Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

11 червня 2019 року

Київ

справа №813/1755/17

адміністративне провадження №К/9901/42425/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року (судді: Кузьмич С.М. (головуючий), Гулид Р.М., Улицький В.З.)

у справі № 813/1755/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік»

до Львівської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішень,

В С Т А Н О В И В:

У травні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Тропік» (далі - Товариство, ТОВ «Тропік») звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці ДФС (далі - Митниця), в якому просило визнати протиправною відмову Митниці у вигляді листа від 12 січня 2017 року №801/10/13-70-19/39 та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 25 листопада 2016 року № 209000012/2016/200240/1.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство при здійсненні митного оформлення товару надало всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), які чітко ідентифікували товар та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість Митниця в порушення норм МК України безпідставно прийняла рішення про коригування митної вартості товарів та неправомірно застосувала резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 30 червня 2017 року адміністративний позов Товариства задовольнив: визнав протиправною відмову Митниці від 12 січня 2017 року № 801/10/13-70-19/39 та скасував рішення про коригування митної вартості товарів від 25 листопада 2016 року №209000012/2016/200240/1

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем під час митного оформлення товару надано всі необхідні документи, які відповідали вимогам частини другої статті 53 МК України та чітко ідентифікували оцінюваний товар, не містили жодних розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначенні митної вартості, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості товару; натомість відповідачем не доведено, що ці документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 14 листопада 2017 року скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове, яким відмовив у задоволенні позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що позивачем як декларантом не доведено правильності здійснення розрахунку митної вартості ввезеного товару, а Митницею в межах та відповідно до покладених обов`язків прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

Не погодившись із постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року, Товариство звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 04 грудня 2017 року відкрив касаційне провадження.

У своєму відзиві на касаційну скаргу Митниця, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції, просила залишити касаційну скаргу без задоволення.

21 березня 2018 року справу в порядку, передбаченому підпунктом 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року; далі - КАС України) передано до Верховного Суду.

Відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що зазначена касаційна скарга підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 159 КАС України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року), яка кореспондується з положеннями статті 242 КАС України (в редакції, яка діє з 15 грудня 2017 року) рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам постанова суду апеляційної інстанції не відповідає з огляду на наступне.

Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що 07 березня 2016 року між компанією «RODOS Sp. z o.o.» (продавець) та ТОВ «Тропік» (покупець) укладено зовнішньоекономічний договір (контракт) № 198-03-2016, відповідно до умов якого продавець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим контрактом, поставити покупцеві товари, які відносяться до: «Група 7. Овочі та деякі їстівні коренеплоди і бульби. Група 8. Їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь.» згідно з УКТ ЗЕД, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

25 листопада 2016 року ТОВ «Тропік» через представника ФОП ОСОБА_1 , який діяв відповідно до договору доручення від 01 червня 2011 року № 49, в електронному вигляді подав до м/п «Малехів» Львівської митниці ДФС митну декларацію №209140000/2016/051455 на товар «Мандарини свіжі, виду Citrus reticualata, врожай 2016 року, 1-го гатунку, упаковані в ящики, призначені для громадського харчування», в якій визначив митну вартість товару за основним методом (ціна договору) на рівні 0,52 євро/кг.

На підтвердження митної вартості товарів декларант разом із митною декларацією надав наступні документи: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний контракт від 07.03.2016 № 198-03-2016; рахунок-фактуру (інвойс) від 23.11.2016 №11/11/2016/ЕХР; CMR від 23.11.2016 з відмітками про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного, фітосанітарного та радіоекологічного контролю; калькуляцію транспортних витрат від 25.11.2016 № 594; фітосанітарне свідоцтво № EC/PL/0412849 від 23.11.2016; сертифікат походження товару EUR.1 №PL/MF/AL/0155791 від 23.11.2016; сертифікат якості від 23.11.2016 № 030966; договір доручення від 01.06.2011 № 49.

За наслідками опрацювання митним органом наданих декларантом документів головний державний інспектор Львівської митниці ДФС Степанюк С.Д. через засоби електронного зв`язку надіслав декларанту повідомлення про необхідність подання додаткових документів відповідно до частини третьої статті 53 МК України.

З огляду на ненадання декларантом додаткових документів відповідач 25 листопада 2016 року прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №209000012/2016/200240/1 за резервним методом на рівні 0,7584 євро/кг.

З метою недопущення псування товарів, декларант, не погоджуючись із рішенням про коригування митної вартості товарів, звернувся до Митниці у порядку частини сьомої статті 55 МК України про випуск товарів у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х МК України.

Після сплати позивачем відповідних митних платежів та фінансових гарантій, вказаний вище товар був випущений у вільний обіг згідно з митною декларацією від 25.11.2016 № 209140000/2016/051626.

Надалі ТОВ «Тропік», керуючись положеннями частин восьмої-дев`ятої статті 55 МК України, 04 січня 2017 року звернулося до Митниці із заявою від 28 грудня 2016 року № 413 про надання додаткових документів, визнання заявленої декларантом митної вартості, скасування рішення про коригування митної вартості від 25.11.2016 №209000012/2016/200240/1 та вивільнення сплаченої фінансової гарантії. До вказаної заяви на вимогу митного органу позивач надав додатковий перелік документів, а саме: прайс-лист фірми «Rodos Sp.zo.o.» щодо цін на товари, які декларуються; заявка на поставку товару від 21.11.2016; детальні розшифровки (розрахунки) статей витрат калькуляції транспортних витрат від 25.11.2016 № 594;

митну декларацію країни відправника від 24.11.2016 № 16PL401050E0125088; платіжне доручення в іноземній валюті від 01.12.2016 № 1414 про оплату вартості імпортованого товару; висновок Львівської торгово-промислової палати від 09.12.2016 № 19-09/1587. При цьому повідомив, що ТОВ «Тропік» не оплачувало рахунків третім особам на користь продавця, а також відповідно не укладало із третіми особами договорів, пов`язаних з договором про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

Розглянувши заяву позивача, Митниця листом від 12.01.2017 № 801/10/13-70-19/39 повідомила про залишення рішення про коригування митної вартості товарів без змін.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій статті цієї статті.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (частина шоста статті 54 МК України).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів обґрунтоване тим, що митна вартість не може бути визначена за вартістю, визначеною декларантом, у зв`язку з невірним проведенням декларантом розрахунку митної вартості, відсутністю документального підтвердження розрахунку заявленої митної вартості товарів та неподанням документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-третій статті 55 МК України, а саме: відсутня проформа-інвойс, передбачена пунктом 3 зовнішньоекономічного контракту; невірно розраховано транспортні витрати, а саме складові, включені у вартість перевезення, не є достатніми, не піддаються обчисленню і не відповідають законодавству (Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI); в зовнішньоекономічному договорі передбачено, що оплата повинна бути здійснена на умовах післяоплати 90 днів або по передоплаті, а у фактурі зазначено, що оплата повинна бути здійснена протягом 20 днів після виставлення фактури.

Аналізуючи підстави, покладені Митницею в основу прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, колегія суддів зазначає наступне.

Щодо ненадання декларантом під час митного оформлення товару рахунку-проформи, то суд першої інстанції обґрунтовано зауважив, що відповідно до пункту 3 частини другої статті 53 МК України рахунок-проформа подається митному органу для підтвердження митної вартості товарів лише в тому випадку, коли товар не є об`єктом купівлі-продажу. Натомість якщо товар є об`єктом купівлі-продажу, що має місце у розглядуваному випадку, митному органу надається рахунок-фактура (інвойс).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що декларант позивача до митного оформлення надав рахунок-фактуру (інвойс) від 23.11.2016 № 11/11/2016/EXP, копія якого наявна в матеріалах справи. При цьому вказаний інвойс містить усю необхідну інформацію, а саме найменування постачальника; контракт, за яким здійснювалася поставка; відомості про товар, його кількість, ціну, строк оплати, дату та умови поставки тощо.

Відповідно до абзацу 2 пункту 2 контракту від 07.03.2016 № 198-03-2016 кількість товарів вказується в інвойсі (фактурі) до кожної поставки. За змістом положень абзаців 4 та 8 пункту 3 контракту продавець здійснює поставку товарів на умовах, які узгоджуються сторонами для кожної поставки та вказуються в інвойсі та/або додатку та/або специфікації до цього контакту. Згідно з абзацом 1 пункту 4 та пункту 5.1 контракту ціни товарів, що постачаються, вказуються в інвойсах на кожну окрему поставку. Платежі повинні здійснюватися покупцем на рахунки, які вказані в контракті, інвойсі та/або додатку на кожну поставку товарів.

За таких обставин, враховуючи що за умовами зовнішньоекономічного контракту від 07.03.2016 № 198-03-2016 купівля-продаж товару здійснюється відповідно до рахунка-фактури (інвойсу), а стаття 53 МК України не вимагає подання у такому випадку рахунка-проформи, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що посилання відповідача на ненадання декларантом такого документа не є належною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю.

Безпідставним є також твердження Митниці про те, що умови оплати, зазначені в контракті, відрізняються від умов, зазначених у інвойсі, оскільки відповідно пункту 5.2 контракту остаточні розрахунки за товар повинні бути виконані протягом 90 днів з дати поставки. Цей термін може бути збільшений або зменшений згідно з додатковим узгодженням сторін. З огляду на це зазначення в інвойсі строку оплати 20 днів не суперечить умовам контракту.

Суд зазначає, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.

На підтвердження факту оплати поставленого товару позивач надав митному органу як додатковий документ платіжне доручення в іноземній валюті від 01.12.2016 №1414. Зауважень до вказаного документа щодо наявності в ньому недоліків або сумнівів у здійсненні позивачем оплати за поставку товару згідно з інвойсом від 23.11.2016 № 11/11/2016/EXP у відповідача, як свідчать матеріали справи, не було.

Посилання Митниці, як на підставу для невизнання заявленої позивачем митної вартості імпортованого товару, на неправильність розрахунку транспортних витрат, оскільки не долучено роздруківки пробігу транспортного засобу з бухгалтерських регістрів, суд апеляційної інстанцій помилково визнав обґрунтованим з огляду на наступне.

Так, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач не зазначив, у чому саме полягає неправильність визначення розміру транспортних витрат та які норми Податкового кодексу України при цьому порушено.

Між тим, відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» від 24 травня 2012 року № 598 в графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Згідно з Правилами заповнення декларації митної вартості, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 599, у графі 20 декларації митної вартості (ДМВ) зазначаються витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо ці витрати відповідно до умов поставки (графа 3 ДМВ) не були включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (графа 14(а) ДМВ).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 Кодексу подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати:

рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;

банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;

калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.

Частиною п`ятою статті 53 МК України заборонено вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені у цій статті.

Судом першої інстанції встановлено, що декларантом під час митного оформлення надавалася калькуляція транспортних витрат від 25.11.2016 № 594, яка в повній мірі підтверджує числові значення транспортної складової митної вартості товарів.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що наведені відповідачем в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, вказані позивачем у митній декларації, та не свідчать, що в документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товарів за основним методом.

Щодо інших доводів Митниці, з правомірністю яких погодився суд апеляційної інстанції, а саме ненадання декларантом сертифікатів якості, відсутність у товаросупровідних документах інформації про характеристики товарів та недостовірність висновку Львівської торгово-промислової палати від 09.12.2016 № 19-19/1587, то колегія суддів, враховуючи висновки суду першої інстанції, який проаналізував належним чином наявні в матеріалах справи докази та спростував такі доводи, вважає їх безпідставними.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Між тим, спірне рішення про коригування митної вартості товарів від 25 листопада 2016 року №209000012/2016/200240/1 такої інформації не містять, що не дає підстав вважати їх обґрунтованими та мотивованими у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у Митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого Товариством товару та протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Відповідно до частини першої статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, оскільки судом апеляційної інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до помилкового скасування рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 242, 349, 352, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тропік» задовольнити.

Скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2017 року та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2017 року.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова