ПОСТАНОВА

Іменем України

05 листопада 2019 року

Київ

справа №821/465/17

адміністративне провадження №К/9901/4656/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В., суддів: Бившевої Л. І., Шипуліної Т. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 (суддя Бездрабко О. І.) та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду
05.10.2017 (головуючий суддя Бойко А. В., Димерлій О. О., Єщенко О. В. ) у справі №821/465/17 за позовом ОСОБА_1 до Херсонської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Херсонської ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2016 №0008102104, №0008122104, від 28.12.2016 №0008962104, №0008972104.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.06.2017, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду
05.10.2017, позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду 05.10.2017, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду 05.10.2017 та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на те, що судами порушено норми матеріального і процесуального права, неповно з'ясовано обставини справи та прийнято необґрунтоване рішення. Як вказує позивач, судами до спірних правовідносин безпідставно не застосовано положення пункту 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України та Податкового кодексу України. Позивач зазначає, що судами попередніх інстанцій не з'ясовано структуру податкового боргу, не визначено достовірно його складові.

Відповідач правом подання заперечення на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали касаційної скарги у справі №821/465/14 за правилами підпункту 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Верховного Суду від 10.01.2018 відкрито касаційне провадження у даній справі.

Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 10.10.2016 по 12.10.2016 відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб, військового збору з доходів, отриманих як додаткове благо за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від
20.10.2016 № 247/17/2314820850.

У висновках акту перевірки зазначено, що податковим органом встановлено порушення:

підпункту16.1.3 пункту 16.1 статті 16, підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49, пункту 179.1 статті 179 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2015 рік;

підпункту 16.1.2 пункту 16.1 статті 16, підпункту "а" пункту 176.1 статті 176 Податкового кодексу України та Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.08.2014 №375, наказу Міністерства доходів і зборів від 11.12.2013 №794 "Про затвердження форми Книги доходів і витрат для визначення суми загального річного оподатковуваного доходу та порядку ведення обліку доходів і витрат";

підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, платником податку у 2015 році не включена до загального річного оподатковуваного доходу і не задекларована сума доходу у вигляді основної суми боргу анульованого кредитором ~money0~, що призвело до несплати податку на доходи фізичних осіб у сумі ~money1~ ;

підпункту 1.4 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу 20 Податкового кодексу України, що призвело до не нарахування та несплати військового збору за 2015 рік у сумі ~money2~

Висновок контролюючого органу про неоподаткування доходу, отриманого позивачем від ПАТ "Укрсоцбанк" у вигляді суми анульованого (прощеного) боргу, ґрунтуються на тому, що анулювання (прощення) кредитором боргу за його самостійним рішенням є додатковим благом у розумінні підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, що включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків, та з якого утримується та перераховується до бюджету податок з доходів фізичних осіб та військовий збір. У зв'язку з цим відповідач вважав, що ОСОБА_1 зобов'язаний був нарахувати податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, військового збору, вести книгу доходів і витрат та подати декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

від 09.11.2016 №0008102104, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на ~money3~, з яких за основним платежем на ~money4~, за штрафними санкціями на ~money5~ ;

від 09.11.2016 №0008122104, яким позивачу збільшено суму грошових зобов'язань за військовим збором на ~money6~, з яких за основним платежем на ~money7~, за штрафними санкціями на ~money8~ ;

від 28.12.2016 №0008962104, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі ~money9~ ;

від 28.12.2016 № 0008972104, яким до позивача застосовано штрафну санкцію у розмірі ~money10~

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями контролюючого органу, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 22.06.2017, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду
05.10.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2016 № 0008962104. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Суди посилались на те, що ПАТ "Укрсоцбанк" у 2015 році здійснено прощення боргу ОСОБА_1 за кредитом у розмірі ~money19~ (111780,34грн. ). Вказана сума прощеного боргу не включає в себе процентів та комісії за кредитом, про що свідчить довідка ПАТ "Укрсоцбанк" від 08.06.2017 №
10.1-87/7472. Як встановив суд першої інстанції та підтвердив апеляційний суд, сума прощеного боргу у розмірі ~money11~ згідно абзацу "д" підпункту
164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб. Крім того, отриманий у 2015 році позивачем дохід у сумі ~money12~ є об'єктом оподаткування військовим збором.

Суди дійшли висновку про правомірність нарахування контролюючим органом позивачу грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, військового збору та застосування штрафних санкцій за неподання декларації про майновий стан та доходи за 2015 рік.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку.

Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником податку є, зокрема, податковий агент.

Згідно пункту 164.1 статті 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності.

Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

За змістом пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до пункту 176.2 статті 176 ПК України мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені пункту 176.2 статті 176 ПК України для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування.

Як встановлено судами попередній інстанцій та вбачається з матеріалів справи,
04.06.2008 між ОСОБА_1 та ВАТ Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії №Ф080753П, відповідно до якого, кредитор надає позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання на умовах, визначених цим договором. Надання кредиту буде здійснюватися окремими частинами, та у сукупності - "транші", зі сплатою 14 процентів річних та комісій, в розмірі та в порядку, визначеному додатком №1 до цього договору, що є його невід'ємною частиною, в межах максимального ліміту заборгованості в сумі ~money20~, з графіком зниження максимального ліміту заборгованості, відображеного у таблиці.

03.11.2015 між ОСОБА_1 та ПАТ "Укрсоцбанк" укладено договір про внесення змін №1 до договору від 04.06.2008 №Ф080753П, згідно якого станом на дату укладення цього договору про внесення змін заборгованість за договором кредиту складає: заборгованість за кредитом в сумі ~money21~; заборгованість по нарахованим та не сплаченим процентам за користування кредитом в сумі ~money22~. Якщо позичальник з дати укладення цього договору про внесення змін до 31 грудня 2015 року здійснить одноразовий платіж в сумі ~money23~ на підставі заяви на сплату заборгованості згідно умов опції 50-50 з частковим анулюванням, форма якої зазначена в додатку №1 до цього договору про внесення змін, то позичальник набуває право на анулювання (прощення) заборгованості по кредиту, процентам та комісіям в сумі, що дорівнює сумі здійсненого платежу.

На виконання вказаного договору про внесення змін ОСОБА_1 03.11.2015,04.12.2015 та 25.12.2015 подано заяви про сплату заборгованості згідно умов опції 50-50 з частковим анулюванням, на підставі яких ПАТ "Укрсоцбанк" у 2015 році анулювало позивачу заборгованість за кредитом у розмірі ~money24~.

На підставі відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб, податковим органом встановлено, що в період з 01.01.2015 по 31.12.2015 фізична особа ОСОБА_1 отримав дохід в сумі ~money13~ за ознакою доходу "126" дохід у вигляді додаткового блага.

З огляду на це, відповідачем 12.08.2016 надіслано запит №2382/10/21-04-17-18 про надання відповідної інформації.

Листом від 19.08.2016 №11.1-186/79-1037 ПАТ "Укрсоцбанк" підтвердило інформацію про суми виплачених доходів ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1), що у 2015 році у повному обсязі відображено у податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) фізичним особам і сум утриманого податку (форми №1 ДФ) за ознакою доходу "126".

Разом з тим, судом першої інстанції досліджено обставини щодо структури анульованої заборгованості. Так, як згідно наданої на вимогу суду довідки ПАТ "Укрсоцбанк" від 08.06.2017 №10.1-87/7472 прощена сума боргу включає в себе лише суму основного боргу, без урахування процентів та комісій. З'ясовані обставини у суді апеляційної інстанції сторонами не спростовані.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що з огляду викладені обставини та наведені норми матеріального права, вбачається підтвердженим факт отримання позивачем доходу на суму ~money14~ у розумінні підпункту "д" підпункту
164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України.

Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 605 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Перелік додаткових благ, які включаються до оподатковуваного доходу, встановлений підпунктом 162.2.17 пункту 16.2 статті 162 ПК України, є вичерпним, до якого згідно з підпунктом "д" включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених підпунктом 162.2.17 пункту 16.2 статті 162 ПК України) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється тільки основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором.

На підставі встановлених судами обставин, керуючись нормативним регулюванням, що підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, суд касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, що з урахуванням порм Податкового кодексу України обґрунтовано можна вважати, що сума прощеного ОСОБА_1 ПАТ "Укрсоцбанк" боргу у розмірі ~money15~, за вирахуванням ~money16~, які відповідно до підпункту 165.1.55 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, згідно абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб.

При зверненні з позовом до суду та в обґрунтування вимог апеляційної, касаційної скарг ОСОБА_1 посилається на те, що при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень податковим органом та судами безпідставно не застосовано пункт 8 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК України, яким передбачено, що не вважається додатковим благом платника податку та не включається до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу сума, прощена (анульована) кредитором у розмірі різниці між основною сумою боргу за фінансовим кредитом в іноземній валюті, визначена за офіційним курсом Національного банку України на дату зміни валюти зобов'язання за таким кредитом з іноземної валюти у гривню, та сумою такого боргу, визначеною за офіційним курсом Національного банку України станом на 01 січня 2014 року, а також сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені) за такими кредитами, прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Норми цього пункту застосовуються до фінансових кредитів в іноземній валюті, непогашених до 01 січня 2014 року.

Судами попередніх інстанцій надано правильну оцінку доводам позивача, зазначивши, що між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 не було жодних угод про зміну валюти зобов'язання за кредитним договором, у зв'язку з чим вказана норма не може поширювати свою дію на правовідносини у даній справі. При цьому, ОСОБА_1, як позичальника, повідомлено про прощення (анулювання) саме основної суми боргу, а не різниці, розрахованої кредитором відповідно до пункту 8 підрозділу 1 розділу XX "Перехідні положення" ПК України.

Окрім вказаного, відповідно до пункту 16-1 підрозділу 10 Розділу XX Перехідних положень ПК України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені ПК України. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені ПК України. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ПК України, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту

З викладеного слідує, що об'єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід фізичної особи, серед якого - додаткове благо у вигляді анулювання (прощення) боргу. Відтак, отриманий у 2015 році позивачем дохід у сумі ~money17~ є об'єктом оподаткування військовим збором, у зв'язку з чим відповідачем правомірно нараховано ОСОБА_1 військовий збір.

Згідно пункту179.1 статті 179 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до пункту179.1 статті 179 ПК України.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України (в редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі ~money18~ за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Оскільки ОСОБА_1, отримавши оподатковуваний дохід, не подав до контролюючого органу податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2015 рік, відповідач обґрунтовано застосував до нього штрафну санкцію.

Крім іншого, позивач у касаційній скарзі посилався на неправомірність проведення перевірки, оскільки наказ та повідомлення про проведення перевірки направлено ОСОБА_1 06.10.2016, а перевірку проведено з 10.10.2016 по 12.10.2016, у зв'язку з чим порушено право позивача бути присутнім під час її проведення і надавати пояснення та документи з питань виникнення заборгованості та її списання.

Приписи податкового кодексу вказують, що документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків проводиться виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, а право на проведення такої перевірки надається лише за умови повідомлення платника податку про таку перевірку та вручення копії наказу про проведення перевірки у спосіб, визначений законом, до її початку.

На підставі матеріалів справи судами встановлено, що наказ про проведення перевірки від 27.09.2016 № 270 та повідомлення від 30.09.2016 №1699/м/17-0 про проведення перевірки направлено ОСОБА_1 06.10.2016 та отримано особисто позивачем 08.10.2016, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

Таким чином ОСОБА_1 до початку перевірки отримав наказ та повідомлення про проведення перевірки, тобто, був повідомлений про дачу, час та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Суд касаційної інстанції дійшов висновку, що позиція судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову частково є обґрунтованою. З урахуванням викладеного, касаційний суд зауважує, що позивачем висновки судів не спростовані, обставини на підтвердження фактів порушення судами норм права, що регулюють спірні правовідносини, позивачем не зазначені, із матеріалів справи такі обставини не вбачаються.

Частиною 1 -2 статті 77 КАС України унормовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених Частиною 1 -2 статті 77 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, зважаючи на обставини, встановлені судами попередніх інстанцій, на підставі доказів, які базувалися на об'єктивних, документально підтверджених даних, касаційний суд погоджується з позицією судів попередніх інстанцій про наявність обґрунтованих підстав для відмови у задоволенні позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 09.11.2016 № 0008102104,0008122104, від 28.12.2016 №0008972104.

У частині задоволення позовних вимог рішення судів першої та апеляційної інстанцій особами, які беруть участь у справі, не оскаржуються, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним доводам судів у рамках даного касаційного провадження.

Судами виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, у якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Пункт 1 частини 1 статті 349 КАС України передбачає, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 22.06.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду 05.10.2017 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна

Судді Верховного Суду