ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №823/384/17

адміністративне провадження №К/9901/34162/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді: Губської О.А.,

суддів: Загороднюка А.Г., Кашпур О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 823/384/17

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про стягнення середнього заробітку за час затримання виплати розрахунку, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року (колегія суддів: головуючий суддя: Бужак Н.П., судді: Костюк Л.О., Троян Н.М.),

ВСТАНОВИВ:

І. Суть спору

1. Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, в якому просив:

1.1. стягнути на його користь середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 12 березня 2016 року по день фактичного розрахунку 26 грудня 2016 року у розмірі 51480,00 грн.

1.2. Позов обґрунтовано тим, що при звільненні його зі служби в Головному управлінні Національної поліції в Черкаській області 11 березня 2016 року, всупереч чинному законодавству, не проведений повний розрахунок. Відповідно до виписки по картковому рахунку, повний розрахунок з ним проведений лише 26 грудня 2016 року. Вважає, що всі нарахування повинні бути здійснені одночасно при звільненні зі служби в поліції, а не за заявою позивача та рішенням суду, у зв`язку з чим, відповідачем, в порушення вимог частини першої статті 116 КЗпП України, шляхом невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, порушено його право на одержання всіх сум виплат в день звільнення. Таким чином, в зв`язку з невиплатою допомоги в добровільному порядку, з Головного управління Національної поліції в Черкаській області підлягає також стягнення середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 11 березня 2016 року по день фактичного розрахунку.

ІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

2. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі.

2.1. Стягнуто з Головного управління Національної поліції в Черкаській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги з 11 березня 2016 по день фактичного розрахунку 26 грудня 2016 у розмірі 55043,21 грн.

2.2. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив того, що одноразова грошова допомога позивачу була стягнута на підставі рішення суду, а отже він має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

3. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

3.1. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини не поширюються норми КЗпП України, а спеціальним законодавством не визначено час, коли така виплата відповідачем повинна бути здійснена.

ІІІ. Касаційне оскарження

4. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм процесуального та матеріального права, просить скасувати це судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

4.1 В обґрунтування касаційної скарги вказує на помилковість висновку суду апеляційної інстанції про неможливість застосування до спірних правовідносин норм КЗпП України, оскільки, на його думку, трудове законодавство підлягає застосуванню у разі, коли в спеціальному законодавстві відсутнє регулювання певних правовідносин.

IV. Встановлені судами фактичні обставини справи

5. Позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Черкаській області та, відповідно до наказу №33 о/с від 11 березня 2016 року, звільнений зі служби в запас Збройних Сил України за пунктом 2 статті 77 (через хворобу) Закону України «Про Національну поліцію».

6. Вислуга років позивача на день звільнення становить 15 років 3 місяці 03 дні.

7. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року у справі №823/1323/16, яка набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Черкаській області щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожні 15 календарних років служби у розмірі 43875,00 грн та стягнуто з Головного Управління Національної поліції у Черкаській області зазначену суму.

8. Виплата стягнутої за рішенням суми грошової допомоги була проведена шляхом перерахування на картковий рахунок 26 грудня 2016 року.

9. Позивач, вважаючи, що така виплата здійснена відповідачем з затримкою відносно до дня його звільнення, звернувся з цим позовом до суду.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

10. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

12. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

13. За приписами статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

14. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-XII), особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я, працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 07 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

15. Згідно з частиною четвертою статті 9 цього Закону, виплата зазначеної в частинах першій та другій цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Національною поліцією, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання.

16. Відповідно до частини п?ятої статті 9 Закону № 2262-XII, поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України, звільненим зі служби безпосередньо з посад, займаних в органах державної влади, органах місцевого самоврядування або у сформованих ними органах, на підприємствах, в установах, організаціях і у вищих навчальних закладах із залишенням на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, виплата одноразової грошової допомоги з підстав, передбачених частинами першою та другою цієї статті, здійснюється за рахунок коштів органів, у яких вони працювали.

17. Порядок призначення та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні поліцейським визначено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей».

18. Відповідно до пункту 3 розділу І Порядку № 260, грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

19. Відповідно до статті 116 КЗпП, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

20. Згідно зі статтею 117 КЗпП, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

21. Відповідно до пункту 4 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIII до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

VI. Позиція Верховного Суду

22. Перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд виходить із такого.

23. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

24. Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв??язку з виплатою позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні не у день звільнення, а на підставі відповідного судового рішення лише 26 грудня 2016 року, тобто більше ніж через 9 місяців після звільнення.

25. Переглядаючи судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та вирішуючи питання щодо правильності застосування цими судами норм чинного законодавства, Верховний Суд виходить з такого.

26. З урахуванням положень пункту 3 розділу І Порядку № 260, Верховний Суд констатує, що до складу грошового забезпечення входять, зокрема, одноразові додаткові види грошового забезпечення.

27. Таким чином, одноразова грошова допомога при звільненні зі служби також є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення і Головне управління Національної поліції в Черкаській області, у структурі якого працював позивач, як роботодавець, і як орган, до відання якого віднесено виплату цієї допомоги, зобов?язане її виплатити.

28. Ця обставина під час розгляду справи сторонами не оспорювалась та не підлягала доказуванню в силу положень статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій, оскільки встановлена постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 листопада 2016 року в адміністративній справі № 823/1323/16, яка набрала законної сили 09 грудня 2016 року, та на підставі якої відповідач здійснив позивачу виплату цієї допомоги.

29. Однак, вказана виплата здійснена не у день звільнення, а лише через більше ніж 9 місяців після цього.

30. Щодо джерел права, які регулюють цей спір, та порядку їх застосування Верховний Суд зазначає таке.

31. За загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

32. З огляду на те, що спеціальним законодавством питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні поліцейського спеціальним законодавством не врегульовано, до спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, зокрема, його стаття 117, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

33. Передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Вказаний законодавчий припис є загальним і не встановлює конкретні види виплат, які роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові в день його звільнення.

34. Слід зауважити, що не поширення норм Кодексу законів про працю України на рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ/поліції стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

35. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, які не є складовими заробітної плати (грошового забезпечення)) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення.

36. Водночас, вказані законодавчі акти визначають, що така допомога виплачується особам, які «звільняються зі служби». Отже, допомога при звільненні має бути виплачена не пізніше дня звільнення зі служби.

37. Таке правове регулювання відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій в постановах від 18 квітня 2019 року (К/9901/34490/18), від 29 січня 2020 року (К/9901/17285/19).

38. За цих обставин Верховний Суд зазначає про помилковість висновків суду апеляційної інстанції про необґрунтованість позову з тих підстав, що на спірні правовідносини не поширюються норми КЗпП України, а спеціальним законодавством не визначено час, коли така виплата відповідачем повинна бути здійснена.

39. Крім цього, Верховний Суд наголошує про безпідставне застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин Порядку та Умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого 06 квітня 2016 року наказом Міністра внутрішніх справ України, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 квітня 2016 року за № 669/28799, оскільки це порядок прийнятий та набрав чинності більше ніж через місяць після звільнення позивача, а тому його застосування суперечить принципу дії закону в часі.

40. При цьому, Верховний Суд зауважує, що за правилами вказаних вище нормативних актів невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

41. Разом з цим, судами попередніх інстанцій встановлено, що одноразову грошову допомогу як особі, яка звільняється із служби в поліції за станом здоров??я у розмірі 50 відсотків за кожний повний календарний рік служби, позивачеві у повному обсязі виплачено лише 26 грудня 2016 року.

42. Ця обставина відповідачем не оспорювалась.

43. Таким чином, Верховний Суд вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що в спірних правовідносин є підтвердженим факт вчинення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не виплати позивачу вчасно вихідної допомоги при звільненні, в зв`язку з чим з останнього підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки виплати одноразової грошової допомоги, тобто з 12 березня 2016 по 26 грудня 2016 у розмірі 55043,21 грн.

44. Підсумовуючи викладене, виходячи з такого правового регулювання та встановлених судами обставин справи, суд касаційної інстанції вважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення цього позову, водночас вважає правильними висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

45. Враховуючи наведені обставини, Верховний Суд вважає, що судом апеляційної інстанції помилково скасовано законне рішення суду першої інстанції, який правильно застосував норми матеріального права та дійшов правильного висновку по суті спору в цій справі.

46. Статтею 352 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

47. Таким чином, зважаючи на приписи статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України, касаційну скаргу необхідно задовольнити та скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

VIІ. Судові витрати

48. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року задовольнити.

2. Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16 травня 2017 року в цій справі скасувати.

3. Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 23 березня 2017 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О. А. ГубськаСудді А. Г. Загороднюк О. В. Кашпур