Історія справи

Ухвала КАС ВП від 06.02.2018 року у справі №804/4564/17

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 грудня 2019 року

Київ

справа №804/4564/17

адміністративне провадження №К/9901/1134/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Жука А. В.,

суддів - Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу № 804/4564/17

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді - Бондар М. В. ) та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Дадим Ю. М., суддів: Лукманової О. М., Богданенка І. Ю.), -

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Позивач звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (далі - ГУ Нацполіції в Дніпропетровській області, відповідач), в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ №79 о/с "По особовому складу" від
27.02.2017 в частині звільнення майора поліції ОСОБА_1, начальника чергової частини Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ НП в Дніпропетровській області, зі служби в поліції.

- поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді начальника чергової частини Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції ГУ Нацполіції в Дніпропетровській області з 27.02.2017.

- стягнути з ГУ Нацполіції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення (середній заробіток) за час вимушеного прогулу з
28.02.2017 по час вирішення справи судом.

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач не погоджується з наказом, винесеним відповідачем 27.02.2017 №79о/с, яким звільнено позивача, оскільки ОСОБА_1 не бажав звільнятись зі служби в поліції, але під тиском керівництва змушений був 26.02.2017 написати рапорт про звільнення зі служби за власним бажанням, у зв'язку з сімейними обставинами, що не відповідає дійсності.

Позивачем рапорт було подано 26.02.2017, а наказ про звільнення був виданий
27.02.2017, тобто без врахування наданого позивачу права на відкликання рапорту про звільнення до закінчення тримісячного строку попередження про звільнення, що свідчить про порушення відповідачем процедури звільнення. Також, позивачем зазначено, що в судовому порядку було закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за відсутністю складу адміністративного правопорушення, а тому підстави для звільнення позивача відсутні.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року у задоволенні позову було відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що ГУ Нацполіції в Дніпропетровській області прийняло законне, правомірне рішення у вигляді звільнення зі служби в поліції позивача у встановлений законом спосіб згідно до поданих останнім рапортів про звільнення, а тому відсутні підстави для скасування наказу від 27.02.2017 "По особовому складу" №79 о/с, та, як наслідок, поновлення позивача на службі та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Позивач скористався правом на звільнення за власним бажанням з погодженим строком звільнення шляхом подачі рапорту від 26.02.2017 про звільнення з зазначенням причини, яка є поважною для скорочення тримісячного строку для подачі такого рапорту; вільне волевиявлення про намір звільнитися за власним бажанням позивач підтвердив другим рапортом від 27.02.2017; аналізом процедури прийняття оскаржуваного наказу встановлено, що відповідачем не допущено порушень норм законодавства та прав позивача при його винесенні; позивач правом на відкликання рапортів про звільнення не скористався, чим підтвердив наміри звільнитись зі служби в поліції за власним бажанням.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишено без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року - залишено без змін

6. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що суд першої інстанції дав належну оцінку обставинам справи, вірно застосував законодавство, яке регулює спірні правовідносини та ухвалив правильне рішення, яке відповідає вимогам матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву на неї

7.19 грудня 2017 року ОСОБА_1 (касатор) подав касаційну скаргу.

8. У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року у справі № 804/4564/17, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі.

У касаційній скарзі заявлено клопотання щодо розгляду справи за участю позивача.

9.02 березня 2018 року відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому останній просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року - без змін.

У відзиві на касаційну скаргу не заявлено жодних клопотань.

Рух адміністративної справи у суді касаційної інстанції

10. Ухвалою Верховного Суду від 05.02.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2019 для розгляду справи № 804/4564/17 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Жук А. В., суддів: Мартинюк Н. М., Мельник-Томенко Ж. М.

Ухвалою Верховного Суду від 04.12.2019 справу прийнято до провадження зазначеною колегією суддів та призначено до попереднього розгляду.

II. АРГУМЕНТИ СТОРІН

Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу

11. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судові рішення першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Зокрема позивач вказує, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано доводи позивача про те, що рапорти на звільнення він писав під тиском та загрозою звільнення за негативними обставинами.

IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 07.11.2015 ОСОБА_1 прийняв присягу працівника Національної поліції України.

13. З 07 листопада 2015 року ОСОБА_1 проходив службу в поліції та наказом відповідача №1о/с від 07.11.2015 його призначено начальником чергової частини Жовтневого відділення поліції Криворізького відділу поліції з присвоєнням спеціального звання майор поліції.

14.24 жовтня 2016 року відповідачем винесено наказ №299 о/с "По особовому складу", яким відповідно до пункту 3 частини 1 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" вирішено призначити (через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей) майора поліції ОСОБА_1 (М-094828) інспектором-черговим Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції, звільнивши з посади начальника чергової частини того ж відділення поліції, з 24.10.2016.

15.26 грудня 2016 року відповідачем винесено наказ №362 о/с "По особовому складу", яким відповідно до пункту 1 частини 1 статті 65 Закону України "Про Національну поліцію" вирішено перемістити (у порядку просування по службі) майора поліції ОСОБА_1 (0046748) начальником чергової частини Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції, звільнивши з посади інспектора-чергового там же, з 26.12.2016.

16.27 лютого 2017 року відповідачем зареєстровано рапорт ОСОБА_1 про звільнення з поліції за власним бажанням, датований позивачем 26.02.2017.

17.27 лютого 2017 року відповідачем зареєстровано рапорт ОСОБА_1, датований 27 лютого 2017 року, в якому зазначено, що позивач, згідно раніше поданого ним рапорту про звільнення зі служби в Національній поліції за власним бажанням, на звільненні наполягає; просить питання про його звільнення розглянути на кадровій комісії ГУ Нацполіції в Дніпропетровській області 27.02.2017 та звільнити його з
27.02.2017.

18. На підставі вказаних рапортів ОСОБА_1 від 26.02.2017 року та 27.02.2017, ГУ Нацполіції в Дніпропетровській області винесено наказ від 27.02.2017 "По особовому складу" №79 о/с про звільнення за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (за власним бажанням) майора поліції ОСОБА_1 (0046748) начальника чергової частини Покровського відділення поліції Криворізького відділу поліції, з 27.02.2017. Також, наказано встановити преміювання за лютий 2017 року у розмірі 63,2%; стаж роботи для виплати одноразової грошової допомоги: 17 років 00 місяців 04 дні; невикористана частина щорічної основної оплачуваної відпустки за 2017 рік складає 3 доби.

IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

19. Конституція України від 28 червня 1996 року

19.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

20. Закон України "Про національну поліцію" від 02.07.15 № 580-VIII (далі-Закон № 580-VIII)

20.1. Згідно з ~law12~ поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема за власним бажанням.

21. Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 № 114 (далі - Положення № 114)

21.1. Відповідно до підпункту "ж" пункту 64 Положення №114 яке регулює порядок проходження службі працівниками Національної поліції особи рядового і молодшого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням - при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

21.2. Згідно з пунктом 68 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

22. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з таких міркувань.

23. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, наказ про звільнення позивача було видано на підставі рапортів, підписаних позивачем 26.02.2017 та
27.02.2017, та зареєстрованих 27.02.2017 відділом кадрового забезпечення, в яких позивач просив звільнити його з поліції за власним бажанням у зв'язку з сімейними обставинами, а саме необхідністю догляду за батьками із зазначенням дати звільнення - з 27.02.2017.

24. Відповідно до пункту 10 Положення №114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

25. Підпунктом "ж" пункту 64 Положення №114 передбачено, що особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за власним бажанням при наявності поважних причин, що перешкоджають виконанню службових обов'язків.

26. Згідно з пунктом 68 Положення №114 особи рядового і начальницького складу, які виявили бажання звільнитися зі служби за особистим проханням, попереджають прямого начальника органу внутрішніх справ про прийняте ними рішення не пізніш як за три місяці до дня звільнення, про що подають рапорт за командою.

27. Тобто, у межах передбаченого пунктом 68 Положення №114 строку з дня подання рапорту про звільнення сторони трудового договору можуть домовитися про звільнення у більш короткий строк.

28. Такою домовленістю, зокрема, слід вважати зазначення у рапорті конкретної дати, з якої (до настання якої) працівник міліції має бажання звільнитися зі служби до закінчення передбаченого пунктом 68 Положення строку та згоду уповноваженого органу звільнити цього працівника у визначений ним термін.

29. Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що позивач в своєму рапорті від 27.02.2017 зазначив конкретну дату звільнення - з 27.02.2017, в зв'язку з чим, Верховний Суд поділяє позицію судів попередніх інстанцій та вважає, що позивач погодив з керівництвом дату свого звільнення.

30. Відповідно до норм Положення №114 позивача не позбавлено права відкликати свій рапорт про звільнення до винесення відповідного наказу про звільнення.

31. Судами першої та апеляційної інстанцій правильно встановлено, що рапорти позивачем були написані особисто, заяви про відкликання рапортів він не подавав, оскільки покладався на запевнення керівництва про те, що у разі доведення позивачем своєї невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення його буде поновлено на посаді, що не спростовував позивач у суді апеляційної інстанції під час розгляду справи.

32. Щодо посилання позивача на закриття провадження щодо нього в адміністративній справі, Верховний Суд виходить з наступного.

33. Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 21.06.2017 у справі №214/1414/17 провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

34. Разом з тим Верховний Суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що доведення позивачем в судовому порядку своєї невинуватості у вчиненні адміністративного правопорушення не є вирішальним для беззаперечного висновку суду про протиправність винесення оскаржуваного наказу про звільнення, оскільки підставою для звільнення позивача є рапорти від
26.02.2017 та 27.02.2017, в яких причиною неможливості продовження служби в поліції позивачем особисто визначено необхідність догляду за батьками, а не вчинення адміністративного правопорушення.

35. На підставі наявних матеріалів Верховний Суд дійшов висновку, що доводи позивача про неправильне застосування пункту 68 Положення не знайшли свого підтвердження та відхиляються судом.

36. Судами попередніх інстанцій правильно встановлено також, що позивачем не надано доказів написання рапорту під примусом без власної волі, оскільки матеріали справи не містять відповідних звернень до керівництва, або заяв, поданих в порядку КПК, до органів МВС, прокуратури, тощо про застосування до нього відповідного психологічного або фізичного примусу з метою звільнення з роботи.

37. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 07 лютого 2019 року у справі №804/117/17.

38. Враховуючи наведене, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції у справі.

39. Відповідно до частин 1 -3 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

40. Приписами частини 1 статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

41. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

42. З урахуванням викладеного, Верховний Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, ухвалені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

43. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

2. Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2017 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 листопада 2017 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.







Жук А. В.

Мартинюк Н. М.

Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Верховного Суду