ПОСТАНОВА

Іменем України

07 травня 2020 року

Київ

справа №400/2922/18

адміністративне провадження №К/9901/34339/19

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду: суддя-доповідач - Гусак М. Б., судді - Гімон М. М., Усенко Є. А., здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Чорноморської митниці Держмитслужби (правонаступник Миколаївської митниці ДФС) на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року (суддя - Мельник О.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року (судді - Турецька І.О., Стас Л.В., Шеметенко Л.П.) у справі № 400/2922/18 за позовом ОСОБА_1 до Миколаївської митниці ДФС про скасування рішення та відшкодування майнової шкоди,

УСТАНОВИЛА:

У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Миколаївської митниці ДФС (далі - Митниця), Головного управління Державного казначейства України у Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якому просив скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 9 листопада 2018 року № UА504170\2018\000017\1, стягнути з Державного бюджету України 89 421,15 грн на відшкодування майнової шкоди.

В обґрунтування позову зазначив, що при проведенні процедури розмитнення автомобіля, який був ввезений для особистих потреб, митний орган безпідставно вимагав надати додаткові документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості. Позивач наполягав, що ним було надано всі документи, які підтверджували митну вартість такого товару і вони не містили розбіжностей або ознак підробки. Отже, в порушення приписів Митного кодексу України (далі - МК України) Митницею було неправомірно прийнято спірне рішення про коригування митної вартості автомобіля, яким визначено митну вартість у розмірі 17 775,56 євро. Також позивач зазначив, що в результаті протиправного збільшення Митницею митної вартості автомобіля йому завдано матеріальних збитків у розмірі 89 421,15 грн, які він поніс під час розмитнення товару.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року, адміністративний позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 9 листопада 2018 року № UА504170\2018\000017\1, у задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивач надав до митного органу всі документи, які підтверджують заявлену в декларації митну вартість товару, однак, митний орган, як суб`єкт владних повноважень, не довів, що подані документи є недостатніми чи такими, які викликають сумніви щодо їх достовірності. Крім цього, на думку судів попередніх інстанцій, при визначенні митної вартості автомобіля за резервним методом митним органом було застосовано інформацію про вартість в країні експорту автомобіля з подібними характеристиками, яка не враховує особливості стану транспортного засобу позивача, який вже був у використанні, тому її застосування є необґрунтованим. Відмовляючи у стягненні переплати за митне оформлення, суд першої інстанції виходив з того, що така вимога позивача є передчасною, оскільки останнім не дотримано обов`язкового порядку повернення коштів та відповідно не надано доказів відмови митного органу у їх поверненні відповідно до Порядку повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 18 липня 2017 року № 643.

Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями в частині задоволення позовних вимог, 10 грудня 2019 року Митниця звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Митниця в касаційній скарзі, обґрунтовуючи правомірність спірного рішення про коригування митної вартості, вказала, що подані декларантом додаткові документи містили неповні відомості, а саме: надані фіскальний чек та квитанцію на оплату дизельного палива неможливо ідентифікувати із оформлюваним транспортним засобом, а експортну декларацію не було завірено митним органом країни відправлення та вона не містила інформації щодо вартості автомобіля. Крім цього, Митниця вказала на суперечливість поданих позивачем до Митниці документів, оскільки вже після прийняття спірного рішення позивач подав до Митниці чек з АЗС в Польщі від 5 листопада 2018 року № 888181 на 172,80 PLN та чеки за користування платними дорогами Польщі від 5 листопада 2018 року №№ 3308255, 3973479, 76073994 на загальну суму 36,20 PLN, інформацію про які не було вказано у доданій до митної декларації калькуляції транспортних витрат.

Крім того, Митниця послалася на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 30 жовтня 2018 року у справі № 816/2396/17, відповідно до якого, якщо декларантом, який не згоден з митною вартістю, визначеною митним органом у рішенні про коригування митної вартості, не дотримано порядку, передбаченого частиною сьомою статті 55 МК України (сплата самостійно нарахованих митних платежів та різниці між ними і митними платежами, нарахованими митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X МК України), вважається, що він погодився із скоригованою митним органом митною вартістю, що, в свою чергу, свідчить про фактичну відсутність правового спору.

Враховуючи те, що ОСОБА_1 після прийняття Митницею спірного рішення про коригування митної вартості з метою випуску товару у вільний обіг було подано нову декларацію, в якій вказано митну вартість автомобіля, визначену митними органами, без зазначення про сплату фінансових гарантій відповідно до розділу X МК України, на думку Митниці, такі дії позивача свідчать про його згоду із скорегованою митною вартістю автомобіля.

Ухвалою Верховного Суду від 12 лютого 2020 року відкрито касаційне провадження.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав, що не перешкоджає її розгляду.

Переглянувши оскаржувані рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають повною мірою.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 29 жовтня 2018 року ОСОБА_1 придбав у резидента Німеччини транспортний засіб, що був у використанні, марки - OPEL, модель - INSIGNIA SPORTS TOURER SW, оснащений дизельним двигуном. Ціна транспортного засобу становила 10600 євро.

8 листопада 2018 року уповноважена особа декларанта - ТОВ «ЛОГОС-ФОРТУНА-БРОКЕР» подало до Митниці митну декларацію № UА504170/2018/009648 на вказаний вище автомобіль.

Митна вартість товару за вказаною декларацією визначена представником позивача із застосуванням основного методу - за ціною договору (контракту), а саме, 10600 євро.

До вказаної декларації представником позивача були подані наступні документи: договір купівлі-продажу транспортного засобу; рахунок-фактуру (інвойс) від 29 жовтня 2018 року № 94/18; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 6 листопада 2018 року № UА209020/2018/45718; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 18 серпня 2015 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 29 жовтня 2018 року; калькуляцію транспортних витрат від 8 листопада 2018 року; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією від 8 листопада 2018 року № 140-1548; договір про надання послуг митного брокера від 1 листопада 2018 року № 192; реєстраційний номер облікової картки платника податків; квитанції від 1 та 8 листопада 2018 року №№ 28 та 10 відповідно про сплату митних платежів; сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу від 6 листопада 2018 року; паспортний документ громадянина України ОСОБА_1 .

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно з вимогами статті 53 МК України, орган доходів і зборів дійшов висновку, що надані до митного оформлення документи не містили усіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а саме: надана декларантом калькуляція транспортних витрат не підтверджена документально, тобто не надано квитанції, накладні тощо, які підтверджують відповідні витрати.

9 листопада 2018 року митний орган направив декларанту повідомлення про надання додаткових документів стосовно складових митної вартості: договору (угоди, контракту) із третіми особами, пов`язаними з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається, рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом), рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, копію митної декларації країни відправлення.

Листом ТОВ «Логос-Фортуна-Брокер» від 9 листопада 2018 року на вимогу органу доходів і зборів для підтвердження митної вартості товару (транспортних витрат) були надані: фіскальний чек від 5 листопада 2018 року № W563455 щодо заправки автомобіля пальним у Польщі на суму 187,06 PLN; квитанція від 5 листопада 2018 № 9148/002/00001 щодо заправки автомобіля пальним у Німеччині на суму 32 євро; експортна декларація від 29 жовтня 2018 року № MRN18DE875694090823E5. Крім того, представником декларанта було надано копію підтвердження (касовий ордер) продавця, громадянина Німеччини, про отримання від позивача 10600 євро за автомобіль OPEL INSIGNIA.

Орган доходів і зборів після розгляду наданих документів встановив, що подані декларантом документи містили неповні відомості, а саме: надані фіскальний чек та квитанцію на оплату дизельного палива неможливо ідентифікувати із оформлюваним транспортним засобом; експортна декларація не завірена митним органом відправлення та не містила будь-якої інформації щодо вартості автомобіля.

9 листопада 2018 року спірним рішенням про коригування митної вартості митним органом на підставі статті 64 МК України, визначено митну вартість із застосуванням резервного методу у розмірі 17 775,56 євро; оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації № А504170/2018/00089.

13 та 20 листопада 2018 року позивач звертався до митного органу та на Урядову гарячу лінію щодо здійснення митного оформлення автомобіля.

Разом зі зверненням від 13 листопада 2018 року було подано чек з АЗС в Польщі від 5 листопада 2018 року № 888181 на 172,80 PLN та чеки за користування платними дорогами Польщі від 5 листопада 2018 року №№ 3308255, 3973479, 76073994 на загальну суму 36,20 PLN, інформація про які була відсутня у поданій 8 листопада 2018 року калькуляції транспортних витрат.

15 листопада 2018 року до Митниці було подано скаргу, у якій додатково був наданий звіт № 2321-1411 про оцінку транспортного засобу, складений 14 листопада 2018 року ТОВ «Агентство незалежних експертів», відповідно до якого проводився технічний огляд автомобіля «OPEL INSIGNIA SPORTS TOURER SW».

20 листопада 2018 року для забезпечення випуску автомобіля у вільний обіг декларантом подано нову митну декларацію, в якій вказано митну вартість автомобіля, визначену митними органами, та сплачено відповідні суми митних платежів.

Вирішуючи питання щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду виходить з такого.

Відповідно до частин першої, шостої статті 54 МК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі неправильно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу.

Статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Так, відповідно до частини першої цієї статті рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно із частинами сьомою - десятою зазначеної статті у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати органу доходів і зборів додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів орган доходів і зборів розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом. Якщо орган доходів і зборів протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку орган доходів і зборів скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Виходячи з системного аналізу вказаних законодавчих положень, колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду доходить висновку, що вказаним порядком регламентовано дії декларанта, який не згоден з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів та має намір подати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості. У випадку визнання митним органом заявленої митної вартості в результаті розгляду додатково поданих декларантом документів та самостійного скасування рішення про коригування заявленої митної вартості, законодавцем надано декларанту право на спрощений порядок повернення митним органом гарантійної суми, яка дорівнює різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (розділ Х МК України). У випадку ж, якщо декларант не згоден із рішенням про коригування митної вартості, проте, не має наміру надавати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості (як позивач у даній справі), подання з метою випуску товару у вільний обіг нової митної декларації із зазначенням митної вартості товару у відкоригованому митним органом розмірі не суперечить приписам частини сьомої статті 55 МК України (враховуючи, що митні платежі в такому випадку сплачуються у розмірі згідно з відкоригованою митною вартістю) та в жодному разі саме по собі не може свідчити про згоду декларанта із скоригованою митним органом митною вартістю. З огляду на те, що частиною восьмою статті 55 МК України встановлено право, а не обов`язок декларанта на підтвердження заявленої митної вартості в позасудовому порядку, відмова декларанта від такого права та подання нової митної декларації зі сплатою митних платежів у встановленому митним органом розмірі без оформлення відповідної фінансової гарантії не може слугувати підставою для позбавлення його права на судове оскарження рішення про коригування митної вартості та є порушенням його права на справедливий суд, гарантованого, зокрема, статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 5 КАС України зазначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, інформацію про право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього кодексу або до суду.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду при ухваленні постанови від 21 лютого 2020 року у справі № 826/17123/18, де зазначено, що реалізація права на судовий захист своїх прав та інтересів не може перебувати у залежності від використання особою своїх прав на їх позасудовий захист.

Стосовно ухваленої Верховним Судом постанови від 30 жовтня 2018 року у справі № 816/2396/17, на правові висновки якої послався відповідач у касаційній скарзі, колегія суддів вказує на сталу судову практику Верховного Суду України та Верховного Суду, яка склалася щодо спірного правового питання.

Так, Верховний Суд України, ухвалюючи рішення, зокрема, у справах №№ 21-160а15, 21-201а14, не ставив право позивача на судове оскарження рішення митного органу у залежність від способу сплати ним різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом (подання нової митної декларації зі сплатою митних платежів у встановленому митним органом розмірі або оформлення відповідної фінансової гарантії відповідно до розділу X МК України). Верховним Судом зазначено, що у разі незгоди з рішенням чи дією митних органів з питань: перевірки достовірності документів, що підтверджують країну походження товару, який переміщується на митну територію України; визначення, призначення, заявлення, з`ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості; митного контролю і митного оформлення, декларант (суб`єкт господарювання, підприємство) може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Верховний Суд під час ухвалення рішень у митних спорах також дотримувався вказаної судової практики. Зокрема, у постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 820/4316/16, постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 1.380.2019.000468, постанові від 15 квітня 2020 року у справі № 300/379/19, постанові від 27 квітня 2020 року у справі № 140/804/19 Верховний Суд, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, не ставив під сумнів право позивача на судове оскарження рішення митного органу про коригування митної вартості у зв`язку із поданням ним нової митної декларації без оформлення гарантій відповідно до частини сьомої статті 55 МК України.

Згідно з частиною першою статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

Відповідно до пункту 8 частини першої Розділу VII Перехідних положень КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати (об`єднаної палати), передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія або палата (об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України.

Отже, враховуючи існування сталої судової практики з цього правового питання та відсутність відступлення від неї у передбаченому законом порядку, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій надали правильну оцінку підставам звернення

з даним позовом та діяли згідно з завданнями адміністративного судочинства щодо вирішення спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що судами попередніх інстанцій було надано правильну оцінку підставам прийняття спірного рішення про коригування митної вартості (неналежне оформлення документів про транспортні витрати).

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно необґрунтованості спірного рішення. Так, Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі № 804/16553/14 дійшов правового висновку, що, оскільки МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Колегія суддів не вважає за потрібне відступати від вказаного правового висновку.

Доводи Митниці щодо суперечливості поданих позивачем документів, які стосуються витрат на транспортування, з огляду на подання ним до Митниці після прийняття спірного рішення нових доказів транспортних витрат - чеків з АЗС та за користування платними дорогами, колегія суддів вважає такими, що не мають правового значення для правильного вирішення справи, враховуючи обґрунтування спірного рішення про коригування митної вартості іншими підставами.

Колегія суддів доходить висновку, що суди попередніх інстанцій, приймаючи оскаржувані рішення, правильно застосували норми матеріального права та діяли у відповідності з процесуальними нормами КАС України.

Відповідно до частин першої та другої статті 341 КАС України (тут і далі - в редакції, яка діяла на дату подачі касаційної скарги) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно із статтею 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та

апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України,

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Чорноморської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 15 квітня 2019 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року - без змін.

2. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. Б. Гусак

Судді М. М. Гімон

Є. А. Усенко