ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №826/19187/16

адміністративне провадження №К/9901/48395/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/19187/16

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного космічного агентства України про поновлення на роботі, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Державного космічного агентства України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року (колегія суддів: головуючий суддя: Мельничук В.П., судді: Лічевецький І.О., Земляна Г.В.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернуся до суду з позовом до Державного космічного агентства України, в якому просив:

1.1. визнати незаконним та скасувати наказ Державного космічного агентства України від 11 листопада 2016 року № 107-к про звільнення з посади начальника відділу державної власності, стандартизації, сертифікації та охорони праці управління космічної виробничої інфраструктури;

1.2. поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державної власності, стандартизації, сертифікації та охорони праці управління космічної виробничої інфраструктури;

1.3. стягнути з Державного космічного агентства України середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 листопада 2016 року до ухвалення судом відповідного рішення;

1.4. здійснити донарахування сум заробітної плати, які мали бути нараховані за 6 ранг, як державному службовцю.

1.5. Позов обґрунтовано тим, що на думку позивача, його протиправно звільнено з посади начальника відділу державної власності, стандартизації, сертифікації та охорони праці управління космічної виробничої інфраструктури в зв`язку із скороченням вказаної посади, оскільки не вважається зміною істотних умов державної служби зміна назви структурного підрозділу державного органу або посади, що не пов`язана зі зміною функцій державного органу та основних посадових обов`язків.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року, адміністративний позов задоволено повністю.

2.1. Визнано протиправним та скасовано наказ Державного космічного агентства України від 11 листопада 2016 року № 107-к про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу державної власності, стандартизації, сертифікації та охорони праці управління космічної виробничої інфраструктури.

2.2. Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу державної власності, стандартизації, сертифікації та охорони праці управління космічної виробничої інфраструктури.

2.3. Стягнуто з Державного космічного агентства України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 12 листопада 2016 року по 14 грудня 2017 року в розмірі 6826,12 грн.

2.4. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не дотримався визначеної законом процедури звільнення та порушив право позивача на працю, а тому оскаржуваний ним наказ про звільнення є протиправним та підлягає скасуванню судом.

ІІІ. Касаційне оскарження

3. Не погоджуючись з вказаним рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм процесуального та матеріального права, просить скасувати ці судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

3.1. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що трудове законодавство не зобов?язувало відповідача пропонувати позивачу рівнозначну посаду, водночас, відповідач мав обов?язок запропонувати йому іншу роботу . Зазначає про те, що процедура звільнення позивача здійснювалась за Законом України «Про державну службу» в редакції Закону №3723-ХІІ, однак, суди цього не взяли до уваги. Також вважає помилковими висновки судів щодо тотожності завдань відділу, у якому працював позивач до звільнення, та новоствореного відділу. Висловлює свою позицію про дотримання норм законодавства при проведенні звільнення позивача.

4. Позивач подав відзив на касаційну скаргу, за змістом якого висловив незгоду з викладеними відповідачем в скарзі доводами та повідомив свою думку про правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо вирішення питання наявності чи відсутності підстав для задоволення цього позову, просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. Наказом Державного космічного агентства України від 26 червня 2015 року № 113-к ОСОБА_1 прийнято на посаду начальника відділу державної власності, стандартизації, сертифікації та охорони праці управління космічної виробничої інфраструктури з 26 червня 2015 року з посадовим окладом згідно штатного розпису у розмірі 2406,00 грн на місяць, як такого, що успішно пройшов конкурсний відбір на посаду.

6. Згідно з даними затвердженого 2 лютого 2016 року штатного розпису, у складі Державного космічного агентства України функціонувало Управління космічної виробничої інфраструктури загальною чисельністю 19 штатних одиниць, яке складалося з таких структурних підрозділів: відділ програм розвитку, корпоративних прав та реструктуризації підприємств (чисельністю 7 штатних одиниць, в тому числі: начальник відділу, головні спеціалісти - 5 штатних одиниць, провідний спеціаліст), відділ державної власності, стандартизації, сертифікації та охорони праці (чисельністю 5 штатних одиниць, в тому числі: заступник начальника управління - начальник відділу, головні спеціалісти - 4 штатні одиниці), відділ аналізу економічної ефективності інфраструктурних програм (чисельністю 5 штатних одиниць, в тому числі: заступник начальника управління - начальник відділу, головні спеціалісти - 4 штатні одиниці).

7. Відповідно до відомостей затвердженого 11 березня 2016 року та 31 травня 2016 року штатного розпису, у складі Державного космічного агентства України функціонувало Управління з розпорядження державним майном загальною чисельністю 14 штатних одиниць, яке складалося з таких структурних підрозділів: відділ державної власності, землевпорядкування та капітального будівництва (чисельністю 5 штатних одиниць, в тому числі - начальник відділу, головні спеціалісти - 4 штатні одиниці), відділ реформування підприємств, корпоративного управління, розвитку кооперації та експортного контролю (чисельністю 6 штатних одиниць, в тому числі заступник начальника управління-начальник відділу, головні спеціалісти - 4 штатні одиниці, провідний спеціаліст), сектор охорони праці, пожежної безпеки та охорони навколишнього середовища (чисельністю 2 штатні одиниці, в тому числі завідувач сектору, головний спеціаліст).

8. 12 квітня 2016 року позивачу вручено попередження про можливе вивільнення з 17 червня 2016 року за пунктом 1 статті 40 Кодексу законів про працю України, у зв`язку із введенням в дію з 18 квітня 2016 року структури та штатного розпису Державного космічного агентства України на 2016 рік, на виконання наказу від 31 березня 2016 року № 70.

9. ОСОБА_1 запропоновано посаду головного спеціаліста відділу державної власності, землевпорядкування та капітального будівництва управління з розпорядження державним майном.

10. Від переведення на запропоновану посаду позивач відмовився, про що зазначив у попередженні.

11. Наказом Державного космічного агентства України від 27 липня 2016 року № 80-к «Про звільнення ОСОБА_1 » позивача звільнено з посади начальника відділу державної власності, стандартизації, сертифікації та охорони праці управління космічної виробничої інфраструктури з 29 липня 2016 року на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

12. Наказом Державного космічного агентства України від 11 листопада 2016 року № 107-к перенесено дату звільнення ОСОБА_1 - начальника відділу державної власності, стандартизації, сертифікації та охорони праці управління космічної виробничої інфраструктури, визначену наказом Державного космічного агентства України від 27 липня 2016 року № 80-к про звільнення ОСОБА_1 , у зв`язку із закінченням терміну тимчасової непрацездатності з 29 липня 2016 року по 11 листопада 2016 року та звільнено його з роботи з 11 листопада 2016 року на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу», у зв`язку із скороченням штату державних службовців.

13. Позивач, вважаючи своє звільнення протиправним, звернувся з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

15. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

16. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

17. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

18. Частинами першою, другою, шостою статті 43 Конституції України визначено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

19. Частиною п?ятою статті 43 Конституції України визначено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

20. Правовий статус позивача, як державного службовця, а також правовідносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням і припиненням державної служби врегульовані Законом України «Про державну службу».

21. Відповідно до пункту 7 частини першої статті 4 Закону України «Про державну службу», державна служба здійснюється, зокрема, з дотриманням принципу забезпечення рівного доступу до державної служби - заборони всіх форм та проявів дискримінації, відсутності необґрунтованих обмежень або надання необґрунтованих переваг певним категоріям громадян під час вступу на державну службу та її проходження.

22. Згідно з частиною першою статті 21 Закону України «Про державну службу», вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу.

23. Положеннями частини п`ятої статті 22 Закону України «Про державну службу» встановлено, що у разі реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації державного органу переведення державного службовця на рівнозначну посаду в державному органі, якому передаються повноваження та функції такого органу, здійснюється без обов`язкового проведення конкурсу.

24. Відповідно пункту 6 частини першої статті 2 цього Закону, рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.

25. Частиною першою статті 43 Закону України «Про державну службу» встановлено, що підставами для зміни істотних умов державної служби є: ліквідація або реорганізація державного органу; зменшення фонду оплати праці державного органу; скорочення чисельності або штату працівників у зв`язку з оптимізацією системи державних органів чи структури окремого державного органу.

26. Згідно з частиною третьою цієї ж статті, зміною істотних умов державної служби вважається зміна: належності посади державної служби до певної категорії посад; основних посадових обов`язків; умов (системи та розмірів) оплати праці або соціально-побутового забезпечення; режиму служби, встановлення або скасування неповного робочого часу; місця розташування державного органу (в разі його переміщення до іншого населеного пункту).

27. Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 43 Закону України «Про державну службу», про зміну істотних умов служби керівник державної служби письмово повідомляє державного службовця не пізніш як за 60 календарних днів до зміни істотних умов державної служби, крім випадків підвищення заробітної плати.

28. У разі незгоди державного службовця на продовження проходження державної служби у зв`язку зі зміною істотних умов державної служби він подає керівнику державної служби заяву про звільнення на підставі пункту 6 частини першої статті 83 цього Закону або заяву про переведення на іншу запропоновану йому посаду не пізніш як за 60 календарних днів з дня ознайомлення з повідомленням про зміну істотних умов державної служби.

29. Якщо протягом 60 календарних днів з дня ознайомлення державного службовця з повідомленням про зміну істотних умов служби від нього не надійшли заяви, зазначені в абзаці другому цієї частини, державний службовець вважається таким, що погодився на продовження проходження державної служби.

30. У випадку незгоди державного службовця із зміною істотних умов державної служби він має право оскаржити відповідне рішення в порядку, визначеному статтею 11 цього Закону

31. Статтею 83 Закону України «Про державну службу» (в редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 889-VІІІ) встановлені підстави для припинення державної служби, серед них, в тому числі - за ініціативою суб`єкта призначення.

32. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону № 889-VІІІ, підставами для припинення державної служби за ініціативою суб`єкта призначення, зокрема, є скорочення чисельності або штату державних службовців, ліквідація державного органу, реорганізація державного органу у разі, коли відсутня можливість пропозиції іншої рівноцінної посади державної служби, а в разі відсутності такої пропозиції - іншої роботи (посади державної служби) у цьому державному органі.

33. Процедура вивільнення державних службовців на підставі пункту 1 частини першої цієї статті визначається законодавством про працю.

34. Згідно з частиною третьою статті 5 Закону України «Про державну службу», дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.

35. Відповідно до статті 5-1 Кодексу законів про працю України, держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

36. Частиною 1 статті 21 Кодексу законів про працю України встановлено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

37. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

38. Відповідно до частини другої статті 40 Кодексу законів про працю України, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

39. Частинами першою та третьою статті 49-2 Кодексу законів про працю України визначено, що про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації.

VI. Позиція Верховного Суду

40. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

41. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

42. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв??язку зі звільненням позивача з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу».

43. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

44. За правилами, законодавства, що регулює спірні правовідносини, власник або уповноважений ним орган зобов`язані повідомити працівника про наступне вивільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці не пізніше ніж за два місяці та одночасно запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади в цій же установі, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.

45. Водночас, під час звільнення працівника у зв`язку із змінами в організації праці, в тому числі скорочення штату працівників, необхідно дотримуватись гарантій, передбачених статтею 49-2 Кодексу законів про працю України.

46. Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем введений в дію новий штатний розпис Державного космічного агентства України, затверджений 11 березня 2016 року головою Державного космічного агентства України.

47. При цьому Верховний Суд враховує, що у разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо.

48. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.

49. З порівняльного аналізу штатних розписів, затверджених 02 лютого 2016 року та 11 березня 2016 року суди попередніх інстанцій встановили, що скорочення штату в частині посад начальників відділів новоствореного управління з розпорядження державним майном не відбулось.

50. Разом з тим, судами встановлено, що звільнення ОСОБА_1 не пов`язане із змінами у складі відділів за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо.

51. Водночас, суди встановили, що під час ознайомлення позивача з попередженням про вивільнення та в подальшому посада начальника одного із відділів йому не пропонувалася, натомість запропоновано посаду головного спеціаліста відділу державної власності, землевпорядкування та капітального будівництва управління з розпорядження державним майном, яка не є рівнозначною посадою.

52. При цьому, на посаду начальника відділу державної власності, землевпорядкування та капітального будівництва управління з розпорядження державним майном призначено особу, що до цього часу обіймала посаду головного спеціаліста відділу програм розвитку корпоративних прав та реструктуризації підприємств управління космічної виробничої інфраструктури.

53. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій про те, що одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці відповідачем протиправно не запропоновано позивачу іншу роботу на рівнозначній посаді, як це передбачено частиною третьою статті 49-2 Кодексу законів про працю України, що свідчить про порушення відповідачем процедури звільнення позивача із займаної посади.

54. Оскільки Державним космічним агентством України не виконано обов`язку, визначеного законом щодо процедури звільнення позивача, та не враховано його право на переважне залишення на роботі, не запропоновано всі наявні рівнозначні вакантні посади одночасно з попередженням про звільнення, тому Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для визнання протиправним та скасування спірного наказу Державного космічного агентства України від 11 листопада 2016 року № 107-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

55. Враховуючи те, що позивача протиправно звільнено з державної служби, він підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений, а саме: на посаді начальника відділу державної власності, стандартизації, сертифікації та охорони праці управління космічної виробничої інфраструктури з 11 листопада 2016 року.

56. Також правильними є висновки судів про наявність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу, розмір якого слід обраховувати на підставі пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 .

57. Питання визначення розміру середнього заробітку, що стягнуто судами на користь позивача, відповідачем не оскаржується, тому не підлягає дослідженню Верховним Судом.

58. Водночас, Верховний Суд зазначає про безпідставність твердження касаційної скарги про те, що процедура звільнення позивача здійснювалась за Законом України «Про державну службу» в редакції Закону №3723-ХІІ, оскільки зміст спірного наказу та встановлені судами попередніх інстанцій обставини цього спору свідчать про те, що позивач звільнений на підставі пункту 1 частини першої статті 87 Закону України «Про державну службу» і ця стаття міститься в Законі України «Про державну службу» в редакції Закону № 889-VІІІ.

59. Також Суд відхиляє як необґрунтовані твердження скаржника про не тотожності завдань відділу, у якому працював позивач до звільнення, та новоствореного відділу, оскільки суди попередніх інстанцій, ухвалюючи оскаржувані рішення, не обґрунтовували їх цими обставинами (тотожності завдань), а тільки встановили створення у відповідача іншого відділу та визнали відсутніми при такій ліквідації/створенні відділу скорочення чисельності чи штату працівників, які обіймали посади в означених відділах, а також зміни вимог щодо спеціальності, кваліфікації кандидатів на ці посади.

60. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

61. Водночас, доводи та аргументи касаційної скарги Верховний Суд вважає такими, що зводяться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів і свідчать про незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою судами щодо обставин цієї справи, встановлених під час її розгляду.

62. За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що оскаржувані рішення судів у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суди, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили спір відповідно до норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, у судових рішеннях повно і всебічно з?ясовані обставини в адміністративній справі, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, а доводи касаційної скарги їх не спростовують.

63. У контексті оцінки доводів касаційної скарги Верховний Суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

64. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги залишає судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

65. За змістом частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

66. Таким чином, зважаючи на приписи статей 349, 350 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій залишити без змін.

VIІ. Судові витрати

67. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного космічного агентства України на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 14 грудня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2018 року в цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. А. ГубськаСудді М. В. Білак О. В. Калашнікова