ПОСТАНОВА

Іменем України

06 березня 2020 року

Київ

справа №1.380.2019.000417

адміністративне провадження №К/9901/35015/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шишова О.О.,

суддів: Дашутіна І.В., Яковенка М.М.,

розглянув у порядку письмового провадженні в касаційній інстанції справу №1.380.2019.000417за позовом ОСОБА_1 до Західного офісу Держаудитслужби про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Західного офісу Держаудитслужби на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року (прийняте у складі головуючого судді - Крутько О.В.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року (прийняту у складі колегії суддів: головуючого Носа С.П., суддів: Кухтея Р.В., Обрізка І.М.),

у с т а н о в и в :

І. Суть спору:

1. У січні 2019 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Західного офісу Держаудитслужби (далі - відповідач) в якому просить суд:

1.1. - визнати протиправними дії Західного офісу Державної аудиторської служби України щодо відмови в обчисленні стажу державної служби ОСОБА_1 для нарахування і виплати надбавки за вислугу років;

1.2. - зобов`язати Західний офіс Державної аудиторської служби України здійснити нарахування ОСОБА_1 надбавки за вислугу років, обчисливши її з 01.05.2016 (дня набуття чинності Законом № 889-VІІ) у розмірі 50 відсотків посадового окладу з врахуванням стажу державної служби за періоди роботи (служби) з 17 серпня 1989 року по 20 липня 2009 року, обчисленого у порядку та на умовах, установлених на той час Порядком обчислення стажу державної служби (№ 283-94-п) та Порядком виплати винагороди за вислугу років працівникам Державної фінансової інспекції та її територіальних органів, які безпосередньо здійснюють державний контроль за витрачанням бюджетних коштів (№ 1141-98-п).

2. Позивач обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що період роботи ОСОБА_1 на посадах спеціаліста та керівного працівника у відділі народної освіти Виконавчого комітету Червоноармійської районної Ради народних депутатів м. Львова та відділі освіти Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради (записи 1-8 в трудовій книжці) зараховується до стажу державної служби та стажу, що дає право на отримання надбавки за вислугу років. Період роботи позивача з 17.08.1989 по 20.07.2009 на посадах і органах, визначених Порядком обчислення стажу державної служби (№ 283-94-п) включався до стажу роботи (служби) понад 25 років залежно від якого до 01.05.2016 визначався розмір винагороди ОСОБА_1 за вислугу років на підставі Порядку виплати винагороди за вислугу років працівникам Державної фінансової інспекції та її територіальних органів, які безпосередньо здійснюють державний контроль за витрачанням бюджетних коштів (№ 1141-98-п), яка складала 40% до посадового окладу. Позивач вважає, що вищевказані періоди стажу відповідачем протиправно та незаконного було не включено до стажу державної служби позивача, також зазначено, що позивачу фактично було незаконно змінено істотні умови (оплату) праці без письмового попередження про такі зміни, що є порушенням частини 3 статті 32, статті 103 КЗпП, частини 4 статті 43 Закону України "Про державну службу" № 889-VІІІ.

ІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

3. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року позовні вимоги було задоволено.

3.1. Визнано протиправними дії Західного офісу Державної аудиторської служби України щодо відмови в зарахуванні до стажу державної служби для нарахування і виплати надбавки за вислугу років ОСОБА_1 стажу роботи (служби) з 17.08.1989 по 20.07.2009 у Відділі народної освіти Червоноармійського райвиконкому м. Львова, Відділі освіти Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради.

3.2. Зобов`язано Західний офіс Державної аудиторської служби України здійснити нарахування ОСОБА_1 надбавки за вислугу років обчисливши її з 01.05.2016 у розмірі 50 відсотків посадового окладу, зарахувавши ОСОБА_1 до стажу державної служби стаж роботи з 17.08.1989 по 20.07.2009 у Відділі народної освіти Червоноармійського райвиконкому м. Львова, Відділі освіти Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради. Також було вирішено питання щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування та на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік зараховувалась до стажу державної служби у порядку та відповідно до Порядку № 283. Так, спірний період роботи ОСОБА_1 у Червоноградському райвиконкомі м.Львова, відділі освіти Личаківської РА був зарахований до стажу державної служби для виплати надбавки за вислугу років, оскільки позивач перебувала на посадах спеціаліста, керівного працівника виконавчого комітету районної ради народних депутатів та відділу (структурного підрозділу) виконавчого органу міської ради.

IІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

5. У касаційній скарзі Західний офіс Держаудитслужби, посилаючись на те, що оскаржувані рішення суду першої та апеляційної інстанції було винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки судів не відповідають обставинам справи, просив скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволені позовних у повному обсязі.

6. Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги відповідач зазначає, що стаж роботи ОСОБА_1 обчислюється з 21.07.2009 та станом на 01.05.2016 становить 6 років 9 місяців 11 днів, що дає право на встановлення надбавки ОСОБА_1 за вислугу років на державній службі у розмірі 18 % посадового окладу (по 3% за кожен рік державної служби). Вказаний позивачем стаж роботи з 17.08.1989 по 20.07.2009, що був зарахований при встановленні винагороди за вислугу років до стажу державної служби не може бути зарахований, оскільки не відповідає переліку, передбаченому у Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (Порядок 229). На підставі Порядку № 229 Порядок обчислення стажу державної служби, який був затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 втратив чинність. Законодавством не передбачено застосування обчислення стажу державної служби за Порядком виплати винагороди за вислугу років працівникам Державної фінансової інспекції та її територіальних органів, які безпосередньо здійснюють контроль за витрачанням бюджетних коштів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1141, яка втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 521.

6.1. Також, скаржник зазначає, стаж роботи ОСОБА_1 на посадах з 17.08.1989 до 21.07.2009 не був стажем державної служби. Позивач вперше зарахована на державну службу 21.07.2009, 14.08.2009 був виданий протокол № 4 Контрольно-ревізійного управління у Львівській області та Додаток до Протоколу, де було зазначено, що до стажу роботи ОСОБА_1 , необхідного для нарахування винагороди за вислугу років зараховано роботу на посаді старшого контролера-ревізора з питань будівництва сектору контролю у сфері державної та комунальної власності КРВ у м. Львові КРУ у Львівській області - 09 днів (запис у трудовій книжці № 9).

6.2. Крім того, відповідач указує, що у відповідності до частини 2 статті 122 КАС України позивачем пропущений строк звернення до суду.

7. Позивач надав відзив на касаційну скаргу позивача, у якій посилаючись на її необґрунтованість та безпідставність, просить останню залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

ІV. Установлені судами фактичні обставини справи

8. ОСОБА_1 звернулась до начальника Західного офісу Держаудитслужби з заявою 08.11.2018, у якій просила вирішити питання щодо здійснення нарахування та виплати їй за період з 01.05.2016 по теперішній час надбавки за вислугу років за стаж державної служби (стаж роботи, служби) у розмірі 50 відсотків при стажі роботи понад 25 років, як це передбачено п.8 Прикінцевих положень Закону України Закону №889-VІІІ, та зазначала, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

9. Західним офісом Держаудитслужби розглянуто звернення позивача та надано відповідь від 27.11.2018 № 09-16/7227-2018, у якій зазначено, що для нарахування та виплати ОСОБА_1 за період з 01.05.2016 по теперішній час надбавки за вислугу років за стаж державної служби у розмірі 50% посадового окладу немає підстав, оскільки час роботи ОСОБА_1 у відділі народної освіти з 17.08.1989 по 20.07.2009 на посадах інженера, старшого інженера, провідного спеціаліста відділу народної освіти Червоноармійського райвиконкому м. Львова з 17.08.1989 по 14.11.2001 (записи №№1-4 в трудовій книжці), провідного спеціаліста відділу освіти, начальника групи з централізованого обслуговування, провідного спеціаліста з централізованого господарського обслуговування при відділі освіти Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради з 15.11.2001 по 20.07.2009 (записи №№ 5-8 в трудовій книжці), що були зараховані при встановленні винагороди за вислугу років не можуть бути зараховані до стажу державної служби.

10. ОСОБА_1 не погодившись з указаною відмовою звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування (в редакції, яка діяла на час вирішення справи в суді першої та апеляційної інстанції)

11. Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

12. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

13. 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" № 889-VІІІ від 10.12.2015 (надалі Закон 889-VІІІ) (особливості надбання чинності окремими положеннями визначено у законі), який визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.

14. Відповідно до частини першої статті 52 Закону № 889-VІІІ надбавка за вислугу років на державній службі встановлюється на рівні 3 відсотків посадового окладу державного службовця за кожний календарний рік стажу державної служби, але не більше 50 відсотків посадового окладу.

15. Механізм обчислення стажу державної служби згідно вказаного закону визначено Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229 (Порядок 229).

16. Пункт 8 розділу ХІ "Прикінцеві та Перехідні положення" Закону №889-VІІІ передбачає, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

17. До набрання чинності Законом 889-VІІ чинними були Закон України "Про державну службу" від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (втратив чинність крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу ХІ Закону № 889-VІІІ) та Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (надалі Порядок 283).

18. У пункті 2 Порядку 283 було передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування"(2493-14), а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

19. Також у пункті 2 Порядку 283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба) на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком.

20. У додатку до Порядку було передбачено Перелік державних органів колишніх УРСР та інших республік, період роботи в яких на посадах керівних працівників і спеціалістів зараховується до стажу державної служби, зокрема, виконавчі комітети місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управління, самостійні відділи, інші структурні підрозділи.

VI. Позиція Верховного Суду

21. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

22. Як установлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 працювала у Червоноградському райвиконкомі м.Львова, а згодом у Відділі освіти Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради.

23. Згідно записів у трудовій книжці позивач 17.08.1989 призначена на посаду інженера на час декретної відпустки основного працівника з 15.08.1989 згідно наказу № 833-к від 17.08.1989; 14.05.1990 переведена з посади інженера на посаду старшого інженера на постійно згідно наказу № 446 від 15.05.1990; 04.04.1997 за результатами атестаційної комісії позивачу присвоєно провідного спеціаліста згідно наказу відділу освіти Личаківської РА від 04.04.97 № 70-0; 03.02.2003 позивача переведено з посади провідного спеціаліста відділу освіти на посаду начальника групи з централізованого господарського обслуговування згідно наказу відділу освіти Личаківської РА від 03.02.03 № 17-к; 01.02.2005 позивача переведено з посади начальника групи з централізованого господарського обслуговування при відділі освіти на посаду провідного спеціаліста згідно наказу відділу освіти Личаківської РА від 01.02.05 № 12/2-к; 20.07.2009 позивач звільнена з посади провідного спеціаліста з централізованого господарського обслуговування при відділі освіти згідно наказу відділу освіти Личаківської РА від 03.07.09 № 08-10/93-к.

24. Обчислення стажу державної служби на момент виникнення спірних правовідносин здійснювалось відповідно до Закону № 3723-XII, Порядку №283.

25. Згідно зі статтею 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

26. Статтею 2 Закону № 3723-XII визначено, що посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.

27. Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів судів, прокуратури, а також в державних органах колишніх УРСР та інших республік, а також колишнього СРСР згідно з додатком, зокрема, у виконавчих комітетах місцевих Рад депутатів трудящих, Рад народних депутатів, їх управліннях, самостійних відділах, інших структурних підрозділах.

28. Пунктом 3 Порядку № 283 було передбачено, що до стажу державної служби включається також робота на посадах службовців в органах, зазначених у пункті 2 цього Порядку і додатку до нього, якщо при просуванні по службі вони зайняли посади державних службовців.

29. Згідно з пунктом 4 Порядку № 283, документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

30. З огляду на те, що робота (служба) на посадах в органах місцевого самоврядування та на посадах керівних працівників і спеціалістів державних органів колишніх УРСР та інших республік зараховувалась до стажу державної служби у порядку та відповідно до Порядку 283 спірний досліджуваний період роботи ОСОБА_1 у Червоноградському райвиконкомі м. Львова, Відділі освіти Личаківської РА слід зарахувати до стажу державної служби для виплати надбавки за вислугу років, оскільки позивач перебувала на посадах спеціаліста, керівного працівника виконавчого комітету районної ради народних депутатів та відділу (структурного підрозділу) виконавчого органу міської ради.

31. Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача на дату складення ОСОБА_1 присяги державного службовця (21.07.2009), оскільки позивач не стверджує, що вона до зазначеного періоду була державним службовцем, а просить зарахувати період роботи на визначених посадах до стажу державної служби у порядку та на умовах, установлених чинним на час роботи законодавством, що відповідає вимогам пункту 8 розділу ХІ «Прикінцеві та Перехідні положення» Закону №889-VІІІ.

32. Відповідач у касаційній скарзі відповідач стверджує, що суди першої та апеляційної інстанції при прийнятті рішення у справі, вийшли за межі позовних вимог без будь-яких на те підстав і обґрунтувань в цій частині, ухваливши рішення про зарахування спірного стажу роботи до стажу державної служби, оскільки, як зазначає відповідач, у своїх позивних вимогах ОСОБА_1 не заявляла прирівняти спірний стаж роботи (служби) до стажу державної служби, а виключно для отримання винагороди за вислугу років, колегія суддів критично відноситься до вказаних посилань виходячи з наступного.

33. Так, підставою позову є відмова відповідача зарахувати до стажу державної служби стаж роботи (служби) позивача з 17.08.1989 по 20.07.2009 року для встановлення з 01.05.2016 року надбавки за вислугу років.

34. Предметом позову є вимоги про визнання протиправними дій позивача щодо відмови в обчисленні стажу державної служби для нарахування і виплати з 01.05.2016 року надбавки за вислугу з врахуванням стажу роботи (служби) ОСОБА_1 з 17.08.1989 по 20.07.2009 року; зобов`язання здійснити нарахування ОСОБА_1 з 01.05.2016 року надбавки за вислугу років у розмірі 50 відсотків посадового окладу з врахуванням стажу державної служби за періоди роботи (служби) з 17.08.1989 по 20.07.2009 року, обчисленого в порядку та на умовах установлених на той час Порядком № 283 та Порядком № 1141.

35. Отже, право на одержання надбавки за вислугу років у розмірі 50 % посадового окладу залежить від наявності понад 25 років стажу державної служби, до якого відповідач відмовився зараховувати стаж роботи (служби) ОСОБА_1 з 17.08.1989 по 20.07.2009 року, що підтверджується письмовими доказами. При тому, що позовні вимоги стосуються нарахування і виплати надбавки за вислугу років, а на її розмір безпосередньо впливає стаж державної служби, до якого позивач відмовився зараховувати спірний період часу.

36. Ураховуючи викладене, ухваливши рішення про визнання протиправною відмову Західного офісу Держаудитслужби щодо зарахування до стажу державної служби спірного стажу (з 17.08.1989 по 20.07.2009) для нарахування і виплати надбавки за вислугу років, суд першої та апеляційної інстанції жодним чином не вийшли за межі позовних вимог.

37. Щодо посилань відповідача на те, що позивачем пропущений строк звернення до суду, колегія суддів зазначає наступне.

38. Предметом спору у даній справі, зокрема, є визнання протиправною відмову державного органу щодо врахування стажу роботи з 17.08.1989 по 20.07.2009 року для виплати надбавки за вислугу років з 01.05.2016 року, тобто спір пов`язаний з невиплатою доходів (заробітна плата), які є єдиним джерелом існування державного службовця та власністю.

39. За змістом частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції від 11.10.2018, чинній станом на момент звернення з даним позовом (далі - КЗпП), у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

40. Зазначена правова позиція в подібних правовідносинах щодо строку звернення до суду за захистом порушеного права на отримання заробітної плати за минулий час викладена у Рішеннях Конституційного Суду України № 8-рп/2013 від 15.10.2013, № 9-рп/2013 від 15.10.2013 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1,12 Закону України "Про оплату праці". (Документ у009р710-13 та у008р710-13), які в силу вимог ст. 151-2 Конституції України є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені.

41. Уважаючи на те, що заробітна плата, у тому числі її частина (додаткова заробітна плата) - надбавка за вислугу років, за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування державного службовця, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р.), колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 КАС України (у редакції від 01.01.2019, чинній на момент звернення позивача до суду першої інстанції із позовом).

42. Приписами пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 460-IX зазначено, що, що касаційні скарги на судові рішення в цій справі були подані до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає їх у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України (у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року).

43. За таких обставин враховуючи відсутність касаційної скарги відповідача суд касаційної інстанції відповідно до вимог статті 341 КАС України в цій частині не переглядає рішення суду апеляційної інстанції.

44. Оскільки висновки суду першої та апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні. Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду та зводяться до переоцінки встановлених судами першої та апеляційної інстанції обставин.

45. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

46. Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

47. Статтею 350 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

48. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

49. Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків суду та обставин справи не спростовують.

VII. Судові витрати

50. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

51. Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

п о с т а н о в и в :

1. Касаційну скаргу Західного офісу Держаудитслужби залишити без задоволення.

2. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26 липня 2019 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14 листопада 2019 року у цій справі залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Шишов

Судді І.В. Дашутін

М.М. Яковенко