ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2020 року

Київ

справа №2а-10828/11/2670

адміністративне провадження №К/9901/48963/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Дашутіна І.В.,

суддів: Шишова О.О., Яковенка М.М.,

розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2017 у складі головуючого судді Аблова Є.В. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 у складі колегії суддів: Лічевецького І.О., (головуючого), Мельничука В.П., Земляної Г.В. у справі №2а-10828/11/2670 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом у якому, з урахуванням заяв про зміну та збільшення позовних вимог, просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ № 211-о від 23.06.2011 про звільнення з посади з підстав передбачених пунктом 3 статті 40 Кодексу законів про працю України;

- поновити її на державній службі на посаді головного державного податкового інспектора юридичного управління Головного управління ДФС у м. Києві;

- стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві заробітну плату за час вимушеного прогулу з дня звільнення до дня поновлення на посаді;

- стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві завдану моральну шкоду у розмірі 63 058 грн.;

- стягнути з Головного управління ДФС у м. Києві матеріальні збитки, що були витрачені на лікування та відновлення здоров`я, в сумі 1 736 грн. 23 коп.

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2017 позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової адміністрації у м. Києві ДПА України №211-о від 23.06.2011 в частині звільнення ОСОБА_1 з посади головного державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління Державної податкової адміністрації у м. Києві, яка була призначена на період відпустки для догляду за дитиною основного працівника, у зв`язку із систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків (пункт 3 статті 40 КЗпП України). Поновлено позивача на посаді головного державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління Головного управління ДФС у місті Києві. Стягнуто з Головного управління ДФС у місті Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 38 905 грн. 56 коп. В іншій частині позову відмовлено.

2.1. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 постанову суду першої інстанції скасовано та прийнято нову, якою позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової адміністрації у м. Києві ДПА України № 211-о від 23.06.2011 «Про звільнення ОСОБА_3 ». Поновлено позивача на посаді головного державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління Головного управління ДФС у місті Києві. Стягнуто з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 24.06.2011 по 05.04.2018 в розмірі 244 878 грн. 26 коп. та 5 000 грн. відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. Постанову в частині поновлення позивача на роботі на посаді та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць 3 023 грн. 18 коп. допущено до негайного виконання.

3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:

3.1. ОСОБА_4 з 09.02.2010 працювала на посаді головного державного податкового інспектора відділу правової експертизи нормативно-правових актів юридичного управління Державної податкової адміністрація у м. Києві.

3.2. Наказом № 519-о від 13.10.2010 позивача переведено на посаду головного державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління Державної податкової адміністрації у м. Києві на період відпустки ОСОБА_5 по догляду за дитиною.

3.3. 27.04.2011 заступником Голови Державної податкової адміністрації у м. Києві видано наказ № 282 «Про проведення службового розслідування», пунктом 1.2 якого зобов`язано провести службове розслідування стосовно ОСОБА_3 щодо порушення вимог Законів України «Про державну службу», «;Про державну податкову службу в Україні», «;Про інформацію», Кодексу професійної етики працівника державної податкової служби України.

3.4. Згідно наказу № 334 від 20.05.2011 за відмову від отримання та опрацювання доручень начальника відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи ОСОБА_1 оголошено догану та позбавлено премії за травень 2011 року.

3.5. За даними акту службового розслідування №99/14-012/16 від 26.05.2011, позивач 18.03.2011 звернулась до Шевченківського РУ ГУ МВС України в м. Києві із заявою про заподіяння їй тілесних ушкоджень начальником юридичного управління ДПА у м. Києві ОСОБА_6 . Разом з тим, викладені ОСОБА_3 обставини не підтверджуються поясненнями свідків та висновком судово-медичного дослідження.

3.6. Водночас, акт службового розслідування містить відомості про те, що 18.03.2011 позивач вчинила опір начальнику управління та не надала документи для ознайомлення. Вважаючи, що такими діями позивач порушила Закон України «Про державну службу», Положення про юридичне управління Державної податкової адміністрації у м. Києві, положення про відділ представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління Державної податкової адміністрації у м. Києві, а також враховуючи, що 20.05.2011 ОСОБА_3 оголошено догану комісія запропонувала притягнути останню до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

3.7. Відповідно до наказу №387 від 14.06.2011 «Про результати службових розслідувань» ОСОБА_3 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

3.8. На виконання названого наказу було видано наказ №211-о від 23.06.2011 «Про звільнення ОСОБА_3 », яким позивача звільнено з посади головного державного податкового інспектора відділу представництва інтересів у судах та організації позовної роботи юридичного управління Державної податкової адміністрації у м. Києві на підставі пункту 3 статті 40 Кодексу законів про працю України у зв`язку з систематичним невиконанням працівником без поважних причин обов`язків.

4. Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку про незаконність звільнення ОСОБА_4 , оскільки у спірних правовідносинах не встановлено систематичного невиконання працівником трудових обов`язків.

4.1. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції погодився в висновком суду першої інстанції в частині незаконності звільнення позивача та про необхідність поновлення її на посаді. При цьому, вказав на помилковість висновку суду першої інстанції про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з дати заяви про збільшення позовних вимог та зазначив про необхідність стягнення відповідних сум з дати звільнення позивача з посади.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

5. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позову та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

6. Касаційна скарга аргументована неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.

7. У відзиві на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін, як таке, що є законним та обгрунтованим.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:

8. За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

9. Відповідно до статті 14 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року №3723-XII дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

10. Отже, до державного службовця можуть застосовуватись дисциплінарні стягнення як за загальними підставами, так і за спеціальним законом, яким є Закон України «Про державну службу».

11. При цьому, у разі застосування до особи дисциплінарного стягнення за загальними підставами передбаченими КЗпП України, на цю особу поширюються гарантії передбачені цим Кодексом, якщо інше прямо не визначено спеціальним законом.

12. Згідно частини 1 статті 147 Кодексу законів про працю України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана; звільнення.

13. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення. Із наведеного випливає, що правильність звільнення працівника з наведених підстав вимагає наявності дисциплінарного стягнення після якого останній знову допустив порушення обов`язків, які складають зміст його трудової функції.

14. Судами встановлено, що до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани з позбавленням премії ОСОБА_4 було притягнуто 20.05.2011, тоді як підставою для видачі наказу про звільнення стали події, що відбулися 18.03.2011. Тому, як вірно враховано судами попередніх інстанцій, у спірних правовідносинах відсутнє систематичне невиконання працівником трудових обов`язків, що вказує на незаконність звільнення позивача з посади.

15. За змістом статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

16. Той факт, що ОСОБА_4 була призначена на посаду на період відпустки по догляду за дитиною основного працівника не впливає на обсяг та зміст гарантій при розірванні трудового договору.

17. Водночас, відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

18. Згідно частини 2 статті 235 Кодексу законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

19. Судова колегія зазначає, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат, не обмежується будь-яким строком.

20. При визначенні розміру грошового забезпечення за час вимушеного прогулу застосуванню підлягають положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 (далі - Порядок №100).

21. Пунктом 2 Порядку №100 визначено, що у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи - невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку, він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

22. Відповідно до пунктів 5, 8 Порядку №100 нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

При обрахунку середньої заробітної плати для оплати часу вимушеного прогулу середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, які обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

23. Судом апеляційної інстанції вірно враховано, що на час ухвалення рішення у справі позивач перебувала у вимушеному прогулі 1 705 днів, а розрахунок заробітної плати у сумі 244 878 грн. 26 коп. є правильним.

24. Вирішуючи питання щодо позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, апеляційним судом враховано, що відповідно до статті 237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Відтак, враховуючи тривалий стан непевності у якому позивач перебувала протягом тривалого часу через незаконне звільнення, розмір моральної шкоди у сумі 5 000 грн. є доведеним та обгрунтованим.

25. З огляду на зазначене, суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог.

26. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин.

27. Натомість, за змістом частини 2 статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

28. Частиною 1 статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

29. З огляду на наведене, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - залишенню без змін.

30. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 356, 359 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

31. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення.

32. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05.04.2018 у справі №2а-10828/11/2670 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - залишити без змін.

37. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Cуддя-доповідач І.В. Дашутін

Судді О.О. Шишов

М.М. Яковенко