ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2020 року

Київ

справа №640/3859/19

адміністративне провадження №К/9901/11601/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Губської О.А.,

суддів: Білак М.В., Калашнікової О.В.,

розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції справу

за позовом Київського квартирно-експлуатаційного управління до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа - ОСОБА_1 , про визнання неправомірною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року, постановлену у складі колегії суддів: Степанюка А.Г. (доповідач), Губської Л.В., Епель О.В.

І. Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

1. Київське квартирно-експлуатаційне управління (далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві, третя особа - ОСОБА_1 , в якому просило:

1.1. визнати неправомірною бездіяльність Солом`янського РВ ДВС м. Київ щодо незакінчення виконавчого провадження №55926913;

1.2. зобов`язати Солом`янське РВ ДВС м. Києва вчинити дії, визначені Законом України «Про виконавче провадження», пов`язані із закінченням виконавчого провадження №55926913.

2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 18 листопада 2019 року у задоволенні позовних вимог відмовив.

3. У резолютивній частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року, окрім іншого, роз`яснено:

«Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення».

4. 26.02.2020 позивач оскаржив зазначене рішення в апеляційному порядку та заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яке обґрунтовано тим, що копію його повного тексту отримано 27.01.2020 року.

5. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 11 березня 2020 року відмовив у задоволенні клопотання Київського квартирно-експлуатаційного управління про поновлення строку на апеляційне оскарження. Апеляційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління залишив без руху і запропонував скаржнику протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали звернутися до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій вказати інші підстави для поновлення строку, які вважає поважними.

6. Підставою для залишення апеляційної скарги було зазначено те, що вона не відповідала вимогам ст. ст. 287, 296 КАС України, а саме - апелянтом пропущено десятиденний строк на апеляційне оскарження рішення суду, а викладені у клопотанні про поновлення строку причини поважними визнані не були.

7. На виконання вимог даної ухвали позивачем до суду направлено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, яка обґрунтована тим, що копію повного тексту рішення суду було отримано Київським КЕУ 27.01.2020 року, а апеляційну скаргу було направлено 26.02.2020 року, тобто у межах встановленого тридцятиденного строку на оскарження рішення Окружного адміністративного суду міста Києва, про що безпосередньо зазначено у даному рішенні. Крім того, у заяві підкреслено, що причина пропуску строку звернення з апеляційною скаргою є поважною, оскільки зумовлена помилковим роз`ясненням судом першої інстанції строку і порядку набрання рішенням суду законної сили і його оскарження, а відмова у відкритті апеляційного провадження у зв`язку з судовою помилкою є позбавленням особи права на доступ до правосуддя.

8. Шостий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 06 квітня 2020 року відмовив у відкритті апеляційного провадження.

9. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наведені заявником причини пропуску строку подання апеляційної скарги не є поважними.

ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

10. Київське квартирно-експлуатаційне управління, вважаючи судове рішення суду апеляційної інстанції ухваленим із порушенням вимог процесуального закону, подало касаційну скаргу.

11. У касаційній скарзі просить скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

12. В обґрунтування касаційної скарги вказує, що ним не було порушено строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. Позивач зазначив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2019 року встановлений 30-денний строк на апеляційне оскарження.

13. Відповідач своїм правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористалася, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

ІІІ. Джерела права й акти їх застосування

14. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, виходить із такого.

15. Завданням адміністративного судочинства в силу частини першої статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

16. Відповідно до частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

17. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Цим конституційним положенням кореспондують норми статті 14 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» і статті 13 КАС України.

18. Згідно з частиною першою статті 293 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

19. Статтею 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

20. При цьому за приписами частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

21. Відповідно до частини третьої статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

22. За правилом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

23. Частиною другою цієї ж статті обумовлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга прокурора, суб`єкта владних повноважень подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги суб`єктом владних повноважень у справі, про розгляд якої він не був повідомлений або до участі в якій не був залучений, якщо суд ухвалив рішення про його права та (або) обов`язки.

24. Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, передбачені статтею 287 КАС України. Згідно з цією статтею:

Учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду:

1) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів;

2) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідачем у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби є відповідний орган державної виконавчої служби, а у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності приватного виконавця - приватний виконавець.

Адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

Адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених цією статтею, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку на апеляційне оскарження з повідомленням учасників справи.

25. За правилами, встановленими статтею 271 КАС, у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.

25.1. Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.

ІV. Оцінка Верховного Суду

26. Як уже зазначено, у цій справі позивач 26 лютого 2020 року подав апеляційну скаргу на рішення суду від 18 листопада 2019 року. Рішення отримано позивачем 27 січня 2020 року.

27. При цьому суд першої інстанції, роз`яснюючи порядок і строки оскарження рішення, в резолютивній частині рішення зазначив загальні строки на апеляційне оскарження (тридцять днів з дня його проголошення) та правила обчислення (якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення).

28. Шостий апеляційний адміністративний суд, залишаючи без руху апеляційну скаргу та в подальшому відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, виходив із того, що апелянт пропустив установлений статтею 287 КАС десятиденний строк на апеляційне оскарження та не зазначив поважних причин пропуску строку на апеляційне провадження.

29. Дійсно, стаття 287 КАС є спеціальною нормою процесуального закону, що визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, та частина шоста яка встановлює спеціальні у відношенні до статті 295 КАС строк на апеляційне оскарження (протягом десяти днів) і порядок обчислення цього строку (з дня проголошення судового рішення).

30. Водночас статтею 287 КАС не обмежено повноваження суду апеляційної інстанції щодо поновлення строку на апеляційне оскарження в порядку частини третьої статті 295 КАС, і на відміну від правил, установлених статтею 270 КАС, передбачений статтею 286 КАС строк на апеляційне оскарження не є преклюзивним.

31. Верховний Суд зазначає, що у справах цієї категорії, які є терміновими в розумінні КАС, надзвичайно важливим в аспекті реалізації учасником справи права на апеляційне оскарження є дотримання судом першої інстанції порядку проголошення та вручення (надсилання) копій судових рішень, визначеного частиною другою статті 271 КАС. Недотримання судом першої інстанції цього порядку може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням інших фактичних обставин.

32. Європейський суд з прав людини в Рішенні від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» констатував, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

33. У рішеннях від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

34. У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зазначив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

35. Зважаючи на те, що у цій справі суд першої інстанції не дотримався вимог частини другої статті 271 КАС і при цьому роз`яснив загальні, а не спеціальні строк і порядок обчислення строку на апеляційне оскарження рішення, а позивач скористався правом на апеляційне оскарження судового рішення на тридцятий день після отримання повного тексту останнього, суд касаційної інстанції вважає, що в даному конкретному випадку апелянт не допустив необ`єктивного зволікання з поданням апеляційної скарги.

36. Аналогічні висновки зазначені в постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 761/20343/18, від 10 жовтня 2019 року у справі № 826/14535/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 702/1033/17, від 16 грудня 2019 року у справі № 216/1761/19 (2-а/216/132/19), від 21 лютого 2020 року у справі №640/4915/19.

37. Натомість суд апеляційної інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу, не враховував висновків щодо застосування норм права, викладених у вищезазначених постановах Верховного Суду.

37. Суд акцентує увагу на позиції Великої Палати, що під час вирішення тотожних спорів суди мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду (зазначена позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №755/10947/17).

38. Отже, Верховний Суд указує на передчасність висновків апеляційного суду про неповажність причин пропуску апелянтом строку на апеляційне оскарження.

39. За наведеного правового регулювання та обставин справи Верховний Суд констатує, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

40. Таким чином, касаційна скарга позивача підлягає задоволенню, а оскаржуване ним судове рішення - скасуванню із направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

41. Пунктом 2 частини 1 статті 349 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

42. Згідно частини 1 статті 353 КАС України, підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

43. У відповідності до пункту 2 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

44. Згідно частини 1 статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

V. Судові витрати

45. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління задовольнити.

2. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року у справі №640/3859/19 скасувати, а справу направити до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду на стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий О. А. Губська

Судді М. В. Білак

О.В. Калашнікова