ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2024 року

м. Київ

справа № 360/563/23

адміністративне провадження № К/990/42281/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Загороднюка А.Г., Єресько Л.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 360/563/23

за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року (суддя - Свергун І.О.) та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року (головуючий суддя - Сіваченко І.В., судді: Блохін А.А., Гаврищук Т.Г.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

ОСОБА_1 (позивач, скаржник, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття наказу про виплату позивачу додаткової винагороди відповідно приписів постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (постанова КМУ № 168), за безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, за період з 28.09.2022 по 20.01.2023 року (спірний період);

- зобов`язати відповідача прийняти наказ про виплату позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168;

- зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату позивачу додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ № 168, збільшеної до 100 000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за період з 28.09.2022 по 30.09.2022, з 01.10.2022 по 31.10.2022, з 01.11.2022 по 30.11.2022, з 14.12.2022 по 31.12.2022, з 01.01.2023 по 20.01.2023.

На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у спірний період перебував у відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_2 ). У цей період, він виконував бойові завдання на кордоні з Республікою Білорусь (Чернігівська область), беручи участь у заходах з нацбезпеки та оборони. Вказане, на думку позивача, є підставою для виплати додаткової винагороди до 100 000 грн згідно з постановою КМУ № 168. Проте, у спірний період з 28.09.2022 по 20.01.2023 року, отримує лише 30 000 грн щомісячно. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а тому звернувся до суду та просить задовольнити позов.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

Позивач служить у Державній прикордонній службі України.

З 26.22.2022 ОСОБА_1 проходить військову службу у відповідача як інспектор прикордонної служби 1 категорії - санітарний інструктор другої застави відділу прикордонної служби № НОМЕР_3 в/ч НОМЕР_1 .

За довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_2 ) від 20.01.2023 № 4558 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у періоди:

28.09.2022- 30.09.2022,

01.10.2022- 31.10.2022,

01.11.2022- 30.11.2022,

04.12.2022- 31.12.2022,

01.01.2023- 20.01.2023.

Підстава: бойовий наказ Адміністрації Державної прикордонної служби України (ДПСУ) № 165 гриф від 16.09.2022.

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_1 ) від 03.10.2022 № 3137-ОС «Про виплату додаткової винагороди», позивач отримав за період з 01.09.2022 по 30.09.2022 додаткову винагороду 30 000 грн за 30 днів.

Рапортом від 01.11.2022 № 1477 начальник ВПС № 2 клопотав перед першим заступником начальника загону, комендантом НОМЕР_4 прикордонної комендатури швидкого реагування, ст. лейтенантом ОСОБА_3 щодо виплати додаткової винагороди 30 000 грн за період з 01.10.2022 по 31.10.2022, зокрема, позивачу (№ 229) за 31 день. Лист від 01.11.2022 № 1478 адресовано начальнику НОМЕР_5 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ).

Листом від 02.11.2022 № 22/4227-22-Вих начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 направив на адресу відповідача рапорт від 01.11.2022 № 1477.

Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (в/ч НОМЕР_1 ) від 03.11.2022 № 3632-ОС «Про виплату додаткової винагороди», позивач отримав за період з 01.10.2022 по 31.10.2022 додаткову винагороду 30 000 грн за 31 день.

Рапортом від 01.11.2022 № 1474 начальник ВПС № 2 клопотав перед першим заступником начальника загону, комендантом ІНФОРМАЦІЯ_6, ст. лейтенантом ОСОБА_3 , про виплату додаткової винагороди 70 000 грн за період з 01.10.2022 по 31.10.2022, зокрема, позивачу (№ 223) за 31 день. Лист від 01.11.2022 № 1475 адресовано начальнику НОМЕР_5 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ). Підстава: бойові розпорядження коменданта ІНФОРМАЦІЯ_7 - накази № 601, № 668, № 690, № 699, журнал бойових дій № 53.

Листом від 08.11.2022 № 22/4313-22-Вих начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 направив на адресу відповідача рапорт від 01.11.2022 № 1474.

Рапортом від 01.12.2022 № 1884, начальник ВПС № 2 клопотав перед першим заступником начальника загону, комендантом ПКШР НОМЕР_4 прикордонного загону, ст. лейтенантом ОСОБА_3 , про виплату додаткової винагороди позивачу (№ 232) 30 000 грн за період з 01.11.2022 по 30.11.2022 за 30 днів.

Згідно з наказом начальника НОМЕР_6 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) від 03.12.2022 № 4112-ОС «Про виплату додаткової винагороди», наказано виплатити 30 000 грн за період з 01.11.2022 по 30.11.2022, зокрема, позивачу (№ 1626) за 30 днів.

Рапортом від 01.12.2022 № 1883 начальник ВПС № 2 клопотав перед першим заступником начальника загону, комендантом ПКШР НОМЕР_4 прикордонного загону, ст. лейтенантом ОСОБА_3 , про виплату додаткової винагороди 70 000 грн за період з 01.11.2022 по 30.11.2022, зокрема, позивачу (№ 228) за 30 днів. Лист від 01.12.2022 № 1885 адресовано начальнику ІНФОРМАЦІЯ_2 . Підстава: бойові розпорядження - накази № 601, № 668, № 690, № 699, журнал бойових дій № 53.

Листом від 04.12.2022 № 22/4933-22-Вих начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 направив на адресу відповідача рапорт від 01.12.2022 № 1883.

Відповідно до витягу з наказу начальника НОМЕР_6 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) від 26.12.2022 № 4613-ОС «Про виплату додаткової винагороди» та додатку до нього наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн за період з 14.12.2022 до 31.12.2022 включно, зокрема, позивачу (номер за порядком 1686) за 18 днів в сумі 30 000,00 грн.

Рапортом, зареєстрованим 01.01.2023 за вх. № 6 підполковник ОСОБА_4 клопотав перед першим заступником начальника загону коменданту прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_4 прикордонного загону імені Героя України ст. лейтенанта ОСОБА_5 про виплату додаткової винагороди у розмірі 70 000,00 грн за період з 14.12.2022 по 31.12.2022, зокрема, позивачу за 18 днів.

Вказаний документ до військової частини НОМЕР_1 не був направлений.

Відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 03.02.2023 № 56-ОС «Про виплату додаткової винагороди» та додатку до нього наказано виплатити додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн за період з 01.01.2023 до 31.01.2023 включно, зокрема, позивачу (номер за порядком 1648) за 31 день в сумі 30 000,00 грн.

Витягом з наказу начальника НОМЕР_6 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) від 08.02.2023 № 64-ОС підтверджено, що позивачу (номер за порядком 1254) за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 виплачено додаткову винагороду у розмірі 70 000 грн пропорційно дням безпосередньої участі за 6 днів (26-31.01.2023) в сумі 13 548,39 грн.

Підстава: БР ОТУ «ІНФОРМАЦІЯ_8» від 25.01.23 № 344 (гриф), БР командира ІНФОРМАЦІЯ_9 від 26.01.23 № 73 (гриф), БР начальника 3 приказ від 26.01.23 № БР188(гриф), журнал СБД впе № 2 від 12.01.23 № 38 (гриф), журнал СБД 3 ПРИКЗ від 31.12.22 № 133 (гриф), рапорт від 01.02.23 № ВХ1733Р.

За інформацією (листи від 02.11.2022 № 22/4227-22-Вих, від 08.11.2022 № 22/4313-22-Вих, від 04.12.2022 № 22/4933-22-Вих) начальник НОМЕР_5 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) повідомляв відповідача, що підтверджуюча інформація відповідно до вимог пункту 2 підпунктів 1-8 наказу № 392- АГ відсутня.

Згідно із інформацією про грошове забезпечення ОСОБА_1 , позивачу на підставі наказу від 03.10.2022 № 3137-ОС виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн за 30 днів вересня 2022 року; на підставі наказу від 03.11.2022 № 3632-ОС виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн за 31 день жовтня 2022 року; на підставі наказу від 03.12.2022 виплачено додаткову винагороду у розмірі 30 000,00 грн за 30 днів листопада 2022 року; у грудні 2022 року на підставі наказу від 22.12.2022 № 4490-ОС виплачено додаткову винагороду у розмірі 17419,35 грн за 18 днів грудня 2022 року.

Не погодившись із тим, що у спірний період позивачу не нараховувалась підвищена винагорода, останній звернувся до суду із цим адміністративним позовом.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року позовні вимоги задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (військової частини НОМЕР_1 ) щодо неповного нарахування та виплати ОСОБА_1 збільшеної до 100 000,00 грн додаткової винагороди відповідно до пункту 1 постанови № 168 та зобов`язано нарахувати та виплатити таку додаткову винагороду за 3 доби вересня 2022 року, 31 добу жовтня 2022 року, 30 діб листопада 2022 року, 18 діб грудня 2022 року.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що додаткова винагорода в розмірі до 100 000,00 грн виплачується за безпосередню участь військовослужбовця в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, а не будь-яких завдань в умовах режиму воєнного часу.

Таким чином суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги в частині нарахування та виплати збільшеної грошової винагороди підлягають задоволенню лише за ті періоди, відповідно до яких позивач брав безпосередню участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області.

Цей суд зазначив, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ та від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» (далі - накази № 392-АГ та № 628-АГ) є нормативними актами, які підлягають державній реєстрації в Міністерстві юстиції України у встановленому порядку. Враховуючи, що зазначені накази не є регуляторними актами у значенні Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 року № 1160-IV (далі - Закон № 1160-IV), суд першої інстанції дійшов висновку, що зазначені акти не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, а лише положення постанови КМУ №168.

Суд першої інстанції зауважив, що недоліки в оформленні довідки від 20.01.2023 № 4558 не спростовують того факту, що позивач брав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області, у період з 28.09.2022 по 30.11.2022, з 14.12.2022 по 20.01.2023 включно, що підтверджується іншими матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Перший апеляційний адміністративний суд постановою від 14 листопада 2023 року скасував рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року та ухвалив нове, яким в позові відмовив.

Суд апеляційної інстанції при вирішенні спору дійшов протилежного висновку та не знайшов підстав до задоволення позову, вказавши що додаткова винагорода в розмірі до 100 000,00 грн виплачується за безпосередню участь військовослужбовця в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, а не будь-яких завдань в умовах режиму воєнного часу.

Суд відмовив у позові, виходячи з того, що надані позивачем докази не підтверджують його безпосередню участь у бойових діях. Попри те, що позивач виконував завдання в прикордонних районах, суд не вважав це достатнім для нарахування додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень, оскільки місто, де він перебував, не було зоною активних бойових дій. Матеріали справи також не містили належних доказів того, що позивач брав участь у безпосередніх зіткненнях з ворогом чи виконанні розвідувальних або інших бойових завдань.

Крім того, суд зазначив, що лише наявність бойових наказів або розпоряджень не є автоматичним підтвердженням факту безпосередньої участі у бойових діях. Відповідач вчасно сплатив позивачу додаткову винагороду (30 000 грн) за періоди, коли було підтверджено його участь у заходах національної безпеки, але не було надано належних доказів для збільшення винагороди у розмірі 100 000 гривень.

Суд також підкреслив, що ведення Журналу службово-бойових дій є фіксацією бойових дій або вогневого ураження, однак наявність записів у ньому не створює обов`язку для виплати збільшеної додаткової винагороди без підтвердження реальної участі військовослужбовця в бойових діях або інших заходах національної безпеки.

При цьому суд апеляційної інстанції вважав, що довідка про участь ОСОБА_1 №4558. у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки не є належним та допустимим доказом та не свідчить про фактичну участь військовослужбовця у відповідних заходах, оскільки вона не містить конкретних проміжків часу, в яких позивач приймав безпосередню участь у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 постанови № 168.

Урахувавши відсутність доказів підтвердження обставин безпосередньої (яка на думку цього суду є виключно обов`язковою) участі позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії та запереченнями НОМЕР_5 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) виконання 3 прикордонним підрозділом (в/ч НОМЕР_1 ) бойових завдань на лінії бойового зіткнення, за час їх перебування на ділянці НОМЕР_5 прикордонного загону, - суд апеляційної інстанції дійшов висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог

ОСОБА_1 . Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

Позиція інших учасників справи

Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року.

Як на підставу оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій позивач посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) та зазначив про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах, а саме:

1) пункту 1 Постанови КМУ № 168 та в цілому Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Перелік), у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо позбавлення права на додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168;

2) пункту 2-1 Постанови КМУ № 168 та в цілому Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 № 188 (далі - Інструкція № 188), у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо застосування положень зазначеної Інструкції для визначення права на додаткову винагороду, а саме: визначення документів для нарахування збільшеної винагороди, необхідність рапорту військовослужбовця для підготовки цих документів командуванням, а також порядок їх обміну між військовими частинами при відрядженнях.

Окрім цього, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що судом апеляційної інстанції безпідставно визначено, що довідка про безпосередню участь у бойових діях не є належним та допустимим доказом для нарахування та виплати додаткової винагороди позивачу через те, що така не відповідає певним вимогам та має формальні недоліки, адже позивач не може нести відповідальність за це.

Верховний Суд ухвалою від 19 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

Відповідач - в/ч НОМЕР_1 подав відзив на касаційну скаргу, у якому просив відмовити позивачу в задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанцій - залишити без змін. У відзиві відповідач зазначив, зокрема, що довідка про безпосередню участь у бойових діях ОСОБА_1 не містить в собі жодних відомостей щодо наявності бойових наказів (бойових розпоряджень); журналів бойових дій (вахтових журналів), журналів ведення оперативної обстановки; списків особового складу, який залучався для виконання бойових (спеціальних) завдань; бойових донесень; рапортів (донесень) командира підрозділу (групи) про участь позивача у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних завдань) тощо.

Ухвалою Верховного Суду від 09 жовтня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

Пунктом 1 постанови КМУ № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Порядок і умови виплат додаткової винагороди, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів (пункт 2-1 постанови КМУ № 168).

Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є наявність підстав для виплати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю Держприкордонслужби збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 постанови КМУ № 168, у розмірі до 100 000 гривень за період 28.09.2022 по 20.01.2023 (у період відрядження).

Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 збільшеної винагороди у зв`язку з тим, що, матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів прямої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

Крім того, суди вважають, що факт виконання бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на кордоні з Білоруссю під час відрядження до НОМЕР_5 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) не є достатньою підставою для виплати винагороди згідно з пунктом 1 Постанови КМУ № 168.

Суди переконані, що довідка про участь ОСОБА_1 у бойових діях не є належним та допустимим доказом для виплати винагороди.

Позивач у доводах касаційної скарги стверджує про наявність у нього права на спірні виплати у зв`язку з тим, що перебуваючи у відряджені він виконував бойові завдання на підставі бойових розпоряджень (наказів) та вказує про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права, пунктів 1, 2-1 Постанови КМУ №168, Переліку № 309, Інструкції № 188 у подібних правовідносинах.

Надаючи оцінку доводам касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України), Верховний Суд зазначає, що після подання позивачем касаційної скарги та відкриття касаційного провадження у цій справі питання можливості отримання військовослужбовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, неодноразово досліджувалося Верховним Судом.

Так, у справі № 200/4100/23 Верховний Суд у постанові від 05.08.2024 вказав, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально, про що свідчить зміст наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ. Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у наступних документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах. Також Суд виснував, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови № 168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 року у справі № 200/193/23 розглядав питання застосовності наказів № 392-АГ та № 628-АГ та Інструкції №188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою КМУ № 168. У цій постанові Верховний Суд підтвердив застосування цих наказів у спірний період (у цій справі 26.09.2022 по 31.12.2022), дійшовши висновку, що Накази № 392/0/81-22-АГ від 30.07.2022 та № 628/0/81-22-АГ від 09.12.2022 є єдиним механізмом реалізації Постанови КМУ № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби. Також Суд зазначив, що без цих наказів облік та виплата винагороди не здійснювалися б, що могло б призвести до повернення вже виплачених коштів. У зазначеній постанові Суд вказав на помилкове застосування положень Інструкції № 188 для визначення виплат за Постановою КМУ № 168 на період воєнного стану, оскільки ця інструкція регулювала виплати за участь у заходах з національної безпеки та оборони, відповідно до Постанови КМУ від 20.01.2016 № 18.

У випадку ОСОБА_1 (його відрядження), згідно із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05.06.2024 в справі № 200/660/23, наказ № 392/0/81-22-АГ визначає вичерпний перелік бойових дій і заходів, участь у яких дає право на додаткову винагороду до 100 000 грн. Пункт 4 наказу № 392/0/81-22-АГ передбачає, що підтвердження участі військовослужбовців (у бойових діях і заходах) здійснюється на основі бойових наказів, журналів бойових дій та рапортів командирів. Пункт 5 уточнює, що для відряджених військових також потрібна додаткова довідка (про безпосередню участь у бойових діях або відповідних заходах) начальника органу Держприкордонслужби, який веде бойові дії, із зазначенням періоду (кількості днів) та термінів безпосердньої участі, відомостей про підтверджувальні документи такої, у таких довідках.

Практика Верховного Суду є сталою і полягає в тому, що виплата додаткової винагороди у [збільшеному] розмірі до 100 000,00 грн обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення / здійснення (пункт 1 Постанови № 168) та підтвердження цих обставин указаними документами.

Оскільки питання застосування положень Постанови КМУ № 168, Переліку № 309, Інструкції № 188 та наказів № 392-АГ та № 628-АГ у подібних правовідносинах вже вирішено Верховним Судом, то під час розгляду цієї справи підлягають врахуванню їх висновки.

У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що ОСОБА_1 у спірний період перебував у службовому відрядженні та оперативному підпорядкуванні начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_2 ).

З архівної відомості виплати суди встановили, що ОСОБА_1 з вересня 2022 року по листопад 2022 року вплачено по 30 000 грн за кожний місяць та 17 419,35 грн за 18 днів грудня 2022 року.

Суди встановили, що Городнянська міська територіальна громада Чернігівського району Чернігівської області була офіційно віднесена до територій, які розташовані в районі проведення бойових дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні або блокуванні. Це було підтверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75 та його редакцією від 15 грудня 2022 року № 297.

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 ця громада також включена до переліку територій, на яких ведуться або велися бойові дії.

Суди з`ясували, що Наказом Головнокомандувача Збройних Сил України від 2 січня 2023 року № 1 було визначено, що Чернігівська область (разом з іншими зазначеними областями) є районом ведення бойових дій у період з 1 грудня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

За довідкою виданою в/ч НОМЕР_2 від 20.01.2023 №4558 позивач приймав безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у періоди:

28.09.2022- 30.09.2022,

01.10.2022- 31.10.2022,

01.11.2022- 30.11.2022,

14.12.2022- 31.12.2022,

01.01.2023- 20.01.2023.

Підстава: бойовий наказ Адміністрації ДПСУ №165гриф від 16.09.2022.

Оцінюючи критично інформацію, викладену у довідці в/ч НОМЕР_2 від 20.01.2023 №4558, про безпосередню участь позивача у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії на території Чернігівської області у період з 28.09.2022 по 20.01.2023, суди попередніх інстанцій погодилися з доводами відповідача та виходили з того, що вона не є довідкою про підтвердження безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, які складаються з метою визначення права військовослужбовця на отримання додаткової винагороди, встановленої Постановою № 168.

Водночас суди не перевіряли, чи підтверджується участь позивача у відповідних діях або заходах цією в окреслений ним період довідкою у сукупності з іншими доказами у справі.

Відповідно до підпункту 5.2.7. Бойового статуту Збройних Сил України, постановка бойових завдань підрозділам здійснюється бойовим наказом або бойовим розпорядженням залежно від умов бойової обстановки. Бойове розпорядження містить стислий виклад бойових (спеціальних) завдань для підрозділів, які діють на лінії зіткнення.

Суди попередніх інстанцій визначили, що у матеріалах справи не зазначено, які саме завдання виконував позивач під час оперативного підпорядкування, оскільки він перебував поза зоною активних бойових дій і здійснював службу в прикордонних районах (Городянська територіальна громада Чернігівського району), що не знаходяться між позиціями сил оборони та військ агресора.

Суди зробили висновки, що матеріали справи не підтверджують участі позивача в бойових діях, відсутні документи щодо його безпосередньої участі в активних бойових діях.

Також прояснили, що наявність бойових розпоряджень не є автоматичним підтвердженням участі у бойових діях, тому виплата 100 000 грн не передбачена.

Суди встановили що в Журналі службово-бойових дій відділу прикордонної служби № ІНФОРМАЦІЯ_4 від 24 вересня 2022 року № 53-ДСК обліковуються бойові розпорядження, з 26.09.2022, зокрема внесені бойові розпорядження коменданта прикордонної комендатури швидкого реагування ІНФОРМАЦІЯ_5 (розділ 1 Журналу службово-бойових дій) за період з вересня 2022 по січень 2023 року.

Суди попередніх інстанцій констатували, що У Журналі службово-бойових дій прикордонної служби фіксуються бойові розпорядження, але їх облік не є достатньою підставою для нарахування збільшеної винагороди. Головною умовою для цього є саме фіксація бойових дій або вогневого ураження, а не просто ведення журналу.

Ураховуючи вищевказану практику Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах та їх висновки, насамперед небезпідставною є позиція суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин наказів № 392-АГ (набирає чинності та застосовується з 01.08.22) та № 628-АГ(набирає чинності та застосовується з 01.12.22) при вирішенні порядку та умов виплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168.

Водночас суд апеляційної інстанції в цьому питанні припустився помилки.

У той же час висновки судів першої та апеляційної інстанцій по суті спору є поспішними, оскільки не ґрунтуються на повному і всебічному встановленні обставин справи та належній їй правовій оцінці.

Суди першої та апеляційної інстанцій при розгляді цього спору не дослідили обставини можливості отримання ОСОБА_1 підвищеної додаткової винагороди, у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої постановою КМУ № 168, оскільки не дотрималися підходу з урахуванням усталеної практики.

Насамперед Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 наголошував, що посилання суду першої інстанції на те, що позивачем не надано доказів безпосередньої участі в бойових діях чи в забезпеченні таких заходів та не наведено конкретних періодів часу участі у бойових діях або заходах, є безпідставними, оскільки такі документи (бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконання бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах) не можуть знаходитися у позивача, оскільки зазначені вище документи оформлюються начальником (командиром) підрозділу, де проходить службу військовослужбовець.

Безпідставними є посилання судів на те, що відповідач не отримав підтверджувальної інформації про участь позивача у бойових діях або забезпечені заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, тому в діях відсутня протиправна бездіяльність відповідача (в/ч НОМЕР_1 ) та наявність у нього доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах, а бездіяльність іншої військової частини (в/ч НОМЕР_2 ) щодо ненадання інформації та документів відрядженого військовослужбовця не є предметом спору у цій справі, оскільки документи щодо участі у бойових діях оформлює командир військової частини де проходить службу військовослужбовець, і такі документи не можуть бути в розпорядженні позивача).

Згадка судів про те, що бездіяльність начальника НОМЕР_5 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) не є предметом спору, є недоречним, оскільки суть спору полягає в неможливості вирішення питання про право позивача на виплати без необхідних документів, а відсутність таких документів (списків та довідок) заважає суду правильно оцінити обставини справи.

Поза увагою судів залишилось те, що згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23, порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у бойових діях по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду.

Таку позицію підтримав Верховний Суд у постанові від 05.06.2024 у справі № 200/660/23 та зазначив, що порушення порядку передання документів між військовими частинами не впливає на право позивача на отримання винагороди за участь у бойових діях або заходах з національної безпеки. Суд підкреслив, що участь військовослужбовців підтверджується сукупністю документів (згідно з пунктом 4 наказу № 392-АГ), серед яких бойові накази, журнали бойових дій, рапорти командирів та інші офіційні документи, і цей перелік не змінився після введення в дію наказу від 01.12.2022 № 628-АГ.

Верховний Суд у постанові від 05 червня 2024 року у справі № 200/660/23 (також у справі № 520/690/23 від 22.11.2023) зазначив, що, дійшовши висновків про відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період, суди попередніх інстанцій так і не з`ясували основного питання, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував військовослужбовець НОМЕР_7 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_8 ), якого, відповідно до бойового наказу, було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) упродовж всього спірного періоду та чим це підтверджується. Адже, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, перебуваючи у відрядженні в НОМЕР_5 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ), але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час. Саме ці обставини мають значення для правильного вирішення спору і їх не можна залишати поза увагою.

З мотивувальної частини судових рішень можна зрозуміти, що суди попередніх інстанцій побудували свої висновки - за наслідками оцінювання доказів, які є у справі.

При цьому апеляційний суд фактично обов`язок доведення виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) у спірний період поклав на позивача та вказав, що рапорти, наявність бойових розпоряджень та облік в розділі 1 Журналу службово-бойових дій ІНФОРМАЦІЯ_4 не підтверджує факт участі позивача у бойових діях або заходах та не надають права на отримання спірної винагороди.

Разом з цим апеляційний суд відсутність документів, які передбачені наказами № 392-АГ та № 628-АГ, пояснював з огляду на те, що в/ч НОМЕР_2 взагалі не підтвердила участі позивача протягом спірного періоду у бойових діях або у забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів.

Своєю чергою з аргументації суду першої інстанції можна зрозуміти, що «належність» доказів зіставлялася без урахування приписів наказів № 392-АГ та, № 628-АГ, які, з погляду суду першої інстанції, не могли застосовуватися до правовідносин, які вони були покликані регламентувати.

З огляду на правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 200/193/23, а також на наведені вище мотиви з цього приводу, колегія суддів вважає, що подібне правозастосування було хибне, що таким чином вплинуло й на висновки, яких як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій дійшли за наслідками оцінювання обставин справи, а головно доказів, якими сторони їх підтверджували.

Варто зауважити, що виплата додаткової винагороди у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн обумовлена участю у бойових діях або заходах, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення/ здійснення (пункт 1 Постанови № 168). З цієї позиції повнота судового розгляду передбачала б з`ясування (у сукупності): які завдання/заходи виконував військовослужбовець ОСОБА_1 , перебуваючи у відрядженні в підпорядкуванні НОМЕР_5 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) упродовж спірного періоду. Колегія суддів звертає увагу на важливість цих обставин для правильного вирішення справи, тоді як суди попередніх інстанцій не приділили їм належної уваги.

Передчасними є висновки суду апеляційної інстанції, які стверджують, що бойовий наказ або розпорядження не можуть слугувати доказом підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах. Це твердження ігнорує фактичну практику, згідно з якою, у тому числі, на підставі таких наказів або розпоряджень видаються довідки про безпосередню участь у бойових діях чи заходах. Отже, бойовий наказ або розпорядження є невід`ємною частиною документального підтвердження участі військовослужбовця в бойових діях.

Наведене в сукупності свідчить про передчасність висновків як суду першої, так і суду апеляційної інстанцій, по суті спору у цій справі, адже судами не досліджено усіх обставин цієї справи.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2024 року у справі № 360/565/23 за подібних цій справі обставин.

Враховуючи приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

Це означає, що судове рішення має міститись пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду.

Оскільки як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, порушено норми матеріального та процесуального права, викладене в сукупності дає підстави для висновку про недотримання судами попередніх інстанцій принципу офіційного з`ясування всіх обставин справи під час дослідження зібраних у справі доказів, що унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Своєю чергою, суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів.

Таким чином, зважаючи на приписи статті 353 КАС України, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові рішення першої та апеляційної інстанцій - скасуванню із направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

VI. Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 25 липня 2023 року та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року скасувати, а справу № 360/563/23 направити на новий судовий розгляд до Луганського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіВ.М. Соколов А.Г. Загороднюк Л.О. Єресько