ПОСТАНОВА
Іменем України
12 червня 2020 року
Київ
справа №200/779/19-а
адміністративне провадження №К/9901/19205/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Губської О.А., Загороднюка А.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 200/779/19-а
за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії апеляційного суду Донецької області, треті особи на стороні відповідача: Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду 09 квітня 2019 року (головуючий суддя - Череповський Є.В.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року (суд у складі колегії суддів: головуючого судді - Гаврищук Т.Г., суддів: Блохіна А.А., Сіваченка І.В.)
І РУХ СПРАВИ
1. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Ліквідаційної комісії апеляційного суду Донецької області, треті особи на стороні відповідача - Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області, Державна судова адміністрація України, в якому просила про:
- визнання протиправними дії ліквідаційної комісії апеляційного суду Донецької області щодо відмови зарахувати до стажу судді 5 років роботи адвокатом за період з 16.03.1981 року по 22.06.1987 року і видати на підтвердження відповідні документи;
- зобов`язання видати наказ про перерахунок стажу роботи на посаді судді, зарахувати, починаючи з 05.08.2018 року, до стажу роботи на посаді судді 5 років роботи адвокатом за період з 16.03.1981 по 22.06.1987 року - роботи в галузі права, визначивши, що суддівський стаж складає понад 30 років, копію наказу надати для подання у Пенсійний Фонд України в цілях внесення змін до пенсійної справи;
- на підставі цього наказу видати відповідний розрахунок стажу роботи на посаді судді, починаючи з 05.08.2018, в якому зазначити додатково до раніше визначеного суддівського стажу на момент виходу у відставку у 2010 році, 5 років роботи адвокатом з 16.03.1981 по 22.06.1987 року, що в сукупності складає понад 30 років, для надання розрахунку у Пенсійний Фонд України в цілях внесення змін до пенсійної справи;
- видати довідку про те, що, починаючи з 05.08.2018, розмір довічного грошового утримання складає 90% від грошової винагороди діючого на відповідній посаді судді, до складу якої, крім посадового окладу, слід включити 70% доплати за вислугу років, як судді у відставці, котра має суддівський стаж понад 30 років, замість маючої місце наразі 60% доплати за вислугу років.
2. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року, у задоволені позову відмовлено.
3. Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернулася із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить їх скасувати та ухвалити по справі нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
4. Верховний Суд ухвалою від 18 липня 2019 року відкрив касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду 09 квітня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року.
5. Ліквідаційна комісія апеляційного суду Донецької області та Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
II ОБСТАВИНИ СПРАВИ
6. Позивач 22.06.1987 року була обрана народним суддею Знаменського міського народного суду, 06.04.1990 року позивача було вдруге обрано народним суддею Знаменського міського народного суду.
7. Постановою Верховної Ради України № 134/94-ВР від 27.07.1994 року позивача було обрано суддею Донецького обласного суду.
8. Постановою Верховної Ради України № 2039-ІV від 23.09.2004 року позивача було обрано суддею Апеляційного суду Донецької області безстроково.
9. Наказом голови Апеляційного суду Донецької області № 463к від 29.12.2010 року на підставі Постанови Верховної Ради України № 2864 від 23.12.2010 року відповідно до пункту 9 частини 5 статті 126 Конституції позивача було звільнено з посади судді Апеляційного суду Донецької області у зв`язку з поданням заяви про відставку (а.с. 13-14).
10. Згідно довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, позивач отримує щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 90 % грошового утримання судді (суддівської винагороди), який працює на відповідній посаді. Суддівська винагорода складає 50 714,40 грн., в тому числі оклад - 31 696,50 грн., доплата до посадового окладу за вислугу років (60 %) - 19 017,90 грн.
11. 17.12.2018 року позивач, у зв`язку із зміною законодавства (доповнення статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" частиною другою), звернулась до ліквідаційної комісії Апеляційного суду Донецької області із заявою, в якій просила додати до її стажу роботи на посаді судді 5 років періоду роботи адвокатом та видати відповідну довідку для обчислення розміру щомісячного довічного утримання судді у відставці з зазначенням розміру надбавки за вислугу років 70%, а не 60%, як обраховувалось до внесення змін.
12. На наведене звернення голова ліквідаційної комісії Апеляційного суду Донецької області листом №3.4-03/692/2018 від 21.12.2018 року повідомив позивача, що Закон Української РСР від 05.06.1981 року № 2022-Х «Про судоустрій Української РСР» (який діяв на час призначення на посаду судді), не встановлював жодних вимог щодо стажу роботи кандидатів у судді і народних засідателів при обранні на посаду вперше. Вказано, що у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд» від 12.07.2018 № 2509-VIII, Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" внесені зміни до статті 137 Закону "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 № 1402-VІІІ, яку доповнено частиною другою, в якій зазначається, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді. З огляду на викладене, право на зарахування до стажу роботи на посаді судді періоду роботи адвокатом у Позивача відсутнє (а.с. 11-12).
ІIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
13. Суди першої та апеляційної інстанцій, розглядаючи справу по суті, прийшли до висновку, що оскільки позивачку обрано на посаду та звільнено з посади судді до набрання чинності Закону України № 1402-VIII, то до неї не можуть бути застосовані приписи частини 2 статті 137 Закону №1402 щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, а тому відсутні правові підстави для зарахування до стажу на посаді судді періоду роботи позивачки адвокатом з 16.03.1981 року по 22.06.1987 року.
14. У касаційній скарзі касатор вказав, що суди при вирішенні справи безпідставно виходили з положень Закону на момент прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивачки з посади 23.10.2010 року у зв`язку з виходом у відставку.
15. Касатор вказала, що частиною 4 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 року №1402-VIII встановлено, що в разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. На думку заявниці, судами не враховано те, що законодавець запровадив ч.2 ст.137 Закону України №1402-VIII, в якій відіслав до законодавства на час обрання судді, тому діючим суддям перераховано стаж з зарахуванням до суддівського стажу роботи іншої (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законодавством та надає право для призначення на посаду судді.
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
16. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.
17. Аналізуючи доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів Верховного Суду дійшла наступних висновків.
18. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
19. Як правильно зазначили суди попередніх інстанцій, на час обрання позивача на посаді судді діяв Закон Української РСР "Про судоустрій України" №2022-Х від 05 червня 1981 року (далі по тексту - Закон № 2022-X), відповідно до частини 1 статті 55 якого, суддею може бути обраний кожний громадянин Української РСР, який досяг на день виборів 25 років. Вимоги щодо стажу (досвіду) для призначення на посаду судді не були встановлені.
20. На час виходу позивача у відставку правовідносини щодо відставки регулювалися Законом України "Про судоустрій і статус суддів" № 2453-VI від 07.07.2010 року (далі по тексту - Закон України № 2453-VI), за приписами ч. 2 ст. 129 якого суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, яка передбачає доступ до державної таємниці.
21. Згідно ч. 5 ст. 129 Закону України № 2453-VI, суддям виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірі: за наявності стажу роботи до 5 років - 15 відсотків, більше 5 років - 20 відсотків, більше 10 років - 30 відсотків, більше 15 років - 40 відсотків, більше 20 років - 50 відсотків, більше 25 років - 60 відсотків, більше 30 років - 70 відсотків, більше 35 років - 80 відсотків посадового окладу.
22. У відповідності до вимог статті 131 Закону України № 2453-VI до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України; 2) члена Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді у судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
23. Частиною 11 Перехідних положень Закону України № 2453-VI визначено, що судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день набрання чинності цим Законом.
24. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів» у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Вищий антикорупційний суд " № 2509-VIII від 12.07.2018 року внесені зміни до статті 137 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" 1402-VIII від 02.06.2016 року, а саме - доповнено частиною другою, в якій зазначено, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
25. Відповідно до абзацу 4 пункту 34 розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 1402-VIII, судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
26. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірними висновки судів першої та апеляційної інстанцій, що оскільки позивачку обрано на посаду та звільнено з посади судді до набрання чинності Закону України № 1402-VIII, то на неї не поширюються приписи частини 2 статті 137 Закону №1402 щодо обрахунку стажу роботи на посаді судді, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо зарахування до стажу на посаді судді періоду роботи позивача адвокатом з 16.03.1981 року по 22.06.1987 року.
27. У касаційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що суди попередніх інстанцій, пославшись на норми частини 2 статті 137 Закону №1402, фактично не застосували положення Закону № 2509-VIII, норма частини 2 статті 137 якого носить відсилочний характер та прямо адресує до законодавства, чинного на момент призначення судді на посаду.
28. З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що норма Закону № 2509-VIII, на яку посилається касатор, стосується безпосередньо Закону №1402, оскільки вносить зміни до частини 2 статті 137 цього Закону.
29. Відтак, положення Закону № 2509-VIII не можна застосовувати самостійно до правовідносин поза межами Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402.
30. Стосовно доводів позивачки щодо звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді та порушення ч. 7 ст.48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» №1402-VІІІ від 02.06.2016 року суди зазначили наступне.
31. Конституційний Суд України у рішенні № 4-рп/2016 від 08.06.2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п`ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" зазначив, що гарантії незалежності суддів встановлено у статтях 48, 52 розділу III, статті 117 розділу VII, розділах IX, X Закону N 2453 в редакції Закону N 192, зі змісту яких вбачається, що однією з гарантій незалежності суддів є їх належне матеріальне та соціальне забезпечення, зокрема надання суддям за рахунок держави суддівської винагороди, а суддям у відставці - щомісячного довічного грошового утримання або пенсії за вибором. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.
32. Конституційний Суд України у Рішенні від 3 червня 2013 року N 3-рп/2013 зазначив, що будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя та права людини і громадянина на захист прав і свобод незалежним судом, оскільки призводить до обмеження можливостей реалізації цього конституційного права, а отже, суперечить частині першій статті 55 Конституції України (абзац другий пункту 3 мотивувальної частини).
33. Суди попередніх інстанцій встановили, що з часу виходу у відставку розмір щомісячного довічного грошового утримання позивачки як судді у відставці періодично перераховувався і на теперішній час становить 90% розміру суддівської винагороди суддів, які працюють в апеляційному суді Донецької області.
34. Такий розмір утримання співмірний з рівнем суддівської винагороди, яку позивачка отримувала до відставки та відповідає приписам пункту 6.4 Європейської хартії про закон "Про статус суддів" від 10.07.1998р., відповідно до якої статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді.
35. Відтак, суди дійшли обґрунтованих висновків про відсутність ознак зменшення змісту або обсягу вже набутих ОСОБА_1 прав, а тому посилання касатора на "звуження існуючих прав і свобод" є безпідставним.
36. Частиною першою статті 350 КАС України передбачено, що Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
37. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
38. Зважаючи на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
39. Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду,-
п о с т а н о в и в :
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
2. Рішення Донецького окружного адміністративного суду 09 квітня 2019 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 12 червня 2019 року по справі № 200/779/19-а - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
О.В. Калашнікова
О.А. Губська
А.Г. Загороднюк ,
Судді Верховного Суду
page
telegram
viber
youtube
