Історія справи

Ухвала КАС ВП від 22.06.2021 року у справі №160/11440/20
Постанова КАС ВП від 12.10.2022 року у справі №160/11440/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 жовтня 2022 року

м. Київ

справа № 160/11440/20

адміністративне провадження № К/9901/27330/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року (головуючий суддя: Букіна Л.Є.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року (колегія суддів: Круговий О.О., Прокопчук Т.С., Шлай А.В.) у справі №160/11440/20 за позовом Приватного акціонерного товариства «ЮЖКОКС» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

18 вересня 2021 року Приватне акціонерне товариство «ЮЖКОКС» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 27.01.2020 №0000375006, №0000355006 та №0000345006.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 27.01.2020 № 0000375006, № 0000355006 та № 0000345006. Стягнуто на користь Приватного акціонерного товариства "ЮЖКОКС" судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 21020 грн.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, виходив з того, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу. Під час розгляду справи не встановлено укладання позивачем договорів дарування, інших договорів, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості товарів, або отримання позивачем таких товарів без укладення таких договорів. Не встановлено і передання позивачу на зберігання товарів. Суди визнали, що факт реальності придбання позивачем товарів (послуг) за вказаними договорами, підтверджується вищенаведеними первинними документами, які розцінені судом як належне документальне підтвердження реального характеру спірних операцій.

Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи установлено:

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що Товариство є юридичною особою приватного права, перебуває на податковому обліку в органах ДПС і є платником, зокрема: податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), податку на прибуток. З установчих документів позивача слідує, що останній здійснює діяльність пов`язану з виробництва коксу та коксопродуктів (КВЕД 19.10.).

На підставі відповідного наказу та направлень, посадовими особами відповідача у період з 26.11.2019 по 16.12.2019, проведено позапланову документальну виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпровський проектно-будівельний центр» за вересень 2018 року, з ТОВ «Соларіс Оіл» за період березень, травень та червень 2019 року, з ТОВ «Укрмашпоставка» за квітень 2019 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 21.12.2019 № 25/28-10-50-06-05393079, згідно із висновків якого, перевіркою встановлено порушення позивачем у тому числі ст. 185 198 201 Податкового кодексу України, у результаті чого останнім завищено залишок від`ємного значення, який включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду на загальну сум 724171 грн; п.44.1, статті 44, п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 114139 грн та завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток по декларації з податку на прибуток за півріччя 2019 року на суму 3710922 грн.

За результатами розгляду заперечень Товариства, вищевказані висновки Акту податковим органом визнані об`єктивними і такими що відповідають нормам законодавства України, у зв`язку з чим відповідачем, 27.01.2020 на підставі названого акту і встановлених порушень прийнято:

- податкове повідомлення-рішення №0000375006 форми «П», яким позивачеві зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 3 710 922 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0000355006 форми «Р» про визначення грошового зобов`язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 171 280,50 грн;

- податкове повідомлення-рішення №0000345006 форми «В4», яким Товариству зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ на загальну суму 724171 грн.

Підстави та порядок проведення перевірок позивачем не оскаржуються, останній фактично не згоден з висновками, викладеними в акті перевірки та прийнятими за наслідками перевірки податковими повідомленнями-рішеннями.

Судами також установлено, що між позивачем та ТОВ «Дніпровський будівельно-проектний центр» (підрядник) укладено договір №05-26/18 від 11.05.2018, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання виконати роботи на об`єктах Замовника (далі - роботи), а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконані роботи на умовах цього Договору згідно з проектно-кошторисною документацією, графіку виконання робіт, Акту прийому-передачі виконаних робіт, інших документів передбачених цим договором. Перелік робіт, що виконуються за цим Договором, визначається Сторонами в Додаткових угодах, які є невід`ємною частиною цього Договору.

На підтвердження виконання умов договору до матеріалів справи долучено Акт приймання виконаних будівельних робіт № 5 від 12 вересня 2018 року; Підсумкова відомість ресурсів по Об`єкту -Капітальний ремонт башти гасіння № 4, інв. № 600; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати до Акту № 5 від 12 вересня 2018 (КБ-3); Акт приймання виконаних будівельних робіт № 6 від 21 вересня 2018 року; Підсумкова відомість ресурсів по Об`єкту -Капітальний ремонт башти гасіння № 4, інв. № 600; Розрахунок загальновиробничих витрат до Акту КБ-2в 6 за вересень 2018 року на Капітальний ремонт башти гасіння № 4, інв. № 600; Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати до Акту № 6 від 21 вересня 2018 (КБ-3).

Розрахунки за отримані роботи (послуги) підтверджуються виписаними рахунками на оплату № 30 від 12 вересня 2018 року, № 32 від 21 вересня 2018 року. Оплату здійснено згідно із платіжних доручень № 2635 від 01.10.2018, № 2723 від 16.10.2018.

Крім того, між ПрАТ «ЮЖКОКС» та ТОВ «Соларіс Оіл» (продавець) укладено договір № 02-62/19 від 18.02.2019, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати, а Покупець - прийняти і оплатити матеріали (далі-Ресурси) на умовах, передбачених цим Договором.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано Прибутковий ордер № 18, Видаткова накладна № 51 від 18.03.2019, товаро - транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) Р51, коригуюча накладна № 16 від 06.05.2019 до видаткової накладної № 51 від 18.03.2019, прибутковий ордер № 35, Видаткова накладна №79 від 02.05.2019, товаро-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Р79 від 02.05.2019, акт прийому-передачі № 79 від 02.05.2019; Прибутковий ордер М 37, Видаткова накладна № 82 від 10.05.2019, Акт прийому передачі № 82 від 10.05.2019 товаро-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Р82 від 10.05.2019; Прибутковий ордер № 43, Видаткова накладна № 98 від 05.06.2019, товаро транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Р98 від 05.06.2019; Прибутковий ордер № 48, Видаткова накладна №116 від 27.06.2019, Акт прийому - передачі № 116 від 27.06.2019, товаро-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Р116 від 27.06.2019; Прибутковий ордер № 47, Видаткова накладна № 117 від 27.06.2019, Акт прийому-передачі № 117 від 27.06.2019, товаро-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № Р117 від 27.06.2019; Прибутковий ордер № 49, Видаткова накладна № 118 від 27.06.2019, товаро-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № PH 8 від 27.06.2019, Aкт прийому-передачі №118 від 27.06.2019.

Розрахунки за отримані ТМЦ підтверджуються виписаними рахунками на оплату №43 від 18 березня 2019 року, № 70 від 02 травня 2019 року, № 73 від 10 травня 2019 року, № 88 від 05 червня 2019 року, № 106 від 27 червня 2019 року, № 107 від 27 червня 2019 року, № 108 від 27 червня 2019 року. Оплату здійснено згідно платіжних доручень № 5498 від 06.05.2019, № 4500000861 від 12.07.2019, № 4500000860 від 12.07.2019, № 4500003686 від 08.08.2019, № 4500003687 від 08.08.2019, № 4500003685 від 08.08.2019, № 4500003684 від 08.08.2019.

Окрім цього, у періоді, що підлягав перевірці Товариство мало господарські взаємовідносини з ТОВ «Укрмашпоставка» (продавець) у рамках договору № 08-06/18 від 02.08.2018, відповідно до умов якого Постачальник зобов`язується передати, а Покупець - прийняти і оплатити матеріали (далі-Ресурси) на умовах, передбачених цим Договором.

Фактичне виконання умов договору підтверджується Прибутковим ордером № 230 та Видатковою накладною № PH - 0000013 від 12.04.2019. Оплату товару здійснено згідно із платіжного доручення № 971 від 04.05.2019.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій у повному обсязі та прийняти постанову про відмову у задоволенні позову.

Відповідач зазначає, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови у справ не були враховані висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №826/8114/15, від 26.02.2019 у справі №810/5677/13-а, від 19.12.2019 у справі №804/1118/16, від 26.06.2018 у справі №816/1422/17, від 25.06.2018 у справі №803/1923/13-а, від 12.12.2019 у справі №814/1439/17 у подібних правовідносинах.

Скаржник указує на те, що наявність у позивача лише первинних документів, на підставі яких у бухгалтерському обліку зроблено записи, не є підставою для висновків про реальність господарських операцій, що свідчить про відсутність у позивача права на формування податкового кредиту.

Позивачем до Суду надано відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на безпідставність викладених в ній доводів. Вказує, що господарські операції підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами. Звертає увагу врахування судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень практики Верховного Суду. Просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Верховний Суд ухвалою від 22.09.2021 відкрив касаційне провадження у цій справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України - якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

У відповідності до ч.2 ст.9 означеного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань платників здійснюється на підставі первинних документів, у яких міститься інформація саме про господарські операції (результати їх здійснення).

Підпунктом 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарську діяльність визначено як діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування фінансового результату до оподаткування визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу 3 ПКУ.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Згідно з п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України, базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 Податкового кодексу України.

Статтями 138-140 Податкового кодексу України встановлений перелік різниць, на які коригується фінансовий результат до оподаткування. Зазначений перелік не містить різниць, які б передбачали коригування фінансового результату до оподаткування на витрати за операціями, що не пов`язані з господарської діяльністю платника податків, та по операціях, що не містять ділової мети.

У відповідності до п. 188.1 ст. 188 Податкового кодексу України, база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Абзацом «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, правомірність формування платником податку фінансової звітності визначається фактичним проведенням операцій платником податку зі своїми безпосередніми контрагентами, які оформлені належними документами.

За визначенням пп. 14.1.13 п. 14.1 ст. 14 ПК України, безоплатно надані товари, роботи, послуги:

а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів;

б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості;

в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Верховний Суд зазначає, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина 1 статті 341 КАС України).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частини 2, 3 статті 341 КАС України).

Обґрунтовуючи довід про наявність підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ГУ ДПС посилається на обставини неврахування судом апеляційної інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 18.03.2020 у справі №826/8114/15, від 26.02.2019 у справі №810/5677/13-а, від 19.12.2019 у справі №804/1118/16, від 26.06.2018 у справі №816/1422/17, від 25.06.2018 у справі №803/1923/13-а, від 12.12.2019 у справі №814/1439/17 у подібних правовідносинах.

У той же час Суд зазначає, що у вказаних постановах Верховним Судом сформовано загальний підхід щодо дослідження реальності господарських операцій та вимоги до їх документального підтвердження первинними документами в контексті застосування норм статей 134, 198 ПК України.

Суд звертає увагу на те, що контролюючий орган посилається на правові позиції Верховного Суду, пов`язані виключно з критеріями оцінки доказів та висновками, здійсненими за результатами їх дослідження, що не є свідченням застосування у цій справі норм права, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Суд зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, Товариство повинно мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та, які в сукупності з встановленими обставинами справи, зокрема і щодо можливостей здійснення господарюючими суб`єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для виконання умов, обумовлених договорами, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суди попередніх інстанцій виходили з того, що надані позивачем для підтвердження реальності здійснення господарських операцій первинні документи відображають зміст та обсяг укладених договорів, містять всі необхідні реквізити, та обов`язкові посвідчення, що вказує на безпідставність висновків податкового органу про заниження позивачем сум податку, сплачених в ціні товару, поставленого на адресу позивача.

Суди обґрунтовано урахували, що наявність у податкового органу інформації, яка може свідчити про порушення третіми особами податкової дисципліни, не може вказувати на відсутність у позивача права на формування податкового кредиту, за відсутності у податкового органу доказів участі платника в таких зловживаннях. Відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договором цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що відповідачем не доведено факту порушення позивачем вимог податкового законодавства при проведенні господарських взаємовідносин з його контрагентами у періоді, що перевірявся.

Суд звертає увагу, що аналіз висновків судів попередніх інстанцій у цій справі і у наведених скаржником судових рішеннях суду касаційної інстанції від 18.03.2020 у справі №826/8114/15, від 26.02.2019 у справі №810/5677/13-а, від 19.12.2019 у справі №804/1118/16, від 26.06.2018 у справі №816/1422/17, від 25.06.2018 у справі №803/1923/13-а, від 12.12.2019 у справі №814/1439/17 свідчить про те, що вони ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах справи, які розглянуті залежно від їх повноти, характеру, об`єктивності, юридичного значення кожної справи. Наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин, установлених судами, тому посилання заявника касаційної скарги на те, що судові рішення у цій справі ухвалені без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у цих постановах Верховного Суду, є безпідставними.

Колегія суддів дослідивши доводи та вимоги касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження на підставі встановлених фактичних обставин справи, зазначає, що жодних обґрунтованих доводів щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права в касаційній скарзі скаржником не наведено.

Отже, наведені скаржником підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі не знайшли свого підтвердження.

Решта доводів заявника касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовує, натомість зводиться виключно до переоцінки встановлених судами обставин справи, що виходить за межі повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 КАС України.

Відповідно до частини першої статті 350 КАС суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд, враховуючи норми Податкового кодексу України, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень.

З огляду на наведене, касаційна скарга Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Керуючись статтями 341 345 349 350 356 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2020 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13 квітня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Суддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко