ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 804/846/16

адміністративне провадження № К/9901/31678/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Васильєвої І.А., суддів: Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Приватного підприємства ``Світекс`` до Криворізької північної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного підприємства ``Світекс`` на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 (суддя Верба І. О.) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 (головуючий суддя Сафронова С. В., судді: Мельник В. В., Чепурнов Д. В.),

У С Т А Н О В И В :

Приватне підприємство ``Світекс`` (позивач, ПП``Світекс``, підприємство) звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати прийняте Криворізькою північною об`єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (відповідач, ОДПІ) податкове повідомлення - рішення форми ``Р`` від 04.01.2016 № 0000022202 про збільшення підприємству грошового зобов`язання з податку на додану вартість (ПДВ) на суму 1' 072' 533,58 грн (в тому числі, основний платіж - 715' 022,39 грн, штрафні (фінансові) санкції - 357' 511,19 грн) (т.І, а.с.56).

Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки ПП``Світекс`` від 17.11.2015 №492/04-83-22- 02/24614310, податковий орган виходив з того, що позивачем було порушено норми пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу (ПК) України внаслідок формування податкового кредиту у січні, березні, червні 2014 року на загальну суму 715' 022,39 грн за безтоварними операціями із ПП``Пром-Тех-Снаб`` (т.І, а.с. 22-55).

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на помилковість висновків контролюючого органу в акті перевірки про безтоварний характер господарських операцій з названим вище контрагентом та порушення ним норм податкового законодавства внаслідок обліку таких операцій. Позивач доводив, що господарські операції з його контрагентом мали реальний характер, підтверджуються належними первинними та іншими документами бухгалтерського та податкового обліку, що були надані під час перевірки, підприємства на час вчинення спірних операцій мали господарську та податкову правосуб`єктність.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 18.08.2016, залишеним без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016, в позові відмовив.

Суди першої та апеляційної інстанцій, відмовляючи в задоволенні позову ПП``Світекс``, виходили з того, що господарські операції товариства на підставі договір субпідряду із ПП``Пром-Тех-Снаб`` не мали реального змісту, оскільки зазначені контрагент не мав необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), дозвільних документів на виконання робіт підвищеної небезпеки. Тобто зазначене підприємство об`єктивно не могло виконати ремонтно-будівельні роботи на об`єктах гірничо-збагачувальних комбінатів (ГЗК), з підприємствами яких позивач мав договірні взаємовідносини на підставі договорів підряду. Натомість види діяльності позивача (41.20 - Будiвництво житлових i нежитлових будівель, 42.99 - Будiвництво iнших споруд, н.в.i.у., 43.29 - Iншi будiвельно-монтажнi роботи, 43.99 - Iншi спецiалiзованi будiвельнi роботи, н.в.i.у., 46.90 - Неспецiалiзована оптова торгiвля, 71.12 - Дiяльнiсть у сферi iнжинiрингу, геологiї та геодезiї, надання послуг технiчного консультування в цих сферах), наявність у ПП``Світекс`` дозвільних документів на роботи підвищеної небезпеки (№020.09.15-45.21.1, №176.10.15.-45.21.1, №3514.09.30-45.21.1, №2160.10.30.-45.21.1), трудових та матеріально-технічних ресурсів (кількість працюючих за 2014 рік - 369 осіб, облікована вартість основних засобів - 11' 702 тис. грн) свідчать на користь висновку, що підприємство мало можливість виконати роботи на об`єктах ГЗК власними силами без залучення техніки, обладнання та працівників сторонніх організацій. Також суди взяли до уваги, що на об`єктах ГЗК, де проводилися спірні роботи, діє пропускна система, водночас згідно з наданою замовниками робіт (ПАТ``Центральний ГЗК``, ПАТ``Південний ГЗК``, ПАТ``Північний ГЗК``, ПАТ ``ДТЕК ``Павлоградвугілля``) інформацією на запит податкового органу на територію об`єктів для виконання робіт допускалися лише працівники та транспортні засоби ПП``Світекс``. Позивач не надав доказів стосовно допуску працівників та транспортних засобів субпідрядників, зокрема ПП``Пром-Тех-Снаб``, на об`єкти ГЗК для виконання робіт і замовники цих робіт заперечували взаємовідносини із вказаним підприємством-субпідрядником та пропуск його працівників та транспортних засобів на територію об`єктів.

ПП``Світекс`` звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просило скасувати судові рішення попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 15.03.2017 (суддя Шипуліна Т. М.) відкрив касаційне провадження №К/800/7591/17 у цій справі за касаційною скаргою позивача.

У запереченнях на касаційну скаргу відповідач просив залишити скаргу без задоволення як необґрунтовану та безпідставну, а ухвалені у справі судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

Відповідно до пункту 4 частини першої розділу VІІ ''Перехідні положення'' Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України в редакції Закону України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів``, від 03.10.2017 №2147-VIII матеріали касаційної скарги з Вищого адміністративного суду України передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду та здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями.

Верховний Суд перевірив наведені в касаційній скарзі доводи позивача, заперечення відповідача на касаційну скаргу, судові рішення попередніх інстанцій та вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Як вже було зазначено, суть зауважень контролюючого органу в акті перевірки про безпідставне формування товариством податкового кредиту з ПДВ за січень, березень, червень 2014 рік на загальну суму 715' 022,39 грн за наслідками операцій з ПП``Пром-Тех-Снаб`` зводилася до того, що ці операції мали удаваний характер (є безтоварними). У зв`язку з цим надані платником до перевірки документи на підтвердження спірних операцій контролюючий орган визнав такими, що не мають юридичного значення.

Такий висновок контролюючого органу зроблений з посиланням на податкову інформацію щодо господарської діяльності вказаного контрагента, відповідно до якої: підприємство за місцезнаходженням відсутнє, не має матеріально-технічних та трудових ресурсів, дозвільних документів, які об`єктивно необхідні для виконання робіт на об`єктах ГЗК та недостатні для здійснення господарської діяльності в цілому; свідоцтво платника ПДВ анульовано 29.05.2015; основний вид діяльності підприємства не відповідає фактичній, вказану в договорах із ПП``Світекс`` та актах виконаних ремонтно-будівельних робіт на об`єктах ГЗК. Також на підтвердження висновків про безтоварний характер господарських операцій підприємства з названим контрагентом контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що до перевірки товариство не надало проєктно-кошторисну документацію на виконання робіт, передбачену умовами субпідрядних договорів із ПП``Пром-Тех-Снаб``, письмові дозволи замовників робіт на залучення до виконання рементно-будівельних робіт субпідрядних організацій, дозволи, пропуска на об`єкти ГЗК для виконання будівельних робіт.

З урахуванням сутності заперечень контролюючого орану проти позову предметом доказування у цій справі становили обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість визначення платником податкового кредиту.

Надаючи оцінку наданим позивачем до перевірки та до суду документам, суди, спираючись на положення статей 44, 198, 201 ПК України, статті 9 Закону України ''Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні'' від 16.07.1999 №996-XIV, якими був врегульований порядок формування платником податків податкового кредиту та вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності у 2014 році, висновували, що надані позивачем до перевірки та долучені до матеріалів справи документи не є достатніми доказами реального характеру розглядуваних господарських операцій, адже про необґрунтованість податкової вигоди свідчать наявність інших обставин, що були встановлені в судовому процесі та не спростовані позивачем.

Як встановили суди попередніх інстанцій, відповідно до умов договорів підряду із ПАТ``Центральний ГЗК``, ПАТ``Південний ГЗК``, ПАТ``Північний ГЗК``, ПАТ ``ДТЕК ``Павлоградвугілля`` (замовники) для залучення субпідрядників до ремонтно-будівельних робіт на об`єктах ГЗК є письмове погодження замовника. При цьому субпідрядні організації мають відповідати кваліфікаційним та іншим вимогам (мати ліцензію, дозвіл на виконання робіт, визначених договором субпідряду), мати досвід виконання аналогічних робіт і ресурси. Проте позивач не надав до суду документи про погодження замовниками робіт на залучення субпідрядних організацій, як не надав і на письмовий запит ОДПІ від 16.06.2015 №1040 передбачені умовами договорів підряду заявки підприємства до ПАТ``Центральний ГЗК``, ПАТ``Південний ГЗК``, ПАТ``Північний ГЗК``, ПАТ ``ДТЕК ``Павлоградвугілля`` про залучення субпідрядних організацій ПП``Пром-Тех-Снаб`` та ТОВ``Алектор Буд`` на виконання робіт та заявки про дозвіл на вхід - вихід, в`їзд - виїзд працівників та транспортних засобів названих субпідрядних організацій з тих підстав, як зазначив позивач, що такі документи не зберіглися.

Крім того, у листах, наданих у відповідь на запити контролюючого орану про надання відомостей щодо проходження на територію підприємств працівників та транспортних засобів ПП``Пром-Тех-Снаб`` та ТОВ``Алектор Буд`` у 2014 році, замовники ремонтно-будівельних робіт (ПАТ``Центральний ГЗК``, ПАТ``Південний ГЗК``, ПАТ``Північний ГЗК``, ПАТ ``ДТЕК ``Павлоградвугілля``) повідомили, що у вказаний період договірні взаємовідносини з названими підприємствами не мали, пропуска (в`їзд - виїзд, вхід- вихід) для їх працівників та транспортних засобів не видавали, водночас для виконання робіт на об`єктах ГЗК видавали тимчасові перепустки для працівників та автотранспорту ПП``Світекс`` (зокрема, ПАТ``Центральний ГЗК`` - для 66 осіб та 12 одиниць ТЗ; ПАТ``Північний ГЗК`` - для 90 осіб та 60 одиниць ТЗ).

Крім того, як встановлено судом, на вимогу ОДПІ від 27.05.2015 №75/9/0482-09 у листі Тернівського РВ КМУ ГУ МВС України в Дніпропетровській області від 05.06.2015 №8537 повідомляється, що за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 для проведення вибухових робіт в Першотравневому кар`єрі ПАТ``Північний ГЗК`` мали допуск 6 працівників (вказано ПІБ, дата народження, адреса) ПП``Світекс``, ПП``Пром-Тех-Снаб`` до Тернівського РВ КМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області стосовно допуску своїх робітників для проведення вибухових робіт в Першотравневому кар`єрі ПАТ``Північний ГЗК`` не зверталось.

На запит ОДПІ від 19.02.2015 №3514/10/04-82-09 у листі Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 20.04.2015 №2431/0/11-06/6/15 повідомляється, що дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки за період з 2011 року по 01.12.2014 видавались ПП``Світекс`` Криворізьким гірничопромисловим територіальним управлінням Держгірпромнагляду України, водночас дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки ПП``Пром-Тех-Снаб`` не видавались.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що відсутність у ПП``Пром-Тех-Снаб`` дозволу на виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки у період з 2011 року по 01.12.2014 унеможливлювала виконання зазначеним контрагентом позивача субпідрядних робіт, а надана представником позивача копія ліцензії ПП``Пром-Тех-Снаб`` від 22.03.2013 серії АЕ №180639 на провадження діяльності його контрагента, пов`язаної зі створенням об`єктів архітектури серії (т.І, а.с.72), не свідчить про можливість виконання ПП``Пром-Тех-Снаб`` робіт підвищеної небезпеки, що виконувались на об`єктах ГЗК.

Також суди врахували, що у самого позивача середньооблікова кількість працюючих за 2014 рік становила 369 осіб, основні засоби підприємства складали 11' 702 тис. грн, тобто підприємство мало достатньо трудових ресурсів, основних засобів, виробничого та транспортного обладнання, матеріалів, а також дозвільні документи (ліцензії, дозволи), необхідні для виконання ремонтно-будівельних робіт на об`єктах ПАТ``Центральний ГЗК``, ПАТ``Південний ГЗК``, ПАТ``Північний ГЗК``, ПАТ ``ДТЕК ``Павлоградвугілля``.

Тобто, суди попередніх інстанцій встановили, а позивач не спростував, відсутність доцільності залучення субпідрядників для виконання будівельних робіт з огляду на наявність у підприємства матеріально-технічних трудових ресурсів та дозвільних документів на право виконання певних видів робіт, в той час як докази наявності, зокрема у ПП``Пром-Тех-Снаб`` умов для здійснення господарської діяльності відсутні.

Крім того, суди звернули увагу на те, що за результатами пошуку підприємств у Єдиному державному реєстрі по коду ЄДРПОУ за ПП``Пром-Тех-Снаб`` обліковується 411 судових рішень, де фігурує назване підприємство. Зокрема, в ухвалі слідчого судді Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя від 23.12.2015 у справі №265/7997/15-к, провадження 1-кс/265/1665/15, зазначено, що ПП``Пром-Тех-Снаб`` у період з 01.01.2014 по 31.12.2014 було залучено до низки безтоварних (документальних) господарських операцій, сутність яких полягала в тому, що на підставі фіктивних (підроблених) документів оформлювалися неіснуючі операції з метою безпідставного формування податкової вигоди (податкового кредиту з ПДВ).

Верховний Суд у свої судових рішеннях неодноразово наголошував, що ключовими правовими аспектами формування податкового кредиту є підтвердження суми податкового кредиту належними первинними документами та реальне вчинення господарської операції.

Правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язано з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника податків та повинно підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, господарської діяльності у зв`язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.

У цьому контексті Верховний Суд також звертав увагу щодо обставин, які входять до предмета доказування у справі з подібними правовідносинами, та щодо оцінки судом доказів в їх сукупності.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в чинній редакції (частина друга статті 71 КАС України у редакції Закону на час розгляду справи) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Ця норма узгоджується як з нормою абзацу першого пункту 56.4 статті 56 ПК України, відповідно до якої обов`язок доведення, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених Податковим кодексом України, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладено на контролюючий орган, так і з нормою підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 ПК України щодо презумпції правомірності рішень платника податків, які в сукупності закріплюють презумпцію добросовісності податкової поведінки платника податків.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми податкового кредиту та витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 КАС України (частина перша статті 71 КАС України у редакції Закону на час розгляду спору), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Згідно зі статтею 86 КАС України у редакції на час розгляду справи суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Аналогічні критерії оцінки доказів закріплені і в статті 90 КАС України в чинній редакції.

Враховуючи, що спірним питанням у цій справі є саме підтвердження реальності виконання господарських операцій, а не правильність документального їх оформлення, є безпідставними доводи позивача, що надані ним належно оформлені первинні документи (податкові накладні, акти виконаних робіт, платіжні документи) є достатньою підставою для визначення податкового кредиту, а перевірка наявності/відсутності у підприємства перепусток для субпідрядників, а також дозвільних документів перебуває за межами повноважень контролюючого орану та не пов`язано з предметом перевірки.

Також колегія суддів відхиляє доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі, стосовно порушення порядку проведення перевірки, оскільки відповідно до частини четвертої статті 341 КАС України (у редакції, чинній з 15.12.2017) у суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

До того ж підставам проведення перевірки та рішенню про проведення перевірки, оформлене наказом, була надана правова оцінка судом у справі №804/1297/16, за результати розгляду якої суд апеляційної інстанцій, з висновком якого погодився Верховний Суд (провадження №К/9901/26622/18), відмовив в задоволенні позову ПП``Світекс`` про скасування наказу ''Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки'' від 03.11.2015 № 477.

Оскільки при вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанцій правильно застосували норми матеріального права щодо встановлених у справі обставин і їх висновки узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду при вирішенні спорів цієї категорії, згідно з частиною першою статті 350 КАС України касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а судові рішення - без змін.

Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України ``Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ`` від 15.01.2020 №460-ІХ, відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону, та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до частини першої статті 341 КАС України.

Керуючись статтями 341 345 349 350 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства ``Світекс`` залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

СуддіІ.А. Васильєва В.В. Хохуляк В.П. Юрченко