Історія справи

Постанова КАС ВП від 09.09.2024 року у справі №280/603/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2024 року

м. Київ

справа № 280/603/23

адміністративне провадження № К/990/41363/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Соколова В.М.,

суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження в суді касаційної інстанції адміністративну справу № 280/603/23

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року (суддя - Семененко М.О.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року (головуючий суддя - Олефіренко Н.А., судді: Божко Л.А., Суховаров А.В.),

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд із позовом до Військової частини НОМЕР_3 (далі - відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди відповідно п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова КМУ № 168) у розмірі до 100 000 грн, починаючи з 22.10.2022 по 31.12.2022 року (спірний період), пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (бойові дії або відповідні заходи);

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену Постановою КМУ № 168 у розмірі до 100 000 грн, починаючи з 22.10.2022 по 31.12.2022 (спірний період), пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні заходів нацбезпеки і оборони, стримуванні агресії в районах проведення заходів.

2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до бойового наказу НОМЕР_4 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) його направлено в оперативне підпорядкування НОМЕР_5 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ). З 22.10.2022 по 31.12.2022 він виконував бойові завдання на кордоні з Республікою Білорусь, беручи участь у заходах з нацбезпеки та оборони. Вказане, на думку позивача, є підставою для виплати додаткової винагороди до 100 000 грн згідно з Постановою КМУ № 168. Проте, починаючи з 22.10.2022, отримує лише 30 000 грн щомісячно. Позивач вважає таку бездіяльність відповідача протиправною, а тому звернувся до суду та просить задовольнити позов.

ІІ. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. Солдат ОСОБА_1 проходить службу в НОМЕР_4 прикордонному загоні (в/ч НОМЕР_1 ).

4. Відповідно до бойового наказу Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі - Держприкордонслужби) (від 16.09.2022 № 165/гриф) ОСОБА_1 з 22.10.2022 було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування до НОМЕР_5 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ).

5. Оскільки у спірний період позивачу не нараховувалась підвищена винагорода, адвокат позивача 26.12.2022 надіслав запит, на який начальник НОМЕР_4 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_1 ) відповів, що підвищена винагорода ОСОБА_1 за період перебування військовослужбовця у відряджені не нараховувалась, оскільки НОМЕР_5 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) не надав інформації про участь солдата у бойових діях (від 06.01.2023 №14/144-23-вих).

6. Додатково листом від 25.11.2022 начальник 11 загону (в/ч НОМЕР_1 ) запросив інформацію у 105 загону (в/ч НОМЕР_2 ).

7. У відповідь листом від 04.12.2022 № 22/4928-22-вих НОМЕР_5 прикордонний загін (в/ч НОМЕР_2 ) повідомив, що підтверджень безпосередньої участі ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні заходів нацбезпеки і оборони, стримуванні агресії в районах проведення таких заходів немає.

8. Не погодившись із тим, що у спірний період позивачу не нараховувалась підвищена винагорода, останній звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

ІІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

9. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року, у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

10. Відмовляючи у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, посилався на те, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої (прямої) участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах.

11. Суди обох інстанцій вважали, що лише сам факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону з Республікою Білорусь під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_5 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ), не є достатньою підставою для нарахування та виплати підвищеної додаткової грошової винагороди, яка передбачена пунктом 1 Постанови КМУ № 168, оскільки однією з умов виникнення права на одержання спірних виплат є перебування в районах бойових дій під час здійснення заходів нацбезпеки та оборони, відсічі й стримування агресії. Судами не встановлено дотримання позивачем цієї умови.

12. Суди зауважили, що виконання бойових розпоряджень та участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії не є тотожними поняттями. Суду не надано доказів на підтвердження конкретних проміжків часу, в яких позивач брав участь у бойових діях та заходах, що передбачені пунктом 1 Постанови КМУ № 168. Визнання того, що позивач весь час брав участь у зазначених діях та заходах не відповідає встановленому цією постановою пропорційному підходу до визначення розміру додаткової винагороди.

13. Суди попередніх інстанцій врахували, що накази Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392-/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168" не набрали чинності, оскільки не пройшли державну реєстрацію в Міністерстві юстиції України. Тому їх застосування щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям вважали неправомірним.

14. Урахувавши відсутність передбачених пунктом 1 Постанови КМУ № 168 фактичних підстав для виплати додаткової винагороди, суди попередніх інстанцій дійшли висновків про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1

IV. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції. Позиція інших учасників справи

15. Не погодившись із рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року повністю та прийняти нове рішення, яким його позов задовольнити.

16. Як на підставу оскарження рішення судів першої та апеляційної інстанцій позивач послався на пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначив про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування у подібних правовідносинах, а саме:

1) пункту 1 Постанови КМУ № 168 та в цілому Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 (далі - Перелік), у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо позбавлення права на додаткову винагороду, передбачену пунктом 1 Постанови КМУ № 168;

2) пункту 2-1 Постанови КМУ № 168 та в цілому Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.03.2016 № 188 (далі - Інструкція № 188), у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо застосування положень зазначеної Інструкції для визначення права на додаткову винагороду, а саме: визначення документів для нарахування збільшеної винагороди, необхідність рапорту військовослужбовця для підготовки цих документів командуванням, а також порядок їх обміну між військовими частинами під час відряджень;

3) пункту 2-1 Постанови КМУ № 168 та в цілому наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30.07.2022 № 392/0/81-22-АГ та від 09.12.2022 № 628/0/81-22-АГ «Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168», у контексті правовідносин між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин щодо застосування положень зазначених наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди, згідно з пунктом 2-1 Постанови № 168.

17. Окрім цього, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що суди попередніх інстанцій не вжили визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів (документів, в тому числі довідки про участь у бойових діях), що підтверджують факт його безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

18. Верховний Суд ухвалою від 14 грудня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

19. Відповідач правом подати відзив на касаційну скаргу не скористався, що відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

20. Ухвалою Верховного Суду від 02 вересня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

21. Ухвалою від 09 вересня 2024 року Верховний Суд відмовив у задоволенні клопотання представника позивача про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

V. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи.

Позиція Верховного Суду

22. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

24. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, зокрема, у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

25. Пунктом 1 Постанови КМУ № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Державної прикордонної служби виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

26. Прядок і умови виплат додаткової винагороди, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів (пункт 2-1 Постанови КМУ № 168).

27. Ключовим правовим питанням, щодо якого виник спір, є наявність підстав для виплати ОСОБА_1 , як військовослужбовцю Держприкордонслужби- збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ № 168, у розмірі 100 000 гривень за період з 22.10.2022 по 31.12.2022.

28. Суди першої та апеляційної інстанцій у цій справі дійшли висновку про відсутність підстав для виплати ОСОБА_1 такої збільшеної грошової винагороди у зв`язку з тим, що: матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або відповідних заходах, його безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, а також кількості днів участі у таких діях та заходах;

факт виконання позивачем бойових завдань на підставі бойових розпоряджень (наказів) на ділянці державного кордону з Республікою Білорусь під час перебування у відрядженні в підпорядкуванні НОМЕР_5 прикордонного загону не є достатньою підставою для нарахування та виплати підвищеної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 Постанови КМУ № 168;

виконання бойових розпорядженнь керівника не дає право на отримання додаткових виплат, передбачених пунктом 1 Постанови КМУ № 168, та не є доказом перебування військовослужбовця безпосередньо в районах бойових дій у період здійснення відповідних заходів.

29. Позивач у доводах касаційної скарги стверджує про наявність у нього права на спірні виплати та вказує про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норм права, пунктів 1, 2-1 Постанови КМУ № 168, Переліку № 309, Інструкції № 188 та наказів № 392-АГ та № 628-АГ, у подібних правовідносинах.

30. Надаючи оцінку доводам касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження (пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України), Верховний Суд зазначає, що після подання позивачем касаційної скарги та відкриття касаційного провадження у цій справі питання можливості отримати військовослужюовцями збільшеної додаткової грошової винагороди, передбаченої Постановою КМУ № 168, неодноразово досліджувалося Верховним Судом.

31. Так, у справі №200/4100/23 Верховний Суд у постанові від 05.08.2024 вказав, що військовослужбовцям Держприкордонслужби на період дії воєнного стану щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 грн, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 грн в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у збільшеному до 100 000,00 грн розмірі, їхня безпосередня участь у бойових діях та заходах повинна бути підтвердженою документально, про що свідчить зміст наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ та від 01 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ. Документальне підтвердження такої участі здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у наступних документах: 1) бойовому наказі (бойовому розпорядженні); 2) журналі бойових дій (службово-бойових дій, вахтовому, навігаційно-вахтовому, навігаційному журналі), журналі ведення оперативної обстановки, бойовому донесенні (підсумковому, терміновому, позатерміновому) або постовій відомості (під час охорони об`єкта, на який було здійснено збройний напад; 3) рапорті (донесенні) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

У цій постанові Верховний Суд констатував, що перебування військовослужбовця в районі ведення бойових дій саме по собі не є достатньою підставою для виплати додаткової винагороди у розмірі до 100 000,00 грн на місяць, передбаченої Постановою №168. Ключовою умовою для здійснення виплати такої додаткової винагороди є виконання військовослужбовцем спеціальних бойових завдань та заходів, які у розумінні Постанови №168 означають «безпосередню участь військовослужбовця у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії в період здійснення зазначених заходів» та підтвердження цих обставин указаними документами.

32. Верховний Суд у постанові від 21.12.2023 у справі № 200/193/23 розглядав питання застосовності наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року № 392-/0/81-22-АГ, від 09 грудня 2022 року № 628/0/81-22-АГ та Інструкції №188 у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби, передбаченої Постановою №168.

У цій постанові Верховний Суд підтвердив застосування цих наказів у спірний період, дійшовши висновку, що Накази № 392/0/81-22-АГ від 30.07.2022 та № 628/0/81-22-АГ від 09.12.2022 є єдиним механізмом реалізації Постанови КМУ № 168 щодо виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Держприкордонслужби. Також Суд зазначив, що без цих наказів облік та виплата винагороди не здійснювалися б, що могло б призвести до повернення вже виплачених коштів. У зазначеній постанові Суд вказав на помилкове застосування положень Інструкції № 188 для визначення виплат за Постановою КМУ № 168 на період воєнного стану, оскільки ця інструкція регулювала виплати за участь у заходах з національної безпеки та оборони, відповідно до Постанови КМУ від 20.01.2016 № 18.

33. Суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору не дослідили обставини можливості отримання ОСОБА_1 підвищеної додаткової винагороди, у розмірі до 100 000 грн на місяць, передбаченої Постановою КМУ №168, оскільки не дотрималися підходу з урахуванням усталеної практики, за яким ключовою умовою для отримання такої виплати є виконання спеціальних бойових завдань та заходів і наявність документального підтвердження цих обставин.

Висновки судів першої та апеляційної інстанції є поспішним, оскільки не ґрунтується на повному і всебічному встановленні обставин справи та належній їй правовій оцінці.

34. У цій справі суди попередніх інстанцій встановили, що солдат ОСОБА_1 відповідно бойового наказу був направлений в оперативне підпорядкування ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч НОМЕР_2 ).

35. З переписки, що велась між НОМЕР_4 (в/чНОМЕР_1) та НОМЕР_5 (в/ч НОМЕР_2 ) прикордонними загонами та відповідей на адвокатський запит судами попередніх інстанцій встановлено, що підвищена додаткова винагорода за період перебування військовослужбовця ОСОБА_1 у відрядженні на ділянці НОМЕР_5 прикордонного загону не нараховувалась та не виплачувалась, оскільки начальник НОМЕР_5 прикордонного загону зазначив, що немає підтверджуючої інформації про безпосередню участь військовослужбовця ОСОБА_1 у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах ведення бойових дій, відповідно до вимог пункту 2, пунктів 1-8 Наказу № 392-АГ .

36. Верховний Суд у постанові від 21.03.2024 у справі № 560/3159/23 дійшов висновку, що порушення порядку передання документів, рапортів та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі позивача у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність права у позивача на таку винагороду. З огляду на це Суд зазначив, що згідно з пунктом 4 наказу № 392-/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах: 1) бойового наказу (бойового розпорядження); 2) журналу бойових дій, журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості; 3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

37. Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 05 червня 2024 року в справі № 200/660/23 (також у справі № 520/690/23 від 22.11.2023), дійшовши висновків про відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період, суди попередніх інстанцій так і не з`ясували основного питання, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував військовослужбовець НОМЕР_4 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ), якого, відповідно до бойового наказу, було направлено у службове відрядження в оперативне підпорядкування НОМЕР_5 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_2 ) упродовж всього спірного періоду та чим це підтверджується.

Адже, якщо позивач протягом періоду, щодо якого виник спір, проходив військову службу, перебуваючи у відрядженні в НОМЕР_5 прикордонному загоні (військова частина НОМЕР_2 ), але не виконував бойових завдань чи інших завдань, які в розумінні пункту 1 Постанови № 168 дають підстави для виплати додаткової винагороди у (збільшеному) розмірі до 100000,00 грн, то які завдання він у такому разі виконував протягом цього часу та/або де проходив службу у цей час. Саме ці обставини мають значення для правильного вирішення спору і їх не можна залишати поза увагою.

38. Суди попередніх інстанцій при розгляді цього спору не вирішили питання, яке стало основою спору. Йдеться про завдання, які солдат ОСОБА_1 виконував у складі НОМЕР_5 прикордонного загону протягом спірного періоду (22.10.2022 - 31.12.2022), і на чому ґрунтуються ці дані. Так, якщо позивач перебував у відрядженні в цей час та служив у НОМЕР_5 прикордонному загоні під час спірного періоду, але не виконував завдань, що передбачають додаткову винагороду (у збільшеному розмірі), то нез`ясованим залишається питання, які саме завдання він виконував або де проходив службу. Колегія суддів звертає увагу на важливість цих обставин для правильного вирішення справи, тоді як суди попередніх інстанцій не приділили їм належної уваги.

39. Такі документи, як бойовий наказ (бойове розпорядження); журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойового донесення або постової відомості; рапорт (донесення) начальника (командира) підрозділу про участь кожного військовослужбовця у бойових діях, у виконані бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по-батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах - оформлюються командиром підрозділу, в якому проходить службу військовослужбовець.

40. Безпідставним є посилання суду першої інстанції на те, що позивач не надав доказів та, не навів конкретних періодів часу його безпосередньої участі у бойових діях чи в забезпеченні таких заходів, оскільки такі документи оформлюються командиром підрозділу, а не самим позивачем.

41. Суд першої інстанції, витребувавши від НОМЕР_5 прикордонного загону інформацію/докази щодо ОСОБА_1 , залишив поза увагою пояснення третьої особи про неможливість надати витребувані докази, зазначивши, що в них немає і відомостей про позивача та його відрядження до НОМЕР_5 прикордонного загону, що мало вирішальне значення для встановлення місця проходження служби позивачем та місця його перебування у спірний період.

42. Оскільки єдиною підставою для відмови у задоволенні позову суди зазначили відсутність документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або здійсненні відповідних заходів у спірний період, - без відповіді судів залишилось головне у цій справі питання де проходив службу військовослужбовець, які завдання/заходи виконував, будучи у відрядженні в підпорядкуванні НОМЕР_5 прикордонного загону упродовж спірного періоду.

43. Відсутні в матеріалах справи документи (накази/розпорядження), які стали передумовою для відрядження військовослужбовця ОСОБА_1 для виконання відповідних завдань до ІНФОРМАЦІЯ_2 з 22.10.2022 по 31.12.2022 (від 16.09.2022 № 165/гриф).

44. Верховний Суд наголошує, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі сукупності інформації з таких документів: бойовий наказ (розпорядження), журнал бойових дій, журнал ведення оперативної обстановки, бойове донесення або постова відомість, а також рапорт командира підрозділу із зазначенням участі кожного військовослужбовця, його звання, прізвища та кількості днів участі.

45. Передчасними є висновки судів, які стверджують, що бойовий наказ або розпорядження не можуть слугувати доказом перебування військовослужбовця у бойових діях або відповідних заходах. Це твердження ігнорує фактичну практику, згідно з якою, у тому числі, на підставі таких наказів або розпоряджень видаються довідки про безпосередню участь у бойових діях чи заходах. Отже, бойовий наказ або розпорядження є невід`ємною частиною документального підтвердження участі військовослужбовця в бойових діях.

46. Отже, суди попередніх інстанцій на наведене не звернули увагу та ухвалили рішення без дослідження ключового питання, яке постає у ході судового розгляду цієї справи.

47. Таким чином, суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті, не звернули увагу на указані обставини, не встановили, не перевірили їх та не надали належної правової оцінки, обмежились формальним підходом до розгляду справи.

48. Суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та не врахували усталену практику, викладену Верховним Судом у справах, подібних цій.

49. Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 КАС України).

50. Варто зауважити, що судове рішення є результатом повного і всебічного з`ясування обставин адміністративної справи (стаття 244 КАС України) та ретельної оцінки наданих сторонами й витребуваних судом доказів на тлі правильного застосування норм матеріального і процесуального права (стаття 242 КАС України). Від зміни цих елементів може змінюватися й кінцевий результат судового рішення в адміністративній справі.

51. Так Суди не з`ясували завдання, які позивач виконував у відрядженні до НОМЕР_5 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_2 ) у спірний період, стосовно якого відповідач заперечив право позивача навиплату додаткової винагороди до 100000,00 грн. Не перевірив чи зафіксував відповідач участь позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у документах для виплати цієї винагороди.

52. Висновки судів попередніх інстанцій зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи та оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України, а відтак оскаржуване судове рішення не є таким, що відповідає вимогам законності та обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

53. Водночас, в силу положень статті 341 КАС України їх встановлення судом касаційної інстанції не допускається.

54. Верховний Суд, враховуючи доводи позивача з цього приводу, які заявлені і в апеляційній і в касаційній скаргах, не може залишити це поза увагою.

55. Для учасників справи постановлення немотивованого (недостатньо мотивованого) рішення означає, що доводи та аргументи, а також надані для доведення певних обставин справи докази, не були почуті та належним чином оцінені судом, що, передусім, може призвести до неправильного вирішення спору.

56. Оскільки суди попередніх інстанцій не вжили усіх, визначених законом, заходів та не встановили усі фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, Суд уважає передчасними їхні висновки щодо відсутності підстав для задоволення позову ОСОБА_1 .

57. Згідно із частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

58. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 353 КАС України).

59. Верховний Суд позбавлений можливості прийняти рішення по суті заявлених позовних вимог, оскільки суд першої інстанції не встановив та не оцінив обставини справи для правильного вирішення справи, а суд апеляційної інстанції таких процесуальних порушень суду першої інстанції не виправив.

60. Ураховуючи приписи статті 353 КАС України, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої та постанову суду апеляційної інстанцій слід скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

61. Суду першої інстанції під час нового розгляду справи необхідно взяти до уваги викладене в мотивувальній частині цієї постанови, установити наведені в ній обставини, що входять до предмета доказування у цій справі, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

VI. Висновки щодо розподілу судових витрат

62. З огляду на результат касаційного розгляду витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 липня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2023 року скасувати, а справу № 280/603/23 направити на новий судовий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не оскаржується.

СуддіВ.М. Соколов Л.О. Єресько А.Г. Загороднюк