Постанова КАС ВП від 07.11.2019 року у справі №823/2059/17

09.06.2020
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram viber youtube

Державний герб України

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 листопада 2019 року

Київ

справа №823/2059/17

адміністративне провадження №К/9901/60327/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бучик А.Ю.,

суддів: Рибачука А.І., Тацій Л.В.,

розглянувши касаційну скаргу перевіривши касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чигиринська аграрна компанія" на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року у складі колегії суддів: Беспалова О.О., Губської О.А., Парінова А.Б. у справі № 823/2059/17 за позовом ОСОБА_1 до державного реєстратора Дудіної-Богданової Катерини Олександрівни, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Чигиринська аграрна компанія" про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 з звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28761784 від 16.03.2016, на підставі якого було проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право 13713641) площею 2,1160 га, кадастровий номер 7125485000:01:001:0987, що належить йому на праві власності, за СТОВ "Чигиринська аграрна компанія" (ідентифікаційний код 02779039) на підставі договору оренди землі від 16.03.2016.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення.

Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора Дудіної-Богданової К.О. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 28761784 від 16 березня 2016 року, на підставі якого було проведено державну реєстрацію права оренди земельної ділянки (номер запису про інше речове право 13713641) площею 2,1160 га, кадастровий номер 7125485000:01:001:0987, що належить на праві власності ОСОБА_1 , за сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Чигиринська аграрна компанія" (ідентифікаційний код 02779039) на підставі договору оренди землі від 16 березня 2016 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Чигиринська аграрна компанія" подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку стосовно того, що реєстрацію права власності на земельну ділянку здійснено за відсутності оригіналу Державного акта на право власності на земельну ділянку. Вказано, що під час державної реєстрації договору оренди від 16.03.2016, всі дії державного реєстратора Дудіної-Богданової Катерини Олександрівни, пов`язані з реєстрацією договору оренди, були правомірні, дотримані в повному обсязі та відповідали діючому на день реєстрації законодавству України.

Відзиву на касаційну скаргу учасниками справи до суду не подано.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 12.06.2007 року між ОСОБА_2 (орендодавцем) та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Чигиринська аграрна компанія" був укладений договір оренди належної ОСОБА_2 на праві власності згідно державного акту ЯБ № 292013 земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 2,50 га, в тому числі 2,12 га ріллі. Вказаний договір був зареєстрований у Чигиринському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК" 18.01.2008 за № 0879800219.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 06.06.2008, зареєстрованого в реєстрі за №1097, позивач отримав право власності на вказану земельну ділянку в порядку спадкування після смерті свого батька ОСОБА_2 , на підставі якого був виданий Державний акт ЯЖ №125424 від 29.10.2008, зареєстрований за № 01.08.798.00954.

16.03.2016 державним реєстратором Дудіною-Богдановою К. О. прийнято рішення про реєстрацію іншого речового права - права оренди земельної ділянки площею 2.1160 га з кадастровим номером № 7125485000:01:001: 0987 на підставі договору оренди землі від 16.03.2016, укладеного між СТОВ "Чигиринська аграрна компанія" (орендар) та ОСОБА_1 (орендодавець) строком на 10 років.

Одночасно, державним реєстратором було зареєстровано право власності позивача ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.

Вважаючи, що державний реєстратор прийняла рішення від 16.03.2016 про державну реєстрацію його права власності на земельну ділянку №13713579 та внесла запис до Реєстру прав власності на нерухоме майно без його відома, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на те, що реєстрація здійснена в день підписання між позивачем та СТОВ "Чигиринська аграрна компанія" договору оренди землі, а саме: 16.03.2016, твердження позивача про реєстрацію права власності на земельну ділянку за відсутності оригіналу Державного акта на право власності на земельну ділянку, серія, номер: ЯЖ №125424, виданого 29.10.2008, є припущенням та спростовуються вищезазначеним. Також судом вказано, що на час розгляду справи договір оренди землі від 16.03.2016 є укладеним, тому реєстрація обтяжень земельної ділянки за вказаним договором за СТОВ "Чигиринська аграрна компанія" є законною та обґрунтованою, порушення прав позивача судом не встановлені, у зв`язку з чим підстави для їх захисту відсутні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, право власності за позивачем було зареєстровано на підставі копії державного акта, що знаходився у технічній документації. Апеляційний суд вказав, що така реєстраційна дія є грубим порушення норм вищезазначеного законодавства.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій (частина перша статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, наведеними у статті 19 КАС, юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Ужитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС).

Водночас помилковим є застосування статті 19 КАС та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб`єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, і господарських чи цивільних справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб`єктного складу спірних правовідносин. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Водночас визначальними ознаками приватноправових відносин є, зокрема, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Спір у цій справі не може вважатися спором між учасниками публічно-правових відносин, оскільки відповідачі, приймаючи оскаржуване рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно (права оренди земельної ділянки), не мали публічно-правових відносин саме з позивачем. Прийняте рішення про державну реєстрацію права оренди стосується реєстрації права третьої особи (СТОВ "Чигиринська аграрна компанія"), а не позивача.

Визнання протиправними та скасування рішення про державну реєстрацію певних речових прав, запису про їх реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за третьою особою (СТОВ "Чигиринська аграрна компанія") є способом захисту права позивача, а саме права вільно розпоряджатись належним йому майном.

Отже, цей спір про скасування рішення про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно має розглядатись як спір, пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване право оренди на таке майно.

Таким чином, належним відповідачем у такому спорі є особа, речове право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Участь у такому спорі реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні своїх прав) не змінює приватноправового характеру спору.

Оскільки позивач не був заявником стосовно оскаржуваних реєстраційних дій, тобто вони вчинені за заявою іншої особи, спір щодо його оскарження є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено таку державну реєстрацію речового права на нерухоме майно з дотриманням вимог законодавства.

Слід вказати, що хоч свої вимоги позивачка обґрунтовує неналежним виконанням державними реєстраторами владних (управлінських) функцій, однак суть спірних правовідносин стосується саме майнового інтересу позивачки.

Отже, спір у цій справі не є публічно-правовим і не підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватись за правилами ЦПК.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що суди помилково розглянули справу за правилами адміністративного судочинства, оскільки спір у цій справі має приватноправовий характер.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду вже вирішувала питання предметної юрисдикції у подібних справах (постанови від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, від 28 листопада 2018 року у справі № 823/1508/16, від 16 січня 2019 року у справі № 823/692/17 та інші).

У вказаних судових рішеннях Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що спір про скасування рішення та/або запису про державну реєстрацію речового права на нерухоме майно за іншою особою є цивільно-правовим та залежно від суб`єктного складу має бути вирішений за правилами цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 343, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Чигиринська аграрна компанія" задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 01 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року скасувати.

Провадження у справі № 823/2059/17 закрити.

Роз`яснити про право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді А.І. Рибачук

Л.В. Тацій

0
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярные статьи
Популярные судебные решения
ЕСПЧ
Название события
Загрузка основного изображения
Выбрать изображение
Текст описание события:
0