ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 липня 2020 року

м. Київ

справа № 820/2558/16

адміністративне провадження № К/9901/41903/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В.,

суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №820/2558/16 за позовом Приватного підприємства "Фасад-Сервіс" до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 (суддя Тітов О.М.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 (головуючий суддя Мінаєва О.М., судді: Макаренко Я.М., Шевцова Н.В.),

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Фасад-Сервіс" (далі - ПП "Фасад-Сервіс", позивач) звернулося до суду з позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - ОДПІ, відповідач), у якому позивач просив суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.04.2016 №0000261401, №0000271401.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2016, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017, позов задоволено.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, ОДПІ звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.08.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 у справі №820/2558/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №820/2558/16 згідно правил підпункту 4 частини першої Розділу VІІ Перехідних положень цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Ухвалою Верховного Суду від 06.07.2020 касаційний розгляд справи №820/2558/16 призначено у попередньому судовому засіданні на 07.07.2020.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач зазначає, що порушення, встановлені в ході перевірки позивача, зафіксовані належним чином в акті перевірки, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення відповідають чинному законодавству. Контролюючим органом встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами; позивачем не підтверджено правомірність включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями шляхом надання належним чином оформлених первинних документів. Вказує, що в ході проведення перевірки зібрано інформацію та встановлено факти, з яких вбачається відсутність фактичної реалізації взаємовідносин між позивачем та його контрагентами, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій отриманих послуг. Відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі наказу на проведення документальної невиїзної перевірки від 03.03.2016 №248 виданого Центральною ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області, посадовими особами податкового органу проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ПП «Фасад сервіс» щодо документального підтвердження господарських відносин з платником податків ПОГ «Буденергоактив» за період вересень - жовтень 2014 року, травень 2015 року, ПОГ «Будсервіс» за період вересень - жовтень 2014 року, лютий та травень 2015 року, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки складено акт від 18.03.2016 №869/20-30-1401/32438415, яким встановлені наступні порушення:

пунктів 198.1. 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України - завищено податковий кредит на суму ПДВ на суму 548338,00грн.; завищення від`ємного значення ПДВ на суму 93075грн., у тому числі за травень 2015 у сумі 93075,00грн.

За результатами акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 04.04.2016:

№0000261401, яким позивачу збільшено зобов`язання зі сплати податку на додану вартість на 548338,00грн. та нараховано 27469,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.;

№00002711401, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 93075,00грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, посилався на наявність підстав для задоволення позову, а також з того, що наказ на проведення документальної невиїзної перевірки від 03.03.2016 №248 скасований судовим рішенням, в зв`язку з чим оскаржувані податкові повідомлення - рішення підлягають скасуванню.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами попередніх інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню , з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а)постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б)постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г)вивезення товарів за межі митної території України; е)постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Як визначено пунктом 192.1 статті 192 ПК України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов`язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеному в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованому в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Розрахунок коригування до податкової накладної складається також у випадку виправлення помилок, допущених при складанні податкової накладної, у тому числі не пов`язаних із зміною суми компенсації вартості товарів/послуг.

Якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв`язку з отриманням таких товарів/послуг. Постачальник має право зменшити суму податкових зобов`язань лише після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування до податкової накладної.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Водночас, статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Судовим розглядом встановлено, що позивач у перевіряємому періоді мав господарські взаємовідносини з ПОГ «Будсервіс» та ПОГ «Буденергоактив» Харківської обласної організації «Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану»

Так, між ПОГ «Буденергоактив» Харківської обласної організації «Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану» (постачальник) та ПП «Фасад - сервіс» (покупець) було укладено договіри поставки №25/1 від 25.08.2014, №26/1-Б від 26.08.2014 предметом якого є зобов`язання здійснити поставку Покупцю матеріалів (товар) в асортименті та кількості, що вказані в рахунках-фактурах та видаткових накладних, які невід`ємною частиною цього договору. Покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити його вартість в порядку і на умовах, визначених цим договором.

На момент укладення згаданих правочинів сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, шо підтверджується довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

В межах згаданих правочинів були проведені господарські операції, які оформлені: договорами поставки, видатковими накладними, податковими накладними. Зобов`язання по оплаті вартості придбаного товару були виконані позивачем шляхом перерахування на користь контрагента безготівкових коштів згідно з платіжними дорученнями. Поставку товару було здійснено шляхом самовивозу товару зі складу продавця транспортом покупця.

Позивачем також до матеріалів справи надані Договори оренди обладнання №А01-08 від 01.08.2014, №08/1-1 від 01.08.2014, №01-15 від 01.04.2015, укладені між позивачем, ПП «Фасад-сервіс» в якості орендатора та ПОГ «Будсервіс» Харківської обласної громадської організації «Союз інвалідів ЧАЕС та Афганістану» в якості орендодавця предметом яких є передача в оренду обладнання. На момент укладення правочинів сторони мали правоздатність і дієздатність юридичних осіб, що підтверджується Довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Потреба в укладенні правочинів була обумовлена необхідністю придбання в тимчасове володіння будівельного обладнання з метою подальшого використання їх в господарській діяльності.

Сторонами підписані акти приймання - передачі та виконаних робіт за договорами, в межах згаданих правочинів були проведені господарські операції, які оформлені: податковими накладними, актами надання послуг.

У подальшому придбаний товар було використано позивачем при організації господарської діяльності, зокрема при виконанні робіт за договорів підряду, субпідряду, за умовами яких позивачем виконувались: реконструкція та реставрація, роботи з капітального ремонту нежитлової будівлі; роботи по капітальному ремонту, благоустрою прибудинкової території, роботи з утеплення фасаду будівлі замовника.

Виконання робіт за договорами підтверджується актами виконаних робіт. Зобов`язання за договорами сторонами виконано в повному обсязі, претензій чи зауважень один до одного сторони не мають.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судами, підставою для проведення перевірки слугувало ненадання документального підтвердження до пояснень, наданих на запит податкового органу.

Позивач вказав, що всі необхідні документи на час запиту вже були надані старшому слідчому слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Харківській області Ярошенко С.В. відповідно до вимог ухвали Київського районного суду від 23.10.2015, про що складено протокол тимчасового доступу до речей та документів від 25.11.2015.

Наказом від 03.03.2016 №248 відповідачем було призначено документальну невиїзну позапланову перевірку ПП "Фасад-Сервіс".

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно вимог пункту 79.1. статті 79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

У відповідності до підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних відносин) документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких обставин: отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту; виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно з пунктом 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

За змістом положень наведених вище норм законодавства, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

З матеріалів справи встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі №820/1212/16 адміністративний позов ПП "Фасад-сервіс" до Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування наказу задоволено, скасовано наказ в.о. начальника Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області №248 від 03.03.2016.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.09.2016 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2016 у справі №820/1212/16 за позовом ПП "Фасад-Сервіс" до Центральної ОДПІ м.Харкова ГУ ДФС у Харківській області про скасування наказу.

Обов`язковою умовою для прийняття податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки є дотримання податковим органом процедури призначення та проведення відповідної перевірки на підставі прийнятого рішення податкового органу, яке оформлюється наказом.

Втім, рішенням суду, яке набрало законної сили встановлено незаконність наказу та відсутність підстав для проведення перевірки.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, встановленими є обставини незаконності дії податкового органу при призначенні та проведенні перевірки, наслідки якої були підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Частиною першою-другою статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343, 349, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 05.10.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2017 у справі №820/2558/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді ------------------- В.В. Хохуляк

------------------- Л.І. Бившева

------------------- Т.М. Шипуліна