ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №826/7299/15

провадження №К/9901/58901/18, № К/9901/59242/18, № К/9901/60674/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Жука А. В., Загороднюка А. Г.

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, за участю третіх осіб - Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій Чечоткіна Миколи Олександровича, Міністерства внутрішніх справ України, про скасування розпорядження, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Міністерства внутрішніх справ України та Кабінету Міністрів України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року, ухваленого у складі колегії суддів: головуючого - Маруліної Л. О., суддів: Добрівської Н. А., Кузьменко А. І., та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Сорочка Є. О., суддів: Літвіної Н. М., Федотова І. В.

І. Суть спору

1. У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Кабінету Міністрів України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, за участю третіх осіб - Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій Чечоткіна Миколи Олександровича, Міністерства внутрішніх справ України, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив:

1.1. визнати протиправним та скасувати розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 241-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій";

1.2. визнати протиправним та скасувати наказ Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій по особовому складу цивільного захисту від 25 березня 2015 року № 164 "Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України";

1.3. поновити позивача на посаді Голови Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій;

1.4. стягнути з Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 березня 2015 року по дату винесення рішення у справі;

1.5. визнати недійсним запис про звільнення з роботи (посади), зроблений в трудовій книжці за № 34 про звільнення ОСОБА_1 за порушення присяги державного службовця.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказ Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій по особовому складу цивільного захисту від 25 березня 2015 року № 164 "Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України" та безпосередньо розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 241-р щодо звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби України з питань надзвичайних ситуацій за порушення Присяги державного службовця відповідно до пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу" є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки були прийняті без дотримання передбаченого законом порядку звільнення, що й слугувало підставою звернення позивача до суду з цим позовом.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року № 412-р, яке оголошено наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 23 квітня 2014 року № 196, ОСОБА_1 призначено Головою Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Наказом від 30 квітня 2014 року № 200 ОСОБА_1 прийнято на службу цивільного захисту та зараховано у кадри Державної служби України з надзвичайних ситуацій у спеціальному званні полковник служби цивільного захисту (спеціальне звання (в порядку переатестування) присвоєно наказом Міністерства надзвичайних ситуацій України від 08 січня 2008 року № 2).

4. Міністром внутрішніх справ України 25 березня 2015 року внесено на розгляд Прем`єр-міністра України ОСОБА_2 пропозицію № 13544/Ав про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій за порушення присяги державного службовця.

5. Прем`єр-міністром України ОСОБА_2 цього ж дня 25 березня 2015 року внесено на розгляд Кабінету Міністрів України подання за № 12613/0/1-15 про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій відповідно до абзацу другого частини першої статті 19 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади".

6. Так, 25 березня 2015 року на засіданні Кабінету Міністрів України прийнято розпорядження № 241-р, яким позивача звільнено з посади Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій за порушення присяги державного службовця згідно з пунктом 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу".

7. Наказом Державної служби України з надзвичайних ситуацій (по особовому складу цивільного захисту) від 25 березня 2015 року № 164 оголошено розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 241-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій" та відповідно до пунктів 79, 80 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593, позивача зараховано у розпорядження Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року позовні вимоги задоволено частково.

8.1. Визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 241-р "Про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій".

8.2. Визнано протиправним та скасовано наказ Держаної служби України з надзвичайних ситуацій по особовому складу цивільного захисту від 25 березня 2015 року № 164 "Про оголошення розпорядження Кабінету Міністрів України".

8.3. Поновлено ОСОБА_1 на посаді Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій з 25 березня 2015 року.

8.4. Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної служби України з надзвичайних ситуацій середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 березня 2015 року по день фактичного поновлення на посаді.

8.5. Допущено до негайного виконання судового рішення в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій та в частині стягнення з Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 25 березня 2015 року у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 14115,60 гривень.

8.6. В решті позову - відмовлено.

9. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача відбулося без додержання встановленого порядку та без наявних на це підстав.

10. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року змінено в частині пункту п`ятого резолютивної частини, виклавши текст у такій редакції:

10.1. "Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної служби України з надзвичайних ситуацій середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25 березня 2015 року по 26 квітня 2018 року у розмірі 546273,72 грн."

10.2. В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року залишено без змін.

11. Київський апеляційний адміністративний суд, переглянувши постанову суду першої інстанції, погодився з позицією суду першої інстанції щодо безпідставного звільнення позивача із займаної посади на підставі пункту 6 частини першої статті 30 Закону України "Про державну службу".

11.1. Водночас, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу шляхом визначення суми стягнення у розмірі 546273,72 грн. за період з 25 березня 2015 року по 26 квітня 2018 року.

IV. Касаційне оскарження

12. У касаційних скаргах представники Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Міністерства внутрішніх справ України та Кабінету Міністрів України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просять скасувати їх рішення та прийняти нове, яким відмовити в позові.

14. Свою касаційну скаргу представник Державної служби України з надзвичайних ситуацій мотивує хибним тлумаченням судами попередніх інстанцій норм законодавства, незастосуванням судами параграфу 55-2 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 року № 950. Разом з цим вказує, що судами не розглянуто питання про дотримання передбаченої законодавством процедури видачі оскаржуваного розпорядження.

14.1. Стверджує, що оскаржуване розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 241-р видано Урядом у невідкладному порядку, оскільки позивач був затриманий слідчим під час проведення засідання Кабінету Міністрів України і цей факт не заперечується позивачем.

14.2. Наголошує, що процедура звільнення керівника центрального органу виконавчої влади, в даному випадку Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій, не потребує здійснення додаткових процедур (наявності письмової згоди особи, яка звільняється, висновків службового розслідування, тощо), а передбачає лише: 1) надання Прем`єр-міністру України Міністром, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади, пропозиції про звільнення особи з посади; 2) внесення подання Прем`єр-міністра України на засідання Кабінету Міністрів України для вирішення питання про звільнення особи з посади; 3) рішення Кабінету Міністрів України про звільнення особи з посади.

15. Аналогічними аргументами мотивують свої касаційні скарги також і представники Міністерства внутрішніх справ України та Кабінету Міністрів України.

16. Водночас представник позивача у відзиві вказує на безпідставність касаційних скарг і просить залишити їх без задоволення, а судові рішення - без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

17. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

18. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

19. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

20. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

21. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

22. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

23. За змістом статті 7 Кодексу законів про працю України особливості регулювання праці деяких категорій осіб, підстави для припинення трудового договору таких працівників за певних умов встановлюються законодавством.

24. Державна служба України з надзвичайних ситуацій (ДСНС України), відповідно до абзацу першого пункту 1 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року № 20/2013 (із змінами і доповненнями), є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра оборони України (далі - Міністр).

25. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" від 17 березня 2011 року № 3166-VI із змінами і доповненнями (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Закон № 3166-VI) встановлено, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України (далі - міністерства) та інші центральні органи виконавчої влади.

26. Згідно зі статтею 16 Закону № 3166-VI центральні органи виконавчої влади утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики як служби, агентства, інспекції. Діяльність центральних органів виконавчої влади спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через відповідних міністрів згідно із законодавством.

27. Приписами статті 19 Закону № 3166-VI передбачено, що керівник центрального органу виконавчої влади призначається на посаду та звільняється з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.

Пропозиції Прем`єр-міністрові України стосовно кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади та його заступників вносить міністр, який спрямовує та координує діяльність центрального органу виконавчої влади.

28. Відповідно до статті 117 Конституції України, частини першої статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов`язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

29. Частиною третьою статті 50 Закону України "Про Кабінет Міністрів України", а також пунктом 2 § 30 Регламенту Кабінету Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007року № 950 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Регламент) встановлено, що акти Кабінету Міністрів України з організаційно-розпорядчих та кадрових питань видаються у формі розпоряджень Кабінету Міністрів України.

30. Пунктом 4 § 32 Регламенту передбачено, що проекти розпоряджень Кабінету Міністрів з кадрових питань готуються в установленому Кабінетом Міністрів порядку.

31. Відповідно до Схеми спрямування і координації діяльності центральних органів виконавчої влади Кабінетом Міністрів України через відповідних членів Кабінету Міністрів України, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2014 року № 442 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" та постанови Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2014 року № 120 "Питання спрямування та координації діяльності Державної служби з надзвичайних ситуацій" встановлено, що ДСНС України є центральним органом виконавчої влади, керівник якого не входить до складу Кабінету Міністрів України. Діяльність ДСНС України спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ.

32. Згідно з підпунктом 4 пункту 2 Порядку розгляду питань, пов`язаних з підготовкою і внесенням подань щодо осіб, призначення на посаду та звільнення з посади яких здійснюється Верховною Радою України, Президентом України або Кабінетом Міністрів України чи погоджується з Кабінетом Міністрів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 квітня 2012 року № 298, (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (із змінами і доповненнями) (далі - Порядок № 298), керівник центрального органу виконавчої влади, який не входить до складу Кабінету Міністрів України, його перший заступник та заступник призначаються на посаду та звільняються з посади Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.

33. Підпунктом 2 пункту 7 Порядку № 298 визначено, що подання щодо призначення на посаду та звільнення з посади або погодження призначення на посаду (звільнення з посади) вноситься Прем`єр-міністром України Кабінетові Міністрів України - стосовно керівника центрального органу виконавчої влади, що не входить до складу Кабінету Міністрів України, його першого заступника та заступника, керівника центрального органу виконавчої влади із спеціальним статусом, утвореного Кабінетом Міністрів України, його першого заступника та заступника, першого заступника та заступника міністра, заступника міністра - керівника апарату міністерства, першого заступника та заступників Голови Антимонопольного комітету, Голови Фонду державного майна і Голови Держкомтелерадіо.

34. За приписами підпункту 2 пункту 7 Порядку № 298 пропозиції Прем`єр-міністрові України щодо кандидатур для призначення на посаду та звільнення з посади керівника центрального органу виконавчої влади, його першого заступника та заступника вносить міністр, який спрямовує та координує діяльність такого органу.

35. Частиною третьою статті 19 Закону України "Про центральні орган виконавчої влади" встановлено, що керівник центрального органу виконавчої влади та його заступники є державними службовцями.

36. Відповідно до статті 1 Закону України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ) державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

37. Згідно з пунктом 3 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 (далі - Положення № 593), особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту є громадяни, які у добровільному порядку прийняті на службу цивільного захисту за контрактом і яким присвоєно відповідно до цього Положення спеціальні звання.

38. За змістом пункту 79 Положення № 593 особа рядового і начальницького складу для вирішення питання щодо подальшого проходження служби може бути звільнена із займаної посади із зарахуванням у розпорядження керівника (начальника) відповідного органу чи підрозділу цивільного захисту.

39. Пунктом 62 Положення №593 встановлено, що призначення осіб рядового і начальницького складу на посади та переміщення їх по службі здійснюється з урахуванням, зокрема, їх ділових і особистих якостей, рівня професійної підготовки і досвіду практичної роботи.

40. Статтею 5 Закону № 3723-ХІІ визначено, що державний службовець повинен: сумлінно виконувати свої службові обов`язки; шанобливо ставитися до громадян, керівників і співробітників, дотримуватися високої культури спілкування; не допускати дій і вчинків, які можуть зашкодити інтересам державної служби чи негативно вплинути на репутацію державного службовця.

42. Основні обов`язки державного службовця закріплені у статті 10 Закону № 3723-ХІІ та передбачають: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; забезпечення ефективної роботи та виконання завдань державних органів відповідно до їх компетенції; недопущення порушень прав і свобод людини та громадянина; безпосереднє виконання покладених на них службових обов`язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; збереження державної таємниці, інформації про громадян, що стала їм відома під час виконання обов`язків державної служби, а також іншої інформації, яка згідно з законодавством не підлягає розголошенню; постійне вдосконалення організації своєї роботи і підвищення професійної кваліфікації; сумлінне виконання своїх службових обов`язків, ініціатива і творчість в роботі.

43. Відповідно до статті 14 Закону № 3723-ХІІ дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов`язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.

44. За приписами статті 30 Закону № 3723-ХІІ державна служба може бути припинена у разі: порушення умов реалізації права на державну службу; недотримання пов`язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених статтею 16 Закону України "Про державну службу"; досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби; відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії; виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі; відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 Закону України "Про державну службу"; неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених статтею 13 Закону України "Про державну службу".

45. При цьому в пункті 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-ХІІ визначено не окремий вид відповідальності державних службовців за порушення Присяги, а спеціальну підставу для припинення державної служби, що відбувається у формі звільнення.

46. В силу частини другої статті 17 Закону № 3723-ХІІ присяга державного службовця полягає в обов`язку вірно служити народові України, суворо дотримуватися Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов`язки.

47. Пунктом 1 Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13 червня 2000 року № 950, (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) (із змінами і доповненнями) (далі - Порядок № 950) встановлено, що відповідно до цього Порядку стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, може бути проведено службове розслідування:

у разі невиконання або неналежного виконання ними службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або заподіяло значну матеріальну чи моральну шкоду громадянинові, державі, підприємству, установі, організації чи об`єднанню громадян;

у разі недодержання ними законодавства про державну службу, службу в органах місцевого самоврядування, антикорупційного законодавства, порушення етики поведінки;

на вимогу особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, з метою зняття безпідставних, на її думку, звинувачень або підозри;

з метою виявлення причин та умов, що призвели до вчинення корупційного правопорушення або порушення вимог Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції", за поданням спеціально уповноваженого суб`єкта у сфері протидії корупції за рішенням керівника органу, в якому працює особа, яка вчинила таке правопорушення.

48. Відповідно до пункту 2 Порядку № 950 рішення щодо проведення службового розслідування приймається вищими посадовими особами України, Першим віце-прем`єр-міністром України, керівником державного органу (посадовою особою), що призначив на посаду особу, уповноважену на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, стосовно якої планується проводитися службове розслідування, керівником органу, в якому працює зазначена особа.

49. За змістом пункту 4 Порядку № 950 службове розслідування проводиться з відстороненням особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, від виконання повноважень за посадою або без такого відсторонення. Рішення про відсторонення приймається за поданням голови комісії з проведення службового розслідування керівником органу державної влади, в якому працює особа.

Особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом, якщо інше не передбачено Конституцією.

50. Відповідно до пункту 68 Дисциплінарного статуту служби цивільного захисту, затвердженого Законом України від 05 березня 2009 року № 1068-VI (із змінами і доповненнями) (далі - Дисциплінарний статут) на осіб рядового і начальницького складу за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) звільнення зі служби у зв`язку з систематичним невиконанням умов контракту чи через службову невідповідність.

51. Пунктом 69 Дисциплінарного статуту передбачено, що на осіб начальницького складу за порушення службової дисципліни, крім зазначених у пункті 68 цього Статуту, можуть накладатися дисциплінарні стягнення у вигляді: 1) звільнення з посади; 2) пониження у спеціальному званні на один ступінь.

52. За змістом пункту 85-1 Дисциплінарного статуту особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, та/або пов`язаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

VI. Позиція Верховного Суду

53. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що з посади, яку обіймав позивач, може звільнити Кабінет Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України, яке, своєю чергою, внесене за пропозицією Міністра внутрішніх справ України.

54. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Міністерством внутрішніх справ України за підписом Міністра внутрішніх справ України 25 травня 2015 року внесено пропозицію про звільнення ОСОБА_1 з посади Голови Державної служби України з надзвичайних ситуацій, яке зареєстровано Департаментом документообігу та контролю Секретаріату Кабінету Міністрів України 25 травня 2015 року за № 13256/0/1-15 о 19 год. 20 хв.

55. Слід зауважити, що будь-яких інших доказів надходження вказаного документу до Кабінету Міністрів України в інший час матеріали справи не містять.

56. Так, у пропозиції Міністра внутрішніх справ України від 25 березня 2015 року № 13544/Ав підставою звільнення позивача із займаної посади зазначено порушення Присяги державного службовця.

57. Відповідно до абзацу другого пункту 10 Порядку № 298 у пропозиції щодо звільнення з посади обґрунтовуються причини неможливості перебування особи на займаній посаді. До подання додаються завізований керівником відповідного органу проект рішення про звільнення з посади із зазначенням причини, біографічна довідка з фотокарткою, що засвідчується підписом керівника кадрової служби і скріплюється печаткою, заява особи про звільнення, пояснення особи, що звільняється за порушення трудової дисципліни, у разі потреби - матеріали службового розслідування, медична довідка, інші документи, що безпосередньо стосуються справи.

58. Як встановлено судами до пропозиції Міністра внутрішніх справ України від 25 березня 2015 року № 13544/Ав долучено додаток, а саме завізований Міністром внутрішніх справ України проект рішення про звільнення.

59. При цьому відомостей про доручення до пропозиції біографічної довідки з фотокарткою, засвідченої підписом керівника кадрової служби і скріпленої печаткою, вона не містить.

60. З вищевказаного вбачається, що пропозиція Міністра внутрішніх справ України про звільнення ОСОБА_1 не відповідає вимогам пункту 10 Порядку № 298.

61. Згідно з листом Секретаріату Кабінету Міністрів України від 23 липня 2015 року № 12443/0/2-15 подання Прем`єр-міністра України до Кабінету Міністрів України щодо звільнення ОСОБА_1 зареєстровано 25 березня 2015 року за № 12613/0/1-15 о 12 год. 30 хв., а оскаржуване розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 241-р зареєстровано 25 березня 2015 року о 15 год.

62. Наведене свідчить, що подання Прем`єр-міністра України про звільнення ОСОБА_1 внесено без відповідної пропозиції Міністра внутрішніх справ України, яку було зареєстровано, як зазначалося 25 травня 2015 року за № 13256/0/1-15 о 19 год. 20 хв., тобто вже після прийняття Кабінетом Міністрів України оскаржуваного розпорядження.

63. У касаційній скарзі представник Державної служби з надзвичайних ситуацій вказує на незастосуванні судами першої та апеляційної інстанцій параграфу 55-2 Регламенту, яким передбачено, що у невідкладних випадках Прем`єр-міністр або міністр за погодженням з Прем`єр-міністром може внести на розгляд Кабінету Міністрів проект акта без дотримання вимог цього Регламенту щодо погодження і консультацій, проведення правової експертизи Мін`юстом, розгляду на засіданні урядового комітету.

64. Такий проект акта ставиться на голосування і у разі його прийняття опрацьовується Секретаріатом Кабінету Міністрів без зміни його по суті (вносяться поправки, пов`язані з приведенням у відповідність з правилами нормопроектувальної техніки, здійснюється редагування), а також забезпечується негайне оприлюднення підписаного Прем`єр-міністром акта.

65. Отже, зазначений пункт Регламенту стосується спрощеного порядку розгляду проектів актів Кабінету Міністрів України, що у невідкладних випадках дозволяє приймати рішення без його попереднього погодження, консультацій, правової експертизи та розгляду на засіданні урядового комітету.

66. Проте, слід зауважити, що вказана норма жодним чином не змінює та не відміняє встановлений порядок звільнення керівників центральних органів виконавчої влади та не дає права уповноваженим особам діяти без дотримання цього порядку.

67. Зі змісту спірних правовідносин, що склались у цій справі вбачається, що позивача звільнено за пунктом 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-ХІІ у зв`язку із порушенням ним Присяги державного службовця.

68. З тексту Присяги вбачається, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

69. Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов`язання державного службовця.

70. Аналогічний висновок міститься у рішення Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-рп/2011.

71. За такого правового врегулювання порушення Присяги слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

72. Присяга державного службовця передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

73. Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків державного службовця. Про несумлінність дій (бездіяльності) державного службовця свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

74. Отже, звільнення за порушення Присяги має застосовуватися за конкретні надзвичайно тяжкі проступки, як за фактом їх вчинення, так і за наслідками, до яких вони призводять.

75. Передумовою звільнення державного службовця за вчинення дисциплінарного правопорушення, пов`язаного зі здійсненням службової діяльності, з підстави припинення державної служби за порушення Присяги мають бути порушення, встановлені внаслідок ретельного службового розслідування.

76. При цьому необхідно враховувати, що наслідком вчинення дисциплінарного правопорушення можуть бути припинення державної служби за порушення Присяги або звільнення, які є санкціями різних рівнів відповідальності і не можуть застосовуватись як альтернативні.

77. Припинення державної служби за порушення Присяги є найсуворішою санкцією відповідальності державного службовця, який вчинив діяння, несумісне з посадою. Тому рівень юридичних гарантій захисту прав зазначеної особи в процедурах вирішення питань застосування такої відповідальності має бути не меншим, ніж під час звільнення з державної служби за вчинення дисциплінарного правопорушення, з дотриманням порядку та строків притягнення до дисциплінарної відповідальності.

78. Верховний Суд України неодноразово, аналізуючи текст Присяги державних службовців, зазначав, що в основі поведінки державного службовця закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги.

79. Тобто, як порушення Присяги, так і дисциплінарне правопорушення, можуть бути наслідком недодержання, порушення державним службовцем як правових, так і етичних (моральних) засад проходження публічної служби.

80. Таким чином, припинення державної служби у зв`язку з порушенням Присяги та дисциплінарна відповідальність можуть бути наслідком існування схожих фактичних підстав у разі вчинення достатньо близьких за характером одне до одного дисциплінарного або іншого правопорушень.

81. Однак, вони не є ідентичними, а є заходами різних видів відповідальності.

82. Державний службовець, який вчинив дисциплінарний проступок не може бути звільнений за порушення Присяги якщо цей проступок не можна кваліфікувати як порушення Присяги.

83. Водночас як встановлено судами та сторонами не заперечується того, що позивач не приймав Присягу державного службовця, передбачену статтею 17 Закону № 3723-ХІІ.

84. Поряд із цим, ним 14 січня 1992 року приймалася Присяга працівника органів внутрішніх справ, яка наявна в матеріалах справи.

85. Відповідно до частини десятої статті 17 Закону України "Про міліцію", у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, працівники міліції складають присягу, текст якої затверджується Кабінетом Міністрів України.

86. Так, складена позивачем 14 січня 1992 року Присяга, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1991 року № 382 "Про затвердження нового тексту Присяги працівника органів внутрішніх справ України", та містить наступний текст: "Я, ОСОБА_1 , вступаючи на службу до органів внутрішніх справ України, складаю Присягу і урочисто клянуся завжди залишатися відданим народові України, суворо дотримуватися її Конституції та чинного законодавства, бути гуманним, чесним, сумлінним і дисциплінованим працівником, зберігати державну і службову таємницю. Я присягаю з високою відповідальністю виконувати свій службовий обов`язок, вимоги статутів і наказів, постійно вдосконалювати професійну майстерність та підвищувати рівень культури, всіляко сприяти зміцненню авторитету органів внутрішніх справ. Клянуся мужньо і рішуче, не шкодуючи своїх сил і життя, боротися із злочинністю, захищати від протиправних посягань життя, здоров`я, права й свободи громадян, державний устрій і громадський порядок. Якщо ж я порушу цю Присягу, то хай мене покарають за всією суворістю закону".

87. Статтею 2 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут ОВС) передбачено, що невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни є дисциплінарним проступком.

88. Відповідно до пункту 6 статті 12 Дисциплінарного статуту ОВС га осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни може накладатися дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення з посади.

89. Наведене свідчить, що порушення Присяги працівника органів внутрішніх справ України є дисциплінарним проступком, тобто недотриманням службової дисципліни, а наслідки допущення особою такого порушення регулюються спеціальним законодавством, що встановлює порядок та умови проходження служби в міліції.

90. Таким чином при порушенні Присяги працівника органів внутрішніх справ України не може бути застосований пункт 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-ХІІ, який визначає правові наслідки порушення Присяги виключно державного службовця, що викладена у статті 17 Закону № 3723-ХІІ.

91. Положення пункту 6 частини першої статті 30 Закону № 3723-ХІІ не розповсюджують свою дію на порушення присяг, визначених іншими нормативними актами.

92. Це ж саме стосується і служби цивільного захисту та Присяги працівника служби цивільного захисту, наслідки порушення якої встановлюються окремими законодавчими актами, а саме Кодексом цивільного захисту України, Положенням про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 липня 2013 року № 593 (далі - Положення № 593), Дисциплінарним статутом служби цивільного захисту, затвердженого Законом України від 5 березня 2009 року № 1068-VI.

93. Отже, умови проходження та звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, служби цивільного захисту відрізняються від державної служби у розумінні Закону № 3723-XII, а тому ототожнення присяг працівників цих служб, які до того ж відрізняються змістом та метою, є помилковим.

94. Складення особою Присяги працівника органів внутрішніх справи автоматично не розповсюджує на неї обов`язок дотримання Присяги державного службовця, що передбачена іншим нормативним актом, а саме статтею 17 Закону № 3723-XII. До такої особи не можуть бути застосовані негативні наслідки за порушення присяги державного службовця, викладеної у статті 17 Закону № 3723-XII, якщо така Присяга нею не складалася.

95. Щодо проведення службового розслідування відносно державного службовця, то слід зазначити про дискреційні повноваження відповідного керівника з приводу наведеного питання.

96. Проте важливим є те, що таке право керівника нерозривно пов`язане з обов`язком прийняти обґрунтоване рішення відносно державного службовця щодо якого існує інформація про порушення ним Присяги.

97. Умовою виконання керівником вимог частини другої статті 19 Конституції України, у даному випадку, є з`ясування та перевірка обставин, встановлення яких необхідне для ухвалення обґрунтованого та законного рішення.

98. Без ретельного та всебічного вивчення всіх обставин вчинених державним службовцем дій чи прийнятих ним рішень, що можуть свідчити про порушення присяги, їх мотивів, висновок про порушення присяги не може бути визнано обґрунтованим, а прийняте рішення про звільнення правомірним.

99. Встановлення таких обставин чинним законодавством передбачено шляхом проведення службового розслідування.

100. Саме тому на необхідності здійснення службового розслідування при вирішенні питання припинення державної служби у зв`язку із порушенням присяги неодноразово наголошував Верховний Суд України у своїх постановах від 21 травня 2013 року, 03 грудня 2013 року, 21 січня 2014 року та 22 квітня 2014 року (№ 21-403а12, № 21-379а13, № 21-479а13, № 21-90а14 відповідно).

101. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, службове розслідування відносно ОСОБА_1 не призначалося та не проводилося, обставини щодо порушення ним Присяги державного службовця були встановлені лише на підставі повідомленої на засіданні Кабінету Міністрів України процесуальним слідчим та Міністром внутрішніх справ України інформації про кримінальне провадження відносно позивача.

102. Верховний Суд погоджується з висновками судів, що усне повідомлення про певні обставини та оглядово пред`явлені певні документи не можуть бути підтвердженням юридичного факту порушення Присяги державного службовця, покладеного в основу розпорядження Уряду, та бути підставою для звільнення особи з посади.

103. Таким чином непроведення відповідачами службового розслідування та відсутність вмотивованих висновків про вчинення позивачем порушення Присяги державного службовця, яку, як встановлено судами, позивачем не складалась, свідчить про протиправність оскаржуваних рішень щодо звільнення ОСОБА_1 із займаної посади.

104. Доводи ж касаційних скарг не спростовують висновки судів попередніх інстанцій і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

105. З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

106. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційні скарги необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

107. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційні скарги Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Міністерства внутрішніх справ України та Кабінету Міністрів України залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 квітня 2018 року в незміненій частині та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді А. В. Жук

А. Г. Загородюк