ПОСТАНОВА

Іменем України

05 червня 2020 року

Київ

справа №823/873/16

адміністративне провадження №К/9901/25326/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,

суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження

касаційну скаргу Приватного підприємства «Торговий дім Поляков»

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 року (суддя Бабич А.М.)

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 року (головуючий суддя Желтобрюх І.Л., судді: Мамчур Я.С., Горяйнов А.М.)

у справі № 823/873/16

за позовом Приватного підприємства «Торговий дім Поляков»

до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

У С Т А Н О В И В :

У липні 2016 року Приватне підприємство «Торговий дім Поляков» (далі - позивач, Підприємство) звернулось до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (далі - відповідач, податковий орган), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення, яким нараховано штрафні санкції за затримку реєстрації податкових накладних.

Черкаський окружний адміністративний суд постановою від 16.08.2016 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 року, в задоволенні позову відмовив.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що дії (бездіяльність) податкового органу з приводу неприйняття податкової звітності Підприємством у будь-якому з можливих порядків не оскаржувалися.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Позивач наполягає на відсутності його вини у несвоєчасній реєстрації податкових накладних.

Відповідач процесуальним правом надати письмові заперечення не скористався, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.02.2018 касаційну скаргу разом з матеріалами справи було передано судді-доповідачу Васильєвій І.А. та визначено склад колегії суддів, до якої також входять судді: Пасічник С.С. та Юрченко В.П.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 08.06.2016 року податковим органом проведено камеральну перевірку Підприємства щодо своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за квітень 2016 року, за результатами якої складено акт від 08.06.2016 року №714/28-10-41-04/32268131.

В ході проведення перевірки виявлене податкове порушення підприємством, що полягало в недотриманні строків реєстрації податкових накладних за квітень 2016 року: до 15 календарних днів на загальну суму ПДВ - 1 563 668,22 грн та до 30 календарних днів на загальну суму ПДВ - 1 095 295,83 грн.

На підставі вказаного акта відповідач прийняв оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким застосував до позивача штраф на загальну суму 375 425,98 грн (з розрахунку 10 % - за затримку реєстрації податкових накладних до 15 днів на суму 156 366,82 грн та 20% - за затримку реєстрації податкових накладних до 30 днів на суму 219 059,16 грн).

Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

Згідно з положеннями п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

За приписами пункту 1201.1 статті 1201 Податкового кодексу України Порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, та розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлених статтею 201 цього Кодексу, тягнуть за собою накладення на платників податку на додану вартість, на яких відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків від суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення терміну реєстрації на 61 і більше календарних днів.

Суди попередніх інстанцій встановили, що реєстрація Підприємством податкових накладних за квітень 2016 року дійсно відбувалася з порушенням вищевказаного 15- денного терміну їх реєстрації, що підтверджується додатком до акту перевірки, електронними квитанціями щодо неприйняття відповідних податкових накладних, наявними у матеріалах справи, а також не заперечується самим позивачем.

Проте, судами першої та апеляційної інстанції не встановлено причини, з яких Підприємством порушено вказаний строк. Суди не перевірили обставини, на які посилається Підприємство в позовній заяві та не надали оцінку доводам позивача, що порушення терміну реєстрації податкових накладних відбулось не з його вини.

Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій виходили виключно з того, що дії (бездіяльність) податкового органу з приводу неприйняття податкової звітності підприємством у будь-якому з можливих порядків не оскаржувалися.

Суд не погоджується з таким доводом судів першої та апеляційної інстанції, оскільки оскарження дій (бездіяльності) податкового органу є правом, а не обов`язком платника податків. Те, що на час проведення камеральної перевірки Підприємство намагалось в позасудовому порядку з`ясувати підстави неприйняття податкових накладних, не може свідчити про його згоду з діями (бездіяльністю) податкового органу.

Суди першої та апеляційної інстанції не перевірили, чи допущено Підприємством при реєстрації податкових накладних помилки, які призвели до неприйняття відповідних податкових накладних, не з`ясовано чи намагався позивач усунути такі помилки (якщо вони були) та не порівняно накладні, які відхилено податковим органом з накладними, які зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних на наявність помилок.

За таких обставин, касаційний суд, розглядаючи касаційну скаргу позивача, вважає висновки судів першої та апеляційної інстанцій щодо порушення Підприємством строків реєстрації податкових накладних передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, а оцінка наявних у матеріалах справи доказів здійснена без дотримання положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, а відтак такі судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинної на період розгляду судами попередніх інстанцій даної справи) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Не встановлення та ненадання правової оцінки обставинам, які мають суттєве значення у справі, свідчить про недотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при розгляді справи.

Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України в чинній редакції, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов`язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Верховний Суд вважає, що вище встановлені порушення, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанцій, відтак справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Відповідно до частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Отже Суд приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановив фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 243, 246, 250, 341, 345, 349, 350 , 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Торговий дім Поляков» задовольнити частково.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 16.08.2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2016 року у справі № 823/873/16 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І.А. ВасильєваСудді: С.С. Пасічник В.П. Юрченко