Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2024 року

м. Київ

справа № 725/6236/18

адміністративне провадження № К/990/24115/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 725/6236/18

за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Чернівецької митниці ДФС України про скасування постанови у справі про порушення митних правил,

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: Мацький Є. М., Сушко О. О., Капустинський М. М.) від 20 травня 2024 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Чернівецької митниці ДФС, в якому просила скасувати постанову від 26 жовтня 2018 року про порушення митних правил № 2603/40800/18, винесену заступником начальника Чернівецької митниці ДФС - начальником управління протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії Жижиян І. Є. , якою ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 485 Митного кодексу України (далі - МК України) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, а саме 1 665 865,17 грн, а справу про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 485 МК України відносно ОСОБА_1 закрити.

2. Рішенням Першотравневого районного суду м. Чернівці від 23 січня 2019 року позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано постанову Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України від 26 жовтня 2018 року у справі про порушення митних правил № 2603/40800/18 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за статтею 485 МК України та повернуто справу на новий розгляд до Чернівецької митниці Державної фіскальної служби України.

3. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року скасовано рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 23 січня 2019 року та прийнято нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог.

4. 17 квітня 2024 року до Сьомого апеляційного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд постанови від 26 лютого 2019 року за нововиявленими обставинами. на підставі статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Позивач просила суд: скасувати постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року і прийняти нову постанову, якою скасувати постанову Чернівецької митниці ДФС від 26 жовтня 2018 року про порушення митних правил № 2603/40800/18.

5. На обґрунтування вимог цієї заяви позивач зазначає, що після набрання законної сили постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року по справі № 725/6236/18 стали відомі обставини, які не були відомі суду і не досліджувалися під час судового розгляду, і які доводять помилковість рішення суду, що належить переглянути.

Зокрема вказує, що: згідно довідки № 03102024 від 20 березня 2024 року підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 виданий 14 листопада 2017 року, дійсно працювала з грудня 2017 по квітень 2018 року на SRL «LILINFURNIR»;

- згідно довідки № 03222024 від 22 березня 2024 року, підтверджується, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 виданий 14 листопада 2017 року, дійсно працювала з червня 2018 по грудень 2018 року на SRL «LILINFURNIR»;

- згідно договору оренди квартири від 10 грудня 2017 року, підтверджується, що ОСОБА_3 , орендувала квартиру в м. Окниця, Молдова з 11 грудня 2017 року по 10 грудня 2018 року.

Вказані докази, на переконання заявниці, підтверджують, що на момент складання протоколу про порушення митних правил № 2603/40800/18 від 24 серпня 2018 року, в розумінні положень МК України, ОСОБА_1 була нерезидентом України.

6. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року за нововиявленими обставинами відмовлено.

7. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, 24 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року, року і прийняти нову постанову, якою скасувати постанову Чернівецької митниці ДФС від 26 жовтня 2018 року про порушення митних правил № 2603/40800/18, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 485 МК України.

8. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

9. 22 липня 2024 року до Верховного Суду від Чернівецької митниці надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому остання просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року залишити без змін.

10. Ухвалою Верховного Суду закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у порядку письмового провадження.

IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року по справі № 725/6236/18 та залишаючи її в силі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що підстави, наведені заявницею не є нововиявленими обставинами в розумінні положень пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.

12. Такий висновок суду апеляційної інстанції мотивований тим, що не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

13. Крім того апеляційний суд вказав, що істотність обставини означає те, що в разі, коли б суд мав можливість урахувати цю обставину при вирішенні справи, то це тією чи іншою мірою вплинуло б на результат її вирішення. Ознаку «не були і не могли бути відомі особі» потрібно розглядати як сукупність двох необхідних умов. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї. Якщо вона все-таки могла знати про певну обставину за умови добросовісного ставлення до справи, тоді така підстава для перегляду судового акта відсутня.

14. Водночас на момент прийняття постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року, позивачем не було подано до суду вище перелічених доказів, хоча вони були відомі ОСОБА_1 Довідки датовані 2024 роком, однак підтверджують факт роботи позивача в Молдові в період з 2017- 2018 років. Таким чином апеляційний суд дійшов висновку, що вказані обставини не можуть вважатись нововиявленими.

IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки апеляційним судом неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення у справі.

16. На обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник, з посиланням на відповідні правові позиції Великої Палати Верховного Суду (постанова від 03 серпня 2022 року по справі № 910/11027/18) та Верховного Суду (постанова від 02 травня 2023 року по справі № 420/20522/21) зазначає, що після набрання законної сили постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року у справі № 725/6236/18 позивачкою було віднайдено докази, які раніше не були об`єктивно доступними (як для неї, так відповідно і для суду, що розглядав справу), та які можуть призвести до іншого результату судового розгляду. Такі докази не досліджувалися під час судового розгляду справи та при ухваленні судового рішення, однак доводять помилковість рішення суду, що належить переглянути.

17. Однак, суд апеляційної інстанції під час прийняття оскаржуваного судового рішення безпідставно вважав, що довідка № 03102024 від 10 березня 2024 року, яка підтверджує те, що ОСОБА_1 працювала з грудня 2017 року по квітень 2018 року на SRL «LILINFURNIR»; довідка № 03222024 від 22 березня 2024 року, яка підтверджує те, що ОСОБА_1 працювала з червня по грудень 2018 року на SRL «LILINFURNIR»; договір оренди квартири від 10 грудня 2017 року, який підтверджує те, що ОСОБА_1 орендувала квартиру у АДРЕСА_1 , в якій проживала з 11 грудня 2017 року по 19 грудня 2018 року не є нововиявленими обставини, оскільки раніше дані докази не були доступними, адже отримати їх позивачка змогла лише в 2024 році.

18. Окремо ОСОБА_1 звертає увагу й на те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано правову позицію Верховного Суду висловлену в постанові від 19 серпня 2021 року по справі № 725/1175/17, згідно якої основоположним критерієм визначення особи як резидента чи нерезидента в розумінні МК України є її постійне проживання а не її громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як громадянин України, так і громадянин іншої держави.

19. Наведене, на переконання ОСОБА_1 , в сукупністю з наданими нею доказами доводить, що постанова Чернівецької митниці ДФС від 26 жовтня 2018 року про порушення митних правил № 2603/40800/18, якою її притягнуто до адміністративної відповідальності, є помилковою та має бути скасованою.

IV. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

21. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане; 2) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні кримінального правопорушення, внаслідок якого було ухвалено судове рішення; 3) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов`язань при вирішенні цієї справи судом

22. Усталеною є позиція Верховного Суду щодо розуміння пункту 1 частини другої статті 361 КАС України (зокрема, але не виключно постанови від 02 травня 2018 року у справі № 303/3535/16, від 30 січня 2020 року у справі №127/2-а-4944/11, від 10 червня 2021 року у справі №759/7715/19, постанови Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13, від 03 лютого 2021 року у справі № 826/20239/16), відповідно до якої, якщо її систематизувати, нововиявлені обставини - це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав і обов`язків осіб, що беруть участь у справі, тобто юридичні факти. Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення, та породжують процесуальні наслідки, впливають на законність і обґрунтованість ухваленого без їх врахування судового рішення.

До нововиявлених обставин належать факти об`єктивної дійсності, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного розв`язання спору. Необхідними та загальними ознаками нововиявлених обставин є: 1) існування цих обставин на час розгляду та вирішення справи і ухвалення судового рішення, про перегляд якого подається заява; 2) на час розгляду справи ці обставини об`єктивно не могли бути відомі ні заявникові, ні суду; 3) істотність цих обставин для розгляду справи (тобто коли врахування цих обставин судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

23. Відповідно до частини четвертої статті 361 КАС України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

24. Верховний Суд зазначав, що не належать до нововиявлених обставин нові докази або нове обґрунтування позовних вимог чи заперечень проти позову, спрямоване на переоцінку встановлених судом обставин. Не вважаються нововиявленими нові обставини, які виявлені після ухвалення судом рішення, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах. Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.

25. Верховний Суд у постанові від 21 січня 2021 року у справі № 820/1400/17 зазначав, що інститут перегляду судових рішень у адміністративних справах за нововиявленими обставинами є додатковою гарантією та можливістю реалізації основного завдання адміністративного судочинства - ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. За своєю суттю він докорінно відрізняється від права на апеляційне або касаційне оскарження судових рішень. Інститут перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами спрямований на забезпечення додаткової можливості особі домогтися перегляду судового рішення з підстав наявності таких обставин навіть після використання права апеляційного та/або касаційного перегляду судових рішень, якими закінчено розгляд справи, і особа позбавлена можливості повторно звертатись до суду з таким самим позовом (до того самого відповідача, про той самий предмет спору і з тих самих підстав) і вимагати нового розгляду адміністративного спору з урахуванням нової обставини, яка має суттєве значення для його вирішення, але не була врахована судом при ухваленні судового рішення.

26. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 зазначила, що підставою перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

27. Таким чином, за змістом пункту 1 частини другої статті 361 КАС України перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами можливий у випадку, якщо істотні для справи обставини, що існували, але не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, об`єктивно впливають на висновок суду, який став підставою для задоволення або відмови у задоволенні позовних вимог.

28. Застосовуючи такий висновок до спірних у справі правовідносин, колегія суддів виходить з такого.

29. У справі, яка розглядається, судом апеляційної інстанції встановлено, що головним державним інспектором ВОР УПМП та МВ Чернівецької митниці ДФС відносно позивача було складено протокол про порушення митних правил № 2603/40800/18 від 24 серпня 2018 року.

30. Згідно протоколу від 24 серпня 2018 року на територію п/п «Порубне» в зону митного контролю в`їхав легковий автомобіль марки «BMW 530», країна реєстрації Польща, реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням позивача ОСОБА_1 , яка слідувала з України до Румунії у приватних справах та надала контрольний талон для проходження митного контролю по «зеленому коридору».

31. Під час митного контролю ОСОБА_1 подала закордонний паспорт громадянки України, виданий 14 листопада 2017 року на її ім`я.

32. В подальшому, під час проведення митних формальностей, працівникам митниці позивач пред`явила закордонний паспорт громадянки Румунії № НОМЕР_3 , виданий 03 жовтня 2014 року поліцією м. Сучава.

33. Згідно поданого до митного контролю паспорта громадянки Румунії ОСОБА_1 , виданого 03 жовтня 2014 року поліцією м. Сучава, на ім`я останньої та паспорта громадянки України для виїзду за кордон № НОМЕР_1 , виданого 14 листопада 2017 року, уповноваженим органом 7301, на ім`я ОСОБА_1 , є однією і тією ж особою.

34. Маючи статус «резидента», для перетину митного кордону на транспортному засобі марки «BMW 530», країна реєстрація Польща, реєстраційний номер НОМЕР_2 , позивач використала паспортний документ Румунії, виданий 03 жовтня 2014 року поліцією м. Сучава на ім`я останньої.

35. Постановою по справі про порушення митних правил від 26 жовтня 2018 року ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 % несплаченої суми митних платежів, а саме у розмірі 1 665 865,17 грн.

36. Приймаючи постанову про відмову в задоволенні позовних вимог (постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року), апеляційний суд зазначив, що основоположним критерієм визначення особи резидентом чи нерезидентом у розумінні МК України є її постійне місце проживання, а не її громадянство, оскільки нерезидентом може бути, зокрема, як громадянин України, так і громадянин іншої держави.

37. Для того щоб особа вважалася нерезидентом вона повинна відповідати певним критеріям характерним для нерезидентів України, а саме мати статус (бути) іноземця чи особи без громадянства або бути громадянином України, який має постійне місце проживання за межами України, у тому числі таким, який тимчасово перебуває на території України.

38. Згідно з матеріалів справи, позивачем не надано суду жодних належних доказів, які підтверджують факт постійного проживання за кордоном.

39. Водночас, відповідно до довідки Державної міграційної служби України в Чернівецькій області позивач ОСОБА_1 є зареєстрованою за місцем проживання: Чернівецька область Сторожинецький район с. Чудей за паспортом громадянина України НОМЕР_4 .

40. ОСОБА_1 має паспорт громадянки України та паспорт громадянки Румунії. Постійним місцем проживання останньої є с. Старі Кути Косівського району, Івано-Франківської області. При цьому на території Румунії позивачка не має зареєстрованого місця проживання, місця роботи. Згідно відомостей, наданих Державною міграційною службою України в Чернівецькій області, позивач по питанню про отримання дозволу на виїзд на постійне місце проживання з України не зверталася.

41. Таким чином, враховуючи те, що у позивача станом на 24 серпня 2018 року наявний був як паспорт громадянина України так і паспорт громадянина Румунії, та вона мала постійне місце проживання на території України, апеляційний суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України та має статус громадянина - резидента. Отже, позивач являється резидентом і зобов`язана дотримуватися митних правил, встановлених для громадян (резидентів) України та у даному випадку при тимчасовому ввезенні на територію України транспортного засобу повинна сплатити усі необхідні митні платежі.

42. Як вбачається з заяви ОСОБА_1 , позивач вважає такі висновки суду апеляційної інстанції помилковими. При цьому позивач доводить, що снують обставини, які не були відомі суду і не досліджувались на час судового розгляду при ухваленні судового рішенні.

43. Зокрема, позивач вважає нововиявленими обставинами наступні документи:

- довідка № 03102024 від 20 березня 2024 року, яка підтверджує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 виданий 14 листопада 2017 року, дійсно працювала з грудня 2017 по квітень 2018 року на SRL «LILINFURNIR»;

- довідка № 03222024 від 22 березня 2024 року, яка підтверджує, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 виданий 14 листопада 2017 року, дійсно працювала з червня 2018 по грудень 2018 року на SRL «LILINFURNIR»;

- договір оренди квартири від 10 грудня 2017 року, в якому зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_1 виданий 14 листопада 2017 року орендувала квартиру в м. Окниця, Молдова з 11 грудня 2017 року по 10 грудня 2018 року.

44. З посилання на наведені докази ОСОБА_1 вважає, що при перетині кордону вона у відносинах з Україною вступала як громадянка іншої держави (Румунії), а отже перебувала у статусі «нерезидента» та при цьому користувалась правами та приймала зобов`язання, які надані саме «нерезидентам».

45. Колегія суддів наголошує, що у адміністративному судочинстві перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами є особливим видом провадження. На відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та/або необґрунтованість судового рішення чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники судового розгляду не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду про неї дані. Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставин, про існування яких стало відомо після ухвалення судового рішення, для досягнення істини у справі.

Перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті перегляд уже розглянутої справи з урахуванням обставини, яка існувала на час вирішення справи, але про існування якої заявнику стало відомо після ухвалення судового рішення.

46. Варто зауважити, що обов`язковою умовою для визнання обставин нововиявленими є не лише відсутність у заявника інформації про них на час розгляду справи, а й об`єктивна неможливість одержати її у відповідний час.

47. При цьому нововиявлена обставина як юридичний акт мав існувати на момент подання позову.

48. Апеляційним судом обґрунтовано враховано, що наведені заявником обставини не є нововиявленими, оскільки згідно вимог процесуального закону (стаття 361 КАС України) не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

49. В ході розгляду цієї справи заявницею не доведено, що обставини які вона вважає нововиявленими (стосовно її роботи та проживання в Республіці Молдова в 2017 - 2018 роках) були їй невідомі (та не могли бути відомі) на момент розгляду справи про скасування постанови у справі про порушення митних правил.

50. Окрім того, Суд вказує на те, що наведені заявником обставини не є нововиявленими у розумінні положень статті 361 КАС України, оскільки станом на момент прийняття постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2019 року по справі № 725/6236/18 довідки № 03102024 від 20 березня 2024 року та № 03222024 від 22 березня 2024 року ще не існували, а тому вони є новими доказами і встановлені в них обставини не могли вплинути на результат вирішення справи № 725/6236/18.

51. Частиною другою статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики Європейського суду з прав людини (надалі - ЄСПЛ) як джерела права.

52. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ процедура поновлення розгляду справи за нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження для виправлення помилок правосуддя як така не суперечить положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) за умови відсутності зловживання (пункти 27-28 рішення від 18 листопада 2004 року у справі «Правєдная проти Росії», заява № 69529/01 та пункт 46 рішення від 6 грудня 2005 року у справі «Попов проти Молдови №2» заява № 19960/04). Однак при цьому ЄСПЛ наголошує, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, потрібно тлумачити у світлі преамбули до Конвенції, яка проголошує принцип верховенства права як частину спільної спадщини держав-учасниць. Одним з аспектів принципу верховенства права є принцип правової певності, який, окрім іншого, передбачає, що якщо суд ухвалив остаточне рішення по суті спору, таке рішення не може бути піддане перегляду (пункт 61 рішення ЄСПЛ у справі «Брумареску проти Румунії» від 28 жовтня 1999 року, заява № 28342/95). Цей принцип встановлює, що жодна сторона не вправі ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише задля нового судового розгляду й нового рішення по суті. Перегляд судового рішення не повинен бути замаскованою апеляційною процедурою, а саме лише існування двох позицій щодо способу вирішення спору не є підставою для повторного судового розгляду. Відхилення від цього принципу допустимі лише за наявності виняткових обставин (пункти 51-52 рішення ЄСПЛ у справі «Рябих проти Росії» від 24 червня 2003 року, заява № 52854/99; ухвала Суду щодо прийнятності заяви № 62608/00 «Агротехсервіс проти України»; пункти 42-43 рішення Суду у справі «Желтяков проти України» від 9 червня 2011 року, заява № 4994/04).

53. Таким чином, оскільки заява про перегляд рішень за нововиявленими обставинами, подана ОСОБА_1 не містила нововиявлених обставин, визначених частиною другою статті 361 КАС України, для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для її задоволення.

54. При цьому, колегія суддів зауважує, що оцінка викладеної позивачем позиції свідчить про отримання нею саме нового доказу, а не наявність нововиявленої обставини у розмінні пункту 1 частини другої статті 361 КАС України.

55. За таких обставин Верховний Суд констатує, що оскаржуване судове рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

56. Таким чином, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 345 350 355 356 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2024 року у справі № 725/6236/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов