із наявних в матеріалах справи технічних паспортів не містить зазначення року будівництва "2001". Крім того, судами без підтвердження доказами зазначено про вчинення описки в відомостях "Закінчення будівництва 2001";

Ґ) будівництво будинку третьою особою не було закінчено до 31.12.2009.

19. У відзиві третя особа зазначає про необґрунтованість касаційної скарги, покликаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій.

VІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Дослідивши доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення.

21. Cпірні правовідносини виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які на думку Позивача, порушують його права.

(а) щодо юрисдикції

22. Насамперед, Суд звертає увагу на юрисдикцію справи. Позивач вважає, що дії відповідача порушують права Позивача на користування власністю. Крім того, Позивач неодноразово посилається на те, що звернувся до Відповідача з вимогами скасування вищезазначених декларацій саме у зв'язку з незаконністю будівництва, яке, на думку Позивача, спричинило руйнування спільного житлового будинку.

23. Позивач неодноразово покликалася на подання третьою особою ОСОБА_3 заяви про прийняття в експлуатацію об'єкта без згоди ОСОБА_8 та зазначала про підробку третьою особою особистого підпису ОСОБА_8 на розписці про надання згоди реконструкцію та капітальний ремонт спільного будинку.

24. Отже, спірні правовідносини між учасниками справи виникли внаслідок проведення третьою особою будівельних робіт, які порушують, на думку Позивача, його права, а тому у позивача виникла необхідність захисту його цивільних прав, у зв'язку із чим він звернувся до органів архітектурно-будівельного контролю, а в подальшому до суду.

25. Отже, вимоги про визнання протиправними дії Відповідача з реєстрації 18.07.2012 декларації про готовність об'єкта до експлуатації "Реконструйований житловий будинок літ. "В" з прибудовами літ. "в, в1, в4", II категорія складності", код 1110,3 за № ОД 18212121547 (адреса будинку: АДРЕСА_1); визнання нечинною та скасування реєстрації зазначеної декларації є похідними і можуть бути розглянуті при вирішенні цивільним судом питання щодо законності проведення третіми особами будівельних робіт.

26. Таку позицію висловлювала Велика Палата Верховного Суду у постановах від 22.08.2018 у справі №815/1568/16, від 05.12.2018 у справі № 804/3091/18 та інших.

27. Водночас, у ч.ч. 1, 2 ст. 3 КАС України визначено, що порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору. Отже, наведені положення абз. 2 ч. 1 ст. 354 КАС України необхідно застосовувати із врахуванням положень міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

28. Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. При визначенні місця рішень Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) в системі джерел вбачається доцільним підтримати загальновизнаний підхід стосовно того, що за своєю правовою природою рішення ЄСПЛ є актами тлумачення Конвенції, а отже, як і прямі норми Конвенції та протоколів до неї, мають переважне застосування, порівняно із нормами національного законодавства, відповідно до положень ч. 2 ст. 3 КАС України.

29. У практиці ЄСПЛ проблема спорів щодо підсудності (юрисдикції) розглядається через декілька правових категорій, які мають враховуватися судом у кожному конкретному випадку, а саме "принцип правової впевненості", "легітимні сподівання" та "правовий пуризм".

30. Зокрема, у п. 39 рішення ЄСПЛ у справі "Буланов та Купчик проти України" (заяви №№ 7714/06 та 23654/08) зазначено:

"Суд не вважає за необхідне за даних обставин досліджувати, чи мали Верховний Суд або Вищий адміністративний суд юрисдикцію вирішувати по суті скарги заявників. Важливо те, що заявники не отримали вирішення їхніх скарг, оскільки Вищий адміністративний суд відмовився слідувати ухвалам Верховного Суду, які визначили підсудність цих справ. Такі відмови не тільки позбавили заявників доступу до суду, але й поставили під сумнів авторитет судової влади. Отримавши остаточні ухвали Верховного Суду, який за конституційним статусом є найвищим судовим органом та який надає роз'яснення щодо застосування законодавства, заявники мали легітимні сподівання, що ці ухвали не могли бути піддані сумніву. У цьому контексті Суд зазначає, що стаття 6 Конвенції вимагає від держави передбачити процесуальні засоби для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо підсудності справ (див. рішення щодо прийнятності "Лойен проти Франції" (Loyen v. France), N 46021/99, від 6 квітня 2000 року, та mutatis mutandis рішення у справі "Діду проти Румунії" (Didu v. Romania), N 34814/02, пункт 29, від 14 квітня 2009 року)".

31. У п.п. 38, 39 рішення ЄСПЛ у справі "Сутяжник проти Росії" (заява № 8269/02) зазначено:

"… Суд приймає той факт, що як принцип, правила юрисдикції слід дотримуватися. Однак, при певних обставинах цієї справи Суд не знаходить нагальної соціальної необхідності, яка могла б виправдати відступ від принципу правової визначеності. Рішення було скасовано швидше заради правового пуризму, ніж для того, щоб виправити важливу судову помилку. Зрештою, за даних обставинах справи скасування рішення від 17 червня 1999 року, залишеного в силі 18 жовтня 1999 року, була непропорційною мірою, і повага до принципу правової визначеності повинна була переважати. Отже, було допущено порушення статті 6 § 1 Конвенції"

32. Згідно із практикою ЄСПЛ одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], N 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Категорія "легітимні сподівання", за своїм змістом, є вимогою передбачуваності закону, адже норма не може вважатися "законом", якщо вона не сформульована з достатньою чіткістю, яка дає громадянинові змогу керуватися цією нормою у своїх діях. Термін "правовий пуризм", як випливає з наведеного вище рішення ЄСПЛ "Сутяжник проти Росії", використовується для позначення випадків, коли судові рішення скасовуються судами вищих інстанцій не для цілей виправлення істотної судової помилки, однак з формальних причин.

33. Системне тлумачення зазначених правових категорій дозволяє дійти висновку, що Верховний Суд не тільки забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом, як про це зазначається у ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а й забезпечує остаточне вирішення спору як суд останньої інстанції, адже саме рішення Верховного Суду гарантують дотримання принципу правової визначеності (Верховний Суд постановляє остаточні судові рішення, які не можуть ставитися під сумнів). Поряд з цим, Верховний Суд має уникати випадків правового пуризму, в т.ч. скасування правомірних рішень лише на тій підставі, що справу було розглянуто судом іншої юрисдикції.

34. Звертаючись до Верховного Суду із касаційними скаргами по суті спору, у сторін такого провадження виникають легітимні сподівання, що Верховним Судом буде постановлено остаточне рішення у справі. В тих випадках, коли є підстави для скасування рішень судів попередніх інстанцій лише з формальних підстав, зокрема і тих, що пов'язані із юрисдикцією, у Верховного Суду відсутні підстави для їх скасування в силу того, що такі дії призводять до порушення міжнародних зобов'язань, взятих на себе державою Україна.

35. Застосовуючи ці підходи ЄСПЛ до справи, що розглядається, Суд бере до уваги, що:

- спір стосується виключно сторін та третьої особи і не має впливу на права, свободи чи інтереси інших осіб;

- розгляд справи розпочався у 2015 році;

- Верховний Суд 27.02.2018 році переглядав справу, направив її на новий розгляд до адміністративного суду і не знайшов порушень юрисдикції;

- питання щодо юрисдикції не ставилося сторонами протягом усього слухання справи;

- порушення юрисдикції не призвело до неправильного застосування норм матеріального права та неправильного вирішення спору по суті.

36. З огляду на це, оцінюючи баланс між суспільним інтересом у забезпеченні розгляду справи судами відповідно до їхньої юрисдикції з одного боку, і суспільним інтересом у забезпеченні правової визначеності, обов'язковості судових рішень з другого боку, Суд не знаходить нагальної соціальної необхідності, яка могла б виправдати відступ від принципу правової визначеності.

37. У контексті обставин справи Суд дійшов висновку, що розгляд справи адміністративними судами з порушенням юрисдикції є формальним порушення, яке, само по собі, не може бути підставою для скасування рішення та закриття провадження у справі.

38. Враховуючи наведене, Суд вважає за необхідне розглядати касаційну скаргу по суті.

(б) щодо суті

39. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Суд вважає їх безпідставними та погоджується з висновками суду апеляційної інстанції.

40. Щодо доводу, зазначеного в п. 18-А), Суд зазначає, що відповідно до п.3 ч.3 ст. 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

41. Згідно з ч.1 ст. 42 КАС України та ч. 1 ст. 46 КАС України учасниками справи є сторони(позивач. відповідач), треті особи. Тобто представник позивача не є учасником справи відповідно до положень КАС України.

42. Матеріалами справи підтверджено та сторонами не оскаржується той факт, що Позивач був повідомлений про судове засідання належним чином, судова повістка була отримана Позивачкою 12.04.2018. Тобто, за 11 днів до призначеного розгляду справи (23.04.2018), що давало змогу Позивачці завчасно укласти угоду з новим представником та підготуватися до розгляду справи.

43. Крім того, клопотання представника Позивачки про ознайомлення з матеріалами справи та відкладення судового засідання було подано 20.04.2018 (за 3 дні до засідання).

44. Відповідно до ч. 2 ст. 205 КАС України Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:

- неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання;

- перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;

- виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;

- необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження;

- якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення.

45. Враховуючи зазначене, відкладення розгляду справи є правом суду та здійснюється ним на власний розсуд та у разі визнання причин неявки поважними. Отже, в даному випадку Суд не вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

46. Щодо доводу, зазначеного в п. 18-Б, то Суд відхиляє даний аргумент, оскільки в постанові Верховного Суду від 27.02.2018 зазначені виключно підстави для нового розгляду судом апеляційної інстанції, а саме порушення принципу змагальності сторін через те, що судом апеляційної інстанцій при винесені рішення позбавив третю особу права оцінити доказ, на підставі якого було винесено рішення (заява про прийняття об'єкта в експлуатацію).

47. Водночас ця постанова не містить вказівок витребувати вищезазначену заяву, а матеріали справи не містять відповідного клопотання стосовно витребування такої заяви.

48. Щодо доводу, наведеного в п. 18-В, то Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції та зазначає, що згідно до вимог статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, що належать до I-III категорій складності, та об'єктів, будівництво яких здійснювалося на підставі будівельного паспорта, здійснюється шляхом реєстрації відповідною інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі поданої замовником декларації про готовність об'єкта до експлуатації. Форма декларації про готовність об'єкта до експлуатації, порядок її подання і реєстрації визначаються Кабінетом Міністрів України.

49. Датою прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта є дата реєстрації декларації про готовність об'єкта до експлуатації або видачі сертифіката.

50. Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю відмовляють у видачі сертифіката з таких підстав: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; 2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 3) невідповідність об'єкта проектній документації на будівництво такого об'єкта та вимогам державних будівельних норм, стандартів і правил. Експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих в експлуатацію, забороняється.

51. Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

52. Отже, прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту здійснюється відповідачем шляхом прийняття рішення про реєстрацію (відмову у реєстрації) декларації про готовність об'єкта до експлуатації, видачу (відмову у видачі) сертифіката здійснюється інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дати подання відповідних документів.

53. Суд зазначає, що відповідно до ч. 2 п. 2 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461, у разі прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорії складності, побудованих без наявності дозволу на виконання будівельних робіт до 31 грудня 2009 р., особливості реєстрації декларації та її форма визначаються Мінрегіоном. Тобто, Порядок №461 містить відсильну норму.

54. Процедуру та умови прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків I та II категорій складності (далі - об'єкти), збудованих до 31.12.2009 без дозволу на виконання будівельних робіт, заяви про прийняття в експлуатацію яких подано до 31.12.2012, а також механізм проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж регулює Порядок, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства від 24.06.2011 № 91 (Порядок № 91).

55. Тобто судами попередніх інстанцій вірно було застосовано положення Порядку №91. Так, виходячи із положень зазначеного нормативного акту, Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області при вирішенні питання про реєстрацію Декларації повинно було бути перевірено повноту даних, зазначених у Декларації. Відповідальність же щодо повноти та достовірності даних, зазначених у Декларації, покладається на замовника.

56. Щодо доводу, зазначеному в п. 18-Г) та 18-Ґ), то судами попередніх інстанцій було встановлено факт того, що об'єкт нерухомості був реконструйований у попередніх межах без зміни зовнішніх геометричних розмірів їх фундаментів у плані до 31.12.2009.

57. Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. До повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, встановлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об'єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

58. Отже, Суд відхиляє дані доводи скаржниці як такі, що суперечать встановленим судами першої та апеляційної інстанції обставинам.

59. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

60. Відповідно до ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

61. З огляду на відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. 343, 349, 350, 355, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 03.07.2015 та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23.04.2018 у справі №815/2550/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В.М. Кравчук

Суддя Я.О. Берназюк

Суддя О.П. Стародуб