ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 липня 2020 року

м. Київ

справа № 826/16282/17

провадження № К/9901/6204/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Данилевич Н. А., Шевцової Н. В.

розглянув у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, Державної казначейської служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року, ухваленого у складі головуючого судді Шевченко Н. М., та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, прийняту у складі колегії суддів: головуючого - Безименної Н. В., суддів: Аліменка В. О., Кучми А. Ю.

І. Суть спору

1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області, Державної казначейської служби України (далі - ДКС України), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила:

1.1. визнати протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Фастівської міської ради Київської області щодо неналежного нарахування одноразової виплати ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника відповідно до постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року у справі № 2а-230/11;

1.2. зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Фастівської міської ради Київської області у повному обсязі виконати постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року № 2а-230/11, а саме: вчинити дії щодо здійснення перерахунку призначеної ОСОБА_1 одноразової виплати у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, станом на 11 квітня 2012 року та направити відповідне розпорядження до Головного управління ДКС України в Київській області для виплати;

1.3. визнати протиправною бездіяльність ДКС України щодо тривалого невиконання постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року у справі № 2а-230/11;

1.4. стягнути з ДКС України на користь ОСОБА_1 грошову суму, що перерахована Управлінням праці та соціального захисту населення Фастівської міської ради Київської області за рішенням суду, з урахуванням інфляції за 2011 - 2017 роки та компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що згідно з рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року у справі № 2а-230/11 зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Фастівської міської державної адміністрації Київської області провести нарахування ОСОБА_1 одноразової компенсації за втрату годувальника, виходячи із розміру 60 мінімальних заробітних плат на момент перерахунку одноразової компенсації, відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ в редакції від 28 лютого 1991 року.

2.1. Крім того, вищевказаним рішенням стягнуто з Київського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення Київської області за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму одноразової компенсації за втрату годувальника в розмірі 60 мінімальних заробітних плат на момент перерахунку одноразової компенсації, відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ в редакції від 28 лютого 1991 року, за виключенням сум фактично проведених виплат.

2.2. Однак, незважаючи на наведене судове рішення, його фактично відповідачами не виконано.

2.3. Вважаючи бездіяльність відповідачів протиправною, ОСОБА_1 звернулась до суду з метою захисту своїх прав.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

3. ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був інвалідом І групи, категорія І, внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, смерть якого пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

4. Постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року у справі № 2а-230/11, яка набрала законної сили, позов задоволено повністю: визнано дії Управління соціального захисту населення Фастівської міської державної адміністрації протиправними; зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Фастівської міської державної адміністрації Київської області провести нарахування ОСОБА_1 одноразової компенсації за втрату годувальника, виходячи із розміру 60 мінімальних заробітних плат на момент перерахунку одноразової компенсації, відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ в редакції від 28 лютого 1991 року, стягнуто з Київського обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління соціального захисту населення Київської області за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 суму одноразової компенсації за втрату годувальника в розмірі 60 мінімальних заробітних плат на момент перерахунку одноразової компенсації, відповідно до статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 796-ХІІ в редакції від 28 лютого 1991 року, за виключенням сум фактично проведених виплат.

5. У жовтні 2014 року позивач звернулась до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Київської області із заявою про прийняття до виконання постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року у справі № 2а-230/11.

6. За наслідком звернення представника позивача до Головного управління ДКС України у Київській області із заявою від 14 вересня 2017 року, листом від 25 вересня 2017 року № 12-04/1332-5065 заявника повідомлено, що погашення заборгованості за судовим рішенням здійснюється в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою (КПКВ 3504040 Забезпечення виконання рішень суду, що гарантовані державою), які виконуються, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державних та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845. У вказаному листі звернуто увагу, що Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" на поточний рік за Програмою передбачено 500 млн.грн., в той час, як на виконання знаходяться рішення судів на суму 3171,49 млн.грн., що надійшли та зареєстровані раніше даного рішення, а безспірне списання коштів буде проводитися в порядку черговості, з урахуванням надходжень бюджетних коштів за Програмою після виконання рішень судів, що надійшли раніше зазначеного рішення суду.

7. Крім того, листом від 20 жовтня 2017 року № 19473- 223/02.2 Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області повідомило про те, що останнє передало пакет документів згідно з актом приймання - передавання за І квартал 2016 року від 08 квітня 2016 року (І перша черга) до Головного управління ДКС України в Київській області. У даному листі також зазначено, що згідно з довідкою Управління соціального захисту населення Фастівської міської ради про здійснення стягувачу нарахування та проведення виплати встановлено, що ОСОБА_1 згідно з постановою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року у справі № 2а-230/11 нараховано заборгованість у розмірі 44554,00 грн. Запропоновано позивачу з питань подальшої виплати заборгованості по виконавчому документу звертатись до Головного управління ДКС України у Київській області.

ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

8. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року, позовні вимоги задоволено частково.

8.1. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Фастівської міської ради Київської області щодо неналежного нарахування одноразової виплати ОСОБА_1 у зв`язку з втратою годувальника відповідно до постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року.

8.2. Зобов`язано Управління праці та соціального захисту населення Фастівської міської ради Київської області виконати постанову Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року, здійснивши перерахунок призначеної ОСОБА_1 одноразової виплати у зв`язку з втратою годувальника у розмірі 60 мінімальних заробітних плат, виходячи із розміру мінімальної заробітної плати станом на 11 квітня 2012 року, направивши відповідне розпорядження до Головного управління ДКС України в Київській області для виплати.

8.3. Визнано протиправною бездіяльність ДКС України щодо тривалого невиконання постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року.

8.4. Стягнуто з ДКС України на користь ОСОБА_1 невиплачену грошову суму, що перерахована Управлінням праці та соціального захисту населення Фастівської міської ради Київської області відповідно до постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року та з урахуванням компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми.

8.5. В решті позову - відмовлено.

9. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ДКС України допущено протиправну бездіяльність щодо несвоєчасного виконання рішення суду, яке набрало законної сили та наявність підстав для нарахування і виплатити позивачу компенсації в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми, починаючи з дня закінчення тримісячного строку з дня надходження необхідних документів та відомостей до ДКС України, а Управлінням праці та соціального захисту населення Фастівської міської ради Київської області при визначенні розміру одноразової компенсації мав застосовуватись розмір мінімальної заробітної плати станом на 11 квітня 2012 року, тобто на момент перерахунку такої одноразової компенсації.

10. Зазначена позиція підтримана Шостим апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив рішення суду першої інстанції без змін.

IV. Касаційне оскарження

11. У касаційній скарзі представник ДКС України, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові.

12. Свою касаційну скаргу мотивує надходженням акту приймання-передавання до органів казначейства 10 липня 2017 року та саме з цієї дати виконавчий лист про стягнення коштів на користь позивача взятий на облік до виконання. Стверджує, що посилання суду на обов`язок ДКС України перерахувати кошти по справі № 2а-230/11 у тримісячний строк є помилковим тлумаченням норм матеріального права, оскільки ДКС України здійснює погашення заборгованості за судовим рішенням зобов`язального характеру відповідно до норм Порядку погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440, що робить неможливим застосування до спірних правовідносин тримісячного строку виконання відповідно до норм Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845.

13. Водночас представник позивача Бондар В. В. у відзиві вказує на безпідставність касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій- без змін.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

14. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

15. 08 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

16. За правилом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

17. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

18. Приписами частини першої статті 341 КАС України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

19. Частиною другою статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Відповідно до статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

21. Згідно з частиною першою статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

22. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

23. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05 червня 2012 року № 4901-VI (далі - Закон № 4901-VI) держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

24. Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

25. Частиною другою, четвертою статті 3 Закону № 4901-VI обумовлено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.

Перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей.

26. З метою реалізації пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 4901-VI постановою Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2014 року № 440 затверджено Порядок погашення заборгованості за рішеннями суду, виконання яких гарантується державою (далі - Порядок № 440), пунктом 2 якого передбачено, що боржник - це зазначений у рішенні суду або виконавчому документі суб`єкт, який повинен сплатити кошти або вчинити інші дії майнового характеру щодо особи, на користь чи в інтересах якої ухвалено це рішення.

27. Приписами пункту 8 Порядку № 440 визначено, що рішення розподіляються в порядку такої черговості погашення заборгованості: перша черга - рішення щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника тощо.

28. Згідно з пунктом 14 Порядку № 440 до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, передаються рішення, які надійшли до 1 числа місяця, що настав за звітним періодом. Відповідальна особа додає до рішень, які передаються до органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, реквізити для перерахування коштів заявнику. У разі часткового виконання рішення до нього додаються підтверджувальні документи.

29. Положеннями пункту 19 Порядку № 440 передбачено, що бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік.

30. Відповідно до пункту 20 Порядку № 440 погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 03 серпня 2011 року.

31. Частиною першою статті 5 Закону № 4901-VI передбачено, що у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

32. Відповідно до пункту 2 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845) безспірне списання - це операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.

33. Згідно з пунктом 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

34. Приписами пункту 47 Порядку № 845 встановлено, що безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

З наведеного вбачається, що безспірне списання коштів за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів здійснюється у разі неможливості здійснити таке списання відповідно до п.24 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

35. Пунктами 48, 49 Порядку № 845 обумовлено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

У разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

VI. Позиція Верховного Суду

36. Зміст спірних правовідносин, які склались у цій справі зводиться до тривалого невиконання постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року у справі № 2а-230/11, яке зумовлено, насамперед, невиплатою коштів в розмірі 44554,00 грн., належних позивачу, які Управлінням соціального захисту населення Фастівської міської ради нараховано внаслідок здійсненого перерахунку на підставі виконавчого листа, однак не погашено Казначейством.

37. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, у жовтні 2014 року позивач звернулась до підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції Київської області із заявою про прийняття до виконання постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року у справі № 2а-230/11.

38. Так, орган державної виконавчої служби передав до Головного управління ДКС України в Київській області пакет документів згідно з актом приймання - передавання за І квартал 2016 року від 08 квітня 2016 року (І перша черга).

39. Своєю чергою, Головним управлінням управління ДКС України в Київській області направлено документи щодо виконання зазначеного судового рішення до ДКС України для забезпечення безспірного списання коштів з боржника.

40. У касаційній скарзі представник ДКС України зазначив, що безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.

41. Дійсно, погашення заборгованості здійснюється Казначейством в межах бюджетних асигнувань, визначених законом про Державний бюджет України на відповідний рік, за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду на підставі рішень, поданих органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, згідно з Порядком № 845, відповідно до пункту 47 якого безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

42. Пунктом 48 Порядку № 845 передбачено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 47 цього Порядку в Казначействі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

43. У листі органу Казначейства від 25 вересня 2017 року № 12-04/1332-5065 вказано, що в Законі України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" по Програмі "Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою" передбачено 500,00 млн. грн., що не дозволяє органу Казначейства здійснити у поточному році погашення заборгованості за рахунок Програми за всіма рішеннями судів, гарантованих державою.

44. Однак, приписами пункту 49 Порядку № 845 передбачено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктами 47 і 50 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом 10 днів з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України.

45. У справі, що розглядається, відповідачем не надано суду належних доказів про надання ним до Міністерства фінансів України пропозицій щодо необхідності внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України" протягом 10 днів з дня надходження виконавчого документу у справі № 2а-230/11 у зв`язку з неможливістю здійснення безспірного списання коштів через їх недостатність.

46. Посилання представника ДКС України на те, що відповідачем надано належні докази про направлення до Міністерства фінансів України листів із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України" у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504040 є хибними, оскільки адресовані Міністерству фінансів України з цього приводу листи не є належними доказами своєчасного, протягом 10-денного терміну з дня надходження виконавчих документів на ім`я позивача, надання відповідачем пропозицій Мінфіну щодо необхідності внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України".

47. За таких обставин та правового врегулювання Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про допущення відповідачами протиправної бездіяльності в частині тривалого (більше семи років) невиконання постанови Фастівського міськрайонного суду Київської області від 16 травня 2011 року у справі № 2а-230/11.

48. З огляду на викладене, висновки судів першої та апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

49. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки судів і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

50. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

VII. Судові витрати

51. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення.

2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2019 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді Н. А. Данилевич

Н. В. Шевцова