ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

Київ

справа №750/7624/17

адміністративне провадження №К/9901/620/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Данилевич Н.А.,

суддів - Бевзенка В.М.,

Шарапи В.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області

на постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 17 жовтня 2017 року (головуючий суддя - Литвиненко І.В.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року (головуючий суддя - Губська Л.В. , судді - Вівдиченко Т.Р., Ісаєнко Ю.А. )

у справі № 750/7624/17

за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області про зобов'язання закінчити виконавче провадження та скасування рішення про стягнення виконавчого збору, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області 08 серпня 2017 року звернулося до суду з позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області (далі - відповідача), в якому просило суд зобов'язати відповідача закінчити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 750/4289/16-а від 24 липня 2017 року без застосування до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області обов`язку сплати виконавчого збору в розмірі 12800 грн. на підставі частини 9 статті 27 Закону України «Про виконавче провадження».

В обґрунтування своїх позовних вимог Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - заявник) посилалося на те, що відповідачем протиправно стягнуто виконавчий збір у сумі 12800 грн., позаяк судове рішення у справі було виконано добровільно до відкриття виконавчого провадження. А тому, відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження та не стягувати виконавчий збір у даному провадженні.

Постановою Деснянського районного суду м.Чернігова від 17 жовтня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено. На переконання суду першої інстанції, дії державного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та стягнення виконавчого збору проведені у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII), в редакції, чинній на момент вчинення виконавчих дій.

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, заявник 14 грудня 2017 року звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права при постановленні судових рішень, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким позов Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області задовольнити в повному обсязі.

При цьому, в обґрунтування касаційної скарги заявник зазначив, що судами першої та апеляційної інстанцій неповно з`ясовано обставини справи щодо наявності підстав для винесення державним виконавцем постанови про закриття виконавчого провадження, у зв`язку із його повним виконанням до відкриття виконавчого провадження.

Крім того заявник вказав, що 19 липня 2017 року відповідача було повідомлено листом про добровільне виконання скаржником 17 липня 2017 року рішення суду, на підставі якого державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Тобто, дата виконання рішення суду передувала даті відкриття виконавчого провадження, а відтак у державного виконавця були всі підстави для закінчення виконавчого провадження у відповідності до п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII.

Ухвалою Верховного Суду від 27 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області.

Управлінням державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області відзив на касаційну скаргу не подано, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

<…> Відповідно до п.1. ч.1 ст. 3 Закону № 1404-VIII, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках <…>.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VІІІ, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновком суду апеляційної інстанції здійсненим з аналізу вказаних норм, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією державного виконавця у межах виконавчого провадження та ефективним засобом стимулювання боржника до намагання виконати рішення суду самостійно до відкриття виконавчого провадження.

Суд приймає позицію суду апеляційної інстанції про те, що стягнення виконавчого збору є не правом, а обов`язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. А також, те, що на момент відкриття виконавчого провадження виконавець не володіє будь-якою інформацією від боржника щодо виконання судового рішення, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VІІІ не передбачено.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 14 липня 2017 року, на виконання постанови Деснянського районного суду м. Чернігова від 16 травня 2017 року у справі № 750/4289/17, якою зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_3 з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та одноразової грошової допомоги при звільнені, отриманих протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби, було видано виконавчий лист.

24 липня 2017 року заступником начальника відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Чернігівській області Ковалем В.М. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження серії ВП № 54361899, пунктом 3 якої із заявника, як з боржника у виконавчому провадженні, стягнуто виконавчий збір у сумі 12 800 грн.

19 липня 2017 року заявником на адресу відповідача було надіслано лист про добровільне виконання 17 липня 2017 року вказаного рішення суду, на підставі якого винесено державним виконавцем постанову про відкриття виконавчого провадження.

Водночас, судами попередніх інстанцій досліджено, що докази подання до відповідача інформації щодо здійснення фактичного виконання в повному обсязі рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 16 травня 2017 року у справі № 750/4289/17, а саме - перерахунку пенсії у точній відповідності до резолютивної частини рішення, відсутні.

Позаяк при здійсненні перерахунку не було враховано одноразової грошової допомоги при звільненні та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, про які зазначено в рішенні суду, що підлягало виконанню. Заявник, на підтвердження своїх дій, покликався на те, що дані види допомог фактично були нараховані ОСОБА_3 після спливу 24 місяців, що передувало його звільненню і тому не охоплювалися періодом, за який необхідно було здійснити перерахунок пенсії.

З даного приводу колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Згідно приписів п.9 ч. 1, ч.2 ст. 39 Закону №1404-VІІІ виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини.

Тобто підставою для винесення державним виконавцем постанови про закінчення виконавчого провадження є саме факт виконання рішення суду у повному обсязі, а не вибіркових його частин на розсуд боржника.

Колегія суддів зауважує, що відповідно до ст. 31 Закону №1404-VІІІ, у разі якщо викладена у виконавчому документі резолютивна частина рішення є незрозумілою, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення.

У разі якщо зміст виконавчого документа незрозумілий, виконавець або сторони виконавчого провадження мають право звернутися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення його змісту.

Нормами ч. 1,2 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції до 15 грудня 2017 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, передбачалось - якщо судове рішення є незрозумілим, суд, який його ухвалив, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або державного виконавця ухвалою роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

Подання заяви про роз'яснення судового рішення допускається, якщо воно ще не виконано або не закінчився строк, протягом якого судове рішення може бути подане для примусового виконання.

Таким чином, приписами даних норм Закону №1404-VІІІ та КАС України , скаржнику надано право звернення до суду, який видав виконавчий лист, у випадку незрозумілості тексту рішення (в даному випадку - включення до перерахунку пенсії ОСОБА_3 одноразової грошової допомоги при звільненні та матеріальної допомоги для вирішення соціально - побутових питань, сплата яких фактично відбулася після спливу 24 місяців, що передувало його звільненню), звернутися до суду з метою роз`яснення резолютивної частини рішення суду, яке підлягало виконанню.

Також, суд, зауважує, що доводи скаржника щодо відсутності в Законі №1404-VІІІ випадків застовування державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та, як наслідок, стягнення з боржника виконавчого збору під час виконання рішень немайнового характеру, спростовуються нормами ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VІІІ, яка передбачає обов`язок боржника сплати виконавчого збору і при примусовому виконанні рішення немайнового характеру.

Враховуючи вищенаведене, перевіривши доводи, викладені скаржником в касаційній скарзі, суд не вбачає обставин, які б давали підстави ставити під сумнів правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області безпідставними та правомірно спростованими судами першої та апеляційної інстанцій, а висновки судів першої та апеляційної інстанцій - правильними, обґрунтованими, та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 343, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області залишити без задоволення, постанову Деснянського районного суду м.Чернігова від 17 жовтня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2017 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

В. М. Шарапа