ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2020 року

Київ

справа №826/11274/15

адміністративне провадження №К/9901/19882/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Державної фіскальної служби України

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2015 року (головуючий суддя Качур І.А., судді: Келеберда В.І., Данилишин В.М.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 року (головуючий суддя Шурко О.І., судді: Василенко Я.М., Степанюк А.Г.)

у справі № 826/11274/15

за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до Державної фіскальної служби України

третя особа Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників

про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

У С Т А Н О В И В:

У червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Укрнафта» (далі - позивач, Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва із позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач, податковий орган), в якому (з урахуванням уточнення позовних вимог) просило визнати протиправною бездіяльність податкового органу, яка полягає у неприйнятті у строки, встановлені Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, рішення щодо заяви Товариства про надання розстрочення грошового зобов`язання.

Окружний адміністративний суд м. Києва постановою від 23.09.2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 року, позов задовольнив.

Визнав протиправною бездіяльність податкового органу, яка полягає у неприйнятті у строки, встановлені Порядком розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10. 2013 року № 574, рішення щодо заяви Товариства від 30 березня 2015 року щодо надання розстрочення грошового зобов`язання.

Приймаючи рішення суди попередніх інстанцій виходили з того, що заява позивача щодо надання розстрочення грошового зобов`язання передана відповідачу 30.03.2015 року, відтак останнім днем для прийняття рішення за результатом розгляду заяви позивача було 29.04.2015 року. В свою чергу, рішення № 232 про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) податковим органом прийнято лише 30.06.2015 року.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, податковий орган звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Податковий орган зазначає, що оскільки розстрочення надані рішенням від 30.06.2015 року, повторне надання з тих же підстав чинним законодавством не передбачено.

Доводи касаційної скарги дослівно повторюють доводи апеляційної скарги.

Відзив на касаційну скаргу податкового органу від позивача на адресу Суду не надходив, що не перешкоджає касаційному перегляду судових рішень.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.02.2018 року касаційну скаргу разом з матеріалами справи передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 30.03.2015 року Товариство звернулось до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників із заявою про розстрочення грошового зобов`язання. До заяви від 30.03.2015 року позивачем подано «Економічне обґрунтування до заяви щодо надання розстрочення грошового зобов`язання ПАТ «Укрнафта» від 30.03.2015 року № 18-15/419.

В Економічному обґрунтуванні до заяви, а також у заяві про розстрочення, позивачем було наведено:1) перелік обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; 2) аналіз фінансового стану; 3) графік погашення розстрочених (відстрочених) сум; 4) розрахунки прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Міжрегіональне головне управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників заяву позивача про розстрочення отримав 30.03.2015 року.

Листом від 30.03.2015 року № 1752/8/28-10-23-21 вказану заяву передано до Державної фіскальної служби України для надання висновку щодо можливості надання розстрочення грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 405 030 707 грн.

30.06.2015 року податковим органом прийнято рішення № 232 про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу).

За приписами частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до п. 100.1 ст. 100 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин), розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеному пунктом 129.4 статті 129 цього Кодексу.

Відповідно до п. 100.2 ст. 100 Податкового кодексу України, платник податків має право звернутися до контролюючого органу із заявою про розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу. Платник податків, який звертається до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, вважається таким, що узгодив суму такого грошового зобов`язання.

Відповідно до пункту 3.1 Розділу ІІІ Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 574, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 жовтня 2013 року за № 1853/24385, для розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов`язання (податкового боргу) з письмовою заявою (додаток 1), в якій зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначаються суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких вже минув. До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з: переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин; аналізу фінансового стану; графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум; розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.

Згідно з пунктом 3.2 Розділу ІІІ вказаного Порядку, за результатами розгляду керівник (заступник керівника) органу доходів і зборів протягом 30 календарних днів з дати подання заяви: приймає рішення про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), яке оформляється на бланку відповідного органу доходів і зборів (додаток 2); відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) у письмовій формі за відсутності підстав, наведених у пункті 3.1 цього розділу, та при недотриманні обов`язкових вимог, визначених цим Порядком.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено доводами касаційної скарги, що заява позивача щодо надання розстрочення грошового зобов`язання передана відповідачу 30.03.2015 року, відтак в силу приписів наведеного вище законодавства, останнім днем для прийняття рішення за результатом розгляду заяви позивача є 29.04.2015 року. В свою чергу, рішення № 232 про розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу) податковим органом прийнято лише 30.06.2015 року.

Враховуючи зазначене, Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції про бездіяльність податкового органу щодо неприйняття у строки, визначені законодавством, рішення щодо прийняття заяви позивача від 30 березня 2015 року про надання розстрочення грошового зобов`язання.

Вказані обставини не поставлені під сумнів доводами касаційної скарги, які зводяться до неможливості прийняття повторного рішення про розстрочення грошового зобов`язання. Поза увагою податкового органу залишилась відмова позивача від позову в цій частині. Таким чином, доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції порушено норми матеріального чи процесуального права.

Згідно частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги

Суд дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 343, 349, 350, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.09.2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2016 року у справі № 826/11274/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко