ПОСТАНОВА

Іменем України

12 червня 2020 року

Київ

справа №608/707/17

адміністративне провадження №К/9901/789/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів - Жука А.В.,

Мартинюк Н.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 (головуючий суддя - Н.В. Дерех)

та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 (головуючий суддя - Л.Я. Гудим, судді - О.М. Довгополов, В.В. Святецький)

у справі № 608/707/17

за позовом ОСОБА_1

до Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області

про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення моральної шкоди,

встановив:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, в якому, з урахуванням уточнення до адміністративного позову, просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ №20-ос від 03.04.2017 про звільнення ОСОБА_1 з посади головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у зв`язку з реорганізацією Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі шляхом злиття, скорочення чисельності державних службовців;

- поновити ОСОБА_1 на роботі в Чортківському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області на посаді головного спеціаліста Чортківського відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій з 03.04.2017;

- стягнути з Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 03.04.2017 по день набрання рішенням законної сили у розрахунку 239,09 грн. за кожен робочий день у розрахунковому періоді;

- стягнути з Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивачка вказувала, що при розірванні трудового договору у порядку пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», роботодавцем не були дотримані соціальні гарантії, які передбачені статтею 42 Кодексу законів про працю України. Перш за все, відповідач мав порівняти кваліфікацію і продуктивність всіх працівників - головних спеціалістів відділів з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій усіх управлінь Пенсійного фонду України, які підлягали реорганізації шляхом злиття в Чортківське об`єднане управління Пенсійного фонду України. До того ж, роботодавцем порушений порядок розірвання трудового договору в частині погодження з первинним профспілковим органом, як це передбачено Законом України «Про професійні спілки, їх права, та гарантії діяльності». Крім цього, одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, власник або уповноважений ним орган пропонує працівникам іншу роботу на тому ж підприємстві, установі, організації, чого не було зроблено Чортківським об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Тернопільської області, чим порушено права та охоронювані законом інтереси ОСОБА_1 , а також не дотримані основні соціальні гарантії, які передбачені для працівників трудовим законодавством України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано наказ Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області №20-ос від 03.04.2017 «Про звільнення ОСОБА_1 ». Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі Тернопільської області. Зобов`язано Чортківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, провівши необхідні відрахування. У решті позовних вимог - відмовлено.

4. Задовольняючи позов суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем порушено вимоги трудового законодавства України щодо процедури розірвання трудового договору з позивачем.

5. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 рішення суду першої інстанції змінено, абзаци третій та четвертий резолютивної частини тексту постанови викладено в наступній редакції: «Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області. Стягнуто з Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 04.04.2017 до 28.11.2017 в розмірі 41 500 грн. В решті постанову залишено без змін.

6. При прийнятті рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи, а тому прийшов до висновку, що оскільки позивач звільнена з посади головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій наказом Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, то у відповідності до норм чинного законодавства підлягає поновленню на цій же посаді цього ж органу. Також, судом апеляційної інстанції розраховано розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 04.04.2017 по дату постановлення судом апеляційної інстанції рішення.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

7. У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанції норм матеріального права, відповідач просить рішення судів скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

8. В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, зокрема, що судом апеляційної інстанції невірно застосовано порядок поновлення позивача на роботі. Також зазначає, що судом апеляційної інстанції при винесенні постанови не враховано той факт, що позивача поновлено на роботі відповідно до постанови суду першої інстанції та отримувала усі належні їй чинним законодавством виплати.

Позиція інших учасників справи

9. Відсутність відзиву на касаційну скаргу не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Рух касаційної скарги

10. Ухвалою Верховного Суду від 23.01.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області.

11. Ухвалою Верховного Суду від 11.06.2020 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

12. ОСОБА_1 з 29.05.2002 працювала спеціалістом І категорії відділення по виплаті пенсій у відділі пенсійного забезпечення по переводу в Чортківському районному управлінні Пенсійного фонду України. З 01.11.2005 позивач була переведена на посаду головного спеціаліста відділу з виплати пенсії в порядку переведення у зв`язку з ліквідацією структурних підрозділів та посад згідно пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

13. З 16.07.2015 призначена на посаду головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій в порядку переведення з попередньої посади.

14. Постановою Кабінету Міністрів України від 21.12.2016 № 988 «Деякі питання функціонування територіальних органів Пенсійного фонду України» прийнято рішення реорганізувати деякі територіальні органи Пенсійного фонду України шляхом злиття та приєднання.

15. Відповідно до додатку 1 вказаної постанови Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі підлягає реорганізації шляхом приєднання до Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України.

16. На підставі наказу від 26.01.2017 №4 «Про попередження про наступне вивільнення працівників управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі» ОСОБА_1 попереджена про її наступне вивільнення у зв`язку із реорганізацією працівників управління.

17. Позивач у період з 23.03.2017 по 31.03.2017 перебувала на лікарняному і приступила до роботи з 03.04.2017.

18. Наказом Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області від 03.04.2017 за №20-ос ОСОБА_1 звільнено 03.04.2017 з посади головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій у зв`язку з реорганізацією Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі шляхом злиття, скороченням чисельності державних службовців, відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» та пункту 1 статті 40 Кодексу законів про працю України.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права й акти їх застосування (чинні на час виникнення спірних правовідносин)

19. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Громадянам згідно статті 43 Конституції України гарантується захист від незаконного звільнення.

21. Однією із гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у статті 5-1 Кодексу законів про працю України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

22. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

23. Згідно із частиною третьою статті 87 Закону України «Про державну службу» процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

Звільнення на підставі пункту 1 частини першої цієї статті допускається лише у разі, якщо державного службовця не може бути переведено на іншу посаду відповідно до його кваліфікації або якщо він відмовляється від такого переведення.

24. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

25. За змістом частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України Кодексу законів про працю України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

26. Відповідно до статті 49-2 Кодексу законів про працю України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

27. Частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

28. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права - на підставі встановлених фактичних обставин справи (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України у редакції, яка була чинною до 08.02.2020).

29. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

30. Системний аналіз вищевказаних законодавчих положень дає підстави для висновку, що однією з найважливіших гарантій для працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

31. Власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

32. Виходячи з нормативного тлумачення пункту 1 частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто вживає заходи до переведення працівника за його згодою на іншу роботу.

33. Оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 Кодексу законів про працю України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

34. Відповідно до роз`яснень, викладених в пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», розглядаючи трудовий спір, пов`язаний зі звільненням за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, суд має з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема: ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників; чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника; які є докази щодо змін в організації виробництва і праці; про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації; чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

35. При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями.

36. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, реорганізація установи, скорочення чисельності або штату працівників, які зумовили в подальшому звільнення позивача.

37. Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач не виконав покладеного законом обов`язку з вжиття вичерпних заходів щодо можливого працевлаштування працівника, посада якого підлягала скороченню.

38. Враховуючи вищенаведене, висновок судів попередніх інстанцій, що звільнення позивача з роботи проведене відповідачем з порушенням установленого порядку, без вжиття всіх можливих заходів щодо збереження трудових відносин з працівником - є протиправним.

39. Разом з тим, суд апеляційної інстанції при прийнятті рішення прийшов до помилкового висновку щодо поновлення позивача на посаді головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області.

40. Частиною першою статті 235 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

41. Оскільки наказом від 03.04.2017 № 20-ос позивач звільнена з посади головного спеціаліста відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій Управління Пенсійного фонду України в Чортківському районі, а тому є правильним висновок суду першої інстанції, що позивач має бути поновлена на попередній роботі, а саме в Управлінні Пенсійного фонду України в Чортківському районі.

42. Суди не встановили обставин, пов`язаних з виданням наказу об`єднаним Управлінням Пенсійного фонду та обставин, пов`язаних з ліквідацією районного Управління Пенсійного фонду.

43. Відповідно, висновок суду апеляційної інстанції про стягнення з Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 04.04.2017 по 28.11.2017 в розмірі 41 500 грн. також є необґрунтованим.

44. Суд першої інстанції ухвалюючи постанову зобов`язав відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, провівши необхідні відрахування.

45. Частиною другою статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

46. Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 (далі - Порядок № 100).

47. Відповідно до пункту 5 Порядку № 100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

48. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку № 100).

49. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, суд має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку №100.

50. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України у постанові від 14.01.2014 (справа № 21-395а13).

51. Однак, суд першої інстанції, задовольняючи позов в частині зобов`язання нарахувати та виплатити позивачу грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, не дослідив питання обчислення середньої заробітної плати.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

52. Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, яка була чинною до 08.02.2020) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази; або 2) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів, або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 3) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

53. Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд прийшов до висновку про скасування постанови суду апеляційної інстанції повністю, скасування постанови суду першої інстанції лише в частині зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, провівши необхідні відрахування, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

54. При цьому суд зазначає, що діє в межах повноважень визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, частиною другою якої встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

55. При новому розгляді справи в частині вимог про зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу середній заробіток за час вимушеного прогулу суду першої інстанції необхідно взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

Висновки щодо розподілу судових витрат

56. Відповідно до частини шостої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

57. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 15.01.2020 №460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 327, 341, 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

постановив:

1. Касаційну скаргу Чортківського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області задовольнити частково.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2017 у справі № 608/707/17 скасувати повністю.

3. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 у справі № 608/707/17 скасувати в частині зобов`язання Чортківське об`єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, провівши необхідні відрахування.

4. В цій частині справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Тернопільського окружного адміністративного суду.

5. В іншій частині постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 05.09.2017 у справі № 608/707/17 - залишити без змін.

6. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.В. Жук

Н.М. Мартинюк,

Судді Верховного Суду