Історія справи

Постанова КАС ВП від 09.01.2025 року у справі №560/4049/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 січня 2025 року

м. Київ

справа №560/4049/24

адміністративне провадження №К/990/44435/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Кашпур О.В.,

суддів - Соколова В.М., Уханенка С.А.

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - Дзундзою Юрієм Романовичем, на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року, ухвалене у складі головуючого судді Салюка П.І., та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Матохнюка Д.Б., суддів Білої Л.М., Гонтарука В.М.,

У С Т А Н О В И В :

І. Короткий зміст позовних вимог

1. У березні 2024 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області (далі - Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ ДСНС України у Хмельницькій області, відповідач), у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 листопада 2020 року по 21 лютого 2024 року в сумі 315113,91 грн;

- стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 листопада 2020 року по 21 лютого 2024 року в сумі 315113,91 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач при звільненні позивача зі служби 11 листопада 2020 року не виплатив йому індексацію грошового забезпечення, така виплачена відповідачем тільки 21 лютого 2024 року на виконання рішення суду, тому, на переконання ОСОБА_1 , відповідач має виплатити йому середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за період з 12 листопада 2020 року по 21 лютого 2024 року в сумі 315113,91 грн.

ІІ. Короткий зміст оскаржуваних судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення

3. Хмельницький окружний адміністративний суд рішенням від 20 травня 2024 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Хмельницькій області щодо непроведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Стягнув з Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Хмельницькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 12 листопада 2020 року по 21 лютого 2024 року в сумі 94592,68 грн із відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовив.

4. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що не проведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у передбачений статтею 116 КЗпП України строк, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівнику його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості з заробітної плати (зокрема, індексації та компенсації відпустки) роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівнику при звільненні сум. Водночас, установлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця. Так як остаточний розрахунок з позивачем здійснений відповідачем тільки 21 лютого 2024 року, періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачу сум, є проміжок часу з 12 листопада 2020 року по 21 лютого 2024 року. Середньоденний заробіток позивача складає 519,74 грн. За період з 12 листопада 2020 року по 21 лютого 2024 року розмір коштів, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні позивача, складатиме 622128,78 грн (519,74 грн х 1197 днів). Верховним Судом сформовано ряд правових позицій щодо подібних правовідносин, зокрема, у справах №821/1083/17, №761/9584/15-ц, №806/2473/18, що передбачає співмірність розміру виплат, пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, що законодавчо не врегульовано. Тобто застосовується різний механізм розрахунків з дотриманням принципів пропорційності, справедливості та врахування обставин, що впливають на визначення її розміру. Ураховуючи установлені обставини у цій справі та правові позиції Верховного Суду щодо співмірності, які є різними щодо методики розрахунку, за відсутності законодавчого врегулювання цього, позивач частково довів позовні вимоги, адже сума 622128,78 грн є не співмірною із сумою боргу - 224569,50 грн, оскільки вона значно перевищує суму такої індексації. При цьому, з урахуванням норми статті 117 КЗпП України щодо шестимісячного строку нарахування, сума, яка вчасно не виплачена позивачу за шість місяців до дати виплати - 21 лютого 2024 року, складає: 519,74 грн х 182 дні (6 місяців) = 94592,68 грн. Відтак, позивач частково довів позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів правомірності невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку вчасно у повному обсязі, у порушення вимог статті 117 КЗпП України.

5. Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою від 22 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року - без змін.

6. Приймаючи указану постанову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що починаючи з 19 липня 2022 року за затримку виплати належних сум при звільненні звільнений працівник має право на отримання середнього заробітку за весь час затpимки по день фактичного розpахунку, але не більше ніж за шість місяців. Позивач звільнений зі служби з 11 листопада 2020 року. Фактичний розрахунок (виплату всіх належних йому при звільненні сум) відповідач здійснив 21 лютого 2024 року, тобто після набрання чинності статтею 117 КЗпП України у редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX). Згідно зі статтями 116 117 КЗпП України виплата усіх коштів не звільняє відповідача від відповідальності за несвоєчасний розрахунок при звільненні. Разом із тим, статтею 117 КЗпП України у редакції, чинній на час фактичного розрахунку, встановлені обмеження щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні - не більше ніж за шість місяців. Відтак, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за шість місяців з дати звільнення, що становить 182 дні. Середньоденний заробіток позивача складає 519,74 грн. Ураховуючи установлені статтею 117 КЗпП України у редакції Закону №2352-IX обмеження шестимісячним строком виплати працівнику його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, позивач має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за 182 дні, що складає 94592,68 грн (середньоденне грошове забезпечення 519,74 грн х 182 календарних дні).

ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Представник Дзундза Ю.Р. подав в інтересах ОСОБА_1 до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року в справі №560/4049/24 і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

8. Як підставу оскарження судових рішень скаржник, посилаючись на підпункти «а», «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), визначив пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Зазначає, що судові рішення судів попередніх інстанцій є необґрунтованими та такими, що не відповідають нормам матеріального і процесуального права, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано висновків Верховного Суду, викладених, зокрема, у постановах від 28 червня 2023 року в справі №560/11489/22, від 30 листопада 2023 року в справі №440/5543/22, від 29 січня 2024 року в справі №560/9586/22, від 15 лютого 2024 року в справі №420/11416/23, від 22 лютого 2024 року в справі №560/831/23, від 29 лютого 2024 року в справах №460/42448/22, №460/42524/22, від 14 березня 2024 року в справі №560/6960/23, від 10 квітня 2024 року в справі №360/380/23, від 25 квітня 2024 року в справі №440/8467/23, від 30 квітня 2024 року в справі №560/6962/23, від 01 травня 2024 року в справі №140/16184/23 та інших.

IV. Рух справи у суді касаційної інстанції

9. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Соколова В.М., Уханенка С.А. ухвалою від 25 листопада 2024 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

10. Відповідачем відзиву на касаційну скаргу не подано.

11. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 08 січня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження на 09 січня 2025 року.

V. Стислий виклад обставин справи, установлених судами першої та апеляційної інстанцій

12. ОСОБА_1 проходив службу в Аварійно-рятувальному загоні спеціального призначення ГУ ДСНС України у Хмельницькій області.

13. Наказом ГУ ДСНС України у Хмельницькій області від 11 листопада 2020 року №481 ОСОБА_1 звільнений зі служби цивільного захисту та виключений з кадрів ДСНС України з 11 листопада 2020 року.

14. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 10 серпня 2023 року в справі №560/9027/23 позов ОСОБА_1 до Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Хмельницькій області задоволено частково. Визнано протиправними дії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Хмельницькій області щодо неврахування січня 2008 року як базового місяця при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року. Зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ ДСНС України у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця, з якого починається обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця), з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС України у Хмельницькій області щодо неврахування вимог абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, при нарахуванні індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01 березня 2018 року по 11 листопада 2020 року. Зобов`язано Аварійно-рятувальний загін спеціального призначення ГУ ДСНС України у Хмельницькій області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення за період з 01 березня 2018 року по 11 листопада 2020 року з урахуванням положень абзаців третього-шостого пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

15. 21 лютого 2024 року ОСОБА_1 виплачено індексацію в сумі 224569,50 грн.

16. ОСОБА_1 , уважаючи, що має право на середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо непроведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку, звернувся до суду з цим позовом.

VІ. Джерела права й акти їхнього застосування

17. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

18. Статтею 47 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) визначено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

19. За правилами статті 116 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

20. Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, чинній на момент звільнення позивача) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

21. 19 липня 2022 року набрав чинності Закон №2352-IX, яким внесено зміни до деяких законодавчих актів України, у тому числі до КЗпП України, текст статті 117 якого викладено в такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті».

VІІ. Позиція Верховного Суду

22. Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

23. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).

24. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

25. Касаційне провадження у справі №560/4049/24 відкрите на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

26. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.

27. Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу права позивача на стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

28. Відповідно до установлених судами попередніх інстанцій обставин цієї справи, ОСОБА_1 звільнений зі служби з 11 листопада 2020 року, а остаточний розрахунок із ним відповідач провів на виконання рішення суду (виплатив індексацію грошового забезпечення) - 21 лютого 2024 року.

29. Закон покладає на роботодавця (підприємство, установу, організацію) обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

30. Варто зазначити, що правова позиція Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо наявності передбачених статтею 117 КЗпП України підстав для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, якщо навіть остаточний розрахунок відбувся на підставі/виконання судового рішення, не піддавалася зміні (відступу).

31. Отож спірний період стягнення середнього заробітку в справі №560/4049/24 охоплюється періодом з 12 листопада 2020 року до 20 лютого 2024 року (включно), який умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом №2352-ІХ (19 липня 2022 року) і після цього.

32. Період з 12 листопада 2020 року до 18 липня 2022 року регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців.

33. Період з 19 липня 2022 року до 20 лютого 2024 року регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України (у редакції Закону №2352-ІХ), яка передбачає обмеження виплати такому працівнику шістьма місяцями.

34. Тож, у межах цієї справи належить ураховувати норми статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року із урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їхнє виконання підлягає встановленню, зокрема: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачу при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачу при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачу при звільненні виплат. А також належить ураховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату шістьма місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівнику.

35. Такий підхід узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 15 лютого 2024 року в справі №420/11416/23, від 10 квітня 2024 року в справі №360/380/23, від 30 квітня 2024 року в справі №560/6962/23, від 23 травня 2024 року в справі №580/9003/23 та багато інших.

36. Відповідне питання було предметом розгляду Судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (постанова від 06 грудня 2024 року в справі №440/6856/22) і сформований висновок є застосовним до спірних правовідносин.

37. Таким чином, суди попередніх інстанцій неправильно застосували положення статті 117 КЗпП України та визначили суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, не врахували практики Верховного Суду щодо застосування положень статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до набрання чинності Законом №2352-ІХ (19 липня 2022 року) і після цього.

38. Суди першої та апеляційної інстанцій вирішили справу без повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі.

39. Доводи касаційної скарги, які були підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, знайшли своє підтвердження під час касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень у цій справі.

40. Зважаючи на викладене, у силу приписів статті 353 КАС України, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року підлягають скасуванню, а справа №560/4049/24 - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

41. Під час нового розгляду справи суду необхідно урахувати висновки, викладені у цій постанові щодо застосування норм статті 117 КЗпП України, та встановити обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення, й ухвалити законне та обґрунтоване рішення відповідно до приписів статті 242 КАС України.

VІІІ. Судові витрати

42. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - Дзундзою Юрієм Романовичем, задовольнити.

2. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 20 травня 2024 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 жовтня 2024 року в справі №560/4049/24 скасувати.

3. Справу №560/4049/24 направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: О. В. Кашпур

Судді: В. М. Соколов

С. А. Уханенко