Постанова КАС ВП від 12.08.2020 року у справі №127/26552/16-а

04.11.2020
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 127/26552/16-а

адміністративне провадження № К/9901/21691/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Данилевич Н.А.,

суддів: Смоковича М.І., Шевцової Н.В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року (головуючий суддя - Сичук М.М.) та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (головуючий суддя - Курко О.П., судді - Білоус О.В., Совгира Д.І.) у справі № 127/26552/16-а.

І. Суть спору

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

В грудні 2016 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області (далі - УДМС України у Вінницькій області, відповідач, скаржник), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення УДМС України у Вінницькій області від 02.10.2015 року № 40 про примусове повернення з України громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 20.12.2016 в задоволенні заяви про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними відмовлено, позов залишено без розгляду.

Ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 21.02.2017 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20.12.2016 скасовано, справу направлено до Вінницького міського суду Вінницької області для продовження розгляду.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 11.04.2017 поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду з позовом до Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області від 02.10.2015 року № 40 про примусове повернення з України громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідач належним чином не дослідив, який рівень небезпеки для позивача існує у випадку повернення до країни походження та не проаналізував належним чином інформацію, а також не врахував поточної та актуальної інформації по ситуації в Сирії й не спростував можливість загрози життю позивача, його безпеці чи свободі в країні походження в разі повернення, що не відповідає вимогам статті 3 Європейської конвенції про права людини, яка забороняє вислання осіб у країну, де вони можуть зазнати переслідувань, тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВІВ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)

21 червня 2017 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, в якій відповідач, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначені рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування поданої касаційної скарги Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області вказує на те, що судами попередніх інстанцій безпідставно поновлено строк позивачу звернення до суду із вказаним позовом, оскільки копію оскаржуваного рішення від 02.10.2015 про примусове повернення ОСОБА_1 до Сирії було вручено позивачу того ж дня, що підтверджується розпискою. Водночас, суди попередніх інстанцій дійшли хибного висновку про те, що позивач дізнався про вказане рішення лише 12.12.2016. Скаржник також вказує на помилковість висновків суду апеляційної інстанції в частині обов`язковості повідомлення позивача про прийняте рішення про примусове повернення, у відповідності до приписів п.2.1. Інструкції від 23.04.2012, оскільки дані приписи передбачають лише повідомлення прокурора протягом 24 годин про підстави прийняття такого рішення. Видача ж рішення про примусове повернення іноземцю передбачена приписами п. 2.5.,2.6. Інструкції, згідно з якими один із примірників рішення негайно видається іноземцю, що і було здійснено відповідачем. Також скаржник стверджує, що судами не досліджено той факт, що згідно оскаржуваного рішення про примусове повернення, позивачу лише запропоновано можливість виїхати до Йорданії чи Лівану, тобто до третіх країн, та звернутися у посольства України в даних країнах з метою оформлення спеціальної візи для подальшої легалізації на території України. Відтак, відповідач не здійснював заходи щодо примусового повернення позивача до Сирії, а у треті безпечні країни. Крім того, скаржник зауважив про те, що судами попередніх інстанцій, при розгляді вказаної справи помилково застосовано законодавство про біженців, що не підлягає до застосуванню у даних спірних правовідносинах.

Позивачем відзиву чи заперечення на подану касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26 червня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 11 серпня 2020 року касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

ОСОБА_1 в`їхав в Україну у 2011 році у віці 18 років легально через пункт пропуску "Бориспіль" з метою навчання у Вінницькому національному медичному університеті ім. М.І. Пирогова.

Баллан Халед проходив навчання з 2011 року по 2015 роки на стоматологічному факультеті ВНМУ ім. М.І. Пирогова, а відповідно до наказу від 03.07.2015 № 261 ВНМУ ім. М.І. Пирогова останній був відрахований з числа студентів у зв`язку з невиконанням умов контракту через несплату коштів.

ОСОБА_1 втратив зв`язок із рідними, які виїхали з с. Ассабора (18-20 км. від Дамаску). Тому він змушений був залишитися в Україні, оскільки повертатися до Сирії не міг через громадянську війну, яка відбувається з численними порушеннями прав людини, зокрема, мирного населення.

02.09.2015 стосовно позивача працівниками 1-го міського відділу м. Вінниці УДМС України, у зв`язку з порушенням правил перебування на території України, а саме проживання по посвідці на тимчасове проживання, термін дії якої закінчився 31.08.2015, складено адміністративний протокол за ч. 1 ст. 203 КУпАП, а також винесено постанову від 02.09.2015 про накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510,00 грн.

Штраф у розмірі 510,00 грн. позивачем було сплачено добровільно 03.09.2015, що підтверджується квитанцією від 03.09.2015.

Рішенням Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області № 40 від 02.10.2015 про примусове повернення з України громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнього примусово повернуто з України та зобов`язано покинути територію України у 3-денний термін.

В липні 2016 року позивач звернувся до УДМС України у Вінницькій області із заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

22.11.2016 позивач отримав повідомлення від ГУ ДМС України у Вінницькій області від 16.11.2016 № 16 про те, що відповідно до ст. 6 ЗУ «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» йому було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, так як відсутні умови, передбачені пунктами 1 чи 13 ч. 1 ст. 1 вказаного закону на підставі рішення ДМС України від 27.10.2016 № 530-16.

Рішення ДМС України від 27.10.2016 року № 530-16 було оскаржено до Вінницького окружного адміністративного суду.

12.12.2016 представник позивача ознайомилася із наданими відповідачем документами, серед яких була особова справа Баллан Халед № 2016VN008, розпочата 19.07.2016, в матеріалах якої містилося рішення № 40 від 02.10.2015, про примусове повернення з України громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про яке не було відомо позивачу.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частина 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень.

Правовий статус іноземців, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов`язки, порядок вирішення питань, пов`язаних з їх в`їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України від 04 лютого 1994 року № 3929-XII "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства"(надалі - Закон № 3929-XII).

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн:

де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань;

де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання;

де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя;

де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Порядок дій посадових осіб територіальних органів, територіальних підрозділів Державної міграційної служби України (далі - ДМС), органів охорони державного кордону та органів Служби безпеки України (далі - СБУ) під час прийняття рішень про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства (далі - іноземців), їх документування та здійснення заходів з безпосереднього примусового повернення та примусового видворення за межі України визначено Інструкцією про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрацією Державної прикордонної служби України, Служби безпеки України № 353/271/150 від 23 квітня 2012 року (далі - Інструкція).

Пункт 2.5. Інструкції: рішення про примусове повернення за межі України оголошується іноземцю в присутності перекладача та законного представника (на вимогу затриманого) під підпис та обліковується посадовою особою територіального органу, територіального підрозділу ДМС, органу охорони державного кордону та органу СБУ, яка уповноважена складати документи для примусового повернення, у Журналі обліку прийнятих рішень про примусове повернення та видворення з України іноземців та осіб без громадянства (додаток 6).

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), внесені Законом України від 15.01.2020 № 460-ІХ, за правилом пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» якого, касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Стосовно доводів скаржника про неправомірність поновлення позивачу судами попередніх інстанцій строку звернення до суду, то Суд зауважує наступне.

Так, Вінницький апеляційний адміністративний суд, скасовуючи ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 20.12.2016 про залишення позову без розгляду та направляючи справу для продовження розгляду виходив з того, що положеннями п. 2.5 Інструкції встановлено, що рішення про примусове повернення за межі України оголошується іноземцю в присутності перекладача, проте у розписці від 02 жовтня 2015 року відсутня інформація про наявність останнього.

Суд, аналізуючи норми пункту 2.5. Інструкції , вважає за необхідне наголосити на тому, що даними приписами Інструкції застережена не альтернативна можливість присутності перекладача при оголошенні іноземцю рішення про його примусове повернення, а його обов`язкова наявність при вказаній процедурній дії.

Відтак, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, що рішення про примусове повернення за межі України ОСОБА_1 № 40 від 02 жовтня 2015 року не доведено до відома позивача в порядку та у спосіб, встановлених законом, та таким чином, щоб його зміст і порядок оскарження були зрозумілими для особи, що підлягає примусовому поверненню.

Тому, доводи скаржника про те, що початок перебігу строку звернення позивача до суду із вказаним позовом повинен обраховуватися з 02.10.2015, Суд вважає такими, що не заслуговують на увагу, з огляду на допущені відповідачем вищенаведені порушення процедури оголошення рішення.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій ОСОБА_1 втратив зв`язок із рідними, які виїхали з с. Ассабора (18-20 км. від Дамаску). Тому він змушений був залишитися в Україні, оскільки повертатися до Сирії не міг через громадянську війну, яка відбувається з численними порушеннями прав людини, зокрема, мирного населення.

Судами також встановлено, що згідно Рекомендацій УВКБ ООН з питання міжнародного захисту відносно осіб, що залишають Сирійську Арабську Республіку (Редакція IIІ, жовтень 2014 року), після видання УВКБ ООН в жовтні 2013 року "Рекомендацій з питання міжнародного захисту щодо осіб, які покидають Сирійську Арабську Республіку (Редакція II)" ситуація в Сирії в плані безпеки, дотримання прав людини, переміщення і гуманітарних потреб ще більше загострилася.

Також в Рекомендаціях УВКБ ООН від жовтня 2014 року зазначено, що на даний момент майже всі райони країни охоплені насильством, що розгортається між різними учасниками конфліктів, які частково взаємно накладаються один на одного; ця ситуація ускладнюється внаслідок того, що за всі протилежні сторони воюють іноземні найманці. Бої між сирійськими урядовими силами і масою антиурядових збройних груп не затихають. Паралельно угруповання "Ісламська держава Іраку і аль-Шама" (далі "ИГИШ") зміцнила контроль над значними територіями півночі і північного сходу Сирії і часто вступає в озброєні зіткнення з антиурядовими збройними групами, курдськими силами ("Загонами народної самооборони", ОНБ), а також з урядовими силами. Нанесення авіаційних ударів по цілях в ИГИШ 23 вересня 2014 року принесло в конфлікт додатковий ступінь складності. Оскільки міжнародні зусилля по знаходженню політичного вирішення ситуації в Сирії успіху досі не принесли, конфлікт як і раніше призводить до подальших жертв серед цивільного населення, переміщення людей і руйнування інфраструктури країни.

Відповідно до пункту 4 Рекомендацій УВКБ ООН від жовтня 2014 року за наявними даними до квітня 2014 року кількість осіб, загиблих у результаті конфлікту, перевищила 191 тис. чол. Найбільша кількість документально зафіксованих випадків смерті було зареєстровано в провінції Риф Дамаск; далі за кількістю жертв йдуть провінції Алеппо, Хомс, Ідліб, Дера та Хама.

Відтак, зважаючи на ситуацію загальнопоширеного насильства в Сирії, що підтверджується Рекомендаціями УВКБ ООН, а також враховуючи заборону, передбачену приписами ч. 2 ст. 31 Закону № 3929-XII, щодо примусового повернення іноземця де його життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту, то Суд вважає необґрунтованим рішення відповідача стосовно примусового повернення позивача до Сирійської Арабської Республіки.

Суд наголошує, шо неможливість повернення до країни, в якій заявникам буде загрожувати насилля, підтверджується і практикою Європейського Суду з прав людини. Так, ЄСПЛ у рішенні «Л.М. та інші проти Росії» від 15.10.2015 (заяви № 40081/14, 40088/14 та 40127/14) дійшов висновку, що твердження заявників про те, що їх повернення до Сирії було б порушенням статей 2 та/або 3, були обґрунтованими через рівень інтенсивності конфлікту в Сирії, оскільки заявники є з Алеппо та Дамаску там, де відбувалися особливо важкі бої, адже це молоді люди, яким особливо загрожує затримання та жорстоке поводження, згідно з даними Human Rights Watch. Тому Суд постановив, що висилка заявників до Сирії буде порушувати статті 2 та 3.

Щодо доводів скаржника щодо застосування судами законодавства про біженців, то Суд зауважує, що вказане не знаходить свого підтвердження у тексті рішення суду апеляційної інстанції та, водночас не спростовує незаконність рішення відповідача про примусове повернення позивача до Сирії. Крім того, Суд зауважує, що використання судами попередніх інстанцій Рекомендацій УВКБ ООН здійснено з метою аналізу країни походження позивача, а також ситуації щодо загальнопоширеного насильства у ній.

Доводи відповідача, що оскаржуваним рішенням позивачу лише запропоновано можливість виїхати до Йорданії чи Лівану, тобто до третіх країн, та звернутися у посольства України в даних країнах з метою оформлення спеціальної візи для подальшої легалізації на території України, Суд відхиляє з огляду на їх непідтвердженість, оскільки згідно резолютивної частини рішення УДМС України у Вінницькій області від 02.10.2015 року № 40, громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , примусово повернуто з України.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає зазначені в касаційній скарзі доводи Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а висновки судів - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 341, 343, п.1 ч.1.ст.349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Управління Державної міграційної служби України у Вінницькій області залишити без задоволення.

Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 11 квітня 2017 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 127/26552/16-а залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіН.А. Данилевич М.І. Смокович Н.В. Шевцова

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные судебные решения
ЕСПЧ
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события:
0