Історія справи

Постанова КАС ВП від 11.08.2025 року у справі №640/21967/22

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 серпня 2025 року

м. Київ

справа №640/21967/22

адміністративне провадження № К/990/12183/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Білак М.В.,

суддів: Єресько Л.О., Мацедонської В.Е.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року (головуючий суддя - Собків Я.М., судді: Сорочко Є.О., Чаку Є.В.)

у справі № 640/21967/22

за позовом ОСОБА_1

до Адміністрації державної прикордонної служби України

про визнання протиправною бездіяльності та визнання протиправним рішення

I. РУХ СПРАВИ

1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Адміністрації державної прикордонної служби України, яка полягала в порушенні вимог Закону України «Про звернення громадян» і пункту 6 Положення про Адміністрацію Державної прикордонної служби України та неприйнятті рішення про короткостроковий виїзд за межі території України та перетинання ОСОБА_1 державного кордону виїзд з 29 серпня 2022 року і в`їзд на територію України до 12 вересня 2022 року;

- скасувати і визнати нечинним рішення заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 30 серпня 2022 року про відмову у перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , закордонний паспорт НОМЕР_2 виданий 16 червня 2017 року.

2. В обґрунтування позовних вимог зазначив про протиправність відмови у виїзді за межі України у період з 29 серпня до 12 вересня 2022 року у зв`язку з сімейними обставинами, а також про відсутність відповіді на його звернення та роз`яснення рішення. На переконання ОСОБА_1 посадовою особою 30 серпня 2022 року не було враховано, що його батько ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинув внаслідок артобстрілу ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому відповідно до статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року № 3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон № 3543-XII) не підлягає призову на військову службу. При прийнятті оскаржуваного рішення йому не було доведено належним чином повноваження посадової особи, яка приймала оскаржуване рішення, внаслідок чого вважає, що оскаржуване рішення було прийнято неповноважною особою.

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 31 липня 2023 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Адміністрації Державної прикордонної служби України, яка полягала в порушенні вимог Закону України «Про звернення громадян».

Визнано протиправним рішення від 30 серпня 2022 року заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшого лейтенанта ОСОБА_2 про відмову в перетинанні державного кордону України ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , закордонний паспорт НОМЕР_3 виданий 16 червня 2017 року.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в розмірі 496,20 грн.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

5. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою, в якій просив скасувати оскаржуване судове рішення.

6. Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

7. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05 серпня 2025 року для розгляду справи №640/21967/22 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Білак М.В., судді Єресько Л.О., Мацедонська В.Е.

II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

8. У зв`язку з необхідністю з особистих (сімейних) обставин (а саме заплановане відвідування весілля доньки) перетнути державний кордон України з 29 серпня до 12 вересня 2022 року позивач звернувся у липні 2022 року до начальника Київської міської військової адміністрації зі зверненням щодо сприяння у перетині державного кордону. У відповідь на таке звернення позивача повідомили про можливість перетину кордону відповідно до пунктів 2-6 та 2-8 Правил.

9. Листом від 07 вересня 2022 року за підписом директора Департаменту муніципальної безпеки виконавчого органу Київської міської ради позивача на його звернення щодо надання дозволу на перетин кордону під час воєнного стану, повідомлено що для вирішення порушеного питання необхідно звернутися до Адміністрації Державної прикордонної служби України з обґрунтуванням необхідності поїздки.

10. Також з метою запланованого виїзду за межі України ОСОБА_1 звернувся в порядку реалізації права на звернення громадян із відповідною заявою від 05 серпня 2022 року №З-6574 до Офісу Президента України, яка була перенаправлена для розгляду до Прикордонної служби за адміністративною належністю. 01 вересня 2022 року відповідач надав відповідь на звернення позивача, у якому роз`яснив загальний, передбачений законодавством, порядок перетину кордону України в період воєнного стану після 24 лютого 2022 року та зазначено про відсутність передбаченого законодавством порядку виїзду за межі України у зв`язку з особливими сімейними обставинами.

11. При перетині кордону позивачем 30 серпня 2022 року заступником начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшим лейтенантом ОСОБА_4 винесено рішення про відмову у перетинанні державного кордону України.

12. Таке рішення прийнято у зв`язку із Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», а також Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року». Тимчасово обмежено ОСОБА_5 у праві виїзду з України у зв`язку з відсутністю підстав на право перетинання державного кордону, оскільки він не зміг надати на паспортний контроль документи, що підтверджують підставу для виїзду за кордон .

Роз`яснено право оскаржити це рішення за належністю до начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 , який у свою чергу може скасувати чи змінити таке рішення.

13. 31 серпня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Адміністрації Державної прикордонної служби України з заявою про скасування рішення від 30 серпня 2022 року про відмову у перетинанні державного кордону України в пункті пропуску «Шегині». Листом від 07 жовтня 2022 року Адміністрація повідомила заявника про надіслання його звернення відповідно до частини третьої статті 7 Закону України «Про звернення громадян» за належністю до ІНФОРМАЦІЯ_6 .

14. За результатами розгляду звернення позивача у листі за підписом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 15 березня 2023 року повідомлено про можливість обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, передбачені статтями 30-34 38 39 41-44 53 Конституції України. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону приймаються індивідуально, після вивчення поданих на прикордонний контроль паспортних та інших документів. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону України відносно ОСОБА_1 було прийнято в рамках чинного законодавства. Поінформовано що законодавство України не покладає на Державну прикордонну службу України обов`язку ведення вичерпного переліку документів, необхідних для перетину державного кордону та опрацювання рекомендацій для гарантованого його перетину.

15. Вважаючи рішення від 30 серпня 2022 року протиправним, а своє право на перетин кордону порушеними, позивач звернувся до суду.

III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Частково задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що відповідачем не спростовано, що оскаржуване рішення було прийнято без врахування та належної оцінки обставин, які позивач вказував як підставу для надання дозволу на перетин кордону. Таким чином оскаржуване рішення визнано таким, що не відповідає критеріям обґрунтованості та добросовісності, а відтак є протиправним і підлягає скасуванню.

17. Суд першої інстанції зазначив, що зі змісту відповідей від 01 вересня 2022 року та 05 жовтня 2022 року слідує, що Адміністрація державної прикордонної служби України не надала чіткої та зрозумілої відповіді в якому порядку має бути вирішене питання позивача щодо тимчасового виїзду за межі України з врахуванням обставин, на які він посилався як на підставу для отримання такого дозволу. Надані відповіді є неконкретизованими та за своїм змістом є винятково відсилкою до загального законодавчого регулювання, що об`єктивно породжує відсутність належного роз`яснення згідно змісту звернень та вимог статті 19 Закону України «Про звернення громадян».

18. Ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд апеляційної інстанції наголосив на тому, що оскаржуване рішення від 30 серпня 2022 року прийнято у зв`язку з відсутністю підстав, які дають право позивачу перетнути державний кордон України під час дії особливого періоду - воєнного стану, оскільки він не зміг надати на паспортний контроль необхідні документи. Спірне рішення є обґрунтованим, прийнятим в межах повноважень та на підставі чинних норм законодавства, а тому скасуванню не підлягає.

19. Також суд зазначив, що у наданих Адміністрацією Державної прикордонної служби України відповідях на звернення позивача детально, зрозуміло, відповідно до вимог чинного законодавства роз`яснено порядок перетину громадянами України кордону в період дії правового режиму воєнного стану, зокрема повідомлено що статтею 6 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що перетинання особами державного кордону здійснюється лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України.

20. Як висновок, Адміністрація Держприкордонслужби, надаючи відповіді на звернення позивача, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, а тому підстав для задоволення позовних вимог в цій частині також не встановлено.

V. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. Касаційне провадження за скаргою позивача відкрито на підстав пунктів 1, 3 частини четвертої статі 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

22. В обґрунтування пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України позивач зазначає, що апеляційний суд, посилаючись на Закон України «Про звернення громадян», не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування статті 7 цього Закону, викладених у постановах від 24 листопада 2021 року у справі № 380/2272/20 та від 27 квітня 2020 року у справі №813/4351/16.

23. Також у касаційній скарзі вказано про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування абзацу 9 частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 2-6 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року № 57 (далі - Правила), відносно громадян України чиї близькі родичі загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганських областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.

24. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просив оскаржуване судове рішення залишити без змін. Зазначив, що Законом № 3543-XII визначено вичерпний перелік осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації та у кожному конкретному випадку особам, які не підлягають призову у разі перетину кордону необхідно надати підтверджуючі документи.

25. У відзиві наголошено, що під час перетину державного кордону України 30 серпня 2022 року позивачем не надано документів, які підтверджують його право на перетин кордону в умовах дії правового режиму воєнного стану, а саме документи, які свідчать про відстрочку або звільнення від призову на військову службу під час мобілізації. Не було також надано військово-облікові документи стосовно такого звільнення або відстрочки.

26. Військова частина НОМЕР_4 як особа, що подавала апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, також подала відзив на касаційну скаргу, у якому зазначила про правильність висновку суду апеляційної інстанції щодо правомірності спірного рішення та щодо відсутності протиправної бездіяльності відповідача.

VI. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

27. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

28. Однією з підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі є формування Верховним Судом правового висновку щодо застосування абзацу дев`ятого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 2-6 Правил відносно громадян України чиї близькі родичі загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганських областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час воєнного стану.

29. Відповідно до частини першої статті 33 Конституції України кожному гарантується право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, що встановлюються законом.

30. Такими обмеженнями, зокрема, є обмеження, передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а також Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022 (далі - Указ).

31. Пункт 3 Указу прямо передбачає, що в умовах воєнного стану можуть тимчасово обмежуватись права і свободи громадян, у тому числі право на вільне залишення території України.

32. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військове командування разом з іншими органами влади має право встановлювати особливий режим в`їзду і виїзду громадян, зокрема обмежувати свободу пересування військовозобов`язаних осіб.

33. Зі змісту Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» вбачається, що на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років.

34. Як встановлено судами ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , тобто не досяг граничного віку перебування на військовій службі; є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 04 липня 2022 року № 3001-5001826184; має закордонний паспорт НОМЕР_2 , виданий 16 червня 2017 року.

35. Статтею 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації, які передбачають, серед іншого, з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період (абзац другий частини першої цієї статті).

36. У той же час статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.

37. Так, відповідно до абзацу дев`ятого частини третьої статті 23 вказаного Закону призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також жінки та чоловіки, чиї близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

38. Проте частина четверта статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» вказує на те, що особи, зазначені в абзацах четвертому-дев`ятому частини третьої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою.

39. Водночас цей Закон не встановлює переліку документів, якими особа, яка має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, підтверджує свій відповідний статус.

40. Незважаючи на це, у випадку, коли особа вважає що вона не підлягає призову на військову службу під час мобілізації на особливий період згідно, зокрема, з абзацом дев`ятим частин третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», то слід надати відповідні підтверджуючі докази. Зокрема, такими доказами є те, що його близький родич (перелік яких є вичерпним) загинув або пропав безвісти саме під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, тобто встановлено причинний зв`язок смерті особи зі здійсненням нею заходів, визначених у абзаці дев`ятому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

41. На переконання позивача він має право перетнути державний кордон України під час воєнного стану на підставі абзацу дев`ятого частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 2-6 Правил з огляду на те, що його батько, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 від поранення, завданого осколком снаряду, під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях.

42. Вказує на те, що 19 серпня 2022 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» щодо розширення переліку осіб, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації». У пояснювальній записці до проєкту Закону вказано, що він розроблений у зв`язку із необхідністю передбачити положення закону, які б дозволяли особам, чиї близькі родичі загинули або пропали безвісти не тільки під час проведення антитерористичної операції, а також під час операції Об`єднаних сил та під час дії воєнного стану. Оскільки ризики загинути та пропасти безвісти існують як під час операції Об`єднаних сил так і існують на даний момент під час дії воєнного стану.

43. Відповідно до постанови слідчого слідчого відділення Дружківського ВП Артемівського ВП ГУНП в Донецькій області від 16 лютого 2016 року кримінальне провадження №4201505000000118 від 03 березня 2015 року перекваліфіковано за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 115 КК України, на кримінальне правопорушення за частиною третьою статті 258 КК України. В ході досудового розслідування встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_4 під час артобстрілу вул. Леніна сел. Мінерального Ясинуватського району Донецької області від поранення, завданого осколками снаряду, загинув ОСОБА_3 . Дії бойовиків незаконних збройних формувань так званої «ДНР» щодо артилерійського обстрілу населеного пункту передбачаються частиною третьою статті 258 КК України, тобто терористичний акт - застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров`я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту.

44. Порядок перетинання громадянами України державного кордону визначений у Правилах перетинання державного кордону громадянами України, згідно з пунктом 2 яких у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону особа, крім паспорта, повинна мати також документи, що підтверджують підстави для виїзду.

45. Пункт 2-6 Правил визначає, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 2-1 та 2-2 цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в абзацах другому - восьмому частини третьої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

46. Отже, необхідними умовами для виїзду за кордон військовозобов`язаних громадян України є:

- дійсний документ, визначений статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та документи, необхідні для в`їзду до держави прямування, транзиту;

- відсутність підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»;

- в умовах воєнного стану документальне підтвердження належності до категорії громадян України щодо яких не застосовуються обмеження у праві виїзду за межі території України (відповідні документи, які свідчать про звільнення від призову на військову службу під час мобілізації).

47. Верховний Суд у справі № 260/4205/22 (постанова від 26 червня 2025 року) погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанцій в частині того, що з моменту початку війни в Україні діє правовий режим воєнного часу, а територіальні центри комплектування є відповідальними за ведення військового обліку та видачу військово-облікових документів. Військовий квиток, тимчасове посвідчення або приписне - єдині документи, що підтверджують належність до військового обов`язку. Лише на підставі таких документів прикордонники можуть оцінити правомірність перетину кордону. При цьому право на відстрочку від мобілізації саме по собі не дає автоматичного права на виїзд з України.

48. Військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов`язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов`язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

49. У Положенні про військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу, затвердженому Указом Президента України від 30 грудня 2016 року № 582/2016 (чинному на час виникнення спірних правовідносин), зазначено, що військовий квиток осіб рядового, сержантського і старшинського складу є документом, що посвідчує особу військовослужбовця (військовозобов`язаного, резервіста) та визначає належність його власника до виконання військового обов`язку.

50. Відповідно до пункту 4 цього Положення друга - дванадцята сторінки військового квитка призначені для внесення записів про належність власника військового квитка до військової служби, а тринадцята - п`ятнадцята сторінки - записів про облік у запасі; на двадцять другій - двадцять п`ятій сторінках - відмітки про військовий облік; двадцять шоста - двадцять восьма сторінки військового квитка призначені для службових відміток.

51. Військовослужбовці (військовозобов`язані, резервісти) зобов`язані надійно зберігати військові квитки, стежити за своєчасним і точним внесенням до них змін та виконувати вимоги Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (пункт 6 Положення).

52. ОСОБА_1 звернув увагу на те, що під час перетину державного кордону України 30 серпня 2022 року надав службовій особі Державної прикордонної служби України дійсний документ, визначений статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» (закордонний паспорт) і документи, необхідні для в`їзду до держави прямування, та документальне підтвердження належності до категорії громадян України, щодо яких не застосовується обмеження у праві виїзду за межі території України в умовах воєнного стану (це відповідні документи, які свідчать про звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, військово-облікові документи тощо), а також повідомив службову особу про відсутність підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України».

53. Частиною першою статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

54. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша статті 77 КАС України).

55. Відповідно до частин другої, третьої статті 79 КАС України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом із поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

56. У той же час суд апеляційної інстанції встановив, що ні під час перетину державного кордону України 30 серпня 2022 року, ні під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій позивач не надав документи, які підтверджують його право на перетин державного кордону України в умовах дії правового режиму воєнного стану, а саме: підтвердження звільнення від призову під час мобілізації - військовий квиток з відміткою про звільнення від призову під час мобілізації або довідку з районних територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки про звільнення від призову під час мобілізації, враховуючи твердження, що його батько загинув під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганських областях.

57. Не надав відповідних доказів позивач і у обґрунтування доводів касаційної скарги.

58. У спірній ситуації позивач для виїзду за кордон мав надати документ, підтверджуючий що він не підлягає призову на військову службу під час мобілізації з огляду на те, що його батько загинув під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях. Відповідна відмітка щодо військового обліку проставляється або у військовому квитку військовозобов`язаного, як в одному з основних документів, який підтверджує належність до військового обов`язку (або у тимчасовому посвідченні), або ж засвідчено довідкою уповноваженої особи, що документально підтвердить належності до категорії громадян України щодо яких не застосовуються обмеження у праві виїзду за межі території України.

59. З огляду на усталену практику Верховного Суду у категорії справ щодо надання оцінки правомірності відмови у перетинанні державного кордону України під час воєнного стану слід зазначити, що у вказаний час громадяни України для перетину державного кордону повинні мати та надати на паспортному контролі не тільки дійсний паспортний документ, але і відповідний документ, який свідчить про звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, що відповідатиме вимогам Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та Правил.

60. Верховний Суд вже неодноразово досліджував питання законності обмеження права громадянина України на виїзд за кордон в умовах воєнного стану, зокрема наявності достатніх правових підстав для відмови у перетинанні державного кордону у разі непред`явлення підтверджуючих документів, передбачених законодавством на підставі пунктів 2-1, 2-6 Правил.

61. До прикладу, у справі № 380/572/23 Верховний Суд дійшов висновку, що в умовах воєнного стану, з урахуванням передбачених законом обмежень, для перетину державного кордону громадяни України повинні мати не лише дійсні паспортні документи, але й, у передбачених випадках, додаткові підтверджуючі документи, що підтверджують підстави виїзду.

62. Обмеження певних категорій громадян у праві виїзду за кордон під час воєнного стану певною мірою є втручанням у приватне життя особи в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, однак таке втручання прямо передбачено законом і переслідує абсолютно легітимну мету (постанова Верховного Суду від 09 березня 2023 року у справі № 600/2520/22-а).

63. Той факт, що Закон України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» не містить обмежень права вільно залишати територію України в умовах правового режиму воєнного стану, не означає, що такі обмеження до вказаної категорії осіб не можуть застосовуватися на підставі Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які є спеціальними для цього періоду (постанова Верховного Суду від 17 серпня 2023 року в справі № 380/7792/22).

64. У постанові від 31 серпня 2023 року (справа № 380/572/23) Верховний Суд дійшов висновку, що в умовах воєнного стану на підставі спеціальних законів - Закону України «Про правовий режим воєнного стану» та Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» - можуть застосовуватися обмеження права громадян на виїзд з України, навіть якщо Закон «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» таких обмежень прямо не містить. Оскільки позивач не надав уповноваженій особі Держприкордонслужби додаткових підтверджуючих документів, передбачених у таких випадках законодавством, відмова у перетинанні державного кордону була законною і обґрунтованою.

65. У справі № 380/572/23 Верховний Суд, оцінюючи доводи касаційної скарги щодо порушення конституційних прав і гарантій, а також прав, передбачених Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, звернув увагу на те, що Україна офіційно повідомила про тимчасовий відступ від окремих міжнародних зобов`язань у зв`язку з воєнним станом.

Так, Україна офіційно повідомила ООН і іноземні держави про тимчасове відступлення від деяких міжнародних зобов`язань, зокрема щодо свободи пересування (стаття 33 Конституції України, стаття 2 Протоколу № 4 до Конвенції), у зв`язку з воєнним станом. Водночас навіть в умовах війни держава зобов`язана діяти в межах Конституції та законів і поважати права людини. Суд підкреслив, що баланс між правами громадян і потребами національної безпеки має досягатися у спосіб, який відповідає принципу верховенства права. В умовах воєнного стану обмеження права на виїзд були виправдані пріоритетом публічного інтересу та не були свавільними.

66. Приписи статті 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» визначають загальні процедури прикордонного контролю, серед яких, зокрема, передбачено, що громадяни України перетинають державний кордон у пунктах пропуску після пред`явлення одного з документів, передбачених статтею 2 цього Закону (паспорт для виїзду за кордон, дипломатичний або службовий паспорт, посвідчення особи моряка чи члена екіпажу, посвідчення на повернення в Україну).

67. Аналогічні положення містить Закон України «Про прикордонний контроль», згідно зі статтями 6 та 14 якого перетин державного кордону дозволяється лише за умови пред`явлення дійсних паспортних документів та, у передбачених випадках, інших документів, що підтверджують право особи на виїзд. Рішення про відмову в пропуску приймається уповноваженою службовою особою Державної прикордонної служби України та оформлюється у встановленому порядку.

68. Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про прикордонний контроль» прикордонний контроль - це державний контроль, що здійснюється Державною прикордонною службою України, який включає комплекс дій і систему заходів, спрямованих на встановлення законних підстав для перетинання державного кордону особами, транспортними засобами і переміщення через нього вантажів.

69. Відповідно до статті 10 Закону України «Про прикордонний контроль» органи охорони державного кордону безпосередньо виконують поставлені перед Державною прикордонною службою України завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону України.

Прикордонний загін є основною оперативно-службовою ланкою Державної прикордонної служби України, на яку покладаються охорона певної ділянки державного кордону самостійно чи у взаємодії з іншими органами охорони державного кордону та Морською охороною, забезпечення дотримання режиму державного кордону і прикордонного режиму, а також здійснення в установленому порядку прикордонного контролю і пропуску через державний кордон України та до тимчасово окупованої території і з неї осіб, транспортних засобів, вантажів.

70. За приписами статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль» іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і виїзду в Україну громадян України», відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

71. Таким чином, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції щодо правомірності спірного рішення, враховуючи відсутність доказів надання позивачем під час перетину державного кордону документів про звільнення або відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.

Щодо протиправної бездіяльності Адміністрації державної прикордонної служби України та порушенні вимог Закону України «Про звернення громадян», Верховний Суд зазначає таке.

72. Протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

73. Частиною першою статті 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків, зокрема, із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

74. Згідно із частиною сьомою статті 7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду.

75. Частиною першою статті 15 Закону України «Про звернення громадян» встановлено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

76. Як встановлено під час судового розгляду, до Адміністрації Держприкордонслужби з Офісу Президента України, від ОСОБА_1 та народного депутата України Мар`яни Безуглої надійшли звернення від 27 липня 2022 року (вх. № 3-6574 від 05 серпня 2022 року), від 25 серпня 2022 року (вх. № 3-6574/1 від 25 серпня 2022 року), від 25 серпня 2022 року (вх. № 3-7492 від 26 серпня 2022 року), від 31 серпня 2022 року (вх. № 3-7682 від 31 серпня 2022 року), від 23 серпня 2022 року (вх. № 3-7807 від 05 вересня 2022 року), від 01 вересня 2022 року (вх. № 3-9328 від 06 жовтня 2022 року), від 22 листопада 2022 року (вх. № 9/44- 51/23-Вх від 02 січня 2023 року) щодо надання ОСОБА_1 дозволу на короткостроковий виїзд за кордон.

77. Відповідно, підставою усіх звернень ОСОБА_1 до відповідача була необхідність отримання дозволу на короткостроковий виїзд за межі території України та перетинання державного кордону (виїзд з 29 серпня 2022 року і в`їзд на територію України до 12 вересня 2022 року) по сімейним причинам.

78. При цьому як встановлено судом апеляційної інстанції, Адміністрацією Державної прикордонної служби України надано відповіді на звернення позивача з детальним, зрозумілим, відповідно до вимог чинного законодавства роз`ясненням порядку перетину громадянами України кордону в період дії правового режиму воєнного стану. Повідомлено про те, що статтею 6 Закону України «Про прикордонний контроль» визначено, що перетинання особами державного кордону здійснюються лише за умови проходження прикордонного контролю та з дозволу уповноважених службових осіб Державної прикордонної служби України.

Повноваження щодо встановлення законних підстав для перетинання державного кордону і надання громадянам України дозволу на виїзд з території України надані службовим особам Державної прикордонної служби України, які здійснюють процедури прикордонного контролю в пунктах пропуску через державний кордон України.

Роз`яснено, що необхідними умовами для виїзду за кордон військовозобов`язаних громадян України є:

- дійсний документ (паспорт громадянина України для виїзду за кордон; дипломатичний паспорт України; службовий паспорт України; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну (дає право на в`їзд в Україну)), визначений статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» та документи, необхідні для в`їзду до держави прямування, транзиту;

- відсутність підстав для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України»;

- в умовах воєнного стану документальне підтвердження належності до категорії громадян України, щодо яких не застосовуються обмеження у праві виїзду за межі території України (це відповідні документи, які свідчать про звільнення від призову на військову службу під час мобілізації, виключення з військового обліку, тощо).

79. Також ОСОБА_1 повідомлено, що він може отримати актуальну інформацію з питань перетинання державного кордону України за телефоном (044) 527-63-63.

80. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд погоджується із висновком суду апеляційної інстанції в частині того, що відповідач, надаючи відповіді на звернення позивача, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому підстав для задоволення позовних вимог в цій частині також не вбачається.

81. Окрім того, слід зазначити, що правові висновки про застосування статті 7 Закону України «Про звернення громадян», викладені у постановах Верховного Суду від 24 листопада 2021 року у справі № 380/2272/20 та від 27 квітня 2020 року у справі № 813/4351/16, не підлягають застосуванню у цій справі у зв`язку з неподібністю їх правовідносин до спірних.

82. Так, у справі № 380/2272/20 суд визнав протиправну бездіяльність органу в частині розгляду звернень, оскільки воно було розглянуто поза межами встановленого законодавцем строку та не тим суб`єктом владних повноважень.

83. У справі № 813/4351/16 суд визнав розгляд звернення позивача неналежним, оскільки надана суб`єктом владних повноважень відповідь не містила роз`яснень по суті викладених у зверненні обставин і порушених питань.

84. Як висновок, Верховний Суд зазначає, що суд апеляційної інстанції при розгляді цього спору дійшов обґрунтованого висновку про відсутність протиправної бездіяльності відповідача та законності оскаржуваного рішення заступника начальника другого відділення інспекторів прикордонної служби з персоналу відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » старшого лейтенанта ОСОБА_2 від 30 серпня 2022 року про відмову ОСОБА_1 у перетинанні державного кордону України

85. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

86. Враховуючи, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції, переглянуте судом касаційної інстанції в передбачених статтею 341 КАС України межах, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

87. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 345 350 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року у справі № 640/21967/22 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

Л.О. Єресько

В.Е. Мацедонська,

Судді Верховного Суду